Справа№ 953/2763/23
н/п 1-кп/953/821/23
"27" квітня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження № 62022140020001033 від 12.11.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вовківка Кегічівського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, військовослужбовця призваного під час мобілізації, на посаді: старшого стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні: «старший солдат», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаює за адресою: АДРЕСА_2 ,
в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
встановив:
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб.
Старший солдат ОСОБА_5 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді старшого стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у званні «старший солдат» вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.
Реалізуючи свій злочинний умисел, старший солдат ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи ж суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися вад військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, 18.09.2022 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка на той момент знаходилась по АДРЕСА_2 (на території Київського району м. Харкова).
Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 в період з 18.09.2022, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин до 16.03.2023, коли був затриманий працівниками правоохоронних органів.
За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд з 18.09.2022 до 16.03.2023.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини, вчинено в умовах воєнного стану, вчиненому особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
До суду надана угода від 27.04.2023 року про визнання винуватості, укладена між сторонами кримінального провадження - прокурором та ОСОБА_5 за участю захисника, за змістом якої вони погодились, що обвинувачений беззастережно визнає вину в обсязі обвинувачення та погодились, що обвинувачений понесе покарання за ч.5 ст. 407 КК України - із застосуванням ст.ст. 62 69 КК України у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строком на 2 роки.
В угоді зазначено наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному проваджені може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
У судовому засіданні обвинувачений винуватим у вчиненні злочину визнав, розкаялася у скоєному, підтвердив, що угоду про визнання винуватості він уклав добровільно і наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди для нього є зрозумілими. Просив затвердити зазначену угоду.
Прокурор та захисник також просили затвердити угоду.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, а також відповідає положенням КК України щодо правової кваліфікація злочину та узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією ч.5 ст.407 КК України.
Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб і є наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.
Як особа ОСОБА_5 : є громадянином України, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, є військовослужбовцем призваним під час мобілізації, на посаді: старшого стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні: «старший солдат».
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є активне сприяння розкриттю злочину та його щире каяття.
Суд вбачає наявними підстави, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, а також щодо того, що ОСОБА_5 має намір продовжити військову службу та захищати Батьківщину, для призначення покарання відповідно до вимог ст. 69 КК України шляхом призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 407 КК України, у вигляді 2 років позбавлення волі.
Разом з тим, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При цьому, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові N 15 від 28.12.96 «Про практику призначення військовослужбовцям покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні» зазначав, що покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні застосовується, у випадках коли засуджених можна залишити на військовій службі й виправити в умовах дисциплінарної частини. Цей вид покарання може бути застосований і до військовослужбовців, які вчинили злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі, за умови, що суд, враховуючи особу винного й обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, дійде висновку про можливість призначення такого покарання.
Враховуючи викладене, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проходить службу у Збройних силах України, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про можливість замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк на підставі ч.1 ст. 62 КК України.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.
Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою судом не встановлено.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
До набрання вироком законної сили до ОСОБА_5 підлягає продовженню обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 17.03.2023 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд,-
ухвалив:
Угоду про визнання винуватості між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 - затвердити.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому узгоджене сторонами кримінального провадження покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 62 КК України, замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки на триманням в дисциплінарному батальйоні строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту ухвалення вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 17.03.2023 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні.
До набрання вироком законної сили залишити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1