27.04.2023
Справа №552/8681/22
Провадження №2/642/234/23
26 квітня 2023 року Ленінський районний суд м. Харкова
у складі головуючого судді Вікторова В.В.
за участю секретаря Шнайдер Д.С.
прокурора Калашнікова П.В.
представника відповідача
ОСОБА_1 - адвоката Волошина А.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Волошина А.В. про закриття провадження у справі № 552/8681/22 за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки,
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , у якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 27.11.2019 за № 1841/19 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» в частині (п. 7 Додатку до 31 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 27.11.2019 № 1841/19 «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам») щодо продажу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0023;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 4/20 від 21.01.2020, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. (номер у реєстрі нотаріальних дій 6), згідно з яким Харківською міською радою передано у власність покупця - ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0023 за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0023;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Харківської обласної державної адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0023.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16.11.2022 року відкрито провадження по справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2023 року справу № 552/8681/22 направлено за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.02.2023 року відкрито провадження по справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Волошиним А.В. подано до суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі, представник відповідача посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює свою підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці, а тому, з урахуванням висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 року по справі № 461/980/16-а та від 14.11.2018 року по справі № 127/2709/16-ц, дана справа підлягає розгляду саме господарським судом.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі, з тих підстав, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідача ОСОБА_1 як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця. Крім того, відповідно до копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, здійснює свою господарську діяльність у смт Шарівка Богодухівського району Харківської області, а не за місцем знаходження спірної земельної ділянки. Крім того, прокурор зазначив, що позиції Верховного Суду на які посилається представник відповідача ОСОБА_1 не підлягають застосуванню у даних правовідносинах, оскільки такі судові рішення, винесені у правовідносинах, які не є подібними правовідносинам у даній справі.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Волошин А.В. у підготовчому судовому засіданні підтримав клопотання про закриття провадження у справі та просив його задовольнити.
Представник відповідача Харківської міської ради у підготовче судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог, оскільки доводи, які містить позовна заява є безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування відзиву зазначив, що Харківська міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення від 27.11.2019 року за №1841/19 діяла на підставі чинного законодавства та в межах повноважень, права та інтереси держави і позивачів не були порушені оскаржуваним рішенням Харківської міської ради та договором купівлі-продажу від 21.01.2020 №4/20, що укладений між відповідачами.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням 31 сесії 7 скликання Харківської міської ради № 1841/19 від 27.11.2019 року «Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам» вирішено продати ОСОБА_1 із земель комунальної власності земельну ділянку з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0023 за адресою: АДРЕСА_1 , комунальної форми власності, категорія земель: житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1/1» за 1 169 000,00 грн.
21.01.2020 року між Харківською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки № 4/20, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Галіщевою О.А. та зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 6.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 811861 від 21.03.2015 року ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та її основним видом економічної діяльності є: 47.76 роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах.
Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку № 1520043400143 від 19.03.2015 року, ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, здійснює наступні види господарської діяльності: роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; надання ландшафтних послуг; роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; оптова торгівля квітами та рослинами.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0004375012020 від 11.01.2020 року, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 6310137200:01:002:0023, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку).
Вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець, здійснює свою підприємницьку діяльність на спірній земельній ділянці.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За правилами частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського, цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформувала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичної особи-підприємця на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 17 квітня 2018 року в справі № 461/980/16-а (провадження № 11-248апп18) та від 14 листопада 2018 року в справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем ОСОБА_1 з метою здійснення підприємницької діяльності, що у свою чергу свідчить про те, що спір у цій справі, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження у справі підлягаю закриттю.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 200, 255-256, 260, 261, 263, 352-355 ЦПК України, ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», суд,-
Провадження у справі за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах Харківської обласної державної адміністрації (Харківська обласна військова адміністрація), Департаменту культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (Департамент культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації) до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Повернути Харківській обласній прокуратурі сплачену суму судового збору у розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 1313 (внутрішній номер 229121653) від 22 вересня 2022 року (платник: Харківська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 028910108, отримувач: ГУК у Полтавській області/Київський район, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат), кредит рах. № НОМЕР_1 ).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Вікторов