"27" квітня 2023 р.
Справа № 642/757/23
Провадження №2/642/238/23
27 квітня 2023 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - Вікторова В.В.,
за участю секретаря - Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10.03.2011 року у розмірі 47144,75грн. станом на 18.01.2023 року, а також судові витрати у розмірі 2684,00грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк», 14.06.2018 назва якого змінена на АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н на підставі його заяви від 10.03.2011 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1ст. 634 ЦК України. У подальшому, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним рахунком відповідач отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 41000.00грн. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Щодо становлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Згідно до п. 2.1.1.2.12.7.2 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2ст.625Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86, 4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст.509,526, 625,1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконав, оскільки не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, в результаті чого заборгованість за даним кредитним договором станом на 18.01.2023 року склала 47144,75 грн.
Оскільки відповідачем в добровільному порядку не повернута заборгованість по кредиту позивач звернувся до суду з наступним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 47144,75 грн.
24.04.2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву відзив на позовну заяву, в якому в вона просить залишити без задоволення позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування заперечень зазначила наступне: згідно розрахунку заборгованості, наданої позивачем, станом на 18.01.2023 року погашено заборгованості за поточним тілом кредиту - 201291,49грн., заборгованість за поточним тілом кредиту відсутня, а позивач вимагає стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту; матеріали справи не містять підтверджень, з яким конкретно Витягом з Умов та правил надання банківських послуг вона ознайомилася та погодилася, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання нею кредитних коштів взагалі не містили умови, зокрема й щодо сплати простроченого тіла кредиту; в анкеті заяві від 10.03.2011 року також не передбачено порядок нарахування заборгованості за простроченими відсотками.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16лютого 2023 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.
10.03.2011 ОСОБА_1 було заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». З тексту даної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку та встановлено кредитний ліміт на картковому рахунку, який в подальшому неодноразово збільшувався.
АТ КБ ПриватБанк свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем. Так, згідно розрахунку заборгованості станом на 18.01.2023 року становить 47 144,75 грн. Структура заборгованості наступна: за поточним тілом кредиту - 0,00, за простроченим тілом кредиту в розмірі 38 375 грн., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8768,94 грн.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна контракт», «Універсальна Голд» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms.
Відповідно змісту ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Поняття кредитного договору визначено у ст. 1054 ЦК України. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
З аналізу наведених слідує, що позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, і сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Як вбачається із заяви-анкети № б/н від 10.03.2011 року, остання містить лише анкетні дані відповідача. Розміру кредитного ліміту, інших істотних умов кредитування, зокрема, розміру та порядку нарахування неустойки (пені) за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, порядок нарахування заборгованості у випадку прострочення кредиту, анкета-заява не має. Натомість є посилання на Умови та Правила надання банківських послуг, Правила надання послуг (виконання робіт), Тарифи банку, з якими ознайомився відповідач шляхом підписання заяви-анкети.
Проте ані сама заява-анкета, ані інші матеріали справи, не містять доказів того, які саме Умови, Правила і Тарифи банку розумів відповідач, ознайомився та погодився із ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, неустойку (пеня), у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 654 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Критерієм виділення з усіх цивільно-правових договорів договору приєднання є не природа зобов'язань, що виникли, як це має місце при диференціації договірних зобов'язань і не характер діяльності однієї із сторін (публічний договір), а спосіб укладення договору, а саме шляхом приєднання однієї зі сторін до умов договору, які визначені другою стороною в формулярах або інших стандартних формах, які мають конкретизований, сталий зміст, тобто не змінюються протягом тривалого часу, мають певну формалізацію.
На переконання суду, застосування до виниклих правовідносин правил, передбачених ч.ч. 1-2 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких сторона в спрощеному порядку може укласти кредитний договір шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, є неможливим, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві-анкеті домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком анкета-заява № б/н від 10.03.2011 року, копія Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, що містяться на сайті позивача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 382/327/18-ц, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131 цс 19.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що відповідач не виконував належним чином умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних коштів, однак станом на 18.03.2023 року заборгованість за поточним тілом кредиту складає 0, 00 грн.
Тіло кредиту - це сума, яку позичальник фактично отримує на руки. У неї входить тільки основний борг. Прострочене тіло кредиту є сумою яку позичальник не повернув. У заяві позичальника від 10.03.2011 року плата за прострочене тіло кредиту не визначена, крім того, в матеріалах справі відсутні докази можливості його нарахування. Разом з тим, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, а саме лише прострочене тіло кредиту.
Отже, суд зауважує про безпідставність вимог про стягнення простроченого тіла кредиту через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті в заяві від 10.03.2011 року, оскільки тіло кредиту і прострочене тіло кредиту не є тотожними поняттями.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19-ц (провадження № 61-10096св20), від 04 листопада 2020 року у справі № 720/1394/19 (провадження № 61-8855св20).
Отже, за таких умов, позовні вимоги банку про стягнення простроченого тіла кредиту в сумі 38375,81 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення процентів, суд відзначає таке.
В анкеті - заяві № б/н від 10.03.2011 року відсутня інформація про розмір процентів, а оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку - не є складовою кредитного договору, суд вважає, що у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8768,94 грн. слід відмовити.
Таким чином, оскільки немає підстав для стягнення простроченого тіла кредиту та відсотків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.
На підставі викладеного, згідно ст. ст. 253-267, 526, 530, 536, 654, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.
Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або через 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя В.В. Вікторов