25 квітня 2023 року м. Чернівці
Справа № 713/2615/22
Провадження №22-ц/822/280/23
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.,
секретар - Скрипка С.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року, головуючий у І-й інстанції - Пилип'юк І.В.,
ТОВ «Вердикт Капітал» у грудні 2022 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 27.03.2021 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг №2108643408989 «Стандартний», за умовами п.1.1. якого, за цим договором товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до пп.1.2., 1.3. договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (копії додаються), орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно з п.1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в).
д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пп.1.4.1., 1.4.2. договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно з п.1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
Відповідно до п.1.10. договору позичальник сплачує товариству комісію, пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 826 грн. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника у разі, якщо позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у договорі. Крім того, товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд.
Зазначало, що на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 900 грн, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» від 11 січня 2022 року, згідно з яким на підставі укладеного між товариством і ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «Вей фор пей» 27.03.2021 року здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 5 900 грн.
Договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч.6 і 12 п.1 ст.3, ст.12, п.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», ч.1 ст.205 ЦК України.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти в порядку, передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви.
Станом на момент звернення до суду з позовом строк повернення грошових коштів за договором настав, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами та інші, передбачені умовами договору, платежі не сплачує.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за договорами, у т.ч. за договором, що укладений між товариством та позичальником, а також ТОВ «Вердикт Капітал» одержало право (замість товариства) вимагати від боржника виконання всіх грошових зобов'язань за договором, право вимоги за яким передано.
Отже, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Служба миттєвого кредитування» втратило такі права.
На момент звернення до суду з позовом у відповідача обліковується прострочена заборгованість, яка станом на день підготовки позову становить 59 437,19 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5 900 грн; заборгованість за процентами - 43 129 грн; заборгованість за простроченими процентами станом на день підготовки позову - 10 408,19 грн.
Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2108643408989 від 27 березня 2021 року у розмірі 59 437,19 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 481,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року в позові відмовлено.
На зазначене рішення суду ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал».
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесене з не повним дослідженням матеріалів справи.
Зазначає, що кредитні кошти позичальнику надавалися шляхом переказу на його особисту карту. Ні у первісного кредитора, ні у позивача немає доступу до особистої картки відповідача, щоб зробити і надати до суду виписку по рахунку до даної кредитної картки, і відповідно платіжних доручень або меморіальних платежів.
Кредитодавець надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, зареєстровану для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця, що підтверджується листом ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» від 11 січня 2022 року, згідно з яким на підставі укладеного між товариством і ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей» 27 березня 2021 року здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 5 900 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин четвертої та шостої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами четвертої та шостої статті 19, частини першої статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надана паперова копія договору про надання фінансових послуг №2108643408989 від 27 березня 2021 року, який за своєю правовою природою є кредитним договором, не може бути доказом факту укладення кредитного договору між сторонами.
Лист директора ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» ОСОБА_2 без № від 11 січня 2022 року, на який посилається представник позивача на підтвердження надання відповідачу грошей у сумі 5 900 грн, не містить жодних ідентифікуючих даних про клієнта ОСОБА_1 , а з фрагментів номеру карти, що відображені в даному листі, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме ОСОБА_1 .
Представником позивача не додано платіжного доручення, яке б містило передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21.01.2004 року №22, зареєстрованою в Мін'юсті 29.03.2004 року за №377/8976 реквізити, що підтверджували б його виконання платником та проведення банком, зокрема підписів відповідальних осіб, відтисків печаток банку тощо.
Жодних належних, достатніх і допустимих доказів того, що сума кредиту була зарахована на поточний рахунок саме ОСОБА_1 , представником позивача суду не надано.
Розрахунки заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2108643408989 від 27 березня 2021 року не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням розрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Позивачем не доведено факт укладення в письмовій формі з відповідачем договору про надання фінансових послуг №2108643408989 від 27 березня 2021 року та отримання ним будь-яким чином коштів в сумі 5 900 грн, що свідчить про нікчемність цього договору, а визнання такого правочину недійсним по закону (ст. 215 ЦК України) не вимагається.
Згідно з частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону не відповідає.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 27 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2108643408989, за умовами якого товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 5 900 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, додатків і правил (п.1.1).
Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною (п.1.2).
Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3).
У п.1.4 договору зазначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в).
д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пп.1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
У разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства (п.1.5).
Згідно з п.1.6 договору датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права, визначені ЗУ «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Згідно з п.1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.
Відповідно до п.1.10 договору позичальник сплачує товариству комісію, пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 826 грн. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника у разі, якщо позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у договорі. Крім того, товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд.
Згідно з п.4.1 договору невід'ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: www.bistrozaim.uа.
У п.4.3 договору визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Згідно з п.4.15 договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором « ОСОБА_1 L9».
Аналогічна інформація зазначена в додатку №1 до кредитного договору, заявка-анкета, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором « ОСОБА_1 L9». В заяві-анкеті зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Вижницьким РВ УМВС 02.08.2005 року, ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна адреса клієнта, на яку направлений договір: ІНФОРМАЦІЯ_2, номер карткового рахунку НОМЕР_3 , ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та погодившись з ними, просив надати йому кредит на особисті потреби у розмірі: 5900,00 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язався повернути кредит у розмірі 5900,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 1888,00 грн.
Розмір процентів: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. в).
Дата початку нарахування процентів за користування кредитом 27.03.2021 року. При виникненні заборгованості зобов'язався сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості, з урахуванням умов п.3.3 кредитного договору.
Відповідач просив надавати йому кредити у подальшому на вказаний картковий рахунок на підставі Заяв-Анкет, наданих ним особисто на сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа або у відділенні Товариства та на підставі замовлення кредитних коштів з його особистого номеру телефону. А також надав згоду на списання суми заборгованості за кредитом з вказаного карткового рахунку.
За повідомленням директора ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» ОСОБА_2 без № від 11.01.2022 року, ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомило ТОВ «Службу миттєвого кредитування», що на підставі укладеного між їхніми товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено наступний переказ грошових коштів: Деталі транзакції: номер карти НОМЕР_3 ; власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK; категорія карти: MasterCard; час запиту: 27.03.2021 року 14:05:10; сума: 5900; валюта: UAH. Інформацію про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.
21 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Служба миттєвого кредитування»).
З копії Реєстру боржників, який є додатком №3 до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року, вбачається, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2108643408989 від 27.03.2021 року на суму 49 029 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 900 грн; заборгованість за відсотками - 43 129,00 грн, номер у реєстрі 21572;
З витягу з додатку №3 до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року вбачається, що під №21572 наявний запис - заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2108643408989 від 27.03.2021 року станом на дату закінчення договору 11.04.2021 року становила 49 029 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 900 грн; заборгованість за відсотками - 43 129 грн.
За розрахунком заборгованості позивача станом на 05 грудня 2022 року загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 59 437 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 5 900 грн; заборгованість за процентами за період з 27 березня 2021 року по 30 листопада 2021 року становить 43 129 гривень; нараховані проценти за період з 01 грудня 2021 року по 23 грудня 2021 року за відсотковою ставкою 7,67% становить 10 408,19 грн.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Питання щодо укладення фінансових правочинів з використанням електронного підпису регулювалось зокрема Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору про надання фінансових послуг №2108643408989 від 27.03.2021 року, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 , вбачається, що у відповідності до вимог частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором, отриманим у SMS-повідомленні, тому без отримання SMS-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства договір між ОСОБА_1 та товариством не був би укладений.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20.
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером, що вказана у повідомленні ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 11 січня 2022 року про переказ грошових коштів на карту НОМЕР_3 , ОСОБА_1 не належить, та на неї 27 березня 2021 року не перераховано кошти у розмірі 5 900 грн, матеріали справи не містять та відповідачем на спростування цього доказів не надано.
Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 коштів у сумі 5 900 грн.
Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов'язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.
Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5 900 грн шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 5 900 грн на користь ТОВ «Вердикт Капітал».
Щодо позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» в частині стягнення відсотків за договором позики, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення позики, просив, у тому числі, крім тіла позики (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками, а саме заборгованість за процентами за період з 27 березня 2021 року по 30 листопада 2021 року - 43 129 грн; нараховані проценти за період з 01 грудня 2021 року по 23 грудня 2021 року за відсотковою ставкою 7,67% - 10 408,19 грн.
Однак суд звертає увагу на те, що розмір суми кредиту складає лише 5 900грн, тоді як нарахованих відсотків 43 129 грн та 10 408,19 грн, що є непропорційно великою сумою компенсації (майже в десять разів більше від вартості коштів отриманих в кредит), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 27 березня 2021 року у розмірі 10 900 грн, з яких 5 900 грн сума боргу за тілом кредиту та 5 000 грн проценти за користування кредитом в межах строку кредитування.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в задоволенні позову.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал».
Щодо вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.
Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Згідно з вимогами статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір № 07-10/2022 про надання правової допомоги.
Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що розмір винагороди Адвокатського об'єднання за надану правову допомогу та порядок її оплати клієнтом, а також компенсація клієнтом фактичних витрат Адвокатського об'єднання, пов'язаних з виконанням доручень клієнта, визначається у додаткових угодах до цього договору.
Матеріали справи містять заявку на надання юридичної допомоги № 165 від 01 листопада 2022 року та витяг з акту № 3 про надання юридичної допомоги від 07 листопада 2022 року, в яких зазначені послуги та витрати: надання письмової поглибленої консультації з посиланням на нормативні акти витрачено 1 година вартістю 3 000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу, підготовка та друк необхідних документів витрачено 4 години вартістю 6 000,00 грн, а всього 9 000,00 грн (а.с.66,67).
Також матеріали справи містять копію платіжного доручення про сплату за договором про надання правової допомоги № 07-10/2022 від 07 жовтня 2022 року в розмірі 56 000,00 грн (а.с.65).
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Такий висновок викладений у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, справа №755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19.
Клопотань від ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи заперечення щодо неспівмірності цих витрат до апеляційного суду не надходило.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами, зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» задоволенню частково на 18,33%, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 454,98 грн, апеляційної скарги в розмірі 682,05 грн, а всього 1 172,90 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1 649,70 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал».
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2108643408989 від 27 березня 2021 року у розмірі 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) гривень, з яких 5 900 грн тіло кредиту та 5 000 грн проценти за користування кредитом в межах строку кредитування.
В іншій частині в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 1 649 гривень 70 копійок витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 1 137 гривень 03 копійки судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк