Номер справи 366/787/23
Номер провадження 1-кс/366/171/23
17 березня 2023 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного: ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду смт. Іванків у судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗСС СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором звернувся до суду з вказаним клопотанням у якому зазначає, що В провадженні групи слідчих відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській областізнаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111150000359 від «25» лютого 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.02.2023 року, близько 01 години 00 хвилин, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , викрав планшетний пристрій марки "SAMSUNG", чим спричинив ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на суму викраденого майна.
В подальшому було встановлено, що 24.03.2023, приблизно о 19 год. 40 хв. (більш точний час не встановлено) у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в одній з кімнати будинку АДРЕСА_1 , виник прямий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилось в кімнаті. Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, з метою особистого збагачення, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та він не буде викритий, діючи повторно, шляхом вільного доступу, з тумби, таємно викрав планшет марки «Samsung» моделі «SM-T321» білого кольору,вартістю 3400 грн., який належить ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_5 з викраденим майном залишив будинок АДРЕСА_1 та розпорядився ним на власний розсуд.
2023 року, за погодженням з процесуальним керівником, ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111150000359 від 25 лютого 2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у підозрюється у вчиненні у таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від пяти до восьми років, а тому відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України останній є тяжким злочином.
Підозра ОСОБА_5 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами (доказами), а саме:протоколом огляду місця події, яким зафіксована матеріальна обстановка на місці вчинення кримінального правопорушення; протоколу огляду предметів;показами свідків зафіксованими в протоколах допитів та іншими матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець м. Київ, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючий, не одружений, раніше судимий, останній раз 14.09.2020 вироком Іванківського районного суду Київської області за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строки 1 рік.
Крім того, Іванківським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 12021110180000035 від 23.01.2021 та № 12021111150000464 від 18.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України.
Враховуючи вищевикладене, обставини вчинення кримінального правопорушення, відомості які характеризують особу підозрюваного, а також об'єкт на який направлено злочинне посягання (життя та здоров'я громадян), у кримінальному провадженні існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 , з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки, а також виконання завдань кримінального провадження - необхідно застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, а саме:
- відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи не одруженим, не маючи постійного джерела доходів (праці), не маючи на території Іванківської ОТГ Вишгородського району Київської області стійких соціальних зв'язків - може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185Кримінального кодексу України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від пяти до восьми років,атому під тяжбою отримання покарання, останній може переховування від органів досудового розслідування та суду,чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України;
- відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у зв'язку з тим, що останньому, відповідно матеріалів, доданих в обґрунтування клопотання, відомо про місце постійного проживання свідків, останній підозрюється у вчиненні умисного злочину, останній може з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, негативно впливати насвідків, примушувати останніх змінити наданні ними покази або взагалі відмовитися від її надання,що негативно вплине на повне та неупереджене досудове розслідування;
- відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на волі,в тому числі з застосуванням іншого альтернативного (не пов'язаного з триманням під вартою) запобіжного заходу, в умовах воєнного стану та військової агресії збройних сил Російської федерації, не маючи постійного місця роботи, джерела доходів, може вчинити інші кримінальні правопорушення як у сфері власності так і незаконного поводження з вогнепальною зброєю, у тому числі проти життя та здоров'я особи,під час здійснення впливу на інших учасників кримінального провадження.
Таким чином, підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюдо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,відомостей, які характеризують його особу, відсутність стійких соціальних зв'язків, відсутність постійного джерела доходів, його вік, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити одну з дій, передбачених п.п. 1, 3та5ч.1 ст. 177 КПК України.
На підставі вищенаведеного просить суд клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали,просили задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 просив суд у задоволенні клопотання відмовити, та застосувати більш альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку слідчого, прокурора, підозрюваного, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування; запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.
Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
У пункті 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму ВерховногоСуду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше судимий, останній раз 14.09.2020 вироком Іванківського районного суду Київської області за ч.ч. 1, 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, однак суду не надано доказі того, чи відбув останній призначене йому покарання.
Щодо доводів прокурора, про Іванківським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд обвинувальних актів у кримінальних провадженнях № 12021110180000035 від 23.01.2021 та № 12021111150000464 від 18.05.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України, не знайшли свого підтвердження, оскільки, згідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Стаття 29 Конституції України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканність. Заарештовувати або тримати під вартою особу можна лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
При розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги також практику Європейського суду з прав людини, зокрема приписи, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», (п. 80) відповідно до якого при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних); запобіжних заходів», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України»(п. 29) відповідно до якого Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно п. 62 рішення «Боротюк проти України» Європейський суд з прав людини в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. До аналогічних висновків Європейський суд з прав людини прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».
Обґрунтування неможливості запобігти ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, повинна бути обумовлена достатніми даними. Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами.
Проте, у клопотанні слідчим взагалі не обґрунтовано та в ході розгляду клопотання прокурором не доведено того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 буде недостатнім для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні. При цьому єдиним обґрунтуванням неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу сторона обвинувачення вказує тяжкість вчиненого злочину.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
При цьому, відповідно до до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
За таких обставин, враховуючи, що прокурором в суді не доведено, того , що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити запобігання ризиків зазначених у клопотанні , слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 більш м"який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який не є виключним за своєю суворістю, проте який за своїм характером обмежить можливість підозрюваного вільно пересуватися та контактувати з учасниками кримінального провадження та забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження, а також зможе забезпечити запобігання можливим ризикам, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в заявленому клопотанні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого ВРЗСС СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк 60 (шістьдесят) діб, тобто до 15 травня 2023 року, включно, з носінням електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- утриматися від спілкування із свідками;
- з'являтися за викликами до суду, прокурора або слідчого.
Виконання ухвали доручити ВП №1Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляції не зупиняє виконання ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 22 березня 2023 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1