Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження№ 1-кп/733/34/23
Єдиний унікальний №733/923/22
Вирок
Іменем України
26 квітня 2023 року Колегія суддів Ічнянський районного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ічня у порядку спеціального судового провадження в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 42022272210000030 від 28 лютого 2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узлова Тульської області, російської федерації, громадянина російської федерації, росіянина, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , російська федерація, молодший сержант збройних сил російської федерації, перебуваючий на посаді командира відділення - санітара медичної роти приймально-сортувального взводу відділення збору та евакуації поранених 1-го танкового полку 2-ї Таманської мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_1 ), особистий номер УК-731568,
в здійсненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_11 ,
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй.
До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави, застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим),м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
Згідно зі ст. 13 зазначеної Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства, залякування, від образ та цікавості натовпу.
Крім того, відповідно ст. 29 Конвенції сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
Відповідно до ст. ст. 31-32 вказаної Конвенції забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) (далі - Протокол) Високі Договірні Сторони підтверджуючи далі, що положення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (995 151, 995 152, 995 153, 995 154) та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.
Згідно статті 146 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються надати чинності будь-якому закону, необхідному для надання дієвих карних санкцій для осіб, які вчинять, або наказують іншим учинити будь-яке серйозне порушення цієї Конвенції, визначеного в цій статті.
Кожна Висока Договірна Сторона зобов'язується розшукати осіб, яких обвинувачено у вчиненні або в наказі вчинити такі серйозні порушення, і представляють таких осіб, незалежно від їхнього громадянства, перед своїми судами. Вона може також, якщо вона вважає це потрібним, і відповідно до положень свого законодавства, передати таких осіб для судового процесу іншій заінтересованій Високій Договірній Стороні за умови, що така Висока Договірна Сторона не має доказів, які давали б підстави для обвинувачення таких осіб.
Кожна Висока Договірна Сторона вживає заходів, необхідних для припинення всіх дій, які суперечать положенням цієї Конвенції, крім серйозних порушень визначених наступною статтею.
За будь-яких обставин обвинувачені особи користуються перевагами гарантій належного судового процесу та захисту, що надають не менше переваг, ніж ті, що обумовлені статтею 105, і ті, що випливають з Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р.
Згідно статті 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Згідно статті 51 Протоколу І:
1. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
2. Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
3. Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
4. Напади невибіркового характеру заборонено. До нападу невибіркового характеру належать:
a) напади, не спрямовані на конкретні воєнні об'єкти;
b) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, які не можуть бути спрямовані на конкретні воєнні об'єкти; або
c) напади, при яких застосовуються методи або засоби ведення воєнних дій, наслідки яких не можуть бути обмежені, як це вимагається згідно з цим Протоколом; і які, таким чином, у кожному такому випадку поражають воєнні об'єкти й цивільних осіб або цивільні об'єкти, не розрізняючи їх.
5. Серед інших належить вважати невибірковими такі види нападів:
a) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний воєнний об'єкт розглядається ряд явно пов'язаних один з одним і розрізнюваних воєнних об'єктів, розміщених у місті, у селі чи в іншому районі, де сконцентровані цивільні особи або цивільні об'єкти; і
b) напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об'єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти.
6. Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.
7. Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об'єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об'єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.
8. Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов'язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов'язань вживати запобіжних заходів, передбачених у статті 57.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 75 Протоколу тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями (995 151, 995 152, 995 153, 995 154) або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов'язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі - ЧФ РФ), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян РФ та України.
Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.
Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м. Севастополя, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.
У подальшому військовослужбовцями ЗС РФ здійснено захоплення будівель центральних органів влади АР Крим та встановлено контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень. Крім того здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, військових частин ЗС України, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
Відтак всупереч міжнародному правопорядку, з нехтуванням державного суверенітету та територіальної цілісності України, починаючи з 20 лютого 2014 року, представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, та військової окупації території АР Крим і м. Севастополя.
Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території України.
Так, вказаними особами у березні - квітні 2014 року організовувалися та проводилися антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях з метою поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС РФ вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, створювали враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС РФ, 07 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час. Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС РФ.
Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні збройні формування РФ та військовослужбовці ЗС РФ чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади РФ під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації Російської Федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
З огляду на викладене, між державами РФ та Україна триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
Оскільки окупація АР Крим і м. Севастополя, частини Донецької і Луганської областей України не принесла бажаних результатів у вигляді встановлення впливу над політичними та економічними процесами в Україні, відмови від співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації, та відмови від євроінтеграційного курсу розвитку країни, вищим політичним і військовим керівництвом РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, розв'язаної ще з лютого 2014 року, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням ЗС РФ та інших військових формувань РФ.
З листопада 2021 року представники влади та ЗС РФ, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань РФ до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.
Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових РФ, включаючи повітряний та морський компонент.
З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами Російської Федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС РФ розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян РФ та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території РФ та тимчасово окупованим територіям України.
Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом РФ «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна дума Російської Федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день, Президент Російської Федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки Російської Федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу Ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення Державної думи РФ та заявили про необхідність визнання Президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Цього ж дня Президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації РФ.
В цей же день Президент Російської Федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації РФ звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
У подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, віроломно здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об'єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань РФ здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжувалися бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння.
Відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
В кінці лютого 2022 року військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 ЗС РФ, в складі якої перебував ОСОБА_6 та займав посаду командира відділення - санітара медичної роти приймально - сортувального взводу відділення збору та евакуації поранених 1-го танкового полку 2-ї Таманської мотострілкової дивізії здійснювали контроль території АДРЕСА_2 .
Як встановлено в судовому засіданні, 26.02.2022 у період часу з 17:35 до 17:56, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, під час виконання бойового завдання військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 разом з іншими невстановленими в ході досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, в кількості близько десяти чоловік, перебував у центральній частині с. Крупичполе Ічнянської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області на перехресті вулиць Богдана Хмельницького та Травневої. У цей час, зі сторони м. Ічня у їхньому напрямку рухався автомобіль марки ВАЗ-2109 червоного кольору д.н.з. " НОМЕР_2 " без будь-яких розпізнавальних знаків, емблем, окрім реєстраційного номера, під керуванням ОСОБА_10 , разом з яким у салоні також перебували ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які є цивільними особами. Помітивши вказаний автомобіль, один із військовослужбовців ЗС РФ наказав водієві зупинитись. На виконання цього наказу ОСОБА_10 відразу зупинив автомобіль та всі пасажири продовжили сидіти на своїх місцях, не роблячи жодних різких рухів.
У подальшому військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_6 , в групі з іншими на даний час невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ, без попередньої змови, в порушення вимог ст. ст. 27, 31, 32 Женевської конвенції та ч. ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до вказаної Конвенції від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, діючи умисно, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілих та бажаючи їх настання, усвідомлюючи, що пасажири автомобіля ВАЗ-2109 д.н.з. " НОМЕР_2 " є цивільними особами, які перебувають під захистом, з метою їх умисного вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншим людям, використовуючи вогнепальну автоматичну зброю споряджену проміжними патронами підвищеної пробивної здатності калібру 5,45х39 мм та 7,62x39мм., почали вести прицільний вогонь по автомобілю ВАЗ-2109 та пасажирам у ньому.
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних кульових поранень грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів, від яких остання померла відразу ж на місці події.
Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_12 є вогнепальні поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів.
ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепального кульового поранення м'яких тканин передньої грудної стінки справа та ділянки правого плечового суглобу. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого сліпого кульового поранення грудної клітки справа з правобічним гемотораксом, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, вогнепального кульового сліпого поранення лівого плеча у верхній третині з пошкодженням плечової кістки, що відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня, вогнепального кульового наскрізного поранення м'яких тканин лівого передпліччя та вогнепального кульового наскрізного поранення м'яких тканин надпліччя справа, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
ОСОБА_9 тілесні ушкодження спричинені не були.
Після закінчення обстрілу, інший військовослужбовець ЗС РФ, в ході досудового розслідування особу якого не встановлено, підійшов до автомобіля ВАЗ-2109 д.н.з. НОМЕР_2 та повідомив про 4 трупи.
В подальшому, ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, зробивши висновок, що всі четверо цивільних пасажирів автомобіля мертві, відразу ж покинули місце вчинення злочину та на бронетехніці направились у бік с. Сваричівка Ічнянської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил Російської Федерації, діючи в групі осіб без попередньої змови, здійснив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, цивільної особи ОСОБА_12 , яка перебувала під захистом, а також замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті, цивільних осіб ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебували під захистом, чим порушив вимоги ст.ст. 27, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
Відповідно до ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20.01.2023 року провадження у справі відносно ОСОБА_6 здійснюється за його відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачений переховується на території російської федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором. Відповідно показань обвинувачений не надавав.
Разом з тим, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показала, що вона 26.02.2022 року разом з чоловіком ОСОБА_9 , батьком ОСОБА_10 , матір'ю ОСОБА_12 їхали на автомобілі батька марки ВАЗ-2109 червоного кольору д.н.з. НОМЕР_2 , через с. Крупичполе Ічнянської ОТГ та направлялися додому до с. Фастівці Бахмацької ОТГ. На той час було близько 18 год. За кермом перебував її батько ОСОБА_10 , її мати ОСОБА_12 сиділа на пасажирському сидінні спереду, чоловік ОСОБА_9 сидів позаду з правого боку, а вона сиділа посередині заднього сидіння, поруч зі своїм чоловіком.
Раптом попереду на перехресті засвітились ліхтарі, які були спрямовані у бік їхнього автомобіля. Під'їхавши трохи ближче вони зрозуміли, що це були військовослужбовці армії Російської Федерації, які вторглися на територію України 24.02.2022. Відразу ж один з них крикнув: «Стой!». Її батько ОСОБА_10 відразу ж зменшив швидкість та прийнявши дещо вправо зупинив автомобіль. Дана подія відбувалася на перехресті доріг, поряд із якимось магазином. Раптом, з невідомих причин, російський військовий почав стріляти прямо у лобове скло автомобіля. Вона відчула біль та знепритомніла.
Потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він 26.02.2022 року разом з дружиною ОСОБА_12 , 1977 р.н., донькою ОСОБА_8 , 1994 р.н. та її чоловіком ОСОБА_9 , 1991 р.н., їхали на його автомобілі марки ВАЗ-2109 червоного кольору д.н.з. НОМЕР_2 , через с. Крупичполе Ічнянської ОТГ та направлялися додому до с. Фастівці Бахмацької ОТГ. На той час було близько 18 год. За кермом перебував він, його дружина, яка сиділа на пасажирському сидінні спереду, ОСОБА_9 сидів позаду з правого боку, а донька сиділа посередині заднього сидіння, поруч зі своїм чоловіком.
Раптом попереду на перехресті засвітились ліхтарі, які були спрямовані у бік їхнього автомобіля. Під'їхавши трохи ближче вони зрозуміли, що це були військовослужбовці армії російської федерації, які вторглися на територію України 24.02.2022 року та відразу ж один з яких крикнув: «Стой!». Хто безпосередньо кричав, він точно сказати не може. Після цього він одразу ж зменшив швидкість та прийнявши дещо вправо зупинив автомобіль. Дана подія відбувалася на перехресті доріг, поряд із якимось магазином. Після зупинки їх автомобіль опинився поза основним променем світла, тому воно не засліплювало йому очі та у світлі фар свого авто він міг добре роздивитися все, що відбувалося попереду. Коли автомобіль зупинився, то попереду нього, дещо зліва, знаходився військовий транспорт камуфляжного зеленого кольору на 8 колесах, наскільки він зрозумів, це був бронетранспортер. Вищевказані ліхтарі були розміщені саме на верхній частині цього БТРа та освічували дорогу перед ним. На той час на передній частині БТРа, а саме, на висоті близько 1,5 м зверху стояв військовослужбовець у форменному одязі армії рф, який був у дрібний темно-зелений піксель та мав наліпки із розпізнавальними знаками росії, в тому числі прапор цієї країни. Раптом, з невідомих йому причин, спрямувавши в їх бік автоматичну зброю, візуально схожу на автомат Калашникова, даний військовий почав стріляти прямо у лобове скло його автомобіля. Одночасно з цим, із-за вищевказаного БТРа, з лівого боку від них, вийшли ще двоє військовослужбовців, які з аналогічної зброї, з положення стоячи також почали обстрілювати ліву частину їхнього автомобіля. Крім того, справа спереду від авто, а саме біля дерев'яного столика, стояли ще близько 10 військових рф. Чи стріляв хтось із них, він не бачив, оскільки у стресовому стані спостерігав за стріляючими попереду себе. У результаті обстрілу його дружину ОСОБА_12 було вбито, а він отримав вогнепальні поранення, його донька ОСОБА_8 отримала ряд вогнепальних поранень, але залишилася живою. Чоловіку його доньки ОСОБА_9 ніяких тілесних ушкоджень спричинено не було.
Після того як обстріл закінчився, вони всі продовжили сидіти та не рухалися, прикинувшись мертвими. В цей час, зі сторони магазину до автомобіля підійшов ще якийсь військовослужбовець та посвітивши ліхтарем у салон сказав: «Зачем стрелял? Четыре трупа». Він встиг побачити, що на голові у даного військовослужбовця рф була якась шапка з кокардою на передній частині. У відповідь на це, інші військові йому нічого не відповіли та швидко застрибнувши на БТР поїхали звідти, після чого він втратив свідомість. Прийшовши до тями, він вийшов з автомобіля та разом з іншими людьми, які на той час підішли до них, перенесли постраждалих за магазин та почали надавати можливу медичну допомогу.
Оскільки їх авто до моменту обстрілу постійно світило ближнім світлом фар, він встиг роздивитись лише того військовослужбовця, який здійснював постріли стоячи на БТРі, безпосередньо перед початком цього обстрілу. Чи стояв він там з самого початку, чи заліз безпосередньо перед обстрілом, він не можу пригадати, так як був у стресовому стані. В подальшому, в ході проведення впізнання за фотознімками, він впізнав цього військового. На вигляд він був близько 20-25 років, худорлявої тілобудови, близько 180-185 см. на зріст, мав слов'янську зовнішність, овальну форму обличчя, тонкий, прямий, виразний ніс та звичайний розріз очей, тонкі губи з припіднятими кутами, та звичайні брови. На голові, на самій маківці у нього також була одягнута шапка-ушанка, з піднятими вухами, тому було видно коротке русяве волосся останнього.
Потерпілий ОСОБА_9 , який дав показання аналогічні показанням ОСОБА_10 , в судовому засіданні показав, що будучи на задньому сидінні авто також бачив обличчя одного з військових зс рф, що стріляв по них, та в подальшому упізнав його за фото.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду показав, що він проживає в АДРЕСА_3 та працює сімейним лікарем в Крупичпільській амбулаторії.
Протягом дня 26 лютого 2022 року через їх село проходило кілька колон військової техніки рф. Після 14-ї години на перехресті вулиць Б.Хмельницького та Травнева в АДРЕСА_2 російськими військовими було виставлено блокпост у вигляді одного БТР та кількох військовослужбовців рф, які слідкували за проходом колон військової техніки. Після 17-ї години одна з тентованих вантажівок окупантів поїхала не в тому напрямку, яким рухалися колони, після чого військові з блокпості вказали їй шлях, вона повернулася, стала поблизу магазину на вказаному перехресті та з неї вийшли декілька військових рф. Перехрестя перетнув сріблястий автомобіль, який після зупинки та перевірки документів військовими рф поїхав далі. Коли вже смеркало, до перехрестя вищевказаних вулиць під'їхав автомобіль потерпілих. Військові рф почали кричати йому, щоб той зупинився. Після зупинки автомобіль нібито почав здавати назад. В цей час один з військовослужбовців рф піднявся на БТР та відкрив вогонь по даному автомобілю. Судячи зі спалахів від пострілів, по автомобілю стріляли декілька окупантів. Потім він почув, що того, хто стріляв, запитали «Зачем стрелял?».
За вказаними подіями він спостерігав із горішнього поверху свого будинку та зрозумівши, що в розстріляному авто можуть бути потерпілі, спустився вниз та почав збирати аптечку для подальшого надання пасажирам автомобіля медичної допомоги. В цей час всі військові рф, що знаходилися на перехресті, забрали техніку та поїхали у напрямку с. Сваричівка Прилуцького району Чернігівської області.
Він вийшов надвір та побачив поблизу приміщення магазину потерпілих дівчину та чоловіка, потім заглянув в розстріляне авто, в якому знаходилася жінка без ознак життя. Він з односельцями перемістив поранених за приміщення магазину, де надав останнім першу медичну допомогу. Згодом вони перенесли потерпілу дівчину, яка мала тяжкі вогнепальні поранення грудної клітки, до господарства власника магазину ОСОБА_14 , яке знаходиться поряд. Потерпілий чоловік мав не значні поранення.
Вина обвинуваченого підтверджується також матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 42022272210000030 від 28 лютого 2022 року з приводу розстрілу в с. Крупичполе Ічнянської ОТГ Прилуцького району Чернігівської області військовослужбовцями рф автомобіля ВАЗ 2109 за відмову зупинитися, внаслідок чого загинула пасажир ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а водій автомобіля ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та пасажир ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 отримали пульові поранення (т.1, а.с. 165);
- Повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри від 11.11.2022 року (т.2, а.с. 80-95);
- Постановою про зміну правової кваліфікації від 15.02.2022 року (т.2, а.с. 111-113);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 03.06.2022 року та доданої до нього ілюстративної таблиці, із яких вбачається, що під час огляду місця події - місцевості, що розташовується у с. Крупичполе поблизу Магазину «Продукти», що знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, буд. 13, на даній ділянці місцевості наявна асфальтна дорога, магазин, що являє собою будівлю з шиферним покриттям, двома вікнами та металевими дверима, фасад якого являє собою сайдингове покриття. У першому вікні від дверей, знизу, наявні тріщини. Між вищезазначеним вікном та дверима наявні пошкодження фасаду осколками, а також знизу біля металевої труби наявний отвір, який зовні схожий на отвір від кулі з стрілецької зброї (т.1, а.с. 180-182);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 03.06.2022 року та доданої до нього ілюстративної таблиці, з яких вбачається, що під час огляду автомобіля червоного кольору д.н.з. НОМЕР_2 , що розташований на території агропромислового холдингу «РОСТОК» у с. Крупичполе, на лобовому склі вищевказаного автомобіля виявлено 6 отворів, зовні схожих на отвори від куль зі стрілецької зброї. На капоті автомобіля у верхній частині виявлено 4 отвори, зовні схожих на отвори від куль зі стрілецької зброї. Права фара автомобіля має пошкодження у вигляді тріщин. Передні колеса автомобіля спущені. На передній пасажирській бічній дверці наявні 2 отвори, зовні схожі на отвори від куль зі стрілецької зброї. На пасажирській дверці справа наявний один отвір від кулі з стрілецької зброї. У задній частині автомобіля на лівій бічній фарі виявлено отвір від кулі стрілецької зброї. Пройшовши автомобіль по периметру, виявлено відсутність скла на передній водійській, пасажирській, а також на задніх пасажирських дверцятах. Також скло відсутнє над багажником. Оглянувши салон автомобіля, виявлено осип скла на водійському та пасажирському сидіннях, а також у багажнику (т.1, а.с. 184-192);
- Постановою про визнання предметів речовими доказами від 21.05.2022 року, відповідно до якої автомобіль марки ВАЗ-2109 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на зберігання ОСОБА_10 (т.1, а.с. 241-242);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду транспортного засобу від 27.10.2022 року, відповідно до якого було проведено огляд автомобіля «ВАЗ-2109» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 та під час огляду вищевказаного автомобіля на кузові останнього зафіксовано наявність механічних пошкоджень у вигляді наскрізних отворів, візуально схожих на вогнепальні (т.2, а.с. 18-19);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду транспортного засобу від 18.07.2022 року, відповідно до якого було проведено огляд автомобіля «ВАЗ-2109» червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 за адресою: с. Фастівці, вул. Піскова, 13 Ніжинського району Чернігівської області та під час огляду вищевказаного автомобіля встановлено, що кузов останнього має наступні пошкодження: три вхідні наскрізні отвори у верхній частині капоту та один під лобовим склом; три наскрізні отвори від куль калібру 5,45 мм з правої передньої частини (пасажирська дверка та переднє крило); один наскрізний отвір у задній частині авто біля кришки багажника; один наскрізний отвір в області задньої лівої фари та один наскрізний отвір на кришці багажника. Скло кришки багажника відсутнє та на момент огляду замотане прозорою стрічкою. При огляді салону авто виявлено два наскрізні отвори у водійському сидінні та один у підголівнику водійського сидіння. На момент огляду стекла авто пошкоджень не мають, оскільки були замінені власником. При огляді лобового скла автомобіля, яке було встановлено на момент обстрілу, встановлено, що воно має 7 (сім) наскрізних отворів по направленню зліва на право, якщо дивитись на авто спереду. За допомогою металевих прутів спеціалістом було відображено напрями, з яких вівся вогонь по автомобілю, в ході чого встановлено, що зброя розташовувалася відносно авто як з правого, так і з лівого боку спереду, при цьому з правого боку авто обстріляно кулями калібру 5,45 мм, а з лівого кулями 7,62 мм (т.1, а.с. 238-240);
- фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2022 року та довідкою до протоколу про пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2022 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_9 впізнав на фотознімку під номером «2» ОСОБА_6 як військовослужбовця зс рф, який 26.02.2022 року в с. Крупичполе з автоматичної зброї розстріляв у автомобілі матір його дружини, яка померла на місці (т.1, а.с. 193-195);
- фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2022 року та довідкою до протоколу про пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2022 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_10 впізнав на фотознімку під номером «4» ОСОБА_6 як військовослужбовця зс рф, який 26.02.2022 року в с. Крупичполе з автоматичної зброї розстріляв у автомобілі його дружину, яка померла на місці, а також його особисто (т.1, а.с. 196-198);
- фактичними даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2022 року та довідкою до протоколу про пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2022 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_13 впізнав на фотознімку під номером «3» ОСОБА_6 як військовослужбовця зс рф, який 26.02.2022 року в с. Крупичполе з автоматичної зброї розстріляв автомобіль ВАЗ 2109, в результаті чого померла жінка (т.1, а.с. 199-201);
- протоколом огляду металевого предмету від 21.06.2022 року, візуально схожого на кулю та ілюстративною таблицею до протоколу (а.с. 206-210);
- Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя і здоров'я особи СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 21.06.2022 року про визнання речовим доказом металевого предмету (кулі), вилученої з тіла потерпілої ОСОБА_8 (т.1, а.с. 204-205);
- висновком судової експертизи зброї від 25.06.2022 року № СЕ-19/125-22/3757-БЛ, відповідно якого наданий на дослідження предмет є сталевим сердечником кулі підвищеної пробивної здатності проміжного патрона калібру 5,45х39мм. Зразок патрона, сердечник кулі якого наданий на дослідження, призначений до автоматів, карабінів та кулеметів відповідного калібру (т.1, а.с. 162-223);
- висновком судово-медичної експертизи № 95 від 21.06.2022 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_8 , 1994 р.н. мали місце наступні тілесні ушкодження: вогнепальне проникаюче сліпе кульове поранення грудної клітки справа, правобічний гемоторакс, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; вогнепальне кульове сліпе поранення лівого плеча в верхній третині з пошкодженням плечової кістки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня; вогнепальне кульове наскрізне поранення м'яких тканин лівого передпліччя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; вогнепальне кульове наскрізне поранення м'яких тканин надпліччя справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, по давності можуть відповідати 26.02.2022 р. (т.1, а.с. 234-237);
- висновком судово-медичної експертизи № 96 від 21.06.2022 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_10 , 1971 р.н. мали місце наступні тілесні ушкодження: вогнепальне кульове поранення м'яких тканин передньої грудної стінки справа і ділянки правого плечового суглобу, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, по давності можуть відповідати 26.02.2022 р. (т.1, а.с. 230-232);
- висновком судово-медичної експертизи № 97 від 21.06.2022 року, відповідно до якого у гр. ОСОБА_12 , 1977 р.н. мали місце наступні тілесні ушкодження: вогнепальні кульові поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, по давності можуть відповідати 26.02.2022 р., за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті. Безпосередньою причиною смерті гр. ОСОБА_12 , 1977 р.н. - вогнепальні кульові поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів. За даними медичної документації смерть гр. ОСОБА_12 , 1977 р.н., настала ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1, а.с. 225-228);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду від 27.10.2022 року та ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого проведено огляду куртки, яка знаходиться в приміщенні службового кабінету № 2 СВ Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (м. Прилуки, вул. Котляревського, 55), належної ОСОБА_8 , в яку остання була одягнута 26.02.2022 року під час обстрілу військовослужбовцями зс рф. При детальному огляді куртки виявлено механічні пошкодження в області нижньої частини лівого рукава у вигляді розривів тканини округлої форми в загальній кількості 3 шт., які є наскрізними та наявні і на внутрішній частині куртки у відповідних місцях. Навколо вказаних пошкоджень виявлено пляму більш темного кольору, ніж сама куртка. В області плеча лівого рукава також виявлено два механічні пошкодження продовгуватої форми, які розташовані взовж рукава (т.1, а.с. 253-257);
- Постановою про визнання предмету речовим доказом від 27.10.2022 року, відповідно до якої зимову жіночу куртку потерпілої ОСОБА_8 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та поміщено на зберігання до камери речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області (т.1, а.с. 258);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з доданим до нього відеозаписом слідчої дії від 31 жовтня 2022 року за участю свідка ОСОБА_13 , відповідно до якого, встановлювалася можливість роздивитись свідком ОСОБА_13 обличчя військовослужбовця зс рф, який 26.02.2022 року обстріляв автомобіль. На місці, де вказав свідок, було розміщено вантажний автомобіль «ГАЗ», який імітував БТР, після чого свідок показав, на якій висоті та у якому положенні знаходився військовий, в той час як він встиг його роздивитися. Вказане положення за допомогою статиста було відтворено, понята з горища будинку ОСОБА_13 змогла роздивитися обличчя останнього (т.2, а.с. 1-4);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з доданим до нього відеозаписом слідчої дії від 27 жовтня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_10 , відповідно до якого, встановлювалася можливість роздивитись потерпілим ОСОБА_10 обличчя військовослужбовця рф, який 26.02.2022 року обстріляв їх автомобіль. З цією метою на місці, яке вказав потерпілий, було поставлено вантажний автомобіль «ГАЗ», який імітував військовий БТР, після чого потерпілий показав, на якій приблизно висоті від землі знаходився військовий та за допомогою статиста було відтворено вказану висоту і положення. В подальшому до автомобіля ВАЗ 2109, який знаходився у тому ж положенні, що і на момент обстрілу, на місце водія сіла понята, якій було задано питання про те, чи може вона роздивитися обличчя статиста, на що понята відповіла, що бачить статиста та описала його (т.2, а.с. 6-10);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з доданим до нього відеозаписом слідчої дії від 27 жовтня 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , відповідно до якого останній розповів та на місці відтворив події та обставини, за яких їх автомобіль було обстріляно військовими зс рф (т.2, а.с. 12-16);
- фактичними даними, які містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з доданим до нього відеозаписом слідчої дії від 09 листопада 2022 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , відповідно до якого перевірялася можливість потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за тих умов та обставин, які вони розповіли під час слідчих експериментів, роздивитись обличчя військовослужбовця рф. З цією метою на місце, де зі слів потерпілих знаходився військовий БТР, було поставлено вантажний автомобіль ЗИЛ, на даху якого встановлено фару. В подальшому на відстані 15 м від нього було встановлено автомобіль ВАЗ 2109. Після цього один з понятих сів на місце водія, а інший - на заднє праве місце. Було запрошено статиста, якого попередньо понятим не показували, який став на сходинку біля водійського місця та одягнув на голову шапку-вушанку. На запитання понятим, чи можуть вони за таких умов роздивитись та описати обличчя статиста, кожен з них по черзі відповів, що може роздивитись обличчя статиста та описали останнього. Після цього поняті помінялися місцями та на аналогічне запитання також відповіли, що бачать обличчя статиста (т.2, а.с. 114-116);
- інформацією мобільних операторів, вилученою згідно протоколів тимчасового доступу від 26.10.2022 року, згідно опрацьованої інформації УОТЗ ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2022 року № 317/124/12/01/2022 та відповідно до протоколу огляду інформації отриманої від оператора телекомунікаційних послуг від 03.11.2022 року про телефонні з'єднання за номером телефона ОСОБА_6 , згідно якої, телефон останнього здійснював з'єднання через мережу ПРАТ «Київстар» з 02.03.2022 року на території колишнього Ічнянського району по 11.03.2022 року в смт. Краснопілля Сумської області, що перебуває на відстані близько 10 км. від державної кордону з РФ, що свідчить про його перебування на території Прилуцького (колишнього Ічнянського) району, не виключаючи також і 26.02.2022 року, оскільки інформація мобільних операторів вилучалась за період з 24.02.2022 по 25.10.2022, проте, з'єднання за телефоном ОСОБА_6 до 02.11.2022 року взагалі відсутні, що вказує на те, що телефон імовірно був вимкнений до вказаного часу, та свідчить про виїзд особи на територію рф після 11.03.2022 року (т.1, а.с. 132-135; т.2, а.с. 132-139);
- фактичними даними, які містяться в протоколі огляду інтернет сайту від 25.08.2022 року, відповідно до якого було знайдено дані щодо прізвища, ім'я та по-батькові, дати народження військовослужбовця рф ОСОБА_6 , а також місця проходження ним військової служби, військового звання, посади та порядкового номера (т.1, а.с. 244-247);
- інформацією мобільних операторів про телефонні з'єднання в час та в місці скоєння злочинну, вилученою згідно протоколів тимчасового доступу від 15.08.2022, та протоколом огляду цієї інформації в частині телефонного дзвінка з телефона ОСОБА_15 до свідка ОСОБА_14 , що відбувся об 18 год. 05 хв., що вказує на орієнтовний час скоєння злочину (за близько 20 хв. до вказаного часу) (т.2, а.с. 149-150);
- інформацією УІАЗ ГУНП про наявну в соціальних мережах інформацію щодо ОСОБА_6 , зокрема щодо його адреси проживання, номера мобільного телефона (т.1, а.с. 120-128).
- картою пам'яті об'ємом 16 Гб з відеозаписом проведення огляду місця події та слідчих експериментів з потерпілими у кримінальному провадженні№ 42022272210000030, яка зберігається у матеріалах кримінального провадження (т.2, а.с. 151).
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.11.2022 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022272210000030 від 28 лютого 2022 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України (т.1, а.с. 129-131).
Ухвалою колегії суддів Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20.01.2023 року клопотання прокурора Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_7 щодо здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено та ухвалено кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022272210000030 від 28 лютого 2022 року про обвинувачення ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України здійснювати у порядку спеціального судового провадження.
Повістки про виклик ОСОБА_6 надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та розміщення повісток про виклик обвинуваченого в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр». Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
Після постановлення ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.11.2022 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.52 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
Крім того, згідно з ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 20.01.2023 року відносно ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судових засіданнях приймав участь захисник ОСОБА_11 , який був обізнаний з матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_6 , як підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
У свою чергу колегія суддів звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
Надані та досліджені в судовому засіданні докази суд визнає належними та допустимими, здобутими у відповідності із вимогами закону, такими, що узгоджуються між собою та доповнюють один одного, а також доводять вину обвинуваченого.
З цих підстав суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_11 про недоведеність вини його підзахисного ОСОБА_6 , так як вони спростовуються здобутими доказами в судовому засіданні.
Аналізуючи в сукупності надані суду та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою і свідченнями потерпілих та свідка, колегія суддів за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 у порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а його дії колегія суддів кваліфікує за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України, як інше порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому групою осіб та закінчений замах на інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, поєднаному з умисним вбивством, вчиненому групою осіб.
Скоєні обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, колегія суддів виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також з огляду на те, що вчинені обвинуваченим злочини є злочинами проти життя та здоров'я особи, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни, становить величезну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства на планеті, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне за ч.2 ст.15, ч.1 ст.28, ч.2 ст.438 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі; за ч.1 ст.28, ч.2 ст.438 КК України - у виді довічного позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі, так як вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім за вчинені обвинуваченим злочини проти життя і здоров'я мирного населення держави Україна в період дії воєнного стану, який введено відповідно до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який наразі триває.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Витрати, пов'язані з проведенням експертизи, стягнути із ОСОБА_6 на користь держави в розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 копійок.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню необхідно вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 367 - 371, 373-374, 376 КПК України, колегія суддів -
ОСОБА_6 визнати винуватим за ч.1 ст.28, ч.2 ст.438, ч.2 ст.15, ч.1 ст.28, ч.2 ст.438 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст.28, ч.2 ст.438 КК України у виді довічного позбавлення волі;
- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.28, ч.2 ст.438 КК України у виді 15 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_6 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання його для виконання даного вироку.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судової експертизи в розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 копійок.
Речові докази: металевий предмет (кулю), вилучений із тіла потепілої ОСОБА_8 , який знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області - знищити;
-автомобіль марки ВАЗ-2109 червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_4 та переданий йому на відповідальне зберігання - залишити у законному володінні останнього;
-зимову жіночу куртку потерпілої ОСОБА_8 , яка знаходиться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області - повернути за належністю ОСОБА_8 ;
-оптичний диск CD-R, на якому зроблено напис «GD-22-07805/Кі від 14.10.22» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-оптичний диск DVD-R, на якому зроблено напис «вх.14354 вих.8188/З/КТ - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-оптичний диск CD-R, на якому зроблено напис «05810 ВК» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-оптичний диск СD-R, на якому зроблено напис «ПрАТ «Київстар» Вх № 9490, 8991 Вих № 5324; 4325» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-карту пам'яті об'ємом 16 Гб з відеозаписом проведення огляду місця події та слідчих експериментів з потерпілими у кримінальному провадженні - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в Чернігівський апеляційний суд через Ічнянський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання такої апеляційної скарги, вирок якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копії вироку, а учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3