Провадження № 33/803/397/23 Справа № 188/942/22 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К.В. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.
26 квітня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: захисника Руденка О.В., переглянув апеляційну скаргу останнього, на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою суду від 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік і стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 496 грн.20 коп.
Судом І інстанції встановлено, що 30.08.2022 року о 20 год.27 хв. в смт. Петропавлівка по вул. Сонячна водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «CHRYSLER PT CRUISER» д.н. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : різкий запах алкоголю, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на стан сп'яніння відмовився, в присутності двох свідків.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу правопорушення.
Також просить поновити строк, оскільки ОСОБА_1 не знав про розгляд справи, оскільки не був присутній під час розгляду справи, а про рішення дізнався від захисника лише 22 листопада 2022 року, ознак апеляційну скаргу було подано пізніше через те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та з останнім необхідно було узгодити правову позицію щодо підготовки апеляційної скарги.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення суду І інстанції незаконне, так як справа розглянута з порушенням норм процесуального права без участі ОСОБА_1 . При цьому захисник вказує, що дійсно працівники поліції зупиняли ОСОБА_1 , однак претензій до останнього не мали і протоколів не складали. Разом з цим, захисник вказує, що матеріали справи не містять даних щодо неможливості застосування відеозапису працівниками поліції та причин для залучення свідків. В той же час суд І інстанції порушив принцип змагальності оскільки сам витребував з органу поліції відеозапис. Однак надісланий працівниками поліції відеозапис не стосується події зазначеної в протоколі. Захисник вказує, що підтвердженням невинуватості ОСОБА_1 є відсутність в матеріалах справи направлення в заклад охорони здоров'я та даних про відсторонення останнього від керування.
В апеляційному суді захисник підтримав вимоги апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Клопотання про поновлення строку є обґрунтованим, тому термін на оскарження постанови слід поновити, а апеляційну скаргу розглянути по суті.
Перевіряючи доводи апеляційної скарга про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, то під час апеляційного розгляду вони знайшли своє підтвердження.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно матеріалів справи у винність ОСОБА_1 працівники поліції долучили до протокол про адміністративне правопорушення, Акт огляду особи, рапорт, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , постанову про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.ч. 1, 2, 6 ст. 121 КУпАП.
Підпису ОСОБА_1 в долучених до матеріалів справи документах не має. Відсутній у матеріалах справи й відеозапис.
Так, статтею 272 КУпАП встановлено, що як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов'язаний з'явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.
Відповідно до положення пункту «d» частини третьої статті 6 Конвенції, яким кожному обвинуваченому гарантовано право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «сі» пункту З статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може грунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати.
Відповідно до частини 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції, як загальне правило вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечувати докази свідка обвинувачення і допитати його або під час надання останнім своїх показань, або пізніше. Обвинувачення не може ґрунтуватися виключно чи вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не може заперечити. Із цього випливає, що якщо засудження виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, допитати яку чи домогтися допиту якої підсудний не мав можливості ані під час досудового слідства, ані під час судового розгляду, права захисту виявляються обмеженими в тій мірі, що є несумісною з гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції (пункт 54 Рішення Європейського Суду у справі «Корнєв і Карпенко проти України»),
Апеляційний суд вважає, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають одне із вирішальних значень для встановлення вини ОСОБА_1 , оскільки відеофіксація подій зазначених у протоколі не велася.
При цьому, пояснення свідків суперечать поясненням ОСОБА_1 , які зазначені в апеляційній скарзі, тому потребували перевірці пояснення свідків «обвинувачення» в судовому засіданні, але особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не мала змоги перевірити їх пояснення, оскільки справу розглянуто без участі ОСОБА_1 .
Виходячи з вищезазначеного суд не може покласти в основу обвинувачення пояснення зазначених свідків, які не були допитані в ході судового розгляду справи в судовому засіданні.
Інших доказів співробітниками поліції, на підтвердження скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не надано. Застосування технічного запису відеозапису, яке передбачено вимогами ст. 266 КУпАП, під час пропонування пройти огляд на місці не велося, що видно з протоколу про адміністративне правопорушення та відсутністю в матеріалах такого запису.
Згідно ст.247 КУпАП, (обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення) провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю
Статтею 62 Конституції України встановленого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом,а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною - 17.07.1997 р., дата набрання чинності для України-11.09.1997 р.) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини про справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42)»- відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
З врахуванням зазначеного апеляційний суд приходить до висновку, що покладання в основу винних дій ОСОБА_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, письмових пояснень свідків, які не були допитані в судовому засіданні, є порушенням права на справедливий судовий розгляд. Інші докази на підтвердження його вини матеріали справи не містять, а тому постанова районного суду підлягає скасуванню з закриттям провадження по справі за п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити строк захиснику Руденку О.В. на оскарження постанови Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника Руденка О.В. - задовольнити.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Р.В.Мудрецький