Номер провадження: 33/813/570/23
Номер справи місцевого суду: 522/13065/22
Головуючий у першій інстанції Іоніді К. В.
Доповідач Толкаченко О. О.
21.04.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю: секретаря судового засідання Воронової Є.Р., захисника Смирнова А.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року,
зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який працює в ГУНП в Одеській області, проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнутий судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції
Постановою суду першої інстанції встановлено, що 11 вересня 2022 року о 01 годині 20 хвилин в м.Одеса по вул. Мечнікова 53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI GALANT, держаний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5) Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1) ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що зі змістом постанови він та його захисник ознайомились 10 березня 2023 року через Єдиний державний реєстр судових рішень. При цьому в реєстрі постанова була оприлюднена 07 березня 2023 року.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, в тому числі, і в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції залишив поза увагою показання свідків, які зазначали про те, що транспортним засобом керувала інша особа.
Крім того працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та останній не відмовлявся від проходження такого огляду.
Позиції учасників апеляційного розгляду
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Смирнов А.І. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно з ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду...., а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно з п.2.5) Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №361445, з фабули якого убачається, що 11 вересня 2022 року о 01 годині 20 хвилин в м.Одеса по вул. Мечнікова 53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI GALANT, держаний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі відмовився. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу водій ухилявся, ігноруючи прохання пройти тест за допомогою приладу «Drager». Згодом взагалі відмовився проходити огляд.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Вказаний протокол був власноруч підписаний ОСОБА_1 . При цьому в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу не навів, чим фактично погодився з тим, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП при обставинах, викладених у протоколі.
Апеляційний суд зазначає, що досліджений протокол про адміністративне правопорушення повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом.
З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом були досліджені відеозаписи інспекторів патрульної поліції, які приймали участь в оформленні розглядаємого правопорушення.
На відеозаписах зафіксовано, як ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції поліцейських ухилявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Drager», так і в закладі охорони здоров'я.
Такі дії були правильно розцінені поліцейськими як відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Так, на відеофайлі «ААД 361445 ОСОБА_2 - 1 of 2» (диск 1/2) з 1:24:24 міститься відеозапис з відеореєстратора ID 473733 на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 і, що саме він після зупинки поліцейськими виходив із-за керма автомобілю.
За таких обставин апеляційний суд визнає неспроможними доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував автомобілем і вважає, що такі доводи викладені з метою вести апеляційний суд в оману та ухились від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому суд першої інстанції в оскарженій постанові слушно зазначив про те, що автомобіль був зупинений поліцейськими на законних підставах.
Згідно з п.1) ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
На відеозаписі з відеореєстратора ID 473733 видно, як транспортний засіб здійснює рух по дорозі в напрямку позначеному дорожнім знаком 3.21 «В'їзд заборонено», що очевидно є свідченням порушення ПДР водієм та підставою для зупинки транспортного засобу.
Крім того, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами) з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діяв і у момент розглядаємих подій
Згідно з розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації на момент події відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території Одеси та Одеської області діяла комендантська година у період з 23 години 00 хвилин до 05 годин 00 хвилин, у зв'язку з чим у зазначений час заборонялось перебування людей на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
В ході розгляду справи, як в суді першої так і в апеляційній інстанції стороною захисту не надавалось доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 та у інших осіб, які перебували у транспортному засобі, таких перепусток (посвідчень).
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Смирнов А.І. не навели будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що працівники патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів діяли неправомірно.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Апеляційний суд вважає, що докази які були повторно дослідженні під час апеляційного розгляду, зокрема відеозаписи події, поза розумним сумнівом доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, який керуючи автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладено судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко