Номер провадження: 11-кп/813/1038/23
Справа № 521/11/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.04.2023 року Одеський апеляційний суд у складі
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участі:
секретаря судового
засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
засудженого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволені клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 засудженого Новокаховським міським судом Херсонської області від 05 квітня 2019 року за ч.2 ст. 186 КК України, -
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 05.04.2019 року.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2023 року скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його клопотання про умовно-достроково від відбування покарання.
Вказує, що суд не у повній мірі взяв до уваги всі обставини, які необхідні для правильного вирішення справи.
Не врахував, що він постійно працює різноробочим, оскільки постійного місця роботи колонія забезпечити не може, стягнень не має, дисципліну не порушував, дотримується всіх правил поведінки.
03.03.2023 року отримав заохочення від адміністрації колонії, що підтверджує його виправлення.
Визнав свою вину за вироком та розкаявся у вчиненому, шкодує про вчинене та прагне повернутись до законослухняного життя, планує працевлаштуватись та має намір завести сім'ю.
Вважає, що відсутність на момент розгляду клопотання заохочень не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання.
Стверджує, що є недопустимим врахування його попередніх ув'язнень, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання з огляду на його реабілітацію та виправлення , яке він довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці і наявним заохоченням.
Позиції учасників судового провадження, висловлені в ході апеляційного розгляду.
Засуджений ОСОБА_7 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційних вимог засудженого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви суду.
За правилами ч 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою й ставленням до праці довів своє виправлення.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Відповідно до ст. 6 КВК України - виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 квітня 2019 року за ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 71 КК України, у виді 4 років 9 місяців позбавлення волі.
Початок строку 12.04.2019 року. Кінець строку 12.01.2024 року.
На день звернення до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 відбув 3/4 частини призначеного покарання.
Зі змісту характеристики установи виконання покарання видно, що за період відбування покарання засуджений характеризується добре, заохочень не мав, до дисциплінарної відповідальності не притягався, порушень порядку відбування покарання не допускав.
На виробництві установи не працевлаштований, до заходів заохочення не подавався. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує в задовільному стані, має охайний вигляд. Відповідально ставиться до майна установи і предметів, якими користується. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок.?
У реалізації програм диференційованого виховного впливу та в організації виховних заходів, які проводяться в установі участі не приймає. Зі слів засудженого родинні зв'язки ні з ким не підтримує. На профілактичному обліку в установі не перебуває.
За вироком суду матеріального позову не має. За вироком суду провину не визнав.
У грудні 2022 року комісією ДУ “ Одеська виправна колонія № 14 “ було прийнято рішення не направляти матеріали до суду про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , який не став на шлях виправлення та не довів свого виправлення.
Із матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, раніше умовно- достроково звільнявся від відбування призначеного покарання.
Нівелюючи гуманне ставлення зі сторони держави, пов'язане із застосуванням відносно нього інституту умовно- дострокового звільнення , ОСОБА_7 , як видно із матеріалів провадження продовжив вчиняти злочини, що свідчить про відсутність у нього дійсного наміру та бажання виправитися та готовності до правослухняної поведінки в суспільстві , на що вірно вказав суд першої інстанції.
Наразі він відбуває покарання за тяжкий злочин скоєний у невідбутого покарання за попереднім вироком, що вказує на підвищену суспільну небезпечність особи засудженого та його схильність до скоєння кримінально-караних діянь.
Доводи апелянта про те, що суд не мав підстав враховувати відомості про його попередні судимості та те, що він раніше умовно- достроково звільнявся від відбування покарання , колегія суддів відхиляє, оскільки при вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення слід враховувати не тільки поведінку засудженого під час відбування покарання, а і сукупність даних, що характеризують його особу в цілому, а також характер та тяжкість злочинів, вчинених засудженим.
Проаналізувавши наведені вище відомості , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_7 .
На переконання колегії суддів, процес виправлення засудженого не досяг тієї стадії, на якій відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Умовно-дострокове звільнення засудженого застосовується лише у разі доведення його виправлення, тобто досягнення мети покарання, як на тому вірно наголошує суд першої інстанції.
Відсутність у засудженого діючих дисциплінарних стягнень не можна визнати тим чинником, який беззаперечно доводить його виправлення.
Дотримання умов режиму відбування покарання є мірою необхідної поведінки, обов'язком особи, засудженої до відбування покарання у виді позбавлення волі.
Застосування до засудженого заохочення вже після постановлення оскаржуваної ухвали 03.03.2023 року, на що посилається апелянт , не можна визнати достатньою підставою для висновку про досягнення мети покарання.
Посилання апелянта на те, шо суд першої інстанції не врахував , що він неофіційно працевлаштований в установі відбування покарання ,як на підставу для застосування ст. 81 КК України колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки ці відомості не підтверджені відповідними доказами , не свідчать про те, що зайнятість у трудових процесах засудженого була на постійній основі , і що своїм ставлення до праці він довів своє виправлення.
Твердження про те, що судом не було враховано визнання вини за вироком та його щире колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці обставини враховуються судом при визначенні виду та міри покарання, і не впливають на висновок про те, що засуджений своєю поведінкою не довів своє виправлення на час звернення із клопотанням про застосування до нього умовно- дострокового звільнення.
Висловлення засудженим намірів утворити сім'ю, та повернутися до правослухняного життя, зважаючи на відомості про особу засудженого в цілому та його поведінку протягом всього строку відбування покарання не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про виправлення особи, що саме і є підставою для застосування умовно дострокового звільнення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував всі обставини та належним чином не мотивував своє рішення, є безпідставними, оскільки суд всебічно, повно дослідив відомості, які надані учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 81 КК України, належним чином мотивував своє рішення і доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не встановлено.
Апеляційну скаргу засудженого з урахуванням наведеного слід залишити без задоволення, а ухвалу суду від 13.02.2023 року без змін.
Керуючись ст. 404, 407, 419, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Залишити без змін ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3