Номер провадження: 11-сс/813/673/23
Справа № 947/4005/23, 1-кс/947/3760/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.04.2023 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року, якою відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого на посаді помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369-2 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності звернення та перебування у медичних закладах для лікування наявних у підозрюваного хвороб, до 30 квітня 2023 року, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень за наступних обставин.
Так, 10 жовтня 2011 року ОСОБА_7 призначений на посаду помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси та згідно із наказом № 93-о/с -ап від 07.11.2012 року ОСОБА_7 переведений з посади помічника судді апарату Суворовського районного суду м. Одеси на посаду помічника судді Суворовського районного суду м Одеси.
Відповідно до частини першої статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.
Відповідно до ч.ч. 2 - 3 статті 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років. Судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Згідно примітки до ст. 369-2 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.
Згідно підпункту «ґ» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції", судді відносяться до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до абз. 5 п.2 Положення про помічника судді, затвердженого Рішенням ради суддів України від 18.05.2018 за № 21 (далі - Положення) помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.
Згідно із п. 19 Положення, помічник судді має право, серед інших: - отримувати від працівників апарату суду, до якого він прикріплений, документи та інформацію, необхідні для виконання своїх обов'язків; - користуватися інформаційними базами даних, телекомунікаційними мережами відповідного суду в установленому порядку.
Згідно із п. 22 Положення, помічнику судді забороняється, серед іншого: - вчиняти дії процесуального характеру, а також дії, що можуть потягнути за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків учасників судового процесу (за винятком здійснення за дорученням судді або головуючого у судовій колегії повноважень секретаря судового засідання у разі відсутності останнього) ;- розголошувати відомості, які становлять державну або іншу охоронювану законом таємницю, а також відомості, які стали йому відомими у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, зокрема, які стосуються приватного життя та здоров'я громадян або зачіпають їх честь та гідність.
Відповідно до п. 25 Положення, залежно від виду й характеру порушення передбачено дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством:
- за невиконання, невчасне або неналежне виконання покладених на нього обов'язків;
- за перевищення своїх повноважень, визначених законодавством;
- за бездіяльність або недобросовісне використання наданих йому прав;
- за недотримання вимог законодавства про інформацію, державну таємницю та захист персональних даних;
- за недотримання вимог антикорупційного законодавства України;
- за недодержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та правил пожежної безпеки;
- за недотримання встановлених цим Положенням обмежень, пов'язаних із прийняттям на патронатну службу та проходженням патронатної служби;
- за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку суду та трудової дисципліни;
- за порушення Правил поведінки працівника суду.
У своїй діяльності ОСОБА_7 повинен керуватися Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету України, міжнародними договорами України, а також іншими нормативно-правовими актами, Положенням про помічника судді.
Відповідно до посадової інструкції помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси, яка затверджена 19.02.2021 керівником апарату Суворовського районного суду м. Одеси, з якою ОСОБА_7 був ознайомлений, визначено основні посадові обов'язки, права та відповідальність помічника судді,
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, маючи вищу юридичну освіту, ОСОБА_7 всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив корисливий корупційний злочин, а саме - вимагав та одержав, неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за наступних обставин.
Так, 13.11.2021 року ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді помічника судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_10 в ході розгляду суддею ОСОБА_10 адміністративного протоколу за фактом ДТП відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , познайомився із останнім, самостійно йому зателефонувавши, зазначив, що він помічник судді та повідомив свої контактні данні і вказав про порядок розгляду адміністративного протоколу.
У подальшому, на початку грудня, точну дату не вдалось встановити, ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_11 , зазначив, що рішення суду за результатами розгляду адміністративного протоколу відносно ОСОБА_11 готове, і він може приїхати і його отримати.
Під час зазначеної особистої зустрічі із ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , зацікавившись тим фактом, що ОСОБА_11 , працевлаштований у ФОП ОСОБА_12 , яке здійснює підприємницьку діяльність на території Суворовського району Одеської області, зокрема і щодо реалізації підакцизних товарів, повідомив останньому, що наразі у підприємств, які реалізовують підакцизну продукцію під час здійснення господарської діяльності виникають проблеми із правоохоронними органами, та ФОП ОСОБА_12 також може торкнутися ці проблеми, зокрема під час здійснення перевірок, або проведення обшуків співробітниками правоохоронних органів. ОСОБА_7 зазначив, що в цих випадках буде необхідна його допомога, та запевнив ОСОБА_11 , що він, як помічник судді Суворовського районного суду м. Одеси, будучи працівником апарату суду, та будучи знайомий із іншими співробітниками апарату суду, які забезпечують роботу суду, зможе надавати актуальну інформацію щодо поданих до Суворовського районного суду м. Одеси клопотань про проведення слідчих дій відносно ФОП ОСОБА_12 із наданням для ознайомлення відповідно їх копій.
Також ОСОБА_7 вказав ОСОБА_11 , що питання щодо подальшого впливу на прийняття рішення за такими клопотаннями, наприклад питання відмови слідчого судді у проведенні обшуків за адресами знаходження ФОП ОСОБА_12 , адресами проживання, інших приміщень та транспортних засобів, будуть обговорюватись окремо, однак він запевнив, що беззаперечно може вплинути на слідчих суддів Суворовського районного суду м. Одеси та забезпечити відмову у задоволенні таких клопотань.
В подальшому, 27.01.2023 року ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_11 , та зазначив, що є важлива інформація для нього, і що вони мають зустрітись.
27.01.2023 року біля 21:00 годин під час зустрічі із ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 зазначив, що в нього є інформація щодо поданих до Суворовського районного суду м. Одеси документів відносно діяльності ФОП ОСОБА_12 , однак зазначив, що надасть про це інформацію лише за передання йому неправомірної вигоди в розмірі 500 доларів США. ОСОБА_11 відповів, що він не має з собою грошових коштів, на що ОСОБА_7 вказав, що поки він не передасть йому обумовлену суму, то і немає про що говорити і вказав, що чекає його на зустріч в понеділок.
Надалі, 30.01.2023 року біля 11 годин 30 хвилин на підставі попередніх домовленостей, ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_7 , і вказав, що готовий зустрітись із ним. ОСОБА_7 призначив зустріч 30.01.2023 року на 12 годин 30 хвилин біля Суворовського районного суду м. Одеси.
30.01.2023 року біля 13 годин 00 хвилин ОСОБА_11 під'їхав до Суворовського суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вулиця Чорноморського козацтва, 68 та зустрівся із ОСОБА_7 .
Під час зустрічі, ОСОБА_7 , діючі по раніше розробленому злочинному плану, керуючись корисливим мотивом, маючи умисел, спрямований на особисте збагачення шляхом вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення суддями Суворовського районного суду м. Одеси для вирішення питання щодо поданих клопотань про проведення обшуків за адресами здійснення діяльності ФОП ОСОБА_12 , підтвердив свою вимогу ОСОБА_11 про передачу йому неправомірної вигоди, поставивши питання, чи привіз ОСОБА_11 те, що було потрібно, та нагадавши, що надання інформації, та надання необхідної допомоги у виді впливу на суддів при прийнятті рішень можлива лише після передачі грошових коштів, та реалізуючи свій злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди, одержав від ОСОБА_11 гроші у розмірі 500 доларів США, вказавши останньому покласти обумовлену грошову суму у кишеню його пальто.
Після чого, ОСОБА_7 було викрито у вчиненні злочину працівниками правоохоронних органів та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року, продовжено дію запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, за виключенням необхідності звернення та перебування у медичних закладах для лікування наявних у підозрюваного хвороб, до 30 квітня 2023 року, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді захисник подав на неї апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відносно ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що стороною обвинувачення невірно кваліфіковано дії ОСОБА_7 за ст.369-2 КК України, оскільки його підзахисний не є суб'єктом такого кримінального правопорушення.
Крім того, захисник зазначає про те, що ризики, про існування яких зазначає прокурор у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу, відсутні і не доведені прокурором.
Також вказує на те, що стороною обвинувачення було порушено порядок продовження строку досудового розслідування, передбаченого ст.295 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та підозрюваного на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, в судових дебатах сторони залишились на попередніх позиціях, вивчивши матеріали провадження, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.
Згідно ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1. наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2. наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею:- 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3. недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику ас . ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.2 вказаної норми, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про: відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вищевказані вимоги КПК України слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого дотримані в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів провадження слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023160000000025 від 19.01.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
31.01.2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.
На даному етапі обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме: - протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; - протоколом огляду місця події; - оглядом речей і документів - мобільного телефону свідка ОСОБА_11 ; оглядом речей - мобільного телефону свідка ОСОБА_13 ; та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Зазначені докази, як кожний оремо, так і цілому повністю доводять наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.
Виходити з поняття "обґрунтована підозра", приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_14 до вчинення кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, в клопотанні та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, визнання особи винною чи невинною у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені в клопотанні слідчого та додані до нього матеріали, у колегії суддів є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у ОСОБА_7 кримінального правопорушення у якому він підозрюється.
Зазначене вказує на неспроможність доводів апеляційної скарги захисника про те, що слідчим не надано належних доказів, які б підтверджували наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, чи неправильності кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, слідчим суддею слушно зазначено і про те, що враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, враховуючи суспільно-небезпечний характер такого діяння, з урахуванням заборони застосування норми ст.75 КК України, щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб засуджених за корупційні кримінальні правопорушення, ймовірний спосіб його вчинення, вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, а також характеризуючи дані підозрюваного. Зазначене свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду.
Інші ризики, зазначені в клопотання прокурора, які мали місце на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу не зменшилися та не перестали існувати.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні прокурором доведено обставин, передбачених п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 зможе продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, як вбачається з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Отже, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ.
За таких обставин, слідчим суддею прийнято рішення про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, відповідає вимогам КПК України і не суперечить практиці ЄСПЛ.
Істотних порушень вимого КПК України, в тому числі про наявність яких зазначає апелянт, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає, зважаючи на що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27 березня 2023 року, якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за виключенням необхідності звернення та перебування у медичних закладах для лікування наявних у підозрюваного хвороб, до 30 квітня 2023 року, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - без змін.
Ухвала набуває законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17