Іменем України
25 квітня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/6267/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, пункту 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", при обчисленні в період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення та доплатити:
за період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 5210,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1430,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, пункту 1 примітки Додатку 1 та примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
за період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу в період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року 5210,00 грн на місяць та розміру окладу за військове звання з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року 1430,00 грн на місяць, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
належну, з урахуванням проведених раніше виплат, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу 5210,00 грн та розміру окладу за військове звання 1430,00 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
належну, з урахуванням проведених раніше виплат одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, обчисленого із розміру посадового окладу 5210,00 грн та розміру окладу за військове звання 1430,00 грн, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира гранатометного взводу 1 механізованого батальйону. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2020 року № 254 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 01 вересня 2020 року. При цьому під час проходження військової служби в період з 29 січня 2020 року по день звільнення відповідач неправильно встановив позивачу розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
В липні 2021 року позивач звернувся письмово до відповідача з заявою здійснити перерахунок та доплату належного за 2020 рік грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Проте, у відповідь листом від 27 вересня 2021 року № 1314/22/1569 позивач отримав відмову на доплату грошового забезпечення.
Позивач вважає дії відповідача щодо встановлення йому посадового окладу та окладу за військове звання в розмірах, що є меншими ніж розміри, встановлені законодавством, протиправними з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Приписами частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
На виконання статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.
Пунктом 1 Постанови № 704 затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, прапорщикського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
При цьому в первинній редакції пункт 4 Постанови №704 визначав:
"Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
В подальшому пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Так, в пункті 6 Постанови № 103 зазначено:
"Внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
3. У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374; 2018 р., № 4, ст. 165):
1) пункт 4 викласти в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14."".
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року за справою № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Тобто з 29 січня 2020 року та на сьогоднішній день пункт 4 Постанови № 704 діє в попередній редакції, а саме:
"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.".
Отже, з 29 січня 2020 року розмір посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців має бути обчислений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте відповідач з 29 січня 2020 року продовжував виплачувати позивачу грошове забезпечення, обчислюючи його розмір в порядку, визначеному пунктом 4 Постанови № 704 в не чинній редакції.
В період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року включно позивачу встановлено посадовий оклад за 19 тарифним розрядом (тарифний коефіцієнт 2,48), обчислений відповідачем в розмірі 4370,00 грн, що підтверджено довідкою відповідача від 27 вересня 2021 року № 1314/22/1569.
З урахуванням викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 29 жовтня 2021 року серед іншого відкрито провадження у справі; визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 28 грудня 2021 року серед іншого вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 27 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 лютого 2022 року об 11 год. 00 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, будинок 18, І поверх, зала судових засідань № 3.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Чернявської Т.І. з 15 лютого 2022 року на лікарняному, судове засідання у справі, призначене на 22 лютого 2022 року об 11 год. 00 хв., не було проведено.
Ухвалою від 01 серпня 2022 року зупинено провадження у справі № 360/6267/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою від 29 серпня 2022 року заяву адвоката Дубка Сергія Миколайовича про поновлення провадження у справі № 360/6267/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику.
Ухвалою від 19 вересня 2022 року відмовлено адвокату Дубку Сергію Миколайовичу у задоволенні заяви про поновлення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Заявою від 28 січня 2022 року б/н ОСОБА_1 просить розглянути справу без його участі.
Заявою від 01 квітня 2023 року № 2043 Військова частина НОМЕР_1 у зв'язку з перебуванням в зоні ведення бойових дій на території Донецької області просить розглянути справу без участі відповідача.
Ухвалами від 05 квітня 2023 року:
поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; справу призначено до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 25 квітня 2023 року;
запропоновано адвокату Дубку Сергію Миколайовичу протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом відповідальної особи документи (в паперовій чи електронній формі), на підставі яких суд міг би встановити обставини виплати Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку зі звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення.
Ухвалою від 25 квітня 2023 року заяву від 17 квітня 2023 року № 1704/01 про зміну предмету позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду.
Військова частина НОМЕР_1 позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі отримала 09 листопада 2021 року, про що свідчить реєстраційна картка поштового повідомлення по справі № 360/6267/21.
Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала, про що 29 листопада 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 41791/2021 подала відзив на позовну заяву від 26 листопада 2021 року № 614-3611/юр. Проте при розгляді справи суд не враховує наданий відповідачем відзив, оскільки такий відзив подано поза межами встановленого судом строку (останній день на подання відзиву - 24 листопада 2021 року, дата подання до суду - 29 листопада 2021 року) без заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та у період з 20 січня 2018 року по 01 вересня 2020 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посадах помічника начальника штабу - начальника розвідки мотопіхотного батальйону (військове звання - лейтенант), командира гранатометного взводу 1 механізованого батальйону (військове звання - старший лейтенант), про що свідчать посвідчення учасника бойових дій від 19 серпня 2016 року серії НОМЕР_3 , видане Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 , витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 січня 2018 року № 20, витяг з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (по особовому складу) від 19 серпня 2020 року № 227, витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 вересня 2020 року № 254.
Згідно з посвідченням офіцера від 11 травня 2021 року серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_4 від 14 грудня 2019 року № 290 присвоєно військове звання «старший лейтенант».
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 січня 2020 року № 35 відповідно до розділу 23 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, наказано виплати грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік в розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовцю: лейтенанту ОСОБА_1 , помічнику начальника штабу-начальнику розвідки мотопіхотного батальйону.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 вересня 2020 року № 254 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира гранатометного взводу 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19 серпня 2020 року № 227 у запас відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), 01 вересня 2020 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Комінтернівського ОРВК м. Харкова.
Згідно з вищезазначеним наказом серед іншого визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за 26 діб невикористаної чергової відпустки за 2020 рік, грошову компенсацію за 70 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки та відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2020 року № 45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік у розмірі одного окладу за військове звання.
Також у наказі командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01 вересня 2020 року № 254 зазначено, що грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік виплачена.
Відповідно до грошового атестата від 16 листопада 2021 року № 1234 (в якому помилково зазначено про розмір грошового забезпечення на 01 вересня 2021 року, замість правильного на 01 вересня 2020 року, оскільки звільнення позивача відбулося 01 вересня 2020 року), виданого Військовою частиною НОМЕР_1 , на ОСОБА_1 :
оклад за військовим званням складає 1200,00 грн (пункт 1);
посадовий оклад 12 тарифним розрядом складає 3440,00 грн (пункт 2);
надбавка за вислугу років складає 40 %,обчислена станом на 01 вересня 2020 року вислуга років складає 16 років 05 місяців (пункт 3);
премія складає 87 % (підпункт 4.1 пункту 4);
надбавка за особливості проходження служби складає 84,5 % (підпункт 4.2 пункту 4);
надбавка за таємність складає 10 % (підпункт 4.3 пункту 4);
до преміювання складає 1000 % (підпункт 4.5 пункту 4);
виплачено одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2020 рік на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 січня 2020 року № 35 (підпункт 5.1 пункту 5);
виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2020 року № 254 (підпункт 5.2 пункту 5).
Довідками Військової частини НОМЕР_1 від 19 січня 2022 року № 83 та від 25 січня 2022 року № 122 підтверджено, що старший лейтенант ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 вересня 2020 року № 254. Грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України виплачується згідно з наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Посадові оклади військовослужбовцям виплачуються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» залежно від займаних посад і тарифних розрядів, передбачених у штаті військової частини. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць встановлено у розмірі 1762 грн, для позивача - 4370,00 грн (1762,00 грн х 2,48 = 4370,00 грн). Оклади за військовими званнями виплачуються згідно з наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 в розмірах, визначених у додатку 14 до постанови № 704. Грошова допомога для оздоровлення виплачується згідно з розділом ХХІІІ наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується згідно з розділом ХХІV наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2020 року № 45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік виплачується у розмірі одного окладу за військовим званням. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується згідно з розділом ХХХІІ наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260. Посадовий оклад позивача у період з 01 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року складав: січень - 4370,00 грн, лютий - 4370,00 грн, березень - 4252,58 грн, квітень - 4370,00 грн, травень - 4370,00 грн, червень - 4246,00 грн, липень - 3440,00 грн, серпень - 3440,00 грн, вересень - 114,67 грн. Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 грудня 2019 року № 384 позивачу присвоєно чергове військове звання - старший лейтенант, тарифний коефіцієнт складає 0,68. Оклад за військовим званням позивача у період з 01 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року складав 1200,00 грн щомісячно. 25 квітня 2020 року позивач отримав 15241,65 грн - виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 січня 2020 року № 34. 24 вересня 2020 року позивач отримав 1182,00 грн - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного окладу за військовим званням на картковий рахунок, відкритий у « ПриватБанку ». Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби відповідно до розділу ХХХІІ наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 позивачу не виплачувалась у зв'язку з відсутністю наказу на виплату.
Довідками Військової частини НОМЕР_1 від 19 січня 2022 року № 83, від 21 січня 2022 року № 98, від 25 січня 2022 року № 122 та грошовим атестатом від 16 листопада 2021 року № 1234 підтверджується, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу не проводилася у зв'язку з відсутністю наказу на таку виплату.
Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2020 рік посадовий оклад останнього за штатними посадами складав: тво командира роти з 13 вересня 2019 року по 13 березня 2020 року - 4370,00 грн; помічник начальника штабу-начальник розвідки з 14 березня 2020 року по 26 березня 2020 року - 4090,00 грн; командир роти з 27 березня 2020 року по 26 червня 2020 року - 4370,00 грн; командир взводу з 27 червня 2020 року по 01 вересня 2020 року - 3440,00 грн; оклад за військове звання «старший лейтенант» - 1200,00 грн; у квітні 2020 року позивачу виплачено грошову допомогу для оздоровлення у розмірі 15473,76 грн; у вересні 2020 року позивачу виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1200,00 грн та компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 52229,76 грн.
Отже, спірним у цій справі є правомірність обчислення у вказаному періоді посадового окладу позивача та окладу за військове звання, і як наслідок нарахування та виплата інших видів грошового забезпечення, компенсації за невикористані дні чергової та додаткової відпуски як учаснику бойових дій, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, обчисленого відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови № 103, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Предметом доказування в цій справі є саме правомірність дій відповідача щодо застосування пункту 4 Постанови № 704, в редакції пункту 6 Постанови № 103, після прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, якою визнано протиправною та скасовано пункт 6 Постанови № 103, тобто застосування такої розрахункової величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо".
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."
Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
В той же час, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні його грошового забезпечення з 29 січня 2020 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
Отже, відповідно до редакції пункту 4 постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
В цьому випадку позивач не погоджується саме з неврахуванням відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року.
В той же час, дії відповідача щодо не застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, позивачем не оспорюються.
Разом з тим, відповідно до статті 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет на 2020 рік" установлено, що в 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2102,00 гривні, тому позовні вимоги в частині проведення перерахунку грошового забезпечення позивача виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму визначеного станом на 01 січня 2020 року.
Згідно з пунктом 2 розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2016 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин):
грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення;
до щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років;
до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія;
до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Абзацом другим пункту 7 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення (абзац третій пункту 7 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260).
Згідно з пунктом 8 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260:
грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців;
грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України);
грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктом 11 розділу I «Загальні положення» Порядку № 260 регламентовано, що у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок компенсації за невикористану основну відпустку, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту першого статті 10-1 № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260:
у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки;
іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки;
при цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня;
одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня;
грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункти 5, 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).
Отже, позовна вимога про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв'язку зі звільненням з військової служби, нараховану із грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти підлягає задоволенню.
Також судом встановлено, що позивачу при звільненні з військової служби нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2020 рік, внаслідок чого суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача на належний розмір компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2020 рік та вирішення спору і в цій частині.
Відповідно до пункту 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Пунктом 1 та абзацом першим пункту 2 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги на оздоровлення» Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 6 розділу ХХІІІ «Виплата грошової допомоги на оздоровлення» Порядку № 260).
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзаци перший, третій пункту 7 розділу ХХІV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку № 260).
Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 18 лютого 2020 року № 45 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік» наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Накази про виплату матеріальної допомоги видати виключно в межах отримання асигнувань для виплати грошового забезпечення на відповідний місяць з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу.
Отже, позовна вимога про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення та доплатити за період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року включно належну з урахуванням проведених раніше виплат суму грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розміру посадового окладу та розміру окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти підлягає задоволенню.
Разом з цим, щодо перерахунку та доплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що в цій частині позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме перерахунок означеної допомоги має бути проведений з розміру одного окладу за військове звання, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не з розміру місячного грошового забезпечення, як просить позивач.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци перший, другий пункту 5 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).
Відповідно до пункту 8 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).
З урахуванням того, що позивачем не доведено, а відповідачем спростовано факт призначення (в наказі про виключення зі списків особового складу не зазначено про виплату позивачу такого одноразового додаткового виду грошового забезпечення), нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у зв'язку зі звільненням з військової служби та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у зв'язку зі звільненням з військової служби та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: смт Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область, 93321) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 01 вересня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у зв'язку зі звільненням з військової служби та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2020 рік у зв'язку зі звільненням з військової служби та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2020 роки, грошової допомоги для оздоровлення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська