25 квітня 2023 року ЛуцькСправа № 140/3938/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування пункту 2 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.03.2022 № 38 щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та зобов'язання призначити і виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_3 у порядку і розмірах, визначених чинним законодавством.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 2 оскаржуваного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 25.03.2022 № 38 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у зв'язку з тим, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто понад річний термін після звільнення з військової служби.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси, з огляду на те, що захворювання її чоловіка ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, було безпосередньо пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби (по захисту Батьківщини). Посилаючись на постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №761/18099/15-а, від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а та від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18 зазначає, що одноразова грошова допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби незалежно від часу звільнення з військової служби.
Ухвалою суду від 30.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 27-28).
Ухвалою суду від 30.05.2022 провадження в даній адміністративній справі було зупинено до припинення або скасування воєнного стану в Україні (а.с. 29).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що станом на день виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто на день смерті ОСОБА_3 , що зазначена у свідоцтві про смерть (№100 від 10.06.2021), законодавством України було передбачено, що така виплата призначається і виплачується у разі смерті особи, звільненої з військової служби, та якщо її смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби. Оскільки старшого лейтенанта ОСОБА_3 було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 07.07.2019, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з моменту звільнення з військової служби і до моменту смерті пройшло майже 2 роки, що перевищує встановлений Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Порядком № 975 річний термін (365 днів), відтак у Міністерства оборони України були відсутні правові підстави для прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 та її сину одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю її чоловіка. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 35-38).
Представник третьої особи, у наданих суду поясненнях (а.с. 44-45) зазначив, що Волинським ОТЦК та СП жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами поданої позивачем заяви не вчинялось та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 03.10.2022 за клопотанням позивача поновлено провадження у даній справі (а.с. 52); ухвалою суду від 13.12.2022 провадження у даній справі було зупинено за ініціативою суду до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №240/7411/21 (а.с. 55) та ухвалою суду від 10.04.2023 провадження у даній справі поновлено (а.с. 58).
Інших заяв по суті справи від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 12-13).
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 08.07.2019 № 144 старшого лейтенанта ОСОБА_3 помічника начальника служби тилу, звільненого наказом командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ” (по особовому складу) від 25.06.2019 №192 з військової служби у відставку відповідно до підпункту “б” (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у військовий час) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, з 07.07.2019 виключено зі списків особового складу частини (а.с. 14).
10.06.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть від 10.06.2021, виданого приватною лікарнею “Центр охорони здоров'я “Анадолу”, офіційний переклад якого наявний в матеріалах справи (а.с. 17-18).
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 08 від 11.01.2022, захворювання ОСОБА_3 , 1988 року народження, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання і причина смерті, так пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 19).
01.02.2022 ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах сина ОСОБА_2 звернулася до Волинського обласного ТЦК та СП із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 20-21).
25.03.2022 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлене протоколом засідання №38 від 25.03.2022 та затверджене Міністром оборони України 25.03.2022, пунктом 2 якого відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, зокрема, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що відповідно до свідоцтва про смерть №100 від 10.06.2021 смерть настала 10.06.2021, а згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.07.2019 №144 старшого лейтенанта ОСОБА_3 виключено зі списків частини 07.07.2019, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем. Виплата, одноразової грошової допомоги членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Ця норма запроваджена Законом України від 06.09.2018 №2522-VIII “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців”, який набрав чинності з 13.10.2018. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто понад річний термін після звільнення з військової служби (07.07.2019) (а.с. 24).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Частиною першою статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Як передбачено статтею 16-1 Закону №2011-XIІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до пункту “а” частини першої статті 16-2 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників (частина перша статті 16-3 Закону №2011-XIІ).
Згідно з частинами шостою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975; тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Отже, Закон №2011-XII та Порядок № 975, у редакціях, чинних на момент смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), містять положення про наявність права у членів сім'ї, батьків та утриманців на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, але умови отримання одноразової грошової допомоги з цих підстав законодавцем обмежено певним часом - якщо смерть настала протягом року після звільнення її з військової служби.
Суд звертає увагу на те, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається саме на пункти 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців” від 06.09.2018 №2522-VIII та на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №761/18099/15-а, від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а та від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18, які полягають у такому: “зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби. Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження”.
Разом з тим, суд зауважує, що такі правові висновки Верховного Суду стосуються застосування пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом від 06.09.2018 № 2522-VIII.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців” від 06.09.2018 № 2522-VIII (набрав чинності 13.10.2018) норми, зокрема пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII істотно змінено, внаслідок чого вони набули такого змісту: “одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби”.
Суд зазначає, що юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім'ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.
Системний аналіз пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, у редакції, яка була чинною на дату смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дає підстави для висновків, що виникнення права на одноразову грошову допомогу пов'язано із такими юридичними фактами: по-перше - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби; по-друге - смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; по-третє - смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У перших двох випадках йдеться про смерть діючих військовослужбовців.
У третьому випадку, підставою для призначення та виплати допомоги є смерть особи, звільненої з військової служби. Однак законодавець передбачив, що для виникнення права на допомогу необхідним є одночасне існування таких умов: 1) смерть особи, звільненої з військової служби, настала протягом року після звільнення; 2) смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини 07.07.2019, а його смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, настання смерті ОСОБА_3 відбулося після сплину одного року після звільнення, а тому одна із обов'язкових умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана. При цьому, та обставина, що у витязі з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №8 від 11.01.2022 встановлено, що захворювання та причини смерті ОСОБА_3 “пов'язані із захистом Батьківщини” не є підставою для призначення бажаної для позивача допомоги, оскільки перша із двох обов'язкових умов для отримання допомоги не дотримана.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що дружина ОСОБА_1 та її син ОСОБА_4 не набули права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_3 з тієї підстави, що між датою звільнення його зі служби та датою смерті минуло більше року.
Посилання у позовній заяві на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а, від 13.05.2020 у справі №489/4898/16-а та від 28.01.2020 у справі №2240/2957/18, суд не бере до уваги, оскільки, як зазначалось вище, такі сформовані за іншого нормативно-правового регулювання. Судом у даній справі положення Закону №2011-XII та Порядку № 975 застосовуються у редакціях, чинних станом на дату смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункт 2 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання №38 від 25.03.2022, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обґрунтованим та правомірним, відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк