Номер провадження: 22-ц/813/687/23
Справа № 2-5979/11
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Сегеда С. М.
26.04.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю:
секретаря Хухрова С.В.,
представника Одеської обласної прокуратури - Туніка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 року, ухваленого під головуванням судді Куриленко О.М., у цивільній справі за позовом Фонду державного майна України до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності,
встановив:
25.08.2011 року прокуратура Київського району м. Одеси звернулася до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом (т.1, а.с. 1-5), в якому просила суд:
-визнати право власності на 8/10000 частин будівель санаторію ім. Горького, розташованих в АДРЕСА_1 за державою в особі Фонду державного майна України;
-вилучити у ОСОБА_1 8/10000 частин будівель санаторію ім. Горького, розташованих в м. Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165 та передати зазначене майно Фонду державного майна України.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що 08.04.2004 року між ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України «Укрпрофоздоровниця» у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу № 5113167/2004-12-а.
На підставі зазначеного договору, який є нікчемним, ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в подальшому, як власник здійснила відчуження спірного майна.
Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 15.06.2016 року позовну заяву прокуратури Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Фонду державного майна задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь Фонду державного майна України 8/10000 частин будівель санаторію імені Горького, що знаходиться в м.Одесі, по вул. Фонтанська дорога, 165 та передано зазначене майно Фонду державного майна України (т.1, а.с. 79-83).
В апеляційній скарзі ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 15.06.2016 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с. 189-196).
У відзиві Одеська місцева прокуратура № 1 на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2021 року не вирішувались права та обов'язки апелянта, просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (т. 2, а.с. 7-9).
У відзиві на апеляційну скаргу Фонд державного майна України, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 15.06.2016 року залишити без змін (т. 2, а.с. 13-20).
Вирішуючи питання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника Одеської обласної прокуратури - Туніка В.М., колегія суддів виходить із того, що сторони були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, у тому числі ОСОБА_1 - в порядку, передбаченому ч.1 ст. 131 УЦПК України, оскільки за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 і по місцю своєї реєстрації в АДРЕСА_3 , не проживає (т. 1, а.с. 10, 58, т.2, а.с.177, 183, 185).
Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Неявка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Враховуючи викладене, а також те, що справа перебуває на розгляді в Одеському апеляційному суді більше двох років (т. 2, а.с. 4-5), колегія суддів вирішила слухати дану справу у відкритому судовому засіданні, за участю представника Одеської обласної прокуратури - прокурлора Туніка В.М., у відсутність інших учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, відзиви на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Клінічний санаторій ім. Горького ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (ст. 18 ЦПК України).
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підстави для не прийняття до розгляду і повернення апеляційної скарги, викладені в ст. 357 ЦПК України, а підстави для відмови у відкритті провадження передбачені ст. 358 ЦПК України і їх перелік є вичерпним.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції 2003 року) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.
Крім того, апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постановах Касаційного Цивільного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/1938/16, від 01.11.2018 року у справі № 2-о-14/11.
Так, в апеляційній скарзі ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» посилається на те, що рішення суду першої інстанції про витребування у відповідача на користь Фонду Державного майна України 8/10 000 частин спірної будівлі є незаконним, оскільки будівлі ім. Горького є власністю ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», а не власністю Фонду Державного майна України, а тому під час розгляду справи були вирішенні питання щодо прав та обов'язків апелянта.
Однак, колегія суддів вважає ці доводи необґрунтованими, так як суд в оскаржуваному судовому рішенні не вирішував питання про права та обов'язки ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Ради Міністрів охорони здоров'я УРСР від 23.04.1960 року № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР» усі діючі госпрозрахункові будинки відпочинку та пансіонати МОЗ УРСР зобов'язане було передати у строк до 01.05.1960 року УРРП, правонаступником якого є Рада ФПУ, з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2 вказаної Постанови майно передавалося профспілковим організаціям у віддання.
ДП «Клінічний санаторій ім. Горького ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано рішенням Київської районної адміністрацією м. Одеси від 03.03.2003 року № 2630324100010059, яке є правонаступником Одеського дочірнього підприємства ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».
Відповідно до загальних положень ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» є правонаступником Української ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників ФПУ та Фонду соцстраху. При цьому частка майна ФПУ, переданого у статутний фонд ЗАТ, становить 92, 92% розміру статутного фонду.
08.04.2004 року між ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»( продавець) та ЗАТ лікувально- оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (покупцем) укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу №5113167/2004-12-а, відповідно до якої продавець передав у власність покупцю будівлі і споруди, що розташовані за вищевказаною адресою в АДРЕСА_1 .
У подальшому між ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «МАРС» укладено договір купівлі-продажу 179/1000 частин будівель санаторію ім.Горького, розташованого в м.Одесі по вул. Фонтанська дорога, 165.
ТОВ «МАРС» на підставі договору дарування від 06.08.2004 року № 10686 посвідченого нотаріусом Іллічовою Н.А., подарувало громадянину ОСОБА_2 8/10000 частин будівель санаторію ім.Горького.
На підставі договору дарування від 16.02.2006 року№024148 ОСОБА_2 подарував 8/10000 частин будівель санаторію ім.Горького відповідачу ОСОБА_1 .
Таким чином, зважаючи на те, що права та обов'язки ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» під час прийняття заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 року судом не вирішувались, доводи апеляційної скарги ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про те, що вказаним судовим рішенням були порушенні права або будь-які інтереси заявника апеляційної скарги, є безпідставними і спростовуються заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.06.2016 року.
Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в своїй постанові віл 20 жовтня 2021 року, у справі № 2-5973, провадження № 61-17123св20 (т.2, а.с.187-190).
Приймаючи до уваги, що після відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», поданою юридичною особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ДП «Клінічний санаторій ім. Горького» ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» не вирішувалися, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 352, 362, 367, 368, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Клінічний санаторій ім. Горького» Приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 15.06.2016 року закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.04.2023 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький