Справа № 214/7092/21
2/214/229/23
Іменем України
06 березня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, інфляційних втрат, 3% річних, суд -
Представник позивача ТОВ «Житлокомцентр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Житлокомцентр» з врахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, заборгованість за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в період з 12.03.2017 року по 31.12.2022 року в сумі 18 015,63 грн., за період з 12.03.2017 року по 01.02.2022 року - індекс інфляції в сумі 7 086,11 грн. та 3% річних в сумі 1 367,73 грн., всього 26 496,47 грн.
В обґрунтування позову зазначає наступне. На підставі договору від 21.12.2012 року про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об'єкт 4), ТОВ «Житлокомцентр» було визначено управителем та виконавцем послуг з утримання будинком, спорудою або групою будинків та прибудинкової території 01.04.2013 року по теперішній час. Відповідно до якого позивач зобов'язаний надавати своєчасно житлово-комунальні для забезпечення потреб мешканців вимагати своєчасно і в повному обсязі оплати наданих послуг і отримувати плату від споживачів за надані послуги. До переліку будинків «об'єкту 4» Жовтневого району, яким надаються управителем послуги з утримання будинку та прибудинкової території входить будинок АДРЕСА_1 . Згідно Розпорядження Дніпропетровської обласної державної адміністрації № Р-223/0/3-16 від 19.05.2016 року: вулиця Тухачевського змінила назву на вулиця Едуарда Фукса. Ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-8 від 09.11.2017 року визначено, що споживач житлово-комунальних послуг це індивідуальний або колективний споживач, в свою чергу встановлено, що індивідуальний споживач-фізична або юридична особа, яка с власником нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу. Згідно ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Пунктом 1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають в себе витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку витрати на сплату винагороди управителю та інші витрати. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» ст. 15 передбачено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є обов'язковим для виконання всіма співвласниками. Нормами ст.1 та. Ст. 15 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-8 від 11.2017 року, передбачено, що утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території до послуги з управління багатоквартирним будинком, яка є житловою послугою ст. 5 цього закону. B розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку це фізична особа- підприємець або юридична особа- суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території. Вказує, що відповідач, ОСОБА_1 , є одноособовим власником квартири житловому багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу № 1-3901 від 1.12.1997 року, тому є споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються будинку првителем ТОВ «Житлокомцентр». Ст.3 19 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, упоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує. Згідно зі ст. 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на власника майна власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Власність зобов'язує. (ст.322, 360, 362 України). В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, наймачі, орендарі та власники житлових або нежитлових приміщень в житловому будинку зобов'язані брати участь у витратах на тримання будинку та прибудинкової території Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач обов'язаний здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок на строки не визначені відповідним договором. В розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком та з утримання будинку і прибудинкової території відноситься до житлової послуги. Послуги з утримання будинку, управління надавались багатоквартирному будинку, щомісячні витрати по будинку розподілялись на всіх власників, наймачів, орендарів відповідно займаній загальній площі приміщень, що належать на праві власності або користуванню. Послуги надавались згідно Рішення Криворізької міської Ради № 181 від 12.04.2017 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу ТОВ «Житлокомцентр». Обов'язок споживача сплачувати вартість одержаних послуг випливає з прямої вказівки Закону та Рішення органу місцевого самоврядування, укладеного договору, а також із правовідносин в силу яких особа не може відмовитись від прийняття житлово-комунальних послуг, та породжує таким чином до певної поведінки стосовно оплати. Нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги у встановлений законом чи договором строк. Серед підстав виникнення зобов'язань ст.11 ЦКУ визначено також дії осіб, що передбачені чинним законодавством, та дії осіб, що не передбачені законодавством, однак за аналогією породжують права та обов'язки. Статті 66, 67 ЖК України вказує, що плата за користування житлом обчислюється виходячи загальної площі квартири, розмір за користування встановлюється Кабінетом Міністрів України та за комунальні послуги, крім квартирної плати, береться за затвердженим в встановленому рядку тарифом. Ст.68 ЖК України визначає обов'язок сплачувати квартирну плату та комунальні слуги щомісячно. Таким чином несвоєчасна оплата житлової послуги є незаконною та порушує права ТОВ «Житлокомцентр» і є підставою для стягнення заборгованості у примусовому порядку. В період з 01.08.2018 р. по 31.07.2021 р. позивач надав послуги з управління та з утримання прибудинкової території, але відповідач не сплатив їх, в результаті чого утворилась заборгованість, станом на 01.08.2021 рік - 9466 грн. 79 коп., яка складається з послуг утримання будинків і споруд та при будинкових територій. Положенням статті 625 ЦК України розстрочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно розрахунків нарахована сума трьох процентів річних складає 375 грн. 04 коп. та індекс інфляції - 956 грн. 00 коп. які відповідач повинен сплатити. Договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території між сторонами відсутній. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказане відповідає, правовій позиції Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території, викладеної у постанові № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року та у справі № 6- 2951 цс15 від 20.04.2016 року та Верховного Суду у справі № 212/4917/15-ц Постанова від 05.04.2017 року.
12 січня 2023 року представник ТОВ «Житдлкомцентр» звернулась з заявою про збільшення позовних вимог. В обґрунтування якої зазначає наступне. У проваджені Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться справа № 214/7092/21, за позовом ТОВ «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово- комунальні послуги за період з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2021 року в сумі 9466 грн. 79 коп., індекс інфляції в сумі 956 грн. 00 коп. та 3% річних 375 грн. 04 коп. Всього - 10 979,83 грн. Позовні вимоги визначені в позові підтримує в повному обсязі. Однак, в період знаходження справи на розгляді в суді першої інстанції, відповідач не сплачував поточні обов'язкові платежі по утриманню будинку та прибудинкової території та за тією ж самою вимогою що і в позові, в зв'язку з чим заборгованість збільшилась, що є підставою для збільшення позовних вимог. Крім того, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. 27 травня до цієї постанови були внесені зміни у зв'язку з продовженням дії карантину до 31.12.2022 року. Таким чином в межі строку позовної давності з урахуванням приписів пункту 12 Перехідних положень ЦК України входить період з березня 2017 року по 31.12.2022 року, оскільки відповідач у вказаний період володів, користувався спірною квартирою, отримував житлово-комунальні послуги, але не сплачував їх, то заявляємо про збільшення позовних вимог, за період з 12.03.2017 року по 31.12.2022 року. Строк позовної давності, передбачено ст. 257 ЦК України, яка наявна у вказаному переліку. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 01.06.2021 року по справі № 373/651/20, постанові Запорізького апеляційного 28.06.2022 року по справі № 336/4487/21 та інших. суду від Тому, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Житлокомцентр» заборгованість за адресою : АДРЕСА_2 , за послуги з управління / утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 12.03.2017 року по 31.12.2022 року у сумі 18 015 грн. 63 коп., за період з 12.03.2017 по 01.02.2022 року - індекс інфляції в сумі 7086 грн. 11 коп. та 3% річних - 1367 грн. 73 коп. Всього 26469,47 грн. Зазначає, що заявлений у спорі період в межах строку позовної давнини, оскільки ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого провадження, або після початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. 31 серпня 2021 року позивач звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за захистом своїх прав. Ухвалою вказаного суду від 13.10.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито в спрощеному провадженні з викликом сторін. Слухання справи відкладався неодноразова через неявку відповідача. В зв'язку з військовою агресією російської Федерації розгляд справи був відкладений на невизначений термін. Тому, враховуючи що судове перше судове засідання не розпочалося, справу по суті не розпочато, яка розглядається в спрощеному провадженні, користуючись своїми правами, ТОВ «Житлокомцентр» заявляє про збільшення позовних вимог.
Відповідач не погодившись з позовними вимогами позивача подав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив наступне. Позивач не надав доказів того, що саме ТОВ «Житлокомцентр» є управителем багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 . Зокрема, до позовної заяви додано ніким не засвідчену, зроблену у вкрай поганій якості, копію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об'єкт №4) нібито датованого 21.12.2012 року. При цьому, на цій копії видно, що відсутня навіть печатка замовника - управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради, хоча станом на 2012 рік взагалі не йшлося про можливість укладення договорів без накладення печатки, тим більше органом місцевого самоврядування. До вказаної копії додано таку ж копію беззмістовного акту довільної форми щодо прийому-передачі будинків, споруд від 21.12.2012, у якому відсутній перелік будинків та їхні характеристики. Хоча згідно з чинною на 2012 рік постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 484 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд" встановлено і форму Акту приймання-передачі об'єкта з управління в управління. Натомість позивачем надано вкладено листочок названий «Перелік житлових будинків Жовтневого району (об'єкт №14)» невідомо ким, невідомо якою датою складений, станом на який період, на виконання якого документа та ніким не підписаний, без жодних реквізитів документа як такого. Відповідно до ч.2, 4, 5ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору мас значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Долучені позивачем до позовної заяви копії письмових доказів не засвідчені відповідно до вимог Національного стандарту України, затвердженого Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року № 144 «ДСТУ 4163-2020», відповідно до яких відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 22 (підпису на лицьовому боці останнього аркуша копії документа. Таким чином, до позовної заяви не надано жодного належного та допустимого доказу того, що саме позивач у зазначений ним період був управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Позивачем не надано договору, який би відповідав вимогам Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Позивачем надано ніким не засвідчену, зроблену у вкрай поганій якості, копію договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об'єкт №4) нібито датованого 21.12.2012 poкy. Натомість згідно з абз.1 п.5 ст.13 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом (Цей Закон набрав чинності з 1 липня 2015 року) співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У такому разі ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначаються за результатами конкурсу, який проводиться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, а договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком строком на один рік від імені співвласників підписує уповноважена особа виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір власності у багатоквартирному будинку" Умови договору про надання послуг з управління вважається продовженим на черговий однорічний строк. Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про особливості здійснення права багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Відтак до липня 2016 року виконком міськради мав провести відкритий конкурс з призначення управителя та укласти договір відповідно до типового договору, Таким чином, надана позивачем копія договору, якщо і укладалась, то поза конкурсом. При цьому, укладений договір не відповідає чинному Типовому договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 Той нормативний акт, на підставі якого формувався наданий Позивачем договір був прийнятий до радикальної реформи системи ЖКП 2012-2016 років на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 484 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд" (Офіційний вісник України, 2009 р., N 37, ст. 1255), що втратила чинність ще 13.09.2018 Згідно з абз. 4 ч. 4 ст.179 Господарського кодексу України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Таким чином, договір, що наданий позивачем в обґрунтування своїх вимог не відповідає прямим вимогам Закону, оскільки укладений поза конкурсом та не у формі, що зазначена Законом. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, яка має назву «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства: 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, i пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України: 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Частиною 1 статті 216 ЦК України чітко визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З урахуванням того, що надана Позивачем копія договору прямо порушує вимоги Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". тому він є нікчемним та не може породжувати юридичних наслідків. Позивачем не надано обґрунтування ціни на послугу. Позивачем не надано жодного документа, яким відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" було б встановлено ціну (тариф, вартість) його послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , а також річний кошторис та відповідний перелік послуг управителя для цього будинку. При цьому згідно з пунктами 1 та 5 частиною 4 статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" перелік та ціна послуг с істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Натомість позивачем надано ніким не підписаний та не засвідчений, без дати листочок, на якому написано «Додаток до рішення виконкому міської ради Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд... При цьому незрозуміло додаток до якого саме рішення, виконкому міської ради якого саме міста. Крім того, з 2016 року встановлення ціни на надання послуг з управління багатоквартирними будинками (частиною яких є послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території) чітко унормовано Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Ціна встановлюється договором, який укладається або співвласниками самостійно, або за результатами конкурсу. Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Якщо управитель визначений органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Частиною з вказаної статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюються виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території с невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов'язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодних повноважень місцевої влади встановлення тарифів на послуги у інший, ніж передбачено вказаними Законами України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", тобто винятково через проведення конкурсу з призначення управителя. Згідно з Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" ціна послуги з управління багатоквартирним будинком визначається за результатами конкурсу і має міститись у договорі Таким чином Позивач не надав жодного документу, який би відповідно до норм чинного законодавства підтверджував би, що він дійсно наділений повноваження бути управителем будинку, не надав договір, річний кошторис витрат, розрахунок ціни послуг, а також перелік послуг та їхню періодичність. Позивач не надав доказів реального надання послуг саме цією організацією. Навіть якщо допустити, що юридична особа без належних правових підстав, але все ж надає якісь послуги з управління багатоквартирним будинком (без наявності погодженого переліку та періодичності), а тому обґрунтовує понесення нею витрат, тоді понесення таких витрат мас підтверджуватись належними доказами, тобто первинними документами, які підтверджують вид послуг, їх обсяг та період надання Але надані позивачем Таблички із назвою «Інформація про витрати на утримання будинку за адресою АДРЕСА_1 » не с первинними документами, та не підтверджують понесення витрат. Зокрема, у вказаних табличках Позивач зазначає, що щомісячно обслуговує системи диспетчеризації, однак п'ятиповерхова хрущовка не містить жодних систем диспетчеризації, оскільки вони до неї не заведені. Також позивач вказує, що здійснює технічне обслуговування систем гарячого водопостачання, однак гаряче водопостачання відсутнє вже багато років, більшість власників квартир прибрали труби гарячого водопостачання, тому дана система також відсутня і її обслуговування не потребується. Жодного разу працівники вказаної організації не надавали мені послуги. Якщо я їх потребував, то залучав сантехніків чи електриків за власний рахунок, не зважаючи на те, що роботи виконувались щодо внутрішньобудинкових мереж. Так само співвласниками за власний кошт замінюємо стояки, збираємо кошти на тепловий лічильник тощо. Отже, описані господарські операції можна оцінити як нереальні, оскільки позивач так і не надав доказів того, що це дійсно він, а не інша особа надавав зазначені ним послуги. Існує висока вірогідність того, що через час до мене з позовом звернеться інша особа, надавши аналогічний набір «документів» з випадковим підбором цифр. При цьому перелік нібито виконаних робіт не співвідноситься загальній вартості. Яскравий приклад таких розбіжностей червень 2020 року Технічне обслуговування систем у розмірі 9387,44 грн, яка складається з сум 883,42+194,35+2489,63+547,72+328,62+72,30+303,77+66,83+216.07. Аналогічна ситуація і з прибиранням- 7487,51 складається з 3056,50+672,43+8,35. При цьому вказані суми не дорівнюють математично. Відтак надані Таблички не с належним доказом надання послуг чи понесення витрат. Таким чином, вважає, що позивач не довів належними доказами (договором, первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») наявність заборгованості у відповідача.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності.
Представником позивача було подано відповідь на відзив відповідача, в обґрунтування якої зазначено. ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР» звернулось до суду за захистом своїх прав з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , просить стягнути заборгованість в сумі 10 797,83 грн., а також судові витрати. Мотивуючи тим, що позивач є управитель надав житлові послуги будинку у спірний період, а відповідач є власниками прим. АДРЕСА_3 котрий не виконав свої обов'язки споживача по оплаті житлово-комунальних послуг, що призвело до заборгованості перед позивачем та порушенням прав останнього. ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення згідно договору купівлі-продажу № 1-3901 від 12.12.1997 року, дана обставина визнана та не спростовується відповідачем. З боку ТОВ «Житлокомцентр» в обґрунтування заявлених вимоги надав докази в підтвердження своїх повноважень, як управителя буд АДРЕСА_1 у період з 01.04.2013 року по 01.08.2021 року, а саме: копія договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 22.12.2018 року з додатками; копія договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і року , копія додаткової угоди від 11.11.2013 року: споруд у Жовтневому районі (об'єкт 4) від 21.12.2012, копія акту приймання-передачі будинків від 21.12.2012 року з переліком будинків); копія виписки з ЄДРПОУ по ТОВ «Житлокомцентр». Вказане підтверджується матеріалами справи № 214/7092/21, де додатком до позовної заяви маються ці документи. Відповідач не надав доказів у спростування цих обставин, в тому числі відсутні рішення суду про визнання вказаних договорів не дійсними чи припиненими. Вимогами ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, наймачі, орендарі та власники житлових або нежитлових приміщень житловому будинку зобов'язані брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території Відповідно до ст. 66 ЖК України закріплено, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири. Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями. Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, управителем, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються законом України «Про житлово-комунальні послуги». Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та /або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлової послуги. Учасниками правовідносин є споживач та управитель -ст. 6 ЗУ «Про житлово- комунальні послуги». Згідно зі ст. 1 вказаного Закону управитель багатоквартирного будинку фізична особа-підприємець або юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором з співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач фізична чи юридична особа, яка є власником нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг; Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача здійснювати оплату житлово-комунальних послуг щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором. Враховуючи, що між позивачем та відповідачем договір про надання житлово-комунальних послуг не укладався, правовідносини між сторонами по справі регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та нормами Цивільного, Житлового кодексів України. Відповідно до чинного законодавства відповідач як власник майна повинен щомісячно сплачувати за житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказане відповідає, правовій позиції Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, та у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року. Також, ТОВ «Житлокомцентр» надав послуги багатоквартирному будинку, щомісячні витрати по будинку розподілялись на всіх власників, наймачів, орендарів відповідно займаній загальній площі приміщень, що належать на праві власності або користуванню, протилежного зі сторони відповідача не надано. Докази щодо надання послуг, витрат, переліку робіт, вартістю та складова тарифу надані в щомісячних документах «Інформація про витрати на утримання будинку АДРЕСА_4 аркушах, за спірний період. Які є належними та допустимими доказами, що підтверджується позицією Верховного Суду викладену в Постанові у справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019 року. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений чіткий порядок оформлення претензій споживачів до виконавців, у разі не згоди з нарахованими або виконаними послугами, а саме: у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Зі сторони ОСОБА_1 акти-претензії до ТОВ «Житлокомцентр» не подавались. Жодного документу про не надання послуг або надання їх в неповному обсязі згідно вимог чинного законодавства з боку відповідача не оформлювалось. Тобто, підтвердженням надання житлово-комунальних послуг належним чином та якості є відсутність звернень відповідача до позивача щодо порушень надання житлово- комунальних послуг, а також відсутність складених у порядку передбаченою нормою актів- претензій. Дана правова позиція підтверджується наявною численною практикою Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України, зокрема Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України у справі № 344/6846/15-ц від 07.09.2016 р. та у справі № 756/4537/14-ц від 17.06.2016 року. Щодо доводів відповідача про те, що існує вирогідність того, що через деякий час з позовом звернеться до нього інша особа надавши аналогічний набір документів з випадковим підбором цифр. При цьому він зазначає, що перелік робіт не співвідноситься загальній вартості, та наводить приклади розбіжностей по послузі технічне обслуговування систем, послузі з прибирання. З чого слідує, що відповідач володіє інформацією про структуру тарифу, нарахування, оплату яку здійснював, але на підтвердження своїх заперечень не надав вірного розрахунку та докази сплати грошових коштів. Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачем теж не надано. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях ч.6 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України. Згідно ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко встановлено, що в одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком може укладатися не більш як з одним управителем, а тому домисли відповідача необґрунтовані. Стосовно строків позовної давнини, зазначаємо, що заявлені вимоги позивача відповідають змісту ст. 256 ЦК України. Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А стаття 257 ЦК України зазначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ТОВ «Житлокомцентр» звернувся 31 серпня 2021 року, вимоги заявив за три роки, що передували даті звернення, тобто з 01.08.2018 року по 31.07.2021 року, що є в межах строків позовної давнини. Отже, позиція викладена у відзиві не обґрунтована належними та допустимими доказами, тому є безпідставною. Доводи відповідача викладені у відзиві є домислами, що не спростовують позову. З огляду на вищевикладене, просить задовольнити повністю позовні вимоги ТОВ «Житлокомцентр».
21 січня 2023 року представник ТОВ «Житлокомцентр» подала до суду заяву про поновлення процесуальних строків.
Ухвалою суду від 06 березня 2023 року, заяву представника ТОВ «Житлокомцентр» про поновлення процесуальних строків було задоволено, поновлено строк для подачі заяви про збільшення позовних вимог по даній справі.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, подала заяву, згідно якої просить розглянути справу за її відсутності, просить задовольнити позовні вимоги, які були збільшені заявою про збільшення позовних вимог.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: виписка є Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 6), довідка (а.с. 7), розрахунок заборгованості (а.с. 8), розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (а.с. 9, 10,11), виписка з фінансового особового рахунку (а.с. 12), договір про надання послуг (а.с. 13-18), акт прийому передачі (а.с.19), перелік житлових будинків Жовтневого району (об'єкт №4) (а.с. 19 зворот), додаткова угода (а.с. 20), інформація про витрати на утримання будинку (а.с. 21-59), рішення про встановлення тарифів (а.с. 60), додаток до рішення (а.с. 61), інформація про витрати на утримання будинку (а.с. 105-139), довідка (а.с. 140), розрахунок боргу (а.с. 141-142), розрахунок 3% річних та інфляційних витрат (а.с. 143-144, 145-146, 147-148) .
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 6), договір про надання послуг (а.с. 13-18), акт прийому передачі (а.с.19), перелік житлових будинків Жовтневого району (об'єкт №4) (а.с. 19 зворот), додаткова угода (а.с. 20), інформація про витрати на утримання будинку (а.с. 21-59), рішення про встановлення тарифів (а.с.60), додаток до рішення (а.с. 61), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що позивач є виконавцем з надання житлово - комунальних послуг.
Суд вважає належними доказами: розрахунок заборгованості (а.с. 8), розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (а.с. 9, 10,11), випискау з фінансового особового рахунку (а.с. 12), інформацію про витрати на утримання будинку (а.с. 105-139), довідку (а.с. 140), розрахунок боргу (а.с. 141-142), розрахунок 3% річних та інфляційних витрат (а.с. 143-144, 145-146, 147-148), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме наявність заборгованості за надані позивачем відповідачеві послуги та їх розмір, розмір нарахованого індексу інфляції, трьох процентів річних.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
У відзиві міститься твердження, що копія договору про надання послуг та копія акту прийому-передачі будинків є недостовірними доказами, так як, зокрема на договорі відсутня печатка замовника. У судовому засіданні під час дослідження договору (а.с.13-18) та додаткової угоди (а.с.20) встановлено, що в договорі та додатковій угоді мається підпис замовника та на обох документах видно частину відтиску печатки. В акті (а.с.19) також мається підпис замовника та видно частину відтиску печатки. Таким чином, вказане твердження є безпідставним, а тому суд його до уваги не приймає.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Судом встановлено, що ТОВ «Житлокомцентр» на підставі договору, укладеного 21 грудня 2012 року між ним та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради, визначено управителем та виконавцем послуг з утримання будинком, спорудою або групою будинків та прибудинкової території у Жовтневому районі м. Кривого Рогу (об'єкт № 4), зокрема будинком АДРЕСА_1 . Згідно додаткової угоди від 11.11.2013 року до вказаного договору, термін його дії з 01.04.2013 року - безстроково (а.с. 13-17,19, 20).
За надані послуги позивач здійснював нарахування оплати згідно тарифів, встановлених рішенням Криворізької міської ради № 181 від 12.04. 2017 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу ТОВ «Житлокомцентр» (а.с. 60).
Відповідач ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , що встановлено змістом позовної заяви та не спростовано відповідачем.
ТОВ «Житлокомцентр» нараховував щомісяця з 12.03.2017 року по 31.12.2022 року відповідачу плату за надані житлові послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за послуги з прибирання прибудинкової території, та інших послуг підтверджених інформацією про щомісячні витрати на послуги з утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , передбачених Рішенням Криворізької міської Ради № 181 від 12.04.2017 року.
Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що відповідач як споживач послуг, що надаються ТОВ «Житлокрмцентр» за адресою нежитлового приміщення: АДРЕСА_2 , оплату за отримані послуги, не здійснював, що призвело до виникнення заборгованості.
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ст.11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється управителем на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Пунктом 1 ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають в себе витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, витрати на сплату винагороди управителю та інші витрати.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до Правил користування приміщеннями жилих будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, наймачі, орендарі та власники житлових або нежитлових приміщень в житловому будинку зобов'язані брати участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово- будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями.
Відносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, управителем, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Пунктом 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та /або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком належить до житлової послуги. Учасниками правовідносин є споживач та управитель відповідно до ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Згідно зі ст. 1 вказаного Закону: Управитель багатоквартирного будинку (далі -управитель)- фізична особа-підприємець або юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором з співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична чи юридична особа, яка є власником нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача здійснювати оплату житлово-комунальних послуг щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі вимог ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, та інші послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належать громадянинові на праві приватної власності встановлюється угодою сторін.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до правової позиції Верховного Суду України: «Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (постанова від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12).
Зобов'язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані, а також у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Саме про це йдеться мова в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 року (справа №6-2951цс15); від 26.09.2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06.11.2019 року (справа № 642/2858/16).
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначений чіткий порядок оформлення претензій споживачів до виконавців, у разі не згоди з нарахованими або виконаними послугами, а саме : у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Отже, підтвердженням надання житлово-комунальних послуг належним чином та якості, є відсутність звернень відповідача до позивача щодо порушень надання житлово-комунальних послуг, а також відсутність складених у порядку передбаченою нормою актів-претензій.
Така правова позиція підтверджується численною практикою Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України, зокрема Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України у справі № 344/6846/15-ц від 07.09.2016 р. та у справі № 756/4537/14-ц від 17.06.2016 року.
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідачем не надано актів-претензій за спірною адресою, чи інших доказів, які б підтверджували звернення до позивача із заявами або скаргами щодо ненадання чи неналежного надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та/або включення в розрахунки послуг, які не надаються позивачем. Так, в матеріалах справи відсутній акт-претензія щодо ненадання або неналежне надання житлово-комунальних послуг.
Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено, які саме ним надаються житлово-комунальні послуги, а також перелік цін про надання послуг, спростовуються наданою позивачем інформацією про щомісячні витрати на утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що є належним доказом (а.с. 105-139).
Крім того, іншої угоди щодо визначення оплати житлово-комунальних послуг, відповідачем до суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкової території .
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 12.03.2017 року по 31.12.2022 року по особовому рахунку НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , заборгованість за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, станом на 01.01.2023 року складає 18 015,63 грн. (а.с. 141-142).
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправильного нарахування позивачем послуг з утримання прибудинкової території, та не спростовано розрахунку заборгованості, наданого позивачем.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми, що складає суму інфляційних втрат 7 086,11 грн. та 3% річних в сумі 1 367,73 грн. (143-144, 145-146).
Враховуючи зазначене, суд погоджується з визначеним позивачем розміром нарахувань 3 % річних та втрат від інфляції, який в свою чергу не спростований відповідачем в суді.
Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Твердження відповідача про відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-цта постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Суд не знайшов підтвердження доводам відповідача, оскільки у своїй сукупності вони не знімають з відповідача обов'язку по сплаті ним вартості отриманих житлово-комунальних послуг.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності до пред'явлених ТОВ «Житлокомцентр» вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд зазначає наступне.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину." Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) на території України встановлено карантин з 12.03.2020 року до 30.04.2023 року. Отже, відлік строку давності в період карантину починається з 12.03.2017 року .
ТОВ «Житлокомцентр» звернувся до суду з позовом 31 серпня 2021 року. Таким чином, в межі строку позовної давності, з урахуванням приписів пункту 12 Перехідних положень ЦК України, входить заявлений період з березня 2017 року по грудень 2022 року включно.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Житлокомцентр» знайшли своє повне підтвердження та суду надано достатньо доказів для задоволення позовних вимог, в межах строків позовної давності, а тому позов підлягає повному задоволенню.
В силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору, в сумі 2 270 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст.322, 526,610 ЦК України, ст. ст.66, 67, 162, 179 ЖК України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст.5, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263,265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» (м. Кривий Ріг, вул. Руденка,2, р/р НОМЕР_3 у АТ КБ «Приват Банк» ЄДРПОУ 37665038, МФО 305299) заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 12.03.2017 року по 31.12.2022 року в сумі 18 015,63 грн., інфляційні втрати - 7 086,11 грн., 3% річних - 1 367,73 грн., а всього 26 469,47 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» (м. Кривий Ріг, вул. Руденка,2, р/р НОМЕР_3 у АТ КБ «Приват Банк» ЄДРПОУ 37665038, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов