25 квітня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7092/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач), в якому просить:
1) скасувати податкові повідомлення-рішення:
· №0031989-5433-0304 від 15 квітня 2020 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2019 рік в розмірі 10 682,46 грн;
· №0052431-2404-0304 від 03 березня 2021 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за 2020 рік в розмірі 11 082,87 грн;
2) зобов'язати відповідача повернути ОСОБА_1 помилково сплачені кошти згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об'єкти нерухомого майна, які належить останньому на праві приватної власності і щодо яких відповідачем донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Зазначає, що будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0031989-5433-0304 від 15 квітня 2020 року та №0052431-2404-0304 від 03 березня 2021 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що з урахуванням вимог підпункту 6.2.2 статті Податкового кодексу України для застосування пільги суб'єктом господарювання - власником об'єкта нерухомості такий об'єкт має одночасно відповідати таким ознакам, зокрема: будівля має відповідати (бути класифікована) групі «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а також будівля має використовуватись суб'єктом господарювання протягом звітного періоду за призначенням у господарській діяльності.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 429290807214) - свиновідгодівельний пункт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 853,3 кв.м.
15 квітня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення - рішення відносно ОСОБА_1 форми «Ф»:
- №0031989-5433-0304 за підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 10 682,46 грн;
- №0052431-2404-0304 за підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 11 082,87 грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Пунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
У відповідності до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою ж оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому, положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до абзацу «ж» зазначеної правової норми, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17 зазначив, що правовий аналіз цієї норми зумовлює висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абзаці «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов'язкових умов: 1) віднесення будівлі до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства; 2) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; 3) вказані будівлі не здаються в оренду, лізинг, позичку.
Отже, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з абзацом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду (постанови від 26 листопада 2020 року у справі №560/168/19, від 04 березня 2021 року у справі №500/2782/18).
Пільга, встановлена абз. «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Так, оцінюючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд повинен дослідити наявність підстав для застосування податкової пільги, передбаченої абз. «ж» підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Згідно з ДК 018-2000 клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси, тощо.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, зокрема відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що позивач є власником об'єкту нерухомого майна (реєстраційний номер 429290807214) - свиновідгодівельний пункт, що розташований за адресою: Волинська область, Камінь-Каширський район, місто Камінь-Каширський, вулиця Чапаєва, будинок 11, загальною площею 853,3 кв.м.
Отже, суд погоджується з доводами позивача, про те, що належна позивачу будівля відноситься до класу будівель сільськогосподарського призначення.
Разом з тим, загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі №820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу - Спрощена система оподаткування, облік та звітність, тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ Податок на майно).
Разом з тим, визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства» на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більше того, законодавець з метою визначення осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вжив також поняття виробники сільськогосподарської продукції.
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту5.3 статті 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні абзацу «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 вересня 2021 року у справі №140/2700/19.
Разом з тим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутня будь - яка наявна інформація, що підтверджує факт здійснення сільськогосподарської діяльності та використання у такій діяльності належної позивачеві нежитлової будівлі, що в свою чергу свідчить про те, що останній безпосередньо не займається сільськогосподарською діяльністю, тобто, не зайнятий у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
В свою чергу, аргументи на які посилається позивач стосовно використання для вирощування різного роду сільськогосподарських культур земельних паїв, які належать батькам, та вигодовування птиці, свиней, а також зберігання обладнання, яке використовується у вирощуванні с/г культур, у належному ОСОБА_1 приміщенні не підтверджуються жодним доказом.
Крім того, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків №0304-22-02801 станом на 21 жовтня 2022 року, останній не отримував дохід від здійснення сільськогосподарської діяльності.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь - які докази, які в підтверджували те, що позивач здійснює виробництво (вирощення) сільськогосподарської продукції, та в подальшому її реалізовує, чи/або приймає участь в сільськогосподарській виробничій діяльності, а тому суд дійшов висновку, що до позивача не застосовна пільга, яка притаманна сільськогосподарському товаровиробнику.
Відтак, позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна у власній господарській діяльності, як об'єкту сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб, а тому відсутні підстави для застосування положень абзацу ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ф.А. Волдінер