233 № 233/4650/21
26 квітня 2023 року
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Бєлостоцької О.В.,
за участю
секретаря Теліціної О.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Леус Вікторія Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому зазначила, що 20 листопада 2006 року вона була прийнята на службу в органи внутрішніх справ - до Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідач по справі також проходив службу в органах внутрішніх справ - обіймав посаду заступника начальника по роботі з персоналом Костянтинівського районного відділу міліції, був її куратором. Між ними виникла взаємна симпатія, відповідач став запрошувати її на побачення, в гості додому, на відпочинок. З часом відносини між ними стали близькими, було кохання з простими людськими побажаннями. В 2011 році вона була переведена служити до м.Києва, проте вони продовжили підтримувати відносини із відповідачем, зустрічалися, телефонували, надсилали фото; коли вона приїжджала додому, ОСОБА_2 її зустрічав і вони разом проводили час. Відповідач по справі був знайомий з її батьками. В грудні 2014 року повідомила відповідача про те, що вона вагітна, на що отримала відповідь, що дитина не потрібна. Вагітність була першою, бажаною, тому вона вирішила народжувати дитину. Останній раз зустрічалась із ОСОБА_2 у нього вдома, коли була на четвертому місяці вагітності. На побаченні відповідач зрозумів, що вона не перервала вагітність і в подальшому припинив спілкуватись з нею та бачитись. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина - ОСОБА_3 , біологічним батьком якого є відповідач по справі ОСОБА_2 . Оскільки в шлюбі з батьком дитини вона не перебувала і заява про визнання батьківства на підставі ст.126 СК України подана не була, державна реєстрація народження дитини була проведена відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Після народження онука її мати - ОСОБА_4 з власної ініціативи декілька разів надсилала відповідачу фотографії сина, однак з його поведінки вбачається, що визнавати дитину він наміру не має. Син ОСОБА_3 проживає разом із нею, знаходиться на її утриманні. Дитина підросла і з часом стала цікавиться своїм батьком. Підставою для звернення до суду з позовом є охоронюваний законом інтерес дитини - знати свого батька і перебувати у правовому зв'язку з ним.
Позивачка ОСОБА_1 просить:
- визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- внести зміни до актового запису № 1950 від 11 вересня 2015 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві, зазначивши батьком ОСОБА_2 , громадянина України;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до повноліття дитини.
Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2021 року відкрите провадження у справі.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року у цивільній справі № 233/4650/21 призначено судово-генетичну експертизу; провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
16 лютого 2022 року до суду від ТОВ «Мама Папа» надійшов лист, яким повідомлено, що ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року залишено без виконання у зв'язку з неявкою ОСОБА_2 на експертизу.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2022 року провадження у цивільній справі № 233/4650/21 поновлено.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2023 року підготовче провадження закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Зазначила, що знайома з відповідачем по справі з 2006 року; їх стосунки з часом з ділових перетворились у близькі. ОСОБА_2 був знайомий з її батьками, часто бував у них вдома. Після того, як вона повідомила відповідачу про вагітність, він припинив відносини з нею, давши зрозуміти, що не бажає народження дитини. Після її звернення до суду з позовом про визнання батьківства ОСОБА_2 в телефонній розмові повідомив про намір визнати сина, проте до теперішнього часу так цього і не зробив; до експертної установи, якій ухвалою суду було доручено проведення судово-генетичної експертизи, з метою відібрання зразків для дослідження не з'явився і з того часу на зв'язок з нею не виходив.
Представник позивачки - адвокат Леус В.М. в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, у зв*язку з чим суд зі згоди позивачки ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи - Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Свідок ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивачки по справі, в судовому засіданні пояснила, що її донька ОСОБА_1 тривалий час підтримувала близькі стосунки із ОСОБА_2 , який часто бував у них вдома. Про ці відносини також були обізнані батьки відповідача. ОСОБА_1 та відповідач іноді зустрічались у квартирі, належній позивачці, іноді - за місцем мешкання відповідача. Зустрічались відкрито, протягом тривалого часу - декількох років, їх сприймали як пару; вони разом відзначали свята, організовували відпочинок. Після того як ОСОБА_1 була переведена по роботі до м.Києва, відповідач часто навідував її у м.Ірпіні, де вони зустрічались. Зі слів доньки їй відомо про те, що ОСОБА_2 не хотів народження дитини і через деякий час після того, як дізнався про її вагітність, припинив відносини з нею та будь-яке спілкування. Вона особисто намагалась налагодити спілкування дитини з батьком, відправляючи останньому фотокартки сина у Вайбері, але ОСОБА_2 не відповідав на її повідомлення. Їй відомо про те, що ОСОБА_2 мав намір приїхати до м.Києва для відбору зразків з метою проведення експертизи на предмет визначення батьківства, але не приїхав.
Свідок ОСОБА_5 , яка є знайомою позивачки по справі, в судовому засіданні пояснила, що особисто знайома із сторонами по справі, часто бувала в гостях вдома у ОСОБА_1 в м.Ірпінь. В період часу приблизно з 2013 року до 2015 року декілька разів була в гостях у ОСОБА_1 на свята та у вихідні дні, під час її візитів у останньої вдома був ОСОБА_2 . У відносинах між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 панували симпатія та кохання, вона сприймала їх як пару і припускала, що вони одружаться. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо про те, що відносини припинились після того, як ОСОБА_2 дізнався про її вагітність, оскільки він не хотів народження дитини.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , з'ясувавши позицію третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с.8).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 1950, складеного 11 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві, відомості про батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 , були внесені відповідно до заяви матері згідно з ч.1 ст.135 СК України (а.с.9).
Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 та біографічної довідки, ОСОБА_1 в теперішній час обіймає посаду головного фахівця відділу протидії корупції Управління власної безпеки та протидії корупції апарату Державної служби України з надзвичайних ситуацій (а.с.12-14).
З довідки Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 20 вересня 2021 року № 109.109./М-1735 та довідки державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 20 вересня 2021 року № 183/51 вбачається, що малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю - ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.15, 16).
ОСОБА_3 навчається у Ірпінській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 17, що підтверджується довідкою вказаного навчального закладу від 13 вересня 2021 року № 412 (а.с.23).
Відповідно до частин першої, третьої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється статтею 128 СК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).
Визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов'язків, зокрема обов'язку з утримання дитини.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об'єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п'ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Отже, законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з'ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з'ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року за клопотанням представника позивачки по справі було призначено судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Мама Папа».
Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 був присутній в підготовчому засіданні 02 грудня 2021 року, отже достеменно був обізнаний про наявність цивільної справи про встановлення його батьківства та про призначення судом еспертизи на предмет визначення його батьківства відносно народженої позивачкою ОСОБА_1 дитини.
Проте, як вбачається з листа медико-генетичного центру «Мама-Папа» від 16 лютого 2022 року (а.с.68), експертиза не була проведена саме через відсутність біологічного матеріалу відповідача ОСОБА_2 , який не з'явився для відбору порівняльних зразків.
З листа медико-генетичного центру «Мама-Папа» від 16 лютого 2022 року (а.с.68) вбачається, що на виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2021 року про призначення експертизи сторонам були направлені рекомендованими листами повідомлення про необхідність явки для здачі біологічних зразків на 14 годину 00 хвилин 06 лютого 2022 року. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 з'явились в призначений час; дитина пройшла ідентифікацію та фотофіксацію, у неї було взято зразки для виконання дослідження. ОСОБА_2 на здачу зразків не з'явився, хоча він був також повідомлений про дату та місце здачі зразків через месенджер Вайбер.
На переконання суду, нез'явлення відповідача ОСОБА_2 до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивачки про його батьківство щодо неї.
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі, судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення. У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).
Оцінивши процесуальну поведінку відповідача з точки зору дотримання ним критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що він ухилився від проведення судово-генетичної експертизи, яка призначалась за клопотанням представника позивачки саме для встановлення батьківства або спростування цього факту.
Так, Верховний Cуд України у постанові від 27.04.2017 року у цивільній справі №6-617цс17 прийшов до висновку про можливість визнання факту батьківства у разі ухилення від проведення судово-генетичної експертизи, призначеної судом з метою встановлення батьківства.
У відповідності до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду справи про встановлення батьківства суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини («Jevremovic v. Serbia», заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).
За таких обставин, оцінивши всі докази по справі у сукупності, суд вважає можливим визнати факт, що відповідач ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, ч. 1 ст. 430 ЦПК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідач ОСОБА_2 мешкає окремо від дитини, є повнолітньою працездатною особою, а отже має можливість та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу на утримання сина.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити, як законні та обгрунтовані, і стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову - з 06 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, щомісячно.
Суд не бере до уваги скріншоти переписки та фотокарток відповідача і дитини (а.с.17-22), оскільки вони не є належними доказами і не містять інформації щодо предмету доказування по даній цивільній справі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати, пов*язані зі сплатою судового збору за позовні вимоги про визнання батьківства в розмірі 908 грн 00коп. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за вимоги про стягнення аліментів, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 4,19,259,263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Леус Вікторія Миколаївна, до ОСОБА_2 , третя особа - Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - дитини.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Внести зміни до актового запису № 1950 від 11 вересня 2015 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві, зазначивши батьком дитини громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 06 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути зОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути зОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення по справі виготовлений 27 квітня 2023 року.
Суддя