26 квітня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16981/22
Провадження № 22-ц/4820/765/23
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2023 року, суддя Шевчик О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
В серпні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 , звернулися в суд з позовом до ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили стягнути з ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» на користь: ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1729 грн. 97 коп., три відсотки річних у розмірі 551 грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 4607 грн. 70 коп., а всього разом 6889 грн. 51 коп.; ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 1729 грн. 97 коп., три відсотки річних у розмірі 551 грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 4607 грн. 70 коп., а всього разом 6889 грн. 51 коп.; ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 10764 грн. 27 коп., три відсотки річних у розмірі 3433 грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 28670 грн. 13 коп., а всього разом 42868 грн. 04 коп.; ОСОБА_3 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 10764 грн. 27 коп., три відсотки річних у розмірі 3433 грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 28670 грн. 13 коп., а всього разом 42868 грн. 04 коп. Позивачі також просили стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 6500 грн. кожному.
В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 15.08.2021 року водій автомобіля марки «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , рухаючись в напрямку м. Чернівці, не впоравшись з керуванням, здійснив виїзд за межі проїзної частини, де автомобіль наїхав на металевий відбійник. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир вищевказаного автомобіля, ОСОБА_6 , від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події. За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 15.08.2021 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021240000000367 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 , як володільця транспортного засобу, на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» згідно з полісом №205212572. Позивачі звернулись із заявою до страховика з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 72000 грн. та відшкодування утриманцям у розмірі 216000 грн., долучивши до заяв відповідні документи. В порушення взятих на себе зобов'язань, страховиком було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, однак 01.12.2022 року та 02.12.2022 року ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» здійснила виплату страхового відшкодування, допустивши при цьому прострочення виплати.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07.02.2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з відсутності у діях страховика вини у прострочені виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочався з моменту набрання законної сили вироком суду щодо дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування скарги апелянти зауважили, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Сама по собі відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для незадоволення вимог потерпілих осіб до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 15.08.2021 року водій автомобіля марки «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , рухаючись в напрямку м. Чернівці, не впоравшись з керуванням, здійснив виїзд за межі проїзної частини, де автомобіль наїхав на металевий відбійник. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир транспортного засобу, ОСОБА_6 , від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці події.
15.08.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за №12021240000000367 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 32).
Цивільно-правова відповідальність володільця транспортного засобу «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» згідно з полісом №205212572 (а.с. 27).
26.08.2021 року на адресу ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах батька потерпілої, ОСОБА_1 , матері потерпілої, ОСОБА_2 , сина потерпілої, ОСОБА_4 , дочки потерпілої, ОСОБА_5 , в інтересах яких діє їх законний представник, ОСОБА_3 , з вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 72000 грн. та відшкодування утриманцям у розмірі 216000 грн.
Листом від 17.05.2022 року ПрАТ «Страхова група «Українська страхова група» повідомила про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність необхідних документів для розгляду питання щодо виплати страхового відшкодування.
У листі від 29.11.2021 року ПрАТ «СК «УСГ» повідомило позивачів про те, що для виплати страхового відшкодування їм необхідно надати відповідні документи, в тому числі копію рішення суду або постанови про закриття кримінальної справи по зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, а також повідомлено про те, що розгляд справи призупинено до надання необхідних документів (а.с. 158).
Листом ПрАТ «СК «УСГ» від 17.05.2022 року, представника позивачів повторно повідомлено про необхідність надання відповідних документів, після чого страховик зможе розглянути питання щодо виплати страхового відшкодування (а.с. 63).
26.05.2022 року та 07.06.2022 року страховій компанії направлено заяви про долучення додаткових документів для виплати страхового відшкодування.
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року у справі щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.08.2021 року, набрав законної сили 04.11.2022 року. Вказаний вирок позивачами було надіслано ПрАТ «СК «УСГ» 26.10.2022 року (а.с. 185-188).
01.12.2022 року ПпАТ «СК «УСГ» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 14400 грн., 14400 грн., 65000 грн. та 65000 грн.
02.12.2022 року ПрАТ «СК «УСГ» було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 50600 грн. та 50600 грн., що підтверджується страховими актами страхової компанії та не заперечувалося в суді позивачами (а.с.193-198).
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки(пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Згідно з частиною п'ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим необхідно вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07.06.2017 року у справі №6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2022 року позивачами було надіслано до страхової компанії вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04.10.2022 року, який набрав законної сили 04.11.2022 року, у справі щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.08.2021 року.
Таким чином, саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, в якому здійснювався розгляд відповідної ДТП, у страховика настав строк для виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на те, що на момент звернення позивачів до суду з позовом між ними та ПрАТ «СК «УСГ» не виникло боргових зобов'язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України (постанова Верховного Суду від 21.04.2022 року у справі №447/2222/20).
Апелянтом правильно зауважено, що наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Разом з тим апелянтом не враховано, що пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу відтермінування здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування за наслідками такого розгляду.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та малолітньої ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова