Рішення від 12.04.2023 по справі 380/1451/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року справа №380/1451/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

за участю:

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

від позивача ОСОБА_1 (поза межами приміщення суду),

від відповідача ОСОБА_2 (в залі суду),

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_3 до Львівської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 25 липня 2022 року №UА209000/2022/700088/2 про коригування митної вартості товару «Меблі...», ввезення якого в Україну задекларовано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 в митному режимі «імпорт» згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UА209160/2022/008440 від 25.07.2022;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 25 липня 2022 року №UА209000/2022/700089/2 про коригування митної вартості товару «Меблі...», ввезення якого в Україну задекларовано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 в митному режимі «імпорт.» згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA209160/2022/008442 від 25.07.2022;

- стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані таким. Львівською митницею 25 липня 2022 року прийнято два рішення про коригування митної вартості товару «Меблі...», який було ввезено в Україну одним транспортним перевезенням в адресу одного одержувача. Позивач не погодився з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості.

Відтак, з метою випуску товару у вільний обіг, згідно з положеннями ч. 7 ст. 55 МК України, 26.07.2022 позивач подав: відповідно до першого рішення - митну декларацію №UА209160/2022/008496, сплатив митні платежі згідно із самостійно визначеною митною вартістю, а також різницю у розмірі 11585,89 грн. між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною ним самостійно, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею; відповідно до другого рішення - митну декларацію №UА209160/2022/008497, сплатив митні платежі згідно із самостійно визначеною митною вартістю, а також різницю у розмірі 21439,39 грн. між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною ним самостійно, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митницею. На підставі вказаних декларацій товар за обома декларуваннями було випущено у вільний обіг.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості №UА209000/2022/700088/2 від 25.07.2022 та №UА209000/2022/700089/2 від 25.07.2022 протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки такі прийняті всупереч положенням ст.ст. 49, 57, 58 МК України, без дотримання умов, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ст. 55, 64 МК України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідач оскаржені рішення прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів по обох спірних декларуваннях. Аналогічні мотиви обох рішень про неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України, або відсутності у поданих документах всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості чи відомостей про ціну товару є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам декларувань.

Відповідач, відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості.

Твердження митного органу про розбіжності у документах та застосовані у рішенні формулювання підстав для цього, а також сумніви митного органу у справжності поданих документів є свідченням штучного створення ознак невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості та її розрахунку вимогам законодавства у митній справі з метою подальшого коригування митної вартості.

Підтвердженням цього також є та обставина, що митний орган додатково витребував у позивача документи на підтвердження заявленої митної вартості, які завідомо відсутні у декларанта та ненадання додатково витребуваних документів використав як формальну підставу для невизнання заявленої митної вартості і подальшого її коригування.

Ухвалою від 31.01.2022 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вважає вимоги безпідставними та необґрунтованими. Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 3 ст. 53 МКУ, заявлену митну вартість зазначених товарів не визнано. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів за митною деклараціями слугувала інформація наявна у митного органу про митну вартість подібних (аналогічних) товарів. З позиції відповідача твердження представника позивача про наявність усіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та ціни, що підлягає сплаті за товар, відсутність розбіжностей та ознак підробки у документах наданих під час митного оформлення не заслуговують уваги суду.

Документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Необхідність витребування документів е передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Ухвалою від 20.02.2023 суд перейшов із спрощеного в загальне позовне провадження.

Ухвалою від 24.02.2023 суд призначив розгляд справи в режимі відео конференції.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю.

Суд заслухав доводи сторін, з'ясував фактичні обставини, дослідив подані докази, та,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець.

ФОП ОСОБА_3 на умовах зовнішньоекономічного Контракту №1/6/2022 від 10.06.2022 придбав у компанії «HALMAR Sp. z о.о.» (м. Стальова Воля, Республіка Польща) меблеві вироби з метою подальшого імпорту в Україну.

Відповідно до істотних умов Контракту, що за своїм видом є договором з періодичними поставками, - конкретні найменування, кількість, вартість кожної окремої партії товару узгоджується сторонами у рахунку-проформі. Оплата за товар здійснюється у формі 100% передоплати перед відвантаженням товару, на підставі рахунку-проформи. Валюта розрахунків сторонами визначена «польські злоті». Товар постачається на умовах FCA (м. Стальова Воля, Польща) згідно з правилами Інкотермс-2010, або на інших, визначених сторонами у рахунку-фактурі умовах. Витрати по транспортуванню товару несе покупець.

На замовлену 1407.2022 позивачем партію товару продавець виставив рахунок-проформу №FEP-50/22/MWP від 14.07.2022 на суму 62620,16 польських злотих.

ФОП ОСОБА_3 платіжним дорученням №5 від 18.07.2022 здійснив передоплату за товар шляхом проведення електронного SWIFT платежу в сумі 62620,16 польських злотих на банківський рахунок продавця.

Компанія «HALMAR Sp. z o.o.» 22.07.2022 відвантажила товар на суму 62620,16 польських злотих у наданий позивачем транспортний засіб та передала перевізнику фактуру (інвойс) №(S)FSE-170/22/EX від 22.07.2022 на вказану партію товару, специфікацію на товар, автомобільну товарно-транспортну накладну (CMR) №б/н від 22.07.2022.

Перевізник (ФОП ОСОБА_4 ) здійснив транспортування товару в Україну та 25.07.2022 доставив товар до відділу митного оформлення «Сокаль» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці.

З метою митного оформлення товару митний брокер діючи в інтересах позивача, 25.07.2022 подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209160/2022/008440, згідно якої задекларовано ввезення в Україну на адресу ФОП ОСОБА_3 в митному режимі «імпорт» товару «Меблі...» по 18 товарних позиціях загальною фактурною вартість 62620,16 польських злотих, що складає 490021,54 грн. згідно курсу НБУ на дату декларування.

Митна вартість декларантом визначена за основним методом (за ціною контракту) в сумі 497003,54 грн.

До складових митної вартості (окрім фактурної ціни) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну (пункт пропуску «Рава-Руська») в сумі 6982,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано наступні документи:

- Контракт №1/6/2022 від 10.06.2022;

- рахунок-проформа №FEP-50/22/MWP від 14.07.2022;

- платіжне доручення №5 від 18.07.2022 про оплату за товар;

- фактура (інвойс) №(S)FSE-170/22/EX від 22.07.2022;

- автомобільна товарно-транспортна накладна (CMR) №б/н від 22.07.2022;

- договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №231121 від 23.11.2021;

- рахунок-фактура перевізника №СФ-0700018 від 25.07.2022 на оплату транспортних послуг.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач виставив вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (фактуру-проформу, видаткові, податкові накладні);

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, акт виконаних робіт (наданих послуг));

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на запит декларант проінформував митний орган про те, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості подані усі наявні документи, інших запитуваних документів немає.

Згідно оскаржуваного рішення №UА209000/2022/700088/2 від 25.07.2022 відповідач відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів щодо 9 товарних позицій (товар №№2, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 18) згідно нумерації в МД та митну вартість товару щодо 7 товарних позицій №№2, 9, 10, 13, 15, 16, 18 визначено (скориговано) за передбаченим пунктом 2-б ч. 1 ст. 57, ст. 60 МК України методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а щодо товарних позицій №№11, 12 за передбаченим пунктом 2-ґ ч. 1 ст. 57, ст. 64 МК України резервним методом.

Оскаржене рішення прийнято на підставі п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-3 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В обґрунтування прийнятого рішення (згідно з графою 33) відповідач врахував наступне:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 3 статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена;

- документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості;

- відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів;

- відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- по товарах 2, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 18 можливе заниження митної вартості товару;

- сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.07.2022 №СФ-0700018 містить відомості про те, що вантаж переміщувався у складі консолідованого вантажу, однак інформація на підставі якої розподілені витрати на транспортування, а саме: загальна кількість вантажу, маршрути, відстань, вага та відповідні реквізити ТСД, відсутня;

- у поданому до митного оформлення договорі про перевезення від 23.11.2021 №231121 обумовлено, що вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору, однак до митного оформлення такий документ не надано;

- наданий «прайс-лист» виробника товару має суб'єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об'єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, оскільки суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців;

- відповідно до умов наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 10.06.2022 №1/6/2022 пункту 1.3 «Ціна вважається узгодженою Сторонами, якщо вона підтверджена в рахунку-проформі підписами уповноважених представників Постачальника та Покупця», однак у наданому рахунку-проформі підписи Покупця відсутні;

- банківський платіжний документ (платіжне доручення) не містить жодних відміток банку та платника.

Декларанту була надіслана вимога відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, однак, через неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 МК України, заявлену митну вартість не визнано.

Також позивач цим же транспортним перевезенням імпортував в Україну аналогічний товар від іншого постачальника - компанії «Signal Meble Spolka z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K.» (м. Островець-Свентокшиський, Республіка Польща), який ФОП ОСОБА_3 придбав на умовах зовнішньоекономічного Контракту №7/4/2022 від 29.04.2022.

Згідно з умовами Контракту, який також як і попередній за своїм видом є договором з періодичними поставками, кожна окрема партія товару відвантажується покупцю на підставі замовлення. Товар постачається на умовах FCA (Ostrowiec Swietokrzyski, Польща) згідно з правилами Інкотермс-2000, або на інших, окремо визначених сторонами у рахунку-фактурі умовах. Витрати по транспортуванню товару несе покупець. Оплата за товар здійснюється упродовж 7 днів з моменту відвантаження. Валюта розрахунків «польські злоті».

На виконання умов контракту компанія «Signal Meble...» 22.07.2022 відвантажила в адресу позивача (у наданий позивачем транспортний засіб) замовлену партію товару на загальну суму 48290,94 польських злотих та передала перевізнику фактуру (інвойс) №VAT F/KEX/22/070016 від 22.07.2022, специфікацію та товарно-транспортну накладну (CMR) б/н від 22.07.2022.

Перевізник (ФОП ОСОБА_4 ) здійснив транспортування товару в Україну та 25.07.2022 доставив товар до відділу митного оформлення «Сокаль» митного поста «Львів-північний» Львівської митниці.

Митний брокер 25.07.2022 подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209160/2022/008442. Згідно з МД задекларовано ввезення в Україну на адресу ФОП ОСОБА_3 в митному режимі «імпорт» товару «Меблі…» по 12 товарних позиціях загальною фактурною вартість 48290,94 грн. польських злотих, що складає 377891,11 грн. згідно курсу НБУ на дату декларування.

Митна вартість декларантом визначена за основним методом (за ціною контракту) в сумі 383909,11 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної ціни) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну (пункт пропуску «Рава-Руська») в сумі 6018,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом було подано до митного органу наступні документи:

- Контракт №7/4/2022 від 29.04.2022;

- рахунок-фактура (інвойс) №VAT F/KEX/22/070016 від 22.07.2022;

- автомобільна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н від 22.07.2022;

- договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №231121 від 23.11.2021;

- рахунок-фактура перевізника №СФ-0700018 від 25.07.2022 на оплату транспортних послуг.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару відповідач поставив вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (фактуру-проформу, видаткові, податкові накладні);

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (оплата попередніх аналогічних поставок, акт виконаних робіт (наданих послуг));

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МК України.

У відповідь на запит декларант проінформував митний орган про те, що до митного оформлення для підтвердження митної вартості подані усі наявні документи, інших запитуваних документів немає.

Відповідач 25.07.2022 прийняв рішення про коригування митної вартості №UА209000/2022/700089/2 та відмовив у митному оформленні товару згідно картки відмови №UА209160/2022/000155 у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

Згідно з оскарженим рішенням №UА209000/2022/700089/2 від 25.07.2022 відповідачем відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 6 товарних позицій (товар №№4, 6, 7, 8, 10, 11 згідно нумерації в МД) та митну вартість товару у відношенні вказаних 6 товарних позицій визначено (скориговано) за передбаченим пунктом 2-б ч. 1 ст. 57, ст. 60 МК України методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

В обґрунтування цього рішення (згідно з графою 33) відповідач вказав наступне:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;

- надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

- документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості;

- відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів;

- відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови

платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- за результатом митного контролю виявлено, що по товарах (4 ,6, 7, 8, 10, 11) можливе заниження митної вартості товару, сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 25.07.2022 №СФ-0700018 містить відомості про те, що оцінюваний товар переміщувався у складі консолідованого вантажу, проте інформація на підставі якої розподілені витрати на транспортування, а саме: загальна кількість вантажу, маршрути, відстань, вага та відповідні реквізити ТСД, відсутня;

- в наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 22.07.2022 №б/н наявні розбіжності про місце доставки вантажу, а саме у графі 3 вказано місце розвантаження Варяж всупереч заявленому у вищезазначеному рахунку про транспортні послуги - Червоноград; також номер фактури у графі №5 не відповідає фактурі оцінюваного товару;

- дані щодо терміну оплати у рахунку зазначені 22.07.2022, проте факт оплати не підтверджено жодним документом.

- у поданому до митного оформлення договорі про перевезення від 23.11.2021 №231121 обумовлено, що вартість перевезення, форма і схема оплати вказуються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору, однак до митного оформлення такий документ не надано.

- відповідно до умов наданого до митного оформлення зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 29.04.2022 №7/4/2022 пункту 1.3 «Ціна вважається узгодженою Сторонами, якщо вона підтверджена підписами уповноважених представників Постачальника та Покупця в рахунку фактурі Проформі», однак у наданих рахунку-фактурі і проформі підписи Покупця відсутні.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості за висновком відповідача не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Декларанту була надіслана вимога відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості, однак, через неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 МКУ, заявлену митну вартість не визнано.

Вважаючи висновки контролюючого органу хибними а рішення про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною 2 статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині 3 статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах 3-6 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У частинах 4, 5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Судом встановлено, що уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209160/2022/008440, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила наступні документи:

- Контракт №1/6/2022 від 10.06.2022;

- рахунок-проформа №FEP-50/22/MWP від 14.07.2022;

- платіжне доручення №5 від 18.07.2022 про оплату за товар;

- фактура (інвойс) №(S)FSE-170/22/EX від 22.07.2022;

- автомобільна товарно-транспортна накладна (CMR) №б/н від 22.07.2022;

- договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №231121 від 23.11.2021;

- рахунок-фактура перевізника №СФ-0700018 від 25.07.2022 на оплату транспортних послуг.

Окрім цього, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA209160/2022/008442, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила наступні документи:

- Контракт №7/4/2022 від 29.04.2022;

- рахунок-фактура (інвойс) №VAT F/KEX/22/070016 від 22.07.2022;

- автомобільна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н від 22.07.2022;

- договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №231121 від 23.11.2021;

- рахунок-фактура перевізника №СФ-0700018 від 25.07.2022 на оплату транспортних послуг.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта щодо кожної митної декларації повідомлення наступного змісту: «Відповідно до частини 2-3 статті 53 Митного кодексу України прошу Вас надати додаткові документи для підтвердження митної вартості: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (проформу, видаткові, податкові накладні); транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок-фактура, оплата попередніх аналогічних поставок, акт виконаних робіт (наданих послуг); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також переклади документів».

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак зазначені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Отже, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про неподання та подання з недоліками документів для підтвердження витрат на транспортування, як підстави для витребування додаткових документів та коригування митної вартості задекларованого товару, суд зазначає таке.

На підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення декларантом була надана митному органу на підтвердження понесених витрат на транспортування товару автомобільні товарно-транспортні накладні (CMR) №б/н від 22.07.2022 по першому декларуванню та №б/н від 22.07.2022 по другому декларуванню.

Послуги щодо перевезення товару по обох поставках надавались одним перевізником та на підтвердження витрат на транспортування товару по обох декларуваннях надано рахунок-фактуру перевізника на оплату транспортних витрат №СФ-0700018 від 25.07.2022. Цей рахунок за окремими позиціями містить відомості про вартість транспортування товарів окремо для кожної поставки.

У оскаржених рішеннях відповідач вказав про неналежне підтвердження транспортних витрат, аргументуючи цей висновок тим, що рахунок-фактура №СФ-0700018 від 25.07.2022 не містить відомостей про калькуляцію і розподіл витрат - загальну кількість вантажу, маршрути, відстань, вага та відповідні реквізити ТСД.

З даного приводу суд звертає увагу на таке.

Згідно з розділом ІІІ “Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою” Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Аналізуючи наведені положення Правил №599, суд вказує, що такі не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.

Суд зазначає, що МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем документи є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.

Рахунок-фактура перевізника містить дані про вартість транспортування товару від місця завантаження м. Стальова Воля (Польща) по першому декларуванню та м. Островець Св. (Польща) по другому декларуванню до місця ввезення в Україну (пункт пропуску «Рава-Руська») та вартість транспортних послуг по території України, а отже документи містять відомості, що піддаються обчисленню.

Вимога відповідача про надання калькуляції транспортних витрат з огляду на те, що товар переміщувався у складі консолідованого вантажу одним транспортним засобом, не відповідає положенням Митного кодексу і Правил. Така калькуляція є необхідним документом у випадку, та, у відповідності до Правил №599, може, а не повинна, подаватися якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, а у спірних правовідносинах таке перевезення товару здійснювалось перевізником ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача.

Зважаючи на викладене, суд критично оцінює доводи відповідача про ненадання позивачем документів для підтвердження витрат на транспортування.

Щодо сумнів відповідача по автотранспортній накладній (CMR) від 22.07.2022 №б/н по другому декларуванню, вказівка про наявні розбіжності щодо місця доставки вантажу, а саме у графі 3 вказано місце розвантаження Варяж всупереч заявленому у вищезазначеному рахунку про транспортні послуги - Червоноград суд зазначає таке.

До передбачених ч. 10 ст. 58 МК України складових митної вартості товару, які мають додаватись до фактурної ціни, включається витрати на транспортування товару лише до пункту ввезення в Україну (п. 5 ч. 10.ст. 58 МК України). В частині цих витрат позивач під час декларування надав митного органу необхідні документи - рахунок перевізника на оплату транспортних послуг.

Витрати на транспортування товару після ввезення в Україну не включаються до митної вартості товару (ч. 11 ст. 58 МК України). Таким чином, конкретне місце розвантаження товару в Україні не має впливу на митну вартість товару, а відтак помилково зазначене продавцем товару місце доставки село Варяж Червоноградського району (фактичне місце реєстрації позивача як ФОП) замість міста Червоноград не є розбіжністю, яка впливає на складові митної вартості або ставить під сумнів достовірність CMR від 22.07.2022 №б/н.

Крім того, відповідач поставив під сумнів дану CMR від 22.07.2022 №б/н, оскільки реквізити вказаного у ньому (графа 5) інвойсу F/KEX/22/070017 від 22.07.2022 не відповідають реквізитам інвойсу, за яким фактично поставлено товар F/KEX/22/070016 від 22.07.2022.

З даного приводу суд погоджується з доводами сторони позивача, що ця технічна помилка зі сторони постачальника при оформленні CMR від 22.07.2022 № б/н має місце. Однак вона не виплинула і не могла вплинути на митну вартість товару або на її складові. Про те, що це технічна помилка свідчать специфікація на товар та пакувальний лист - вага товару, його об'єм та кількість товарних місць повністю відповідає інвойсу F/KEX/22/070016 від 22.07.2022.

В обох рішеннях відповідач, з посиланням на Контракти, поставив під сумнів досягнуту домовленість між покупцем і продавцем про ціну товару через відсутність підписів покупця у рахунках-проформах та інвойсах.

Стосовно вказаного суд бере до уваги пояснення позивача про те, що обмін документами між продавцем і покупцем (позивачем) здійснюється шляхом надіслання їх електронних копій, а надіслані позивачу компаніями-продавцями рахунки-проформи були акцептовані покупцем (позивачем) вчиненням відповідних дій - здійсненням платежів за товар шляхом проведення передоплати. До цього ж, щодо вимоги відповідача про обов'язкову наявність підпису покупця в інвойсі, то такий документ, як пояснив позивач, виготовлявся продавцем при відвантаженні товару, а за необхідності очікування підпису покупця в інвойсі відвантажений товар не відправлявся б отримувачу до обміну підписами в інвойсі.

Описані доводи відповідача про відсутність підписів покупця у рахунках-проформах та інвойсах суд оцінює у сукупності з тією обставиною, що на підставі цих же документів відповідач визнав заявлену митну вартість щодо інших 9 та 6 товарних позицій, задекларованих за митними деклараціями. Тобто за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган частину задекларованого позивачем товару визнав, а щодо іншої частини товару, митна вартість якого підтверджена цими ж документами, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості.

Суд вважає, що така вибірковість при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів очевидно свідчить про недобросовісність відповідача як суб'єкта владних повноважень при виконанні покладених на нього повноважень.

Щодо включення у якості складових митної вартості витрат на навантаження, страхування товару то доводи відповідача у оскарженому рішенні є необґрунтованими.

Так, відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України витрати на навантаження товару, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення в Україну додаються до ціни товару, якщо за умовами договору ціна товару не включає цих витрат.

Обрані сторонами обох Контрактів стандартизовані умови поставки FCA згідно правил Інкотермс в частині розподілу обов'язків сторін за договором передбачають, що витрати по перевезенню товару несе покупець, а витрати по навантаженню товару при передачі його на складі продавця у наданий покупцем транспортний засіб покладені на продавця.

З цього слідує, що витрати по навантаженню товару, позивач не поніс, за умовами договору ціна товару включає його навантаження, відтак ці витрати не підлягають додаванню у якості складової митної вартості. Частина 11 ст. 58 МК України містить імперативну норму, за якою не допускається включення інших витрат, крім прямо передбачених ст. 58 МК України.

Також Контракти не передбачають обов'язкового страхування вантажу, а тому вимога митного органу про надання документів про вартість страхування є безпідставною.

З огляду на викладені висновки, суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав, передбачених частинами 3, 4 статті 53 МК України, для пред'явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов'язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статтею 53 МК України наявності підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

З оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів також видно, що відповідач коригуючи митну вартість товару, обрав метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - митні декларації.

Відповідно до частин 1-5 статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини 2 статті 55 МК України).

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд звертає увагу на те, що приймаючи оскаржені рішення та коригуючи митну вартість товару, відповідач не обґрунтував числового значення скоригованої митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування. Більше того, оскаржені рішення не містять пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом. Натомість відповідач не надав суду доказів того, що митна вартість товарів за митними деклараціями, які слугували основною для коригування заявленої позивачем митної вартості товару, не була відкоригована.

Рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

З урахуванням викладеного суд висновує, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішень про коригування митної вартості товарів №UА209000/2022/700088/2 та №UА209160/2022/008440 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно з приписами статті 139 КАС України судовий збір слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 25 липня 2022 року №UА209000/2022/700088/2 про коригування митної вартості товару.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 25 липня 2022 року №UА209000/2022/700089/2 про коригування митної вартості товару.

4. Стягнути з Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343, 79000, м. Львів, вул. Костюшка,1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2023.

Суддя Кравців О.Р.