Провадження № 22-ц/803/2803/23 Справа № 178/269/22 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
27 квітня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ( суддя першої інстанції Берелет В.В., повний текст рішення складено 19 грудня 2022 року),
16 лютого 2022 року позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням уточнених вимог просило стягнути з відповідачки на користь Банку заборгованість у розмірі 7891,58 грн.
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 20 000 гривень.
Із вказаним рішенням суду не погодився представник Банку ОСОБА_2 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не в повному обсязі було з'ясовано всі обставини справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що порушуючи умови Кредитного договору в частині своєчасного погашення основної заборгованості та нарахованих відсотків, відповідачка, згідно умов п.3.10 договору змінила термін остаточного повернення кредиту у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості на строк понад 58 календарних днів.
Вказує, на те, що надані суду виписки по рахункам за укладеним Кредитним договором, є належними доказами по справі.
Також звертає увагу суду, що відповідачкою було порушено порядок дострокового повернення кредиту, а саме не було Банк у письмовому вигляді попереджено про погашення, чим було порушено умови кредитного договору. Здійснення дострокового часткового повернення кредиту у поточному платіжному періоду не звільняє позичальника від сплати чергового платежу.
Наголошує на тому, що вартість адвокатських послуг, яка була зазначена в Актах, не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, понесені відповідачкою витрати на професійну допомогу та докази на підтвердження цього, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_2 просив рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.
Від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що з позову та додатків до позову взагалі не має можливості з'ясувати, саме коли настав термін остаточного повернення кредиту, від якої саме дати необхідно здійснювати відлік начебто існуючої простроченої заборгованості та яким чином здійснено розрахунок перевищення понад 58 календарних днів прострочення виконання зобов'язання відповідачкою.
Також вказує, що відповідачкою було надано детальний розрахунок витрат на правничу допомогу, судом було відмовлено у задоволенні позову банку, позивачем не надано належного обґрунтування щодо не співмірності вартості послуг правового характеру, тому суд першої інстанції діючи в межах діючого законодавства прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
ОСОБА_3 просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі ціна позову становить, 7891,58 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму(2684х100=268400), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 липня 2020 року з відповідачкою укладено Договір про споживчий кредит № 595_152 про надання кредиту у сумі 50 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 56% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.07.2025 року. Відповідачка зобов'язалася здійснювати повернення кредиту рівними частинами у розмірі 833,33 грн. та відсотками за його використання. Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачці кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач належним чином не виконувала передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26891,98 грн.
09.09.2022 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій банк просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що складається з відсотків за користування кредитом, несвоєчасне погашення та інфляційних втрат у розмірі 7 891,58 грн.
Позивач у позові, посилаючись на п.3.10.2.2., п. 3.10 Договору про споживчий кредит, термін остаточного повернення кредиту за цим Договором є таким, що настав, і позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі, сплатити проценти за користування, тоді позивач зобов'язаний відповідно до умов договору і приписів Закону надіслати відповідачу письмову вимогу з зазначенням дії про усунення порушення, а саме дострокове повернення кредиту, процентів, але позивачем не були виконані основні умови договору та прямі приписи Закону щодо надсилання вимоги на адресу відповідачки.
З позовної заяви та додатків до позову взагалі не має можливості з'ясувати, саме коли настав термін остаточного повернення кредиту, від якої саме дати необхідно здійснювати відлік начебто існуючої простроченої заборгованості та яким чином здійснено розрахунок перевищення понад 58 календарних днів прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, не доведено наявність порушених прав та інтересів, не надано (не доведено) наявність виникнення заборгованості відповідачки та підстав дострокового повернення кредитних коштів, не надано вмотивованого розрахунку відсотків на які позивачем здійснено нарахування пені, процентів річних інфляційних, не доведено, що існувало порушення з боку відповідачки щодо сплати основної суми кредиту (тіло кредиту) оскільки відповідно наданої виписки оплата здійснювалась щомісяця.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2020 року з відповідачкою укладено Договір про споживчий кредит № 595_152 про надання кредиту у сумі 50 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 56% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29.07.2025 року. Відповідачка зобов'язалася здійснювати повернення кредиту рівними частинами у розмірі 833,33 грн. та відсотками за його використання. Банк виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачці кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач належним чином не виконувала передбачені договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 26891,98 грн.
Згідно пункту 3.8.3 Договору у разі прийняття позичальником рішення здійснили дострокове повне або часткове повернення Кредиту, позичальник зобов'язується письмово попередити Банк про намір здійснити дострокове повернення шляхом подання Банку відповідної заяви в день здійснення дострокового повернення.
Пунктом 3.9.3 кредитного договору встановлено, що строк повернення кредиту є таким, що настав і позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитом у повному обсязі не пізніше наступного робочого дня у разі, якщо, зокрема, мало місце прострочення виконання позичальником зобов'язання за цим договором щодо погашення заборгованості на строк понад 58 календарних дні (п.3.9.3.2 договору).
Також пунктом 3.10.2 договору встановлено, що термін остаточного повернення кредиту є таким, що настав, у разі, якщо позичальник допустив прострочення виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості на строк понад 58 календарних дні.
Згідно пункту 3.10.2.2. договору прострочення виконання зобов'язань позичальника за цим Договором щодо погашення заборгованості ( у тому числі за Кредитом та/або процентами та/або комісіями) на строк понад 58 календарних днів.
25.06.2021 року згідно умов договору та графіку погашення заборгованості відповідачу були встановлені чергові платежі погашення за тілом кредиту 833,33 грн. та нарахованими процентами 1986,85 грн, які частково погашені відповідачем, а саме: 25.06.2021 року за тілом кредиту 10,28 грн та 30.06.2021 року 823,05 грн., та за нарахованими процентами 30.06.2021 року у розмірі 1163,58 грн, а отже за черговим платежем за нарахованими процентами за червень 2021 року відповідачкою недоплачені нараховані проценти у розмірі 848,84 грн, які згідно умов п 3.3.3 Договору вважається простроченими з 26.06.2021 року та починається відлік днів прострочення.
З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачкою було визнано заборгованість та частково її погашено, а саме у розмірі 19000,04 грн, дана обставина підтверджується уточненою позовною заявою Банку, залишок заборгованості 7891,58 грн.
За правовим висновком ВС від 15.06.2020 у справі №138/240/16-ц у разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов'язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін.
Враховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання, встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, а також правовий висновок ВС, апеляційний суд констатує, що, так як позичальник допустив прострочення виконання своїх зобов'язань по сплаті кредитних платежів на строк понад 58 днів, у неї виник обов'язок по повному достроковому погашенню кредитного боргу, який вона частково визнала та здійснила оплату, проте залишок непогашеної заборгованості у вигляді відсотків, 3% річних та інфляції відповідачкою погашено не було.
Заборгованість по процентам підтверджується наданою Банком до позовної заяви роздруківкою, з якої вбачається рух коштів за відсотками за користування кредитом та вбачається дата прострочення з 26.06.2021 року, що є належним доказам порушення умов договору щодо сплати відсотків у 58 днів.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем у повному обсязі доведено заборгованість яка виникла у відповідачки перед Банком, яка підлягає стягнення.
Зазначених обставин (положень договору) при вирішенні спору у цій справі суд першої інстанції не врахував, помилково вказавши про відсутність у позичальника зобов'язання по достроковому поверненню банку кредитного боргу, а тому рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Банку в повному обсязі.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 2481 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 4583978005 від 03.02.2022 року (а.с.1), за подання апеляційної скарги було сплачено судовий збір у розмірі 3721,50 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 16 від 04.01.2023 року(а.с.218).
Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідачки на користь Банку слід стягнути судовий збір у розмірі 6202,50 грн.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2022 року скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) заборгованість за кредитним договором у розмірі 7891 (сім тисяч вісімсот дев'яноста одна) гривня 58 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) судовий збір у розмірі 6202,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: О.В. Халаджи
О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська