№ провадження 11-кп/4809/137/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286-1 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.04.2023 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
при участі:
прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
адвоката - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_9 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 , вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2022 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мала Виска Кіровоградської області, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, учасника бойових дій, за мобілізацією проходив військову службу на посаді заступника командира бойової машини навідника-оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк десять років.
Ухвалено стягнути із обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 6 040 грн. 84 коп.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнаний винуватим і засуджений за вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості ушкодження потерпілій.
Кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2022 № 27 солдата запасу ОСОБА_10 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено на посаду стрільця 2 відділення 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
З моменту зарахування ОСОБА_10 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто з 25.02.2022, він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби за мобілізацією.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 2 від 08.06.2022 молодшого сержанта ОСОБА_10 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.06.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , призначено на посаду кулеметника кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 та поставлено на всі види забезпечення.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 242/НСТ від 25.08.2022 молодшого сержанта ОСОБА_10 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 25.08.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначено на посаду заступника командира бойової машини - навідника оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення.
Отже, ОСОБА_10 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді заступника командира бойової машини - навідника оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні молодший сержант, 28 серпня 2022 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, у темну пору доби, у порушення вимог ст. ст. З, 19, 21, 22, 24, 29, 64, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, керуючи автомобілем «Geely Emgrand 7» реєстраційний номер НОМЕР_3 , належним йому на праві приватної власності, і рухаючись по вул. Залізничній в м. Мала Виска, на території Маловисківської територіальної громади Новоукраїнського району Кіровоградської області, діючи злочинно недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, здійснював перевезення зазначеним легковим автомобілем пасажирів ОСОБА_12 1994 року народження та неповнолітньої ОСОБА_13 , 2006 року народження.
ОСОБА_10 своїми діями грубо порушив п. п. 2.1 (а), 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001№ 1306 (п. 2.9. Водію забороняється: а)керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння) та п. 2.1 (а) ПДР України (п.2.1 Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії), п. п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну..., технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), п. п. 12.1 та 12.4 ПДР України (п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.).
ОСОБА_10 , грубо порушуючи вказані вимоги ПДР України, проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, легковажно сподіваючись на відвернення негативних наслідків, рухався у межах населеного пункту зі швидкістю понад 62 км/год., чим значно перевищив дозволену швидкість руху керованого транспортного засобу і позбавив себе можливості контролювати його рух і безпечно керувати ним, та на заокругленні проїзної частини дороги праворуч щодо напрямку його руху, не впорався з керуванням транспортного засобу та на відстані 2,1 м від буд. № 17 по вул. Залізничній в м. Мала Виска, допустив його виїзд за межі проїзної частини на ліве узбіччя, з подальшим наїздом на дерево.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Geely Emgrand 7», реєстраційний номер НОМЕР_3 , неповнолітня ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правого стегна в середній третині зі зміщенням, рани правого колінного суглоба та садна в ділянці правого гомілково-ступеневого суглобу, які у своїй сукупністю відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Пасажир автомобіля «Geely Emgrand 7», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя, тупої травми правої верхньої кінцівки - рани правого передпліччя та правого плеча, перелому правої плечової кістки, закритого перелому правої ключиці, тупої травми органів живота - множинних розривів печінки, внутрішньочеревної кровотечі, тупої травми грудної клітки - переломи 5,6,7 ребер справа з крововиливами в м'які тканини навколо, які у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя у момент заподіяння і призвели до смерті.
В апеляційних скаргах особи, які їх подали, просять наступне.
Обвинувачений ОСОБА_10 просить вирок суду першої інстанції стосовно нього змінити, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягає застосуванню), врахувавши обставини, які пом'якшують покарання, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк п'ять років, застосувати положення ст. 62 КК України та змінити вид покарання на тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки.
Свої вимоги мотивує наступним доводами.
Вирок є занадто суворим, призначене покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, суд мав можливість призначити йому м'якіше покарання.
Зауважує, що протягом досудового розслідування та судового розгляду він повністю визнавав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розслідуванню.
Потерпілі не маю до нього претензій майнового або морального характеру.
Кримінальне правопорушення, що він вчинив є неумисним, необережним.
Крім того, протягом всіх стадій кримінального провадження висловлював бажання і просив надати йому можливість продовжити військову службу за мобілізацією.
Адвокат ОСОБА_9 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через суворість; врахувавши ряд обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, застосувати положення ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років; застосувати положення ст. 62 КК України і замінити призначене ОСОБА_10 покарання на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки.
ОСОБА_10 повністю визнав свою провину, щиросердно розкаявся, надавав об'єктивних, добровільних та повних пояснень щодо обставин кримінального правопорушення, активно сприяв розслідуванню і розкриттю злочину, усвідомив наслідки вчиненого, потерпілі не мають претензій до обвинуваченого.
Наголошує, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, є необережним, вчинене внаслідок збігу випадкових обставин.
Крім того, ОСОБА_10 протягом тривалого часу ніс військову службу у лавах ЗСУ, з 2014 року, має нагороди та заохочення, має намір та виявляє бажання продовжити військову службу за мобілізацією.
Обвинувачений позитивно характеризований, має молодий вік, не судимий, на обліках психіатра та нарколога не перебуває.
Також, у кримінальному провадженні не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому.
Вказані обставини сукупно, на думку захисту, надавали суду підстав для застосування ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.
Потерпілий ОСОБА_11 просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити ОСОБА_10 більш м'яке покарання, ніж призначене судом першої інстанції, застосувавши ст. 69 КК України, та дозволити обвинуваченому продовжувати військову службу, як він те просить.
Таку думку потерпілий має з огляду на повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, неумисність його дій та інші обставини, які свідчать на користь обвинуваченого та позитивного його характеризують, зокрема й тривале проходження військової служби у ЗСУ, також і за мобілізацією, - з метою захисту територіальної цілісності країни.
Зауважує, що не має жодних претензій до обвинуваченого, про що він неодноразово наголошував протягом досудового розслідування та судового розгляду, - просить його позицію як потерпілого врахувати належним чином.
Вказує, що всі учасники судового провадження не наполягали на такому суворому покаранні, як його призначив суд.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, провівши судове слідство в частині дослідження даних про особу обвинуваченого та характеризуючи даних, заслухавши думку сторони захисту (адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_10 ), які підтримали подані апеляційні скарги, просили вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного покарання, застосувати положення ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років, застосувати положення ст. 62 КК України і замінити призначене ОСОБА_10 покарання на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні на строк два роки, також підтримали апеляційну скаргу потерпілого, думку прокурорів, які заперечили задоволення апеляційних скарг, але прокурор ОСОБА_7 пояснив, що в суді І інстанції, у дебатах, він пропонував призначити обвинуваченому покарання у межах теперішніх вимог сторони захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: п. 2) змінити вирок або ухвалу.
Підстави зміни судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції регламентовані ст. 408 КПК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї норми закону, суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі: п. 1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження, і в порядку апеляційного оскарження не заперечуються.
Кваліфікація дій обвинуваченого сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Відтак, колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_10 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого та середньої тяжкості ушкодження потерпілій, а кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 286-1 КК України - правильною.
Сторона захисту не погоджується із призначеним ОСОБА_10 покаранням, вважаючи призначене покарання занадто суворим, вважаючи за можливе застосування положень ст. 69 КК України.
Колегія суддів, на підставі досліджених даних про особу обвинуваченого, характеризуючи даних, обставин, встановлених у відповідності до ст. ст. 65-67 КК України, зваживши на позицію потерпілих, та інші обставини, вважає, що доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу і є слушними.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до положень ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів; у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Зважується, крім того, на висновки з приводу пропорційності покарання тяжкості правопорушення, висловлені ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема, у рішеннях по справах Souring v. UK, Shvydka v. Ukraine, Tammer v. Estonia, - за змістом яких захід, що застосовується до порушника має бути пропорційним переслідуваній меті, засудження та покарання порушника не мають бути непропорційними законній меті і підстави, якими керуються національні суди, мають були відповідними і достатніми для виправдання такого втручання.
Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Тобто, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів (ч. 2 ст. 50 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Положеннями Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 8, визначено: призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК.
При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Тож, однією з обов'язкових умов для застосування до винної особи положень ст. 69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання.
Разом з тим суди зобов'язані встановити не лише їх наявність, а й обґрунтувати, які саме обставини справи або дані про особу підсудного визнаються такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, і яким чином такі пом'якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_10 судом першої інстанції, в цілому, враховано обставини, передбачені ст. 65 КК України, але недостатньо враховано особу обвинуваченого, наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання.
Встановлено, що ОСОБА_10 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, наслідки якого є тяжкими, невідворотними.
Однак, вчинене кримінальне правопорушення є необережним, умислу на його вчинення ОСОБА_10 не мав.
При цьому, ОСОБА_10 протягом досудового розслідування та судового слідства надавав добровільних та послідовних показань щодо обставин кримінального провадження, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Обвинувачений повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся, підтвердженням чого стала поведінка обвинуваченого протягом всіх стадій кримінального провадження та його готовність нести покарання за свої протиправні дії.
ОСОБА_10 вибачився перед потерпілими. Як свідчать матеріали кримінального провадження, потерпілі неодноразово подавали до суду клопотання, відповідно до яких засвідчили відсутність будь-яких претензій майнового або морального характеру до ОСОБА_10 , і втому числі висловлювали прохання не карати суворо обвинуваченого, обрати вид покарання, не пов'язаний із ув'язненням (аркуші 32-33, 41-42, 133, 134, 136, 137). Цивільні позови потерпілими не заявлено.
Також, як встановлено, ОСОБА_10 добровільно надавав допомогу у лікуванні потерпілої ОСОБА_13 (аркуш 135).
Слід звернути увагу, що у суді першої інстанції, й позиція сторони обвинувачення (прокурора) полягала у призначенні ОСОБА_10 більш м'якого покарання, фактично у межах пропонованого наразі захистом.
Як особа обвинувачений виключно позитивно характеризований по місцю реєстрації і проживання, а також минулого місця навчання (аркуші 70, 71), на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває (аркуш 98), не судимий (аркуш 100-101).
Згідно із інформацією досудової доповіді органу пробації, ОСОБА_10 відверто та правдиво проходив опит, щиро відповідав на відповідні запитання, зв'язків із особами асоціального способу життя не підтримує, сприяє розкриттю кримінального правопорушення, виявляє готовність до змін, має намір продовжити службу у ЗСУ; можливе виправлення без ізоляції від суспільства (аркуш 130-131).
ОСОБА_10 є військовослужбовцем, брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ , у складі оперативно-тактичного угруповання «Донецьк» (старший солдат, гранатометник військової частини НОМЕР_2 , витяг з наказу від 14.08.2022 - аркуш 99, витяг з наказу від 25.08.2022 - аркуш 105).
Відповідно до службової характеристики ОСОБА_10 виключно позитивно характеризований як відповідальний, організований, досвідчений, здібний, вимогливий до себе, принциповий військовослужбовець, який добре справляється із покладеними на нього завданнями (аркуш 106).
ОСОБА_10 має численні відзнаки та нагороди під час проходження військової служби: відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагороджений медалями «За вірність українському народу», «За участь в боях «Світлодарська дуга», «Операція об'єднаних сил. За звитягу та вірність», почесною відзнакою «Операція об'єднаних сил. Луганськ», «За оборону Маріуполя» (аркуші 109-112).
Обставини, які обтяжують покарання, - відсутні.
Обставини, які пом'якшують покарання, на переконання колегії суддів, - крім щирого каяття, повного визнання вини, є й активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також наявність державних відзнак за участь у АТО та бойових діях з оборони державного суверенітету та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії РФ, молодий вік обвинуваченого, який у конкретному випадку є фактором відсутності достатнього життєвого досвіду та можливості миттєво прийняти правильне рішення (враховуючи, що обвинувачений мав намір допомогти потерпілим дістатися місця призначення, підвізши їх).
Ураховується і посткримінальна поведінка ОСОБА_10 - останній виказав щире каяття та активно сприяв розкриттю злочину одразу після його вчинення, надавши працівникам поліції добровільних та правдивих пояснень з приводу ДТП.
Наразі обвинувачений усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, розкаявся, вибачився перед потерпілими, виявляє готовність відповісти за свої вчинки, має намір суворо дотримуватись закону та продовжити військову службу у ЗСУ.
Зважаючи на викладене сукупно, колегія суддів вважає, що перелічені обставини є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення і впливають на пом'якшення покарання.
Такі висновки узгоджуються із вимогами ст. ст. 65, 66, 69 КК України, положеннями Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», практикою ЄСПЛ щодо справедливого судового розгляду, індивідуалізації та пропорційності покарання, а також подібні висновки висловлені й Верховним Судом (постанови від 03.07.2018 у справі № 753/9996/15-к, від 21.12.2021 у справі № 753/19121/19).
Санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, проте колегія суддів вважає за можливе застосувати положення ч. 1 ст. 69 КК України та призначити ОСОБА_10 основне покарання більш м'яке, ніж передбачено законом, - у виді позбавлення волі на строк два роки.
Така міра покарання, на переконання колегії суддів, відповідатиме таким принципам призначення покарання, про які йшлося вище, - справедливість - як основна засада права, індивідуалізація покарання - призначення покарання конкретній особі за конкретний злочин із урахуванням особливостей обставин справи та індивідуальних характеристик особи, її поведінки до, під час та після вчинення кримінального правопорушення, мети, намірів, мотивів, у конкретному випадку є достатньою та необхідною для виправлення та перевиховання обвинуваченого, для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Пом'якшуючи основний вид покарання, призначений ОСОБА_10 , колегія суддів, за наведених вище обставин, вважає й за можливе пом'якшити й розмір додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, - до п'яти років позбавлення такого права, що пов'язане також і з можливим виконанням обвинуваченим службових обов'язків із застосуванням транспортних засобів при проходженні військової служби.
Крім того, як встановлено ч. 1 ст. 62 КК України, покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Відтак, враховуючи обставини даного кримінального провадження та особу обвинуваченого ОСОБА_10 , суд апеляційної інстанції вважає за можливе замінити призначене ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні.
Зважаючи на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарги знайшли своє підтвердження, а отже - оскаржуваний вирок суду першої інстанції підлягає зміні у частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_9 , який здійснює захист обвинуваченого ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_11 , - задовольнити.
Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_10 - змінити в частині призначення покарання.
ОСОБА_10 вважати засудженим за ч. 3 ст. 286-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п'ять років.
На підставі ст. 62 КК України замінити призначене ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк - два роки.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4