Справа № 367/2292/23
Провадження №2-з/367/57/2023
іменем України
25 квітня 2023 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
24 квітня 2023 року судді Ірпінського міського суду Київської області Одарюку М.П. передано для розгляду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.
В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 348 928 гривень 83 копійки (вказана сума складається з основної суми боргу, 3% річних, інфляційних втрат) відповідно до договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Білоконь С.І. та зареєстрованого в реєстрі на №194. Оскільки ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань за договором позики, хоча повинна була виконати до 28 липня 2019 року, заявник вважає, що слід застосувати забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать їй на праві приватної власності і перебувають на рахунках, відкритих на її ім'я у фінансових установах України, з метою забезпечення можливості поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .
Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Водночас в заяві про забезпечення позову заявником не надано суду жодних доказів про наявність майна та його вартість, а також наявність грошових коштів у ОСОБА_2 , не зазначено банківських установ та рахунків, на які слід накласти арешт, не наведено обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований спосіб впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення коштів за договором позики.
Отже заявником не наведено обґрунтованих підстав для застосування заходів забезпечення позову, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, однак, враховуючи, що забезпечення позову можливо на будь-якій стадії розгляду справи, позивач не позбавлений можливості звернутись із заявою про забезпечення позову повторно.
Керуючись статтями 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя М.П. Одарюк