про відмову в задоволенні відводу судді
25 квітня 2023 року 320/6191/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді ОСОБА_2., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за відмову перевести позивача на пенсію за віком з 30.12.2020 в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років, встановленому для інвалідів війни, відповідно до статей 6,77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та нараховувати пенсію за віком, з її підвищенням на мінімальну пенсії по інвалідності в розмірі 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія НОМЕР_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 30.12.2020 в зв'язку з досягненням пенсійного віку 54 років, встановленого як постраждалому від ЧАЕС III категорії, та 55 років, встановленому для інвалідів війни, відповідно до статей 6,77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та нараховувати пенсію за віком з її підвищенням на мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі 110% від 3,5 мінімальних пенсій за віком, додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС III категорії, виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахування норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення Серія НОМЕР_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області компенсувати завдані позивачу матеріальні збитки в розмірі 100000 гривень та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 гривень; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області компенсувати позивачу моральні збитки в розмірі 100000 гривень та стягнути з відповідача кошти в розмірі 100000 гривень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
21.03.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді ОСОБА_2. в адміністративній справі №320/6191/21 та передачу її на перерозподіл у відповідності до статті 31 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2. в адміністративній справі № 320/6191/21 відмовлено. Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 (суддя Балаклицький А.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2. в адміністративній справі №320/6191/21 відмовлено.
29.03.2023 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява від 29.03.2023про відвід судді ОСОБА_2., яку мотивовано тим, що: "неодноразова злочинна діяльність пані ОСОБА_2 стосовно позивача, прийняття рішень суду які скасовані апеляційною інстанцією свідчить що права позивача порушені щодо позбавлення права позивача на розгляд справи в розумний строк та прав позивача, щодо розгляду справи №320/6191/21 неупередженим, незалежним та безстороннім судом".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. у справі №320/6191/21 необґрунтованою. Передано матеріали справи №320/6191/21 для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_2. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 (суддя Войтович І.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. в адміністративній справі №320/6191/21, поданої 29.03.2023 - відмовлено.
11.04.2023 від ОСОБА_1 втретє до суду надійшла заява про відвід судді ОСОБА_2., яку мотивовано порушенням строків розгляду даної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до Наказу голови Київського окружного адміністративного суду, суддя ОСОБА_2. у період 10.04.2023 по 14.04.2023 проходила навчання, згідно програми підготовки суддів Національної школи суддів України, відтак справи та заяви/клопотання, які надійшли 11.04.2023 переданні судді 17.04.2023, після закінчення навчання та безпосереднього виходу на роботу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 (суддя ОСОБА_2.) заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. у справі №320/6191/21 визнано необґрунтованою та передано матеріали справи №320/6191/21 для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_2. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2023 (суддя Перепелиця А.М.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. в адміністративній справі №320/6191/21, поданої 11.04.2023 - відмовлено.
24.04.2023 від ОСОБА_1 вчетверте до суду надійшла заява про відвід судді ОСОБА_2., яку мотивовано порушенням строків розгляду даної справи, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Розглянувши заяву позивача про відвід суд дійшов висновку про необґрунтованість наведених у ній мотивів на підтвердження наявності підстав для відводу судді з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 11.10.2006, суддя також не може брати участі у розгляді адміністративної справи і за наявності інших обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, однак конкретного і вичерпного переліку цих підстав не передбачено. Тобто, із змісту закону вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості.
Водночас, для того, що б ці обставини можливо було покласти в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Так, у справі Гаусшильдт проти Данії, Мироненко і Мартиненко проти України зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі Гаусшильдт проти Данії вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі Мироненко і Мартиненко проти України ).
У справі "П'єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Статтею 36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.
Так, в якості підстави, яка викликає сумніви у неупередженості та об'єктивності судді під час розгляду справи, відповідач зазначає про порушення строків розгляду адміністративної справи.
Ознайомившись з доводами заявника, викладеними у заяві про відвід судді ОСОБА_2. від розгляду даної справи, суддя дійшов до висновку, що викладені доводи є безпідставними та необґрунтованими.
Суддя констатує, що не існує жодних обставин, які б могли викликати обґрунтований сумнів у неупередженості судді. Відсутні будь-які правові та фактичні підстави для висновку, що суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
У свою чергу, заявлення відводу з підстав незгоди з процесуальними рішеннями судді є прямим порушенням заявником вимог частини 4 статті 36 КАС України.
Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суд наголошує, що обґрунтування відводів зводяться до принизливих та образливих тверджень на адресу як судді, так і всього колективу суду, а також - відносно учасників процесу, використання яких неприпустиме, а тому у підсумку вказане розцінюється як зловживання процесуальними правами.
Також, як заявлені позивачем відводи так і образливі твердження позивача, за висновком судді, є зловживанням процесуальними правами, оскільки незгода з процесуальними діями судді (суддів), не може бути підставою для відводу судді (суддів).
Натомість заявлені відводи кваліфікуються судом як намагання створити штучні перешкоди для розгляду справи, намагання створити штучні передумови для відведення судді від розгляду справи при цьому, незалежно від того, який суддя буде розглядати справу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року (справа №9901/34/19) зазначено, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах із процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Згідно статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заява про відвід надійшла до суду у межах визначеного частиною 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України строку, визнавши при цьому відвід необґрунтованим, суд вважає за необхідне передати заяву про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду що розглядає справу.
Керуючись статтями 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2. у справі №320/6191/21 необґрунтованою.
2. Передати матеріали справи №320/6191/21 для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_2. суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2.