19 квітня 2023 року м. Харків Справа № 922/1589/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.
від позивача - Дудко І.М.,
від відповідача- Лаврова М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon",
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (вх.№222Х),
на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 (суддя - Пономаренко Т.О., ухвалене в м. Харків, повний текст складено 30.12.2022),
та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 (суддя - Пономаренко Т.О., ухвалене в м. Харків, повний текст складено 20.01.2023),
у справі №922/1589/22,
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод", смт Свеса, Ямпільський район, Сумська область,
до: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків,
про стягнення заборгованості в розмірі 1339515,46 грн
Приватне акціонерне товариство "Свеський насосний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця", в якій просить суд стягнути заборгованість в розмірі 1339515,46 грн, з яких: суму основного боргу у розмірі 1255878,00 грн, річні у розмірі 436,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 83200,48 грн та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснено своєчасну та в повному обсязі оплату товару на загальну суму 1255878,00 грн, чим порушено умови п. п.4.2, 6.1.1. Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання у вказаному розмірі, позивачем на підставі п. 7.3 Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021 у період з 27.04.2022 року по 31.08.2022 року нараховано відповідачу на суму боргу 0,1% річних у розмірі 436,98 грн та інфляційні витрати у розмірі 83200,48 грн.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 530, 612, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231, 265 ГК України.
Відповідач вважає, що у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, позовні вимоги позивача про стягнення основної суми боргу у сумі 1255878,00 грн, 0,1% відсотків річних у сумі 436,98 грн та інфляційних втрат у сумі 83 200, 48 грн не мають правових підстав, а відтак не підлягають задоволенню.
Відповідач зазначає про тяжкий фінансовий стан через військову агресію Російської Федерації, завдання пошкоджень залізничній інфраструктурі, значне падіння обсягів вантажних перевезень залізницею, значне зниження обсягів та прибутковості від перевезення пасажирів залізницею. Оскільки відповідач вважає наведені факти загальновідомими обставинами, інформація щодо яких знаходиться у вільному доступі у мережі Інтернет та на офіційному веб-сайті відповідача, то в силу приписів ч. 3 статті 73 ГПК України наведені факти не потребують доказування.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" суму основного боргу по Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021 у розмірі 1255878,00 грн, суму річних по п.7.3Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021 у розмірі 436,98 грн, інфляційні витрати у розмірі 83200,48 грн та судові витрати у розмірі 20092,73 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами склалися відносини щодо поставки продукції, факт отримання товару на підставі Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021 на суму 1255878,00 грн згідно з видатковою накладною №0000066 від 21.02.2022 та актом приймання-передачі від 22.02.2022 відповідачем не спростовувався та підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Оскільки грошове зобов'язання відповідачем не виконано, доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частини стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 1255878,00 грн.
Місцевий господарський суд, встановивши прострочення виконання грошового зобов'язання, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення % річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань, що не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 0,1% річних суд першої інстанції встановив, що дані розрахунки здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Щодо заперечень відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення основної суми боргу у сумі 1255878,00 грн, 0,1% відсотків річних у сумі 436,98 грн та інфляційних втрат у сумі 83200,48 грн у зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що введення воєнного стану в Україні не звільняє відповідача від виконання ним відповідних грошових зобов'язань перед позивачем, взятих на себе на підставі Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021.
Місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що можуть засвідчувати відповідно до чинного законодавства наявність форс-мажорних обставин, і які можуть впливати на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за Договором поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021; а лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, доданий відповідачем, як доказ обставини непереборної сили, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Також судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача протягом 5 календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили про неможливість виконання ним взятих на себе грошових зобов'язань за Договором поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, як це вимагає п.8.2. вищезазначеного Договору поставки.
Судом першої інстанції встановлено, що надання позивачем графіку реструктуризації боргу, що не відповідає умовам відповідача, тяжкий фінансовий стан відповідача, а також введення воєнного стану не звільняє відповідача від виконання ним відповідних грошових зобов'язань перед позивачем взятих на себе на підставі Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021.
Щодо тверджень відповідача про імовірну причетність кінцевого бенефіціарного власника позивача - ОСОБА_1 до протиправної діяльності, пов'язаної з фінансуванням дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону та здійснюється відповідного досудове розслідування, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів того, що справа за вказаними обставинами розглядається у порядку кримінального чи адміністративного судочинства відповідачем не надано, вироку стосовно кінцевого бенефіціарного власника позивача - ОСОБА_1 матеріали справи також не містять, а тому досудове розслідування жодним чином не впливає на розгляд господарської справи №922/1589/22.
23.12.2022 Приватне акціонерне товариство "Свеський насосний завод" звернулося до господарського суду Харківської області з заявою про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Від представника відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 70% від заявленої суми. В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначав, що порушення відповідачем зобов'язань виникло вже під час військової агресії і саме наявність збитків та скрутного фінансового стану відповідача унеможливило виконання обов'язків за договором. Також представник відповідача посилався на те, що наразі Акціонерне товариство «Укрзалізниця» є дотаційним підприємством, яке фінансується з державного бюджету України.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2023 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" про прийняття додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№17016 від 23.12.2022) задоволено. Стягнуто Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатом Адвокатського об'єднання «АУРУМ ЛЕКС» Дудко Ігорем Миколайовичем на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017, додатковою угодою від 22.06.2018 до вказаного договору, довіреністю №16-89 від 20.01.2022 та ордером серії ВМ №1012154 від 22.09.2022. На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката представник позивача надав до суду першої інстанції копію додаткової угоди від 23.09.2022 до договору про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2022 з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Дудко І.М. на загальну суму 10000,00 грн, копію рахунку на оплату №72 від 22.12.2022 на суму 10 000,00 грн. та копію платіжної інструкції №326 від 22.12.2022 про сплату коштів за надані послуги у розмірі 10000,00 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Тому суд першої інстанції, дослідивши подані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідача, не вбачав правових підстав в розумінні частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача, оскільки відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також із ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги ціну позову та обсяг виконаних адвокатом робіт з огляду на тривалість судового розгляду та численність вчинених процесуальних дій адвокатом позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат в повному обсязі.
Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
1) скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.12.2022 по справі №922/1589/22 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Свеський насосний завод” про стягнення 0,1% відсотків річних у сумі 436,98 грн та інфляційних втрат у сумі 83200,48 грн;
2) скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2023 по справі №922/1589/22 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а у разі задоволення такої заяви, зменшити розмір таких витрат до реально понесених позивачем з урахуванням фактичного обсягу отриманої ним правової допомоги;
3) стягнути з Приватного акціонерного товариства “Свеський насосний завод” на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 30138,00 грн.
Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у цій справі не були враховані докази, надані відповідачем, що вказували на обставини, які спричинили невиконання зобов'язання (наявність збитків у відповідача внаслідок збройної агресії Російської Федерації, скрутний фінансовий матеріальний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2020 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України), у зв'язку з чим невірно була застосована практика Верховного Суду, що призвела до порушення норм процесуального права та невірного застосування судом норм матеріального права.
Відповідач зазначає, що з об'єктивних причин був позбавлений можливості повідомити всіх контрагентів про настання форс-мажорних обставин в строки, визначені договором через ведення господарської діяльності більше ніж по 1400 договорах, здійснення діяльності на території активних бойових дій, знаходження більшої кількості працівників в простої. Разом з тим, укладений між сторонами договір не містить обмежень щодо позбавлення права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення.
На думку апелянта, стаття 551 Цивільного кодексу України та стаття 233 Господарського кодексу України може бути застосована не тільки до неустойки, штрафу, пені, а й до нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Апелянт зазначає, що оскільки простроченням виконання зобов'язання позивачу не було спричинено будь-яких збитків, суд першої інстанції повинен був врахувати це при вирішенні питання щодо належного до сплати розміру інфляційних втрат та % річних.
Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, апелянт вважає, що вказане додаткове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано співмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції (наприклад, кількість та тривалість судових засідань), часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат, а також не враховано середню ринкову вартість таких послуг в регіоні, в якому надає правову допомогу адвокат Дудко І.М.
На думку апелянта, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, не враховано скрутний фінансовий стан відповідача внаслідок збройної агресії Російської федерації.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2023 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі №922/1589/22. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 у справі №922/1589/22. Встановлено учасникам справи строк до 17.03.2023 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 року призначено справу № 922/1589/22 до розгляду на "19" квітня 2023 р. о 09:15 год.
До Східного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2659 від 08.03.2023), відповідно до якого просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 року по справі №922/1589/22 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 року по справі №922/1589/22 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати у апеляційній інстанції на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) грн.
Позивач зазначає, що доводи відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, а також його тяжкий стан, не підтверджують ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської федерації проти України, в зв'язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої грошові зобов'язання за договором. Позивач зазначає про те, що відповідач не надав доказів того, що АТ «Українська залізниця» зупинила роботу у зв'язку з воєнним станом.
Позивач вважає, що розрахунок інфляційних втрат та 0,1% річних здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.
На думку позивача, судом першої інстанції, при ухваленні рішення про розподіл судових витрат, досліджено докази на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
27.03.2023 до Східного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” надійшли письмові пояснення (вх.№3365), в яких наводить додаткові аргументи, а саме обставини, які спричинили несплату за Договором поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021.
Приватним акціонерним товариством "Свеський насосний завод" у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - Протоколу №Ц-2-3-4-5-6-7-84/2-22 від 21.04.2022 року бюджетної наради з питань формування та виконання консолідованого оперативного плану та ролінгу грошових коштів АТ «Укрзалізниця». Позивач зазначає, що відповідний доказ підтверджує факт того, що відповідачу виділялися певні кошти для погашення наявної кредиторської заборгованості, зокрема і тієї, яка виникла після 01.03.2022 року.
Оскільки вказаний доказ став відомий позивачу під час апеляційного провадження, тому не був наданий до суду першої інстанції.
У судовому засіданні 19.04.2023 року апелянт заперечував щодо долучення відповідного доказу до матеріалів справи і посилається на те, що оформлення доказу мало було здійснено із дотриманням Національного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020.
Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, встановила наступне.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи.
Частиною 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Оскільки, дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішується судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (стаття 182 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні наведених положень, докази мають бути подані позивачем одночасно з поданням позову в рамках підготовчого провадження, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
У свою чергу, статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а відповідач свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і в даному випадку саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою.
Як вбачається із наданого позивачем додаткового доказу, протокол бюджетної наради формування та виконання консолідованого оперативного плану та ролінгу руху грошових коштів АТ «Укрзалізниця» було прийнято 21.04.2022 року, тобто на час подання позовної заяви відповідний документ вже існував.
Колегією суддів встановлено, що додатковий доказ під час розгляду справи до місцевого господарського суду не подавався; позовна заява у даній справі не містить посилань на вищезазначений доказ.
Позивачем не доведено наявність поважної причини неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що клопотання позивача про долучення додаткового доказу не підлягає задоволенню.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 19.04.2023 з'явилися представник позивача та представник відповідача, які підтримали свої позиції по справі, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.
Враховуючи те, що відповідач не оскаржує судове рішення в частині, що стосується стягнення основного боргу за Договором поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021, межами апеляційного перегляду в силу положень ст. 269 ГПК України є вимоги про стягнення % річних та інфляційних втрат.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2021 за результатами процедури закупівлі UА-2021 -06-29-006124-с, між Приватним акціонерним товариством "Свеський насосний завод" (постачальник) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (покупець) було укладено договір №П/НХ-21813/НЮ (далі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (кришка люка піввагона, габарит 1-ВМ), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару (п.5.1.2.Договору).
20.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Свеський насосний завод" (надалі - постачальник) Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (надалі - покупець) будо укладено додаткову угоду №2 до договору №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021 (надалі-Додаткова угода №2).
14.02.2022 відповідач направив позивачу письмову рознарядку №НЗ-1/НГ-37/182 від 14.02.2022, в якій просив останнього відвантажити продукцію за договором №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.202 (кришка люка піввагона, габрит 1-ВМ) у кількості 117 штук на загальну суму у розмірі 1 255 878,00 грн., з них ПДВ у розмірі 209 313,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної №0000066 від 21.02.2022 позивач поставив відповідачу продукцію (кришку люка піввагона, габарит 1-ВМ) в кількості 117 штук на суму у розмірі 1 255 878,00 грн. з ПДВ., доставивши її в обумовлене пунктом 5.1,1. Договору місце, що підтверджується товарно-транспортною накладною №21/02/22/1 від 21.02.2022.
Як свідчать матеріали справи, за фактом зазначеної поставки позивачем було складено та подано податкову накладну №4 від 21.02.2022, яку зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних 23.02.2022, що підтверджується квитанцією про прийняття податкової накладної №1 від 23.02.2022, а також своєчасно доставлено контрагенту, про що свідчить відповідна відмітка на податковій накладній.
Згідно з п.4.2. Договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару після його поставки покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, не менше 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.
Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному Договору проводиться покупцем при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства України в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (п.4.4.Договору).
У строк, визначений п.4.2 Договору №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021, відповідач повну та своєчасну оплату отриманої продукції у встановлені Договором строки позивачу не здійснив, а тому заборгованість перед постачальником склала 1255878,00 грн.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманої продукції підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування % річних та інфляційних за таке прострочення.
Відповідальність у вигляді % річних сторонами передбачено пунктом 7.3. Договору. Так, сторони на власний розсуд погодили, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.8.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою (п.8.3.Договору).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними "торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до п.3.3. Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
У матеріалах справи відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин на підставі листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Відповідно до вищевказаного листа, Торгово-промислова палата України засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21, від 14 червня 2022 у справі № 922/2394/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Відтак, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану в Україні до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Само по собі введення воєнного стану в країні не свідчить про принципову неможливість оплати поставленої позивачем продукції за Договором поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідачем не надано до матеріалів справи відповідний сертифікат Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021, який підтверджував би неможливість виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленої продукції.
Тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від сплати 0,1 % річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
Тому посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.
Стосовно посилання відповідача про загальну відомість форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм законодавства України, сторони підписуючи договори повинні виконувати умови останніх. Отже, якщо у даному випадку, п. 8.2 Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021, сторони визначили умову «повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення», то відповідно до норм ст. 193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України визначені сторонами умови договору повинні виконуватись належним чином.
У матеріалах справи міститься Лист регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” від 11.04.2022 №НГ-37/324, яким повідомлено позивача, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю здійснювати своєчасні розрахунки за товари, роботи, послуги покупець звернувся до постачальника з проханням реструктуризувати заборгованість за Договором та надати інформацію про підприємство, керівника та кінцевого бенефіціарного власника.
Апелянт зазначає, що про те, що судом не враховано висновки Верховного суду, викладені у Постанові від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, відповідно до яких сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду).
Відповідно до п.8.2. Договору поставки сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Положення укладеного між сторонами Договору поставки не передбачають юридичні наслідки невиконання сторонами цього пункту Договору.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 0,1% річних у період з 27.04.2022 року по 31.08.2022 року здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Положення ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, що тяжкий фінансовий стан відповідача та наявність збитків відповідача внаслідок збройної агресії Російської Федерації не звільняє відповідача від виконання ним відповідних грошових зобов'язань перед позивачем взятих на себе на підставі Договору поставки №П/НХ-21813/НЮ від 31.08.2021.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сплата % річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо посилань апелянта на те, що позивач не надав доказів спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань, колегія суддів зазначає, що відсутність доказів понесення збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, не може бути підставою для звільнення від сплати інфляційних втрат та % річних, оскільки вони стягуються за факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано збитків, чи ні.
Стосовно тверджень апелянта про імовірну причетність кінцевого бенефіціарного власника позивача - ОСОБА_1 до протиправної діяльності, пов'язаної з фінансуванням дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону та здійснюється відповідного досудове розслідування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що доказів того, що справа за вказаними обставинами розглядається у порядку кримінального чи адміністративного судочинства відповідачем не надано, вироку стосовно кінцевого бенефіціарного власника позивача - ОСОБА_1 матеріали справи також не містять, а тому досудове розслідування жодним чином не впливало на розгляд господарської справи №922/1589/22.
Згідно з положеннями статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, які були стягнуті додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі №922/1589/22, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем у суді першої інстанції заявлено до стягнення 1000,00 грн витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що правовідносини між позивачем та адвокатом Адвокатського об'єднання «АУРУМ ЛЕКС» Дудко Ігорем Миколайовичем на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017, додатковою угодою від 22.06.2018 до вказаного договору, довіреністю №16-89 від 20.01.2022 та ордером серії ВМ №1012154 від 22.09.2022.
В матеріалах справи міститься акт виконаних робіт (наданих послуг) згідно Додаткової угоди від 23.09.2022 року до Договору про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017 року, відповідно до якого Адвокатське об'єднання «АУРУМ ЛЕКС» надало, а позивач прийняв правову допомогу щодо вступу у справу та юридичного супроводу клієнта в господарському суді Харківської області по справі №922/1589/22 за позовом клієнта до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості, а саме:
- участь у судових засіданнях по справі (19.10.22, 16.11.22, 07.12.22, 21.12.22; вартість за одиницю - 1500 грн, загальна вартість - 6000,00 грн),
- опрацювання відзиву відповідача на позовну заяву (аналіз наданих матеріалів та доказів, судової практики щодо застосування форс-мажору), а також підготовка, оформлення і направлення відповіді на відзив на позовну заяву (25.10.22, вартість за одиницю - 3000,00 грн, загальна вартість - 3000,00 грн),
- опрацювання заперечення відповідача та клопотання про долучення доказів (аналіз наданих матеріалів та доказів, судової практики щодо застосування права на зменшення розміру санкцій) та формування правової позиції для виступу у судових засіданнях (09.11.22, вартість за одиницю - 1000,00 грн, загальна вартість - 1000,00 грн).
Відповідно до п. 3 вищевказаного акту зазначені послуги надані Адвокатським об'єднанням «АУРУМ ЛЕКС» клієнту в належний термін і в повному обсязі відповідно до потреб і завдань клієнта.
Пунктом 2 вищевказаного акту визначено, що загальна вартість послуг, наданих Об'єднанням, що підлягає сплаті, становить суму в розмірі 10000, 00 грн.
Згідно рахунку на оплату №72 від 22 грудня 2022 року підлягає оплаті клієнтом на користь Адвокатського об'єднання «АУРУМ ЛЕКС»- 10000,00 грн (десять тисяч) гривен 00 копійок.
Відповідно до платіжної інструкції №326 від 22 грудня 2022 року позивачем сплачено Адвокатському об'єднанню «АУРУМ ЛЕКС» 10000, 00 грн із призначенням платежу «оплата за правову допомогу щодо вступу у справу та юридичний супровід згідно рахунку №72 від 22.12.2022р, без ПДВ».
Отже, на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката представник позивача надав суду копію додаткової угоди від 23.09.2022 до договору про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 22.12.2022 з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Дудко І.М. на загальну суму 10 000,00 грн., копію рахунку на оплату №72 від 22.12.2022 на суму 10 000,00 грн. та копію платіжної інструкції №326 від 22.12.2022 про сплату коштів за надані послуги у розмірі 10 000,00 грн.
Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
При цьому, в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №910/7540/19 наведено висновок, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.
Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Тому колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта щодо надмірно витраченого часу на детальне вивчення матеріалів справи та підготовку письмових матеріалів у справі є безпідставними.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав в розумінні частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу позивача у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також із ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції скрутного фінансового стану відповідача внаслідок збройної агресії Російської федерації, колегія суддів зазначає, що положення частини 4 статті 126 ГПК України містить умови, при яких можливе зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, серед яких врахування скрутного фінансового стану не передбачено.
З огляду на наявні матеріали справи та встановлені обставини, позивач підтвердив належними та допустимими доказами, понесені витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 922/1589/22 у суді першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені апелянтом доводи в апеляційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваних рішень, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі №922/1589/22 підлягають залишенню без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №2659 від 08.03.2023) від Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000, 00 (три тисячі) грн.
До відзиву на апеляційну скаргу додано докази направлення відзиву із додатками (опис вкладення у цінний лист №4122600250216). Дане поштове відправлення отримано відповідачем, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта» за його трек номером.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Згідно наданих заявником доказів, між сторонами укладено додаткову угоду від 27 лютого 2023 року до Договору про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017 року, якою сторони домовилися, що Об'єднання зобов'язується надати клієнту послуги з правничої (правової) допомоги щодо вступу у справу та юридичного супроводу клієнта в Східному апеляційному господарському суді по справі №922/1589/22 про стягнення заборгованості.
Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 27 лютого 2023 року, за опрацювання апеляційної скарги відповідача, підготовку і направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу, а також за участь представника Об'єднання у судовому засіданні по справі у режимі відеоконференції - клієнт зобов'язується сплатити Об'єднанню гонорар у фіксованому розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження надання Об'єднанням клієнту обумовлених цією Додатковою угодою послуг, Об'єднання готує та передає на підпис клієнту оформлений Акт виконаних робіт, в якому зазначається детальний опис виконаних робіт (п. 3 Додаткової угоди від 27 лютого 2023 року).
Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07 березня 2023 року згідно Додаткової угоди від 27.02.2023 року до Договору про надання правової допомоги №01/08/3 від 01.08.2017 року, Об'єднання надало, а клієнт прийняв правову допомогу щодо вступу у справу та юридичного супроводу клієнта в Східному апеляційному господарському суді по справі №922/1589/22 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця” рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі №922/1589/22, а саме: опрацювання апеляційної скарги відповідача, підготовка і направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу, загальною вартістю 3000,00 грн.
Відповідно до п. 3. Вказаного Акту послуги надані Об'єднанням клієнту в належний термін і в повному обсязі відповідно до потреб і завдань клієнта.
Матеріали справи свідчать про надання Приватному акціонерному товариству "Свеський насосний завод" послуг з правничої допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції на суму 3000,00 грн.
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Наведена правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Від Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи №922/1589/22.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, витрати позивача є доведеними та обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що становлять 3000,00 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі №922/1589/22 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2022 у справі №922/1589/22 залишити без змін.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2023 у справі №922/1589/22 залишити без змін.
Заяву Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" про розподіл судових витрат задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Південна залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081216, вул. Євгена Котляра, 7, м. Харків, 61052) на користь Приватного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" (код ЄДРПОУ 05785454, вул. Заводська, буд. 1, селище міського типу Свеса, Ямпільський р-н, Сумська обл., 41226) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.04.2023
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий