19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 905/1263/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.
від позивача - Болотов А.А.,
від першого відповідача - Снайко Г.О.
від другого відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon",
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вх.№ 1497 Д/2),
на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 (суддя - Макарова Ю.В., повний текст складено 07.11.2022),
у справі №905/1263/21,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть», м. Краматорськ,
до: 1) Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», м.Київ,
2) Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м.Краматорськ Донецької області,
про заборону набуття права власності на предмет іпотеки та вчинення певних дій
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому просить суд:
- заборонити Публічнму акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» набуття права власності на нежитлове (офісне) приміщення, на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII;
- заборонити Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проводити будь-які дії щодо реалізації набуття до Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» права власності на нежитлове (офісне) приміщення, на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII.
Позивач посилається на те, що належне йому нерухоме майно, обтяженою іпотекою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», виставлено на публічні торги, які не відбулися, у зв'язку з чим у Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» виникло право набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за договором кредиту або залишити за собою предмет іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог.
Посилаючись на те, що спірна нерухомість Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» розташована на території проведення антитерористичної операції, дії відповідачів з реалізації права на набуття права власності на предмет іпотеки суперечать імперативним вимогам ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» задоволено. Заборонено Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» набуття права власності на нежитлове (офісне) приміщення, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII. Заборонено Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції проводити будь-які дії щодо реалізації набуття Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» права власності на нежитлове (офісне) приміщення розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2, на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Стягнуто з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Внаслідок встановлення судом першої інстанції дій, направлених на фактичну реалізацію спірного предмета іпотеки на прилюдних торгах, враховуючи підтверджений під час розгляду справи намір іпотекодержателя набути у власність нереалізоване іпотечне майно, з урахуванням положень статті 386 Цивільного кодексу України, існують обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення права власності позивача в частині володіння та користування цим майном, передбачене частиною першою статті 9 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги заборонити Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» набуття права власності на спірну нерухомість є ефективним способом захисту права власника при вказаних обставинах справи.
Як встановлено місцевим господарським судом, обтяжене іпотекою нерухоме майно позивача було виставлено на публічний продаж і у зв'язку з тим, що треті електронні торги з продажу не відбулися, 02.07.2021 Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» у встановлений законом строк звернувся до Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою №104.20-12/1/5056 від 02.07.2021 про намір придбати предмет іпотеки за початковою ціною 2409785,70 грн шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що, відповідно до критеріїв, визначених у частині 3 статті 55 Господарського кодексу України та Реєстру великих платників податків на 2019 рік, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» є суб'єктом малого і середнього підприємництва, і на нього поширюється дія положень частини 1 статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якими запроваджено мораторій на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. на прилюдних торгах, в тому числі шляхом залишення за іпотекодержателем в рахунок забезпечених вимог предмету іпотеки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, а відтак про їх задоволення.
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21 та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Так, апелянт з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №910/15651/17 від 11.06.2019 року зазначає, що встановлене законом право іпотекодержателя за умови доведення певних обставин отримати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку майна не можна кваліфікувати, як протиправний вплив іпотекодержателя на права майнового поручителя, що унеможливлює застосування до правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 386 ЦК України.
Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідач не використав свого права у позасудовому порядку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань позивача на підставі застереження про задоволення вимог, визначеного у п.6.8. іпотечного договору, а Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не містить заборони щодо права іпотекодержателя залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна.
Апелянт зазначає, що господарським судом не враховано Указ Президента України від 30.04.2018 №116/2018 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04 2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях", яким було скасовано режим антитерористичної операції та розпочато Операцію Об'єднаних Сил, що, є датою припинення антитерористичної операції та, як наслідок, відсутність правової підстави для вжиття заходів щодо збереження майна, що знаходиться в іпотеці відповідно до положень статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Також апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції суперечить принципу правової визначеності, положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а застосування державою мораторію не може слугувати підставою для зловживання з боку осіб, чиї права захищені мораторієм.
Крім того, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зазначає, що лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» №19/01 від 19.07.2019 свідчить про надання добровільної згоди на реалізацію майна.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2022 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1263/21.
До Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №905/1263/2.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21. Зупинено дію рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21. Призначено справу до розгляду на "15" лютого 2023 р. о 10:00.
01.02.2023 року на електрону адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» (вх.№1288 ел.2016), відповідно до якого позивач просить залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» зазначає, що запроваджений статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мораторій зупиняє можливість реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах, в тому числі шляхом залишення за іпотекодержателем в рахунок забезпечених вимог предмету іпотеки, за наслідками чого у встановленому статтею 47 цього Закону порядку державним виконавцем оформлюється протокол і акт про реалізацію предмета іпотеки, який є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно. Запроваджений мораторій зупиняє також можливість реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.
Також позивач зазначає, що посилання апелянта на висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №910/15651/17 від 11.06.2019 року, який стосується майнової поруки, не має жодного відношення до цієї справи.
Відзиву на апеляційну скаргу від відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у встановлений судом строк до суду не надходило.
Відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
21.03.2023 Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли письмові пояснення (вх.№3143 ел. 5030), які відповідач просив прийняти до розгляду у справі.
Відповідач зазначає про те, що станом на момент пред'явлення позивачем позову до суду був відсутній предмет спору, оскільки заява про придбання предмета іпотеки направлена до відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 02 липня 2021 року.
Крім того, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про проведення торгів, але не заперечував щодо їх проведення.
Також відповідач просить звернути увагу суду на те, що ним не було пропущено строк на звернення до державного виконавця з заявою про залишення за собою предмета іпотеку у відповідності до статті 49 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до "22" березня 2023 р. о 10:00 год.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Гези Т.Д. на лікарняному судове засідання, призначене на 22.03.2023 у справі №905/1263/21, не відбулося.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21 відбудеться "19" квітня 2023 р. о 09:45 год.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 19.04.2023 з'явилися представник позивача та представник першого відповідача, які підтримали свої позиції по справі, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.
Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 19.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» (далі - позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», тип акціонерного товариства було змінено на ПАТ «Державний ощадний банк України» на підставі Постанови КМУ №568 від 05.06.2019 (далі - банк) було укладено Договір кредитної лінії №3/2010 від (далі - договір), відповідно до якого банк зобов'язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, відповідно до п. 4.1. договору, між позичальником та банком був укладений іпотечний договір №3-01/2010 від 19.11.2010 року (далі - іпотечний договір), посвідчений 19.11.2010 державним нотаріусом Першої Краматорської державної нотаріальної контори Фареник О.О., за умовами якого позивач передав в іпотеку ПАТ «Державний ощадний банк України» нерухоме майно, а саме приміщення офісу загальною площею 442,4кв.м., розташоване за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд. 2 (далі - предмет іпотеки).
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки врегульовано у розділі 6 іпотечного договору, відповідного до пункту 6.3. якого іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому законодавством та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.8. цього договору.
Оскільки позичальник не повернув грошових коштів у порядку і строки, встановлені у кредитному договорі, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до суду із позовами, за наслідками розгляду яких видано судові накази: Господарським судом Запорізької області від 16.05.2015 по справі №905/3777/14 (стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010), Господарським судом Донецької області від 04.10.2017 по справі №905/1659/17 (стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010) та від 08.01.2019 по справі №905/1673/18 (стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010).
Також рішенням Господарського суду Донецької області від 11.12.2018 у справі №905/1673/18 розірвано договір кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010, укладений між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть»
Оскільки розірвання кредитного договору не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору, то зобов'язання за іпотечним договором продовжують існувати.
На виконання рішень суду у вищевказаних господарських справах державним виконавцем відкриті наступні виконавчі провадження: №49049691 (наказ по справі №905/3777/14), №55072908 (наказ по справі №905/1659/17), №58948636 (наказ по справі №905/1673/18).
Станом на час розгляду даної справи у суді першої інстанції вказані виконавчі провадження були об'єднані у зведене виконавче провадження №57765385 на загальну суму 3969247,89 грн і перебувають на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.09.2019 року по справі №905/3777/14, за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Донецьке обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області вжити невідкладні заходи відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» в частині реалізації на прилюдних електронних торгах нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть», а саме: приміщення офісу загальною площею 442,4 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, буд, 2, яке є у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Донремпуть відповідно до свідоцтва про право власності САВ №725531 від 01.06.2010 року, видане Виконавчим комітетом Краматорської міської Ради на підставі рішення виконкому Краматорської міської Ради та зареєстровано в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації 23 червня 2010 року в реєстровій книзі № 3 за реєстровим номером 495-Н/Ф.
Обтяжене іпотекою нерухоме майно позивача було виставлено на публічний продаж, призначені на 16.04.2021 та 19.05.2021 перші та другі торги не відбулися у зв'язку з відсутністю учасників.
Згідно протоколу проведення електронних торгів №543231 Державного підприємства «СЕТАМ» від 22.06.2021 року треті електронні торги з реалізації предмета іпотеки призначені на 22.06.2021 року не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Відповідно до частини 9 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент призначення третіх торгів) майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Статтею 47 Закону України «Про іпотеку» №898-IV передбачено процедуру оформлення результатів електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки.
Відповідно до положень статті 49 Закону України «Про іпотеку» №898-IV протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
02.07.2021 року Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» до відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) подано заяву №104.20-12/1/5656, у якій повідомляє про виявлене бажання придбати предмет іпотеки шляхом часткового заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, з дотриманням положень статті 253 Цивільного кодексу України, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулося до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою №104.20-12/1/5056 від 02.07.2021 про залишення за собою предмета іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості позивача за кредитом у встановлений законом строк.
Матеріали справи не містять постанови виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акту, оформленого за фактом такої передачі.
Проте, державним виконавцем 05.07.2021 та 19.07.2021 відповідно до ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження” винесені постанови про відкладення виконавчих дій з примусового виконання виконавчих документів у зв'язку зі зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» з позовною заявою до суду щодо заборони набуття права власності на предмет іпотеки та вчинення певних дій та рішення суду щодо її розгляду може суттєво вплинути на права та обов'язки сторін, у зв'язку з чим виконавчі дії не вчиняються.
Позивач, звертаючись до суду із позовом 30.06.2021 року, посилається на те, що належне йому нерухоме майно, обтяженою іпотекою було виставлено на публічні торги, які не відбулися, у зв'язку з чим у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з'явилося право залишити за собою предмет іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог, і тому просив заборонити набуття права власності та вчинення будь-яких дій щодо реалізації набуття права власності на предмет іпотеки, розташований на території проведення антитерористичної операції, на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відтак, зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як абсолютного права.
Загальне правило щодо набуття права звернення стягнення на передане в іпотеку майно законодавчо закріплено як можливість іпотекодержателя у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Матеріали справи не містять звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку з посиланням на обставини щодо невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання або в позасудовому порядку шляхом існуючого у договорі застереження.
А тому колегія суддів доходить висновку, що проведення торгів щодо предмету іпотечного договору за наявності законодавчої заборони у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах на термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» свідчить про здійснення заходів, спрямованих на подальшу реалізацію майна, яке належить на праві власності позивачу.
Внаслідок встановлення судом першої інстанції дій, направлених на фактичну реалізацію спірного предмета іпотеки на прилюдних торгах, враховуючи підтверджений під час розгляду справи намір іпотекодержателя набути у власність нереалізоване іпотечне майно, у суду були обґрунтовані підстави передбачати можливість порушення права власності позивача в частині володіння та користування цим майном, передбачене частиною першою статті 9 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги заборонити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» набуття права власності на спірну нерухомість є ефективним способом захисту права власника при вказаних обставинах справи.
Тому доводи апелянта в частині неправильного застосування до спірних правовідносин положень статті 386 Цивільного кодексу України є безпідставними.
Щодо доводів Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що банк не використав свого права у позасудовому порядку набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань позивача на підставі застереження про задоволення вимог, визначених у п.6.8. іпотечного договору, а Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII не містить заборони щодо права іпотекодержателя залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, колегія суддів зазначає наступне.
З аналізу статей 33, 36-39 Закону України «Про іпотеку» №898-IV вбачається, що законодавець визначив три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових - на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Умовами іпотечного договору сторони визначили три способи захисту на задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодерджателя, що узгоджується з положеннями Закону України «Про іпотеку».
Разом з тим обрання певного способу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до частин 1, 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Так, у п. 6.8 сторони іпотечного договору передбачили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання. А саме, іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі на підставі цього іпотечного договору, який містить це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі цього застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому законодавством.
З огляду на те, що сторони в договорі у відповідному застереженні передбачили надання іпотекодержателю права набути предмет іпотеки на підставі цього іпотечного договору в позасудовому порядку, є підстави вважати, що таке застереження - це позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі та для реалізації якого необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач своїми діями або бездіяльністю унеможливлював чи перешкоджав Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Так само матеріали справи не містять й доказів, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» виявляв бажання реалізувати в порядку позасудового врегулювання набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань на підставі наявного у іпотечному договорі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
Разом з тим, пунктом 6.7. іпотечного договору визначено, що у разі нереалізації предмета іпотеки або визнання аукціону таким, що не відбувся, іпотекодержатель має право залишити предмет іпотеки за собою, на що іпотекодавець цим надає свою згоду і надання додаткової згоди не потрібно.
Як встановлено матеріалами справи, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» зверталося до суду із вимогами про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №3/2010 від 19.11.2010.
Дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку Акціонерне товариство «Державний ощадний банк» не здійснювало.
Положеннями частин 1, 2 статті 37 Закону України «Про іпотеку» №898-IV визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Як вбачається із матеріалів справи, на реалізацію на прилюдних торгах був переданий предметом іпотеки - нерухоме майно, що розташоване на території проведення антитерористичної операції та належало на праві власності позивачеві на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 01.06.2010 року.
За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" (у редакції чинній на час призначення торгів) реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Згідно з ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, Закон України "Про виконавче провадження" дозволяє державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".
Тобто під час реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах в рахунок погашення стягнутої на користь іпотекодержателя заборгованості, спеціальними нормами, які повинні бути застосовані державним виконавцем є положення Закону України "Про іпотеку", зокрема, ст.41 Закону України "Про іпотеку".
Так, згідно з імперативними вимогами статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII (в редакції, чинній на момент проведення прилюдних торгів) протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України "Про іпотеку".
Відтак, існувала законодавча заборона щодо реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки та щодо реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем було здійснено заходи щодо проведення процедури торгів майна за іпотечним договором.
У відповідності до статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
З урахуванням положень частини 9 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент призначення третіх торгів) постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
На передбачену статтею 47 Закону України "Про іпотеку" процедуру оформлення результатів електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки розповсюджується імперативна вимога статті 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" про зупинення можливості реалізації набуття права власності на предмет іпотеки під час дії мораторію.
Тому колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції достовірно встановлено той факт, що іпотекодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» не відноситься до суб'єктів великого підприємництва у розумінні частини 3 статті 55 ГК України, а тому за суб'єктним складом на іпотечні правовідносини за участю позивача поширюється дія мораторію, запровадженого статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII як тимчасова заборона в частині реалізації предмета іпотеки та набуття права власності на предмет іпотеки.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що здійснення відповідачами дій, спрямованих на реалізацію набуття Акціонерним Товариством «Державний ощадний банк України» права власності на предмет іпотеки на підставі статей Закону України “Про іпотеку” має бути зупинено протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII.
Відхиляючи доводи скаржника щодо припинення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областях через початок Операції об'єднаних сил згідно Указу Президента України №116/2018 від 30.04.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
02.09.2014 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Положеннями статті 1 вказаного Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (далі - Указ №405/2014) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405/2014.
Відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 за №1275-р, місто Краматорськ віднесено до вказаних у переліку територій, тобто предмет іпотеки знаходиться на території проведення антитерористичної операції.
На час виникнення спірних правовідносин Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президент України не приймав, тобто, період проведення антитерористичної операції ще тривав.
Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018 "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".
Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача ЗСУ «Про початок операції об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» з 14:00 30 квітня 2018 року розпочато операцію об'єднаних сил відповідно до плану операції об'єднаних сил.
Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" (у редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - статтю 3 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" доповнено абзацом десятим такого змісту: "антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України".
Посилання апелянта на те, що антитерористична операція завершена на підставі Указу Президента України від 30.04.2018 року №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», є неприйнятними з огляду на те, що з назви самого рішення Ради національної безпеки і оборони України слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, а Указу про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не прийнято.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Зміст наведених правових положень дає підстави для висновку, що Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" є спеціальним для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Системний аналіз зазначених норм права також дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян та/або юридичних осіб на території її проведення в Україні, не припинилися, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей.
Щодо доводів скаржника про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» добровільної згоди на реалізацію майна, яка викладена у листі №19/01 від 19.07.19, колегія суддів зазначає наступне.
Листом №19/01 від 19.07.19 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть»» просить надати згоду на продаж майна, а саме - офісу, яке знаходиться за адресою: м. Краматорськ, вул. Сакко і Ванцетті, 2, за ціною не нижче ринкової в рахунок погашення проблемної заборгованості (а.с. 166, т.1).
Абзацами 3, 4 п. 6.8. іпотечного договору встановлено, що іпотекодавець підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмету іпотеки до іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом Договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами. У разі переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя на підставі цього пункту Договору або в разі укладення іпотекодержателем договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей Договір іпотеки нерухомого майна або вказаний Договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що було предметом іпотеки за цим Договором.
Як вбачається із цього листа та за наявності п. 6.8. іпотечного договору, відсутні підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Донремпуть» надав добровільну згоду на реалізацію майна, адже умовами договору встановлено застереження, яким іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету іпотеки будь-якій особі, і додаткового погодження на вчинення відповідних дій у іпотекодавця не потребує.
Разом з тим, як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, звернення позивача до банку з листом №19/01 від 19.07.2019, у якому висловлено лише прохання в рахунок погашення заборгованості дати згоду на продаж спірного майна, свідчить про добровільну реалізацію свого права власності на нерухоме майно з повним усвідомленням всіх правових наслідків. Водночас як і сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки або продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння. Наведене відповідає положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про іпотеку» №898-IV, за змістом якої іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.
Безпідставними є твердження скаржника стосовно порушення оскаржуваним судовим рішенням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Так, у статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Водночас у Законі України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
У статті 9 цього Закону визначено заходи щодо збереження майна, що перебуває в іпотеці, зокрема протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці.
Отже, можливість реалізації предмета іпотеки зупиняється лише на період дії зазначеного Закону.
Щодо посилань апелянта на висновок Великої Палати Верховного Суду по справі №910/15651/17 від 11.06.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 11.06.2019 року по справі №910/15651/17 Велика Палата Верховного Суду розглядала спір за позовом Приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Національного банку України (далі - НБУ) та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про визнання незаконною бездіяльність НБУ щодо неприйняття від ПАТ КБ «Приватбанк» виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором від 20 лютого 2015 року № 10, укладеним між НБУ та цим банком; зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» виконати зобов'язання (погасити заборгованість) за кредитним договором від 20 лютого 2015 року №10 шляхом перерахування на банківський рахунок НБУ грошових коштів у повній сумі заборгованості; зобов'язання НБУ прийняти від ПАТ КБ «Приватбанк» виконання зобов'язань (погашення заборгованості) за кредитним договором від 20 лютого 2015 року №10 шляхом зарахування грошових коштів у повній сумі заборгованості на власний рахунок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Колегія суддів зазначає, що висновок зроблений судом касаційної інстанції у справі №910/15651/17 виходячи з фактичних обставин конкретної справи, є відмінними від обставин цієї справи, що переглядається в апеляційному порядку. Крім того, розгляд судом касаційної інстанції справи №910/15651/17 здійснювався без врахування Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на підставі якого здійснювався розгляд цієї справи.
Аналізуючи обсяг дослідження доводів скаржника, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, Європейський суд з прав людини, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Ураховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що ним наведено обґрунтування на всі доречні та вагомі доводи, викладені у апеляційній скарзі.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.01.2022 у справі №905/1263/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.04.2023
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий