25 квітня 2023 року м.Київ № 320/3437/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 грудня 2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення за №4454 від 01.02.2022, виданої структурним підрозділом МВС України - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір його грошового забезпечення за №4454 від 01.02.2022, виданої структурним підрозділом МВС України - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву» у відповідності до ст.43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» з урахуванням раніше виплачених сум;
- на підставі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 січня 2021 року по адміністративній справі №640/20848/19 зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки про грошове забезпечення №4454 від 01 лютого 2022 року з відсотковим розміром основної пенсії 82% від грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що він є пенсіонером МВС України та знаходиться на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві. У лютому 2022 року Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву" підготовлено та видано позивачу довідку про розмір грошового забезпечення від 01.02.2022 №4454. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві своїм листом відмовило у перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, та витребувано докази у справі.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач стверджує, що частиною другою статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено право позивача на перерахунок пенсії з першого числа наступного місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, закріплено, та виникло у позивача 01.01.2016 у зв'язку з прийняттям Постанови № 988. Водночас, прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 103 не впливає на таке право позивача. Крім того, набрання чинності судовим рішенням у справі №826/12704/18 не є підставою для перерахунку пенсії позивача, оскільки у зв'язку з прийняттям такого рішення не відбулася зміна розміру грошового забезпечення та не були введені нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії. Скасування у подальшому пунктів 1, 2 Постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені до визнання постанови №103 протиправною.
Також, 24.03.2023 на виконання ухвали суду від позивача надійшла копія пенсійної справи позивача.
Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позовну заяву, подав відповідь на відзив, у якій навів обґрунтування, аналогічні тим, що викладені у його позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданим 24.12.1997 Харківським РУ ГУ МВС України в м.Києві.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію як пенсіонер органів МВС у розмірі 82 % від грошового забезпечення.
11.11.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №988, якою визначено грошове забезпечення поліцейських Національної поліції.
21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103, пунктом 3 якої передбачено перерахування з 1 січня 2016 року пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до Постанови № 988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
На виконання вимог п.1 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та на підставі наданої уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення від 22.03.2018 №41048, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу, як визначено вказаною постановою, відповідачем був здійснений перерахунок пенсії позивача з 01.05.2018.
Так, згідно з перерахунком пенсії по пенсійній справі №2603005174-МВС з 01.05.2018 пенсія позивача складається з наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 2450 грн; оклад за військове звання - 1800 грн; процентна надбавка за вислугу років 50 % - 2125,00 грн; премія - 21,68 грн. Всього - 6396,68 грн. Основний розмір пенсії: 70 % грошового забезпечення, у розмірі: 4477,68 грн.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2019 року у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103.
На підставі цього, у липні 2022 року позивач отримав довідку Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" про розмір грошового забезпечення від 01.02.2022 №4454, в якій крім посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби у поліції (50%) вказані додаткові види грошового забезпечення: надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції (40,00%), премія (71,71%).
На підставі оновленої довідки позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.09.2022 про перерахунок пенсії.
Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 12.10.2022 повідомило позивачеві, що підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довідки відсутні, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про здійснення перерахунку пенсій, призначених за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262 встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з положеннями статті 63 Закону № 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подає додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
13.02.2008 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45), пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та у розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
11.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 988, яка набрала чинності 02.12.2015 та якою затверджені схеми окладів за спеціальним званням поліцейських, схеми посадових окладів курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання та схеми посадових окладів поліцейських у розмірах, згідно з додатками 3 - 10.
Відповідно до статті 94 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Пунктом 3 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядком № 260 установлені такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7); надбавка за почесне звання "заслужений" (пункт 8); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9); доплата за вчене звання (пункт 10); доплата за службу в нічний час (пункт 11).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.
За змістом пункту 13 Порядку № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік надається матеріальна допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу. Допомога для оздоровлення надається поліцейському за його рапортом, погодженим керівником фінансового підрозділу, в межах асигнувань на зазначені цілі.
Як було вказано вище, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 103, пунктом 3 якої передбачено перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до Постанови № 988. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Вказаний пункт 3 Постанови № 103 був визнаний протиправним та скасований рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019.
Приймаючи це рішення, суд виходив з того, що пункт 3 оскаржуваної постанови № 103 передбачає перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премій, виплачених поліцейським у січні 2016 року, хоча фактично додаткові види грошового забезпечення поліцейським були затверджені лише у квітні 2016 року наказом МВС України № 260 від 06 квітня 2016 року.
За таких обставин Окружний адміністративний суд міста Києва зауважив, що оскаржуваний пункт 3 постанови № 103 у відсотковому співставленні встановлює зменшення виплати пенсії військовослужбовцям у порівнянні з тими умовами, які вони мали до його прийняття, фактично звужує складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам, а тому звужує зміст вже існуючих прав таких осіб.
Отже, скасування у судовому порядку пункту 3 Постанови № 103 стало підставою для складання Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву" нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку № 45 визначено, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129 "Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій" визначено в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України з покладанням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту.
У свою чергу, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.04.2021 № 291 були внесені зміни до пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129, викладені в такій редакції: "1. Визначити в Міністерстві внутрішніх справ України: 1) Департамент персоналу уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій з покладанням таких функцій на управління координації пенсійних питань та соціальної роботи цього Департаменту; 2) Територіальні медичні об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по областях, місту Києву уповноваженими установами за видачу довідок про розмір грошового забезпечення з покладенням таких функцій на відповідні сектори (відділ) із соціально-гуманітарних питань цих державних установ".
Таким чином, Державна установа "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву" є уповноваженим структурним підрозділом МВС України на видачу довідок про розмір грошового забезпечення, згідно вищезазначеного наказу МВС України.
Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262 уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у Порядку № 45.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.
Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є оформлення уповноваженим органом довідки про розмір грошового забезпечення.
Суд зауважує, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами довідок про розмір грошового забезпечення, а розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.
Отже, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії з 01.12.2019, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 988 і відповідно до вимог статей 43, 63 Закону № 2262 станом на 19.11.2019, у зв'язку зі скасуванням у судовому порядку пункту 3 Постанови № 103.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постановах від 06.10.2021 у справі № 580/3667/21, від 30.09.2021 у справі № 580/4391/21, від 16.09.2021 у справі № 580/4266/21.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням нової довідки про розмір грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 84 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено строки, з яких провадиться перерахунок призначеної пенсії, зокрема, при виникненні права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15-го числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15-го числа.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову у частині дій зобов'язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, позовні вимоги про визнання дій протиправними, та зобов'язання відповідача здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату позивачеві пенсії з урахуванням довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву" від 01.02.2022 №4454 про розмір грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо здійснення перерахунку у розмірі 82 % грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", прийнято постанову №103 від 21.03.2018 пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018.
Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1 2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами пенсія за вислугу років призначена позивачеві у розмірі 82% грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, та пунктом 23 розділу II Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.05.2014, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та “ 90” замінено на “ 80” та в подальшому “ 80” замінено на “ 70” відповідно.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Внесені Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 №3668-VI та Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 №1166-VII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 76% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 82% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася внаслідок внесення змін до положень частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб” на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати положення частини 2 статті 13 Закону України Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90% від розміру грошового забезпечення.
Факт того, що відповідачем, при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.04.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” було застосовано 70% коефіцієнт обчислення пенсії позивача у зв'язку зі зміною законодавства сторонами визнається.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу під час перерахунку з 82% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 82% від відповідних сум грошового забезпечення.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги у частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Суд наголошує, що Окружний адміністративний суд рішенням від 28.01.2021 у справі №640/20848/19 зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з відсотковим розміром основної пенсії у розмірі 82% від грошового забезпечення, з врахуванням проведених виплат.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому слід зазначити, що внесенні Законом № 1401-VIII від 2 червня 2016 р. зміни до Конституції України щодо правосуддя зумовили появу нових підходів до застосування принципу обов'язковості виконання судового рішення, зокрема, під час вирішення публічно-правових спорів.
Так, ч. 5 ст. 124 Конституції України у редакції, яка діяла до внесення зазначених вище змін, було передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Натомість Законом № 1401-VIII від 2 червня 2016 р. Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у Кодексі адміністративного судочинства України (КАС України), інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, ст. 2, ч. 2 ст. 14 КАС України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. При цьому, у ст. 370 КАС України додатково закріплено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.
Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України», заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia», заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04).
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Конституційний Суд України, зробивши висновок, що принцип поділу влади (стаття 6 Конституції України) очевидно зазнає порушення, якщо законодавчий орган своїм актом тимчасово зупиняє виконання остаточних судових рішень, визнав неконституційними положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-IX, які унеможливлювали здійснення Державною казначейською службою України безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду до 1 січня 2021 року.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 2, 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Для удосконалення гарантій забезпечення виконання судового рішення, зокрема, в публічно-правових спорах, необхідно порівняти ці гарантії з тими, що передбачені Конституцією та законами України для забезпечення виконання рішень Конституційного Суду України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень i висновків.
Отже, правовий механізм забезпечення виконання рішень єдиного органу конституційної юрисдикції включає ряд гарантій, серед яких визначення, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень; можливість встановлення Судом порядку і строків виконання своїх рішень; право Конституційного Суду України встановити контроль за виконанням прийнятих рішень шляхом, зокрема, зобов'язання відповідних суб?єктів владних повноважень вчинити конкретні дії, спрямовані на виконання рішення, додержання висновку тощо.
Стосовно механізму забезпечення виконання судових рішень в публічно-правових спорах слід зазначити, що КАС України закріплює ряд спеціальних процесуальних засобів забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення.
Зокрема, на підставі аналізу положень КАС України можна виокремити такі основні процесуальні засоби, за допомогою яких адміністративний суд забезпечує належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили: 1) роз'яснення судового рішення (ст. 254); 2) судовий контроль за виконанням судового рішення (ст. ст. 382, 383); 3) заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379); 4) поновлення пропущеного з поважних причин строку пред'явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376); 5) відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміна чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 378); 6) зупинення виконання судових рішень лише у виключних випадках (ст. 375); 7) застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набрало законної сили, під час судового розгляду іншої справи (ч. 4-7 ст. 78) тощо.
Згідно з позицією, що сформована Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а (справа стосується процесуальних питань гарантування виконання судового рішення), суд повинен враховувати, зокрема, принцип пріоритетності застосування норм Конституції України над іншими нормативно-правовими актами (ст. 3, 7 КАС України); принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»); принцип пріоритетності застосування та обов'язковості міжнародних договорів, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 9 Конституції України, ст. 3, 7 КАС України та ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори»).
Важливо також, що для реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення ст. 372 КАС України визначені спеціальні механізми, зокрема зазначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень а адміністративних справах врегульовано ІХ розділом КАС України.
Відтак, питання щодо виконання рішення суду у справі №640/20848/18 має бути вирішено виключно у межах конкретної справи, зокрема, у порядку, визначеному ст. 382, 383 КАС України.
Проте, позивач дійшов хибного висновку про те, що ефективним способом захисту його прав може бути зобов'язання відповідача виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №640/20848/19.
Варто відзначити, що обраний позивачем спосіб врегулювання виконання рішення судів не передбачений КАС України та суперечить одному із основних принципів судочинства - правової визначеності.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права.
Для безперешкодної реалізації прав людини та громадянина кожен повинен бути впевнений в тому, що гарантовані йому права є непорушними та підлягають належному захисту. Даний принцип закріплений на рівні Основного закону - Конституції України - та є основоположним для правової держави. Відповідно до положень Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21); конституційні права і свободи людини не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22); конституційні права і свободи людини не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64).
Значний обсяг відповідальності за дотримання принципу правової визначеності покладено на суди.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до копії квитанції від 14.02.2023 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1073,60 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 1 грудня 2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення за №4454 від 01.02.2022, виданої структурним підрозділом МВС України - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №4454 від 01.02.2022, виданої структурним підрозділом МВС України - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву» у відповідності до ст.43, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992, постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» у розмірі 82 % грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ - 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), сплачений ним судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.