Іменем України
26 квітня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/272/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.03.2023 №122950002473, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня виникнення права на пенсію, тобто з 14.01.2023 у відповідності до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ за заявою про призначення пенсії від 21.02.2023 з виплатою заборгованості за вказаний період.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.02.2023 позивач звернулася через веб портал ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки 13.01.2023 їй виповнилося 45 років, а тому вона набула необхідно пільгового стажу та віку, передбаченого пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991.
Позивач на момент звернення з заявою про призначення пенсії була у віці 45 років та мала понад 15 років загального страхового стажу і понад 7,5 років пільгового стажу за Списком №1.
Рішенням від 01.03.2023 №122950002473 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах так як, на думку відповідача, вона набуде право лише у 50 років на підставі п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Як вказує позивач, відповідач взагалі не розглядав питання призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (у редакції Закону №1788-XII від 05.11.1991 чинного до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015).
При розгляді заяви позивача відповідач врахував до загального страхового стажу 38 років 1 місяць 7 днів із них стажу роботи за Списком № 1- 12 років 6 місяців 20 днів.
Тобто позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах з наступного дня після виповнення 45 років, з 14.01.2023 на підставі пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991.
Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.03.2023 №122950002473, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, протиправним, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відповідачем подано відзив від 12.04.2023 №0500-0903-7/29415, в якому зазначив наступне.
ОСОБА_1 звернулася із заявою від 21.02.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач зазначив, що вік заявниці на дату звернення становить 45 років 1 місяць 8 днів та згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявниці на дату звернення становить 38 років 01 місяць 07 днів, у тому числі пільговий стаж роботи за Списком №1 становить 12 років 06 місяців 20 днів.
До страхового та пільгового стажу роботи зараховані всі періоди.
Рішенням Головного управління від 01.03.2023 №122950002473 по зверненню від 21.02.2023 ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п.1 ч. 2 ст.114 Закону №1058-IV у зв'язку з недосягненням пенсійного віку.
Відповідач також вказав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 було доповнено Закон №1058 розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017 року. Також зазначив, що Закон №1058 є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Преамбулою Закону №1058 передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Отже, Закон №1058, як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту набрання законної сили законом №2148 - з 11.10.2017 року. Оскільки Закон №1058 та Закон №2148 є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1- р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 року. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 не відновлює дію Закону №1788 і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин.
На підставі викладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивачем надано відповідь на відзив з аналогічним позову обґрунтуванням та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 26.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 30.04.2022 №3255-5001467151.
21.02.2023 ОСОБА_1 звернулась через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах разом з пакетом документів.
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.03.2023 №122950002473 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку.
В рішенні зазначено, що страховий стаж особи складає 38 років 1 місяць 7 днів із них стажу роботи за Списком № 1- 12 років 6 місяців 20 днів; заявниця матиме право на пенсійну виплату у 50 років, тобто з14.01.2028.
З протоколу призначення пенсії вбачається, що страховий стаж (повний) позивача складає 38 років 1 місяць7 днів, стаж роботи за Списком № 1- 12 років 6 місяців 20 днів.
В матеріалах справи наявні: трудова книжка серії НОМЕР_3 від 12.05.1998, свідоцтво про укладення шлюбу Серії НОМЕР_4 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , диплом серії НОМЕР_6 від 03.03.1997, індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 2002 по 2022 роки.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII, у редакції чинній до прийняття Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення») на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу для жінок 1970 року народження і старших.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV (станом на 01 квітня 2015 року) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, після набуття чинності Законом № 1058-IV (в редакції, чинній з 02 березня 2015 року) правила призначення пенсій за списком №1 регламентувались пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною першою якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Абзацом першим пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому Законом № 2148-VIII у новій редакції викладено пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
В силу спеціальної вказівки у Законі № 2148-VIII наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01 жовтня 2017 року.
Таким чином, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома однопредметними законами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції Закону № 213-VIII) та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).
Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю уніфікованими (ідентичними).
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом першим резолютивної частини цього рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015) та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).
Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII) та 50 років за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 2148-VIII).
З вищеописаних доказів судом встановлено, що на момент звернення позивача до Пенсійного фонду України із заявою від 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 виповнилося 45 років та вона мала необхідний стаж роботи, визначений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Зважаючи на частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
При цьому суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України визнаючи такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказав, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Пенсійним фондом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи (тобто на користь позивачки).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для заявника закону.
Суд зазначає, що Закон України № 1788-XII є пріоритетним у спірних правовідносинах, ніж Закон № 1058-ІV, бо Закон № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій та визначає, які саме види пенсій призначаються громадянам України.
Також при розгляді даної справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, згідно з яким наявність колізії між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбаченої Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Зважаючи на вказаний вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що в оскарженому рішенні відповідач помилково відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з недосягненням останньою відповідного віку, посилаючись на норми пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.
Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійногофонду України в Донецькій області від 01.03.2023 №122950002473 про відмову в призначенні пенсії.
Як наслідок, задоволення основної вимоги, також підлягає задоволенню похідна вимога про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня виникнення права на пенсією, тобто з 14.01.2023 у відповідності до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ за заявою про призначення пенсії від 21.02.2023.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги до ГУПФУ в Донецькій області належать до задоволення з корегуванням способу захисту порушених прав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 30.03.2023 з метою дотримання права позивача на доступ до правосуддя відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» до ухвалення судового рішення.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на отримання пенсії, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 1073,60 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 01.03.2023 №122950002473 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) призначити з 14.01.2023 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за заявою від 21 лютого 2023 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова