Справа № 953/1133/23 Головуючий суддя І інстанції Лисиченко С. М.
Провадження № 22-ц/818/668/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:
26 квітня 2023 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Наталії Олександрівні на ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2023 року по справі №953/1133/23, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту родинних відносин,
ОСОБА_1 14 лютого 2023 року звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Російська Федерація, Курська область, Щигровський район, с. Тєстово, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті -Україна, Харківська область, м. Харків, - є його батьком, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження - с. Ржавчик, Первомайського району Харківської області, - є його матір'ю.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2023 року у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту родинних відносин - відмовлено. Суд послався на те, що у даному випадку виник спадковий спір.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова Н.О. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що із заяви вбачається спір про право, зважаючи на те, що встановлення зазначеного вище факту необхідно для реалізації в подальшому права на спадкування, що є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову.
Вказує, що між спадкоємцями відсутній спір про право, оскільки вони прийняли спадщину та не мають спору щодо рівних прав кожного з них на спадщину.
Зазначає, що заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, суперечність виникла через різне написання прізвищ заявника та його батьків в документах.
Встановлення факту, що заявник є сином ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 не може бути пов'язаним з будь-яким подальшим спором про право, оскільки цей факт посвідчено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і не може заперечуватись іншими особами.
Вказує, що підставою для подання заяви до суду була необхідність виправлення помилки у написанні прізвищ у документах заявника та його батьків, яку неможливо виправити інакше на підтвердження факту, що має значення для охорони прав, свобод та інтересів особи, що звернулась до суду, що повністю відповідає вимогам ст.293 ЦПК України.
Учасники справи не скористались правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Частина третя статті 3ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.
Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, за відсутності усіх учасників судового засідання, належним чином повідомлених про розгляд справи, які просили розглянути скаргу за їх відсутністю, що не перешкоджає розгляду справи згідно положень ст. 372 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення юридичного факту, що померлий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками заявника. Метою встановлення факту родинних відносин з померлим ОСОБА_2 заявник зазначив необхідність отримання ним свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася після смерті його батька, з метою наступного вирішення питання щодо його права власності на спадкове майно та - його матері, оскільки мати заявника ОСОБА_3 за станом здоров'я не може їх отримати самостійно.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі в рамках окремого провадження, суд першої інстанції свої висновки обґрунтував тим, що у вимогах заявників вбачається спір про право на спадщину.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За правилом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Нормою ч. 4 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 зі змінами, внесеними 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно матеріалів справи окрім заявника є інші спадкоємці, його мати - ОСОБА_3 , та його рідний брат ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харків, як це зазначено у заяві ОСОБА_1 про встановлення фактів, які мають юридичне значення (а.с. 1).
При таких обставинах вирішення вищевказаної заяви маже мати юридичні наслідки для отримання права на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , не лише у заявника, а також - у інших спадкоємців першої черги: матері заявника та дружини спадкодавця, а також - рідного брата заявника. Тому слід погодитись, що у даному випадку дійсно виник спір про право, який має розглядатися за участю усіх спадкоємців. Наявність та відсутність заперечень спадкоємців проти спадкування заявника не мають юридичного значення для вирішення питання щодо виду провадження, у якому має розглядатися заява, оскільки такі обставини мають значення для розгляду позовної заяви по суті.
Тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги про те, що встановлення факту не порушує права вказаних осіб, за їх безпідставністю.
З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Наталії Олександрівні у залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2023 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії І.В. Бурлака.
Н.П. Пилипчук.