вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2023 р. Справа№ 910/21984/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
секретар судового засідання: Гибало В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО»
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022
у справі №910/21984/21 (суддя Коткова О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО»
про стягнення 109 738, 37 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ВУСО» (далі - відповідач) про відшкодування завданих збитків у розмірі 109 738, 37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Класік" № 555а1к від 20.01.2021, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Renault Sandero", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Opel Combo", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача частину суми страхового відшкодування, яка залишилася не виплаченою.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 позов задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» страхового відшкодування в розмірі 109 738,37 грн та судовий збір 2 270,00 грн.
Задовольняючи позовну заяву суд, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду вказав, що у відповідача, як власника транспортного засобу, виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику. Саме такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає можливість захисту права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Також, судом першої інстанції визнані безпідставними посилання відповідача на необхідність при розрахунку страхового відшкодування застосування коефіцієнту фізичного зносу, який за розрахунком відповідача становить 0,33, оскільки пробіг автомобіля «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 45 547 км, а річний нормативний пробіг для даного транспортного засобу складає 19 500 км. При цьому, строк експлуатації вищевказаного транспортного засобу становить 1 рік, тобто КТЗ використовується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг вдвічі більший за середньорічний нормативний). Оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, зареєстрований 20.01.2021 року, ДТП мало місце 17.10.2021 року, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу становить менше одного року, а беззаперечних доказів того, що застрахований транспортний засіб підпадає під критерії, визначені п. 7.39. Методики, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що полісом № ЕР/202680409 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн і франшизу в сумі - 1500,00 грн, дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 109 738,37 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт зазначає, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в розмірі 109 738,37 грн.
Скаржник також зауважує, що матеріали справи не містять доказів про факт виконання робіт з відновлення пошкодженого КТЗ.
Апелянт звертає увагу, що при розрахунку страхового відшкодування позивачем не був застосований коефіцієнт фізичного зносу, який за розрахунком відповідача складає 0,33, оскільки пробіг пошкодженого транспортного засобу перевищує середньорічний пробіг, встановлений бюлетенем пробігу.
Також вказує, що судом помилково прийнято, як встановлений факт, фактичні витрати і належне відшкодування в розмірі 11 238,37 грн тільки на підставі перерахунку грошових коштів позивачем платіжним дорученням на рахунок третьої особи ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», як на підставу для стягнення з відповідача в порядку суброгації. Проте, це не свідчить про факт виконання ремонту. Зазначає, що підставою вважати пошкоджений КТЗ «Renault Sandero» дійсно був відремонтований, є акт виконаних робіт, який буде вказувати про фактичну вартість проведених робіт на понесені витрати і підставою стягнення.
Крім того, апелянт у апеляційній скарзі просив стягнути з позивача на його користь витрат з відшкодування правничої допомоги у розмірі 16 000 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу №910/21984/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі №910/21984/21 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 залишено без руху.
13.06.2022 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» подано заяву до Північного апеляційного господарського суду про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 розгляд справи за апеляційною скагою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 на 17.10.2022.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 прийнято справу №910/21984/21 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 на 05.12.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 на 23.01.2023.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023, у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 прийнято справу №910/21984/21 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М. та призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 на 27.02.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 у зв'язку з перебування головуючого судді Майданевича А.Г. з 20.02.2023 по 05.03.2023 у відпустці, призначено на 23.03.2023.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у зв'язку з незміністтю складу суду та перебуванням судді Коротун О.М. з 23.03.2023 на лікарняному та з 28.03.2023 у відпустці, призначено на 17.04.2023.
Явка представників сторін
Представник позивача та представник відповідача у судове засідання в суді апеляційної інстанції 17.04.2023 не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представників сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи без участі їх представників.
Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та представника відповідача, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.01.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» № 555а1к.
Згідно з пунктом 4 договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У пункті 5 договору заначено інформацію про транспортний засіб: марка, модель «Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , рік випуску - 2020, об'єм двигуна - 999 см3, 3696,00 грн, колір - білий.
Страхова сума становить - 305 036,00 грн (пункт 11 договору).
Сторони у пункті 12 договору погодили період страхування з 22.01.2021 по 21.01.2022, розмір страхового платежу - 18 912,23 грн, строк оплати страхового платежу - 22.01.2021.
Відповідний страховий випадок настав 17.10.2021 на вул. Київській, 123 в м. Обухові за участю застрахованого позивачем автомобіля «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Обухівського районного суду Київської області 236.10.2021 у справі № 372/4066/21, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вказаною постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до рахунку-фактури № ВР-0003107 від 03.11.2021 матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП складає 111 238,37 грн.
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 111 238,37 грн, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи платіжного доручення №836876 від 08.11.2021. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № ARX3022792 від 05.11.2021.
Звертаючись з позовною заявою, позивач вказав, що за його розрахунками, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь становить 109 738,37 грн, з розрахунку: 111 238,37 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) - 1500,00 грн. (франшиза).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Вказана норма кореспондується із ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
За змістом статті 980 ЦК України, статті 4 Закону України "Про страхування" залежно від предмета договору страхування може бути особистим, майновим, а також страхуванням відповідальності.
Згідно з положеннями статті 999 ЦК України і статей 6, 7 Закону України "Про страхування" за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Судом першої інстанції встановлено, що відносини між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», як страховиком та власником автомобіля «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником, врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/202680409.
Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. ст. 12, 22 та 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 111 238,37 грн, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи платіжного доручення №836876 від 08.11.2021.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР/202680409, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Так, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" детально регламентовано дії суб'єктів правовідносин, зокрема потерпілого (іншої особи, яка має право на отримання відшкодування) та страховика для здійснення страхового відшкодування.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За змістом наведених норм Закону, до числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Згідно з п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-IV, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положенням підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 року підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що "попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку".
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" прямо не передбачено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, а також не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Наведене свідчить про усталену правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Колегія суддів також вважає, що підставою вищезгаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду є твердження, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ. Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає можливість захисту права щодо отримання регламентної виплати (страхового відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача стосовно не звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено обов'язку попереднього звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому слід враховувати, що спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 910/6094/17.
Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року (далі - Методика).
Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.
Пунктом 2.4 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
Пунктом 7.39. Методики передбачено, що винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 до цієї Методики.
Як вбачається з матеріалів, справи відповідачем додано розрахунок коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить - 0,33.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2020 року випуску, зареєстрований 20.01.2021, ДТП мала місце 17.10.2021, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу становить менше одного року, а беззаперечних доказів того, що застрахований транспортний засіб підпадає під критерії, визначені п. 7.39. Методики, матеріали справи не містять.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що полісом № ЕР/202680409 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000,00 грн. і франшизу в сумі - 1500,00 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «Opel Combo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 109 738,37 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність при розрахунку страхового відшкодування застосування коефіцієнту фізичного зносу, який за розрахунком відповідача становить 0,33, оскільки пробіг автомобіля «Renault Sandero», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 45 547 км., а річний нормативний пробіг для даного транспортного засобу складає 19 500 км. При цьому, строк експлуатації вищевказаного транспортного засобу становить 1 рік, тобто КТЗ використовується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг вдвічі більший за середньорічний нормативний) є також безпідставними та не підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про відшкодування завданих збитків у розмірі 109 738,37 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 слід залишити без змін.
Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України.
Згідно із ч.ч. 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З огляду на викладене, оскільки апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» було залишено без задоволення, відповідно судові витрати, в які також входять і витрати на правничу допомогу покладаються на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія компанія «ВУСО» і не підлягають стягненню з позивача.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 у справі №910/21984/21 залишити без змін.
3. У задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія компанія «ВУСО» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» судових витрат відмовити.
4. Матеріали справи №910/21984/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписаний 25.04.2023.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун