30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та місце перебування потерпілої ОСОБА_6 , кримінальне провадження № 12020100020004629 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/1000/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_11
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_1
строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково та постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн. та витрат на правову допомогу - 31 584 грн.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» залишено без розгляду та роз'яснено їй право на звернення із відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов'язаних із залученням експерта.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_8 , 15.09.2020 року близько 08 год., керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вулиці Харківське шосе, по проїзній частині вулиці Привокзальна у місті Києві, в напрямку вулиці Сімферопольська, в районі перехрестя вказаних вулиць, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, проявив неуважність та необачність, а саме невчасно відреагував, що перед зазначеним пішохідним переходом зупинився невстановлений слідством автобус типу «БОГДАН», який виконував маневр повороту праворуч зі сторони вулиці Сімферопольська і рухався у правій смузі попутного напрямку руху та невстановлений слідством автомобіль типу «Джип», темного кольору, який рухався у середній смузі руху вулиці Привокзальна в напрямку вулиці Сімферопольська та зупинився, тим самим не переконався, що на ньому відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в результаті цього несвоєчасно виявив та в подальшому, з необережності, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка, маючи перевагу в русі, здійснювала перехід проїзної частини вулиці Привокзальна, в межах вказаного нерегульованого пішохідного переходу, справа-наліво по напрямку руху транспортного засобу, тим самим водій ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п. 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР), а саме:
- п. 18.1 - «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;
- п. 18.4 - «якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виразились в тому, що він керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони вулиці Харківське шосе, по проїзній частині вулиці Привокзальна у місті Києві, в напрямку вулиці Сімферопольська, в районі перехрестя вказаних вулиць, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу проявив неуважність та необачність, а саме невчасно відреагував, що перед зазначеним пішохідним переходом зупинився невстановлений слідством автобус типу «БОГДАН», який виконував маневр повороту праворуч зі сторони вулиці Сімферопольська і рухався у правій смузі попутного напрямку руху та невстановлений слідством автомобіль типу «Джип», темного кольору, який рухався у середній смузі руху вулиці Привокзальна в напрямку вулиці Сімферопольська та зупинився, тим самим не переконався, що на ньому відсутні пішоходи, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, в результаті цього несвоєчасно виявив та в подальшому, з необережності, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка маючи перевагу в русі здійснювала перехід проїзної частини вулиці Привокзальна, в межах вказаного нерегульованого пішохідного переходу, справа-наліво по напрямку руху транспортного засобу.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.
Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіянням пішоходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які виразились у вигляді закритої травми тазу переломів бічної маси крижі зліва з розходженням уламків, обох лонних кісток без зміщення уламків, закритої травми правого колінного суглоба у вигляді розриву заднього рогу латерального меніска, часткового розриву заднього рогу медіального меніска, забою кісткового мозку медіального виростка великогомілкової кістки, синовії та гематоми м'яких тканин суглоба, закритої травми лівого колінного суглоба у вигляді трабекулярного перелому задніх відділів латерального виростка великогомілкової кістки та голівки малогомілкової кістки, розриву переднього рогу латерального меніска, заднього рогу медіального меніска, підшкірної гематоми м'яких тканин коліна по передній поверхні, внутрішньотканевої гематоми м'яких тканин попередньо-латеральної поверхні верхньої третини лівого стегна.
В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 , вважаючи вирок суду в частині вирішення цивільного позову незаконним, просить його скасувати в цій частині та постановити новий вирок, який задовольнити позовні вимоги потерпілої в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Тому відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.
При цьому, з метою гарантування правової визначеності щодо застосування інституту цивільного позову у кримінальному провадженні та з метою забезпечення єдності та сталості відповідної судової практики, Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред'явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред'явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов'язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою).
Отже, страховик, у даному випадку ПрАТ «СК «Саламандра», має бути належним цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, а тому вирок суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до страховика - не ґрунтується на чинному законодавстві та підлягає скасуванню в цій частині.
Крім того, зазначає, що розмір моральної шкоди потерпілою оцінено на рівні - 182,25 мінімальні заробітні плати, що підтверджено копією дослідження спеціаліста щодо визначення розміру моральної шкоди, проведеного на підставі Договору про проведення дослідження спеціаліста від 05.02.2021 р., однак,задовольняючи частковопозовну вимогу потерпілої у сумі 100 000 грн., місцевий суд не навів у вироку обґрунтування, з яких мотивів та підстав було ухвалено таке судове рішення.
Отже, вирок суду в частині вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованим, оскільки судом не було ані спростовано розрахунок моральної шкоди, підтверджений доказом (експертним дослідженням), ані обґрунтовано інший його розмір, зокрема той, що наведено у вироку.
За таких обставин, вважає, що судом було грубо порушено ч. 4 ст. 370 КПК України та права потерпілої особи.
Обвинувачений ОСОБА_8 у запереченнях на апеляційну скаргу представникапотерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_12 , вважаючи її необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 , який, підтримуючи апеляційну скаргу, уточнив свої вимоги та просив скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову і постановити новий вирок, яким задовольнити цивільний позов, та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1 093 500 грн.; стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди - 73 675 грн. 94 коп. (страхового відшкодування шкоди, яка завдана здоров'ю) та 2 799 грн. (страхового відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням), а також стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу, надану під час розгляду справи в апеляційному суді в сумі 8000 грн., потерпілої ОСОБА_6 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, а також заперечення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши висновок за результатами психологічного дослідження №ED-1734-4-1721.1 від 19.02.2021 року, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому висновки суду, за встановлених у вироку обставин, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у порушенні ним під час керування транспортним засобом правил безпеки дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень,що відповідає юридичній кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 286 КК України, та призначеного ОСОБА_8 покарання, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки апеляційних доводів щодо вироку суду в цій частині в апеляційній скарзі не міститься.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 , щодо вирішення цивільного позову, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 128 КПК України, потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов, який розглядається за правилами визначеними цим Кодексом з дотриманням норм і положень Цивільного процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України.
Потерпіла ОСОБА_6 у кримінальному провадженні заявила цивільний позов, в якому, з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та часткову відмову від заявленого позову, просила суд стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" на відшкодування матеріальної шкоди - 81 350 грн. 54 коп. (страхового відшкодування шкоди, яка завдана здоров'ю) та 2 799 грн. (страхового відшкодування майнової шкоди (матеріальних збитків), завданої кримінальним правопорушенням), а також на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн. Також просила стягнути на її користь з ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 088 500 грн. та 33 292 грн. понесених процесуальних витрат (т. 1 а.с. 21-34, 238, т. 2 а.с. 202).
Ці позовні вимоги суд першої інстанції задовольнив частково, постановивши стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 31 584 грн., а цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» залишив без розгляду, роз'яснивши їй право на звернення із відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.
Залишаючи без розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходив з того, що страхова компанія, в даному кримінальному провадженні, не є особою, дії якої випливають з пред'явленого обвинувачення, а вона є лише страхувальником транспортного засобу ОСОБА_8 і правовідносини із нею випливають із цивільно-правового договору, тому цивільний позов у цій частині не може розглядатися у кримінальному провадженні.
Однак таке рішення суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах норм цивільного права.
Так, згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3922495 від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_8 застрахував автомобіль «ВАЗ-21043», державний номерний знак НОМЕР_1 , у ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» зі страховим лімітом за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в сумі 260 000 грн. та, відповідно, майну в сумі 130 000 грн. (т. 2 а.с. 125).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15ц), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Тому в контексті ч. 1 ст. 128 КПК України страхових виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити до неї цивільний позов.
Таким чином, як обгрунтовано вказує в апеляційній скарзі представник потерпілої, рішення суду першої інстанції щодо залишення без розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 за вимогами до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» ухвалено без додержання вимог ст.ст. 128, 370 КПК України, що перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення в цій частині, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду у частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 за вимогами доПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» з призначенням в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання цивільного позову заявленого потерпілою ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції частково задовольнив цивільний позов та стягнув з ОСОБА_8 на її користь моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Між тим, колегія суддів вважає, що такий розмір моральної шкоди є неспівмірним із заподіяною шкодою потерпілій ОСОБА_6 і не відповідає характеру та обсягу тих фізичних та душевних страждань і переживань, які вона понесла в результаті дій обвинуваченого ОСОБА_8 , і зокрема - не відповідає характеру отриманих ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, що призвело до тривалого розладу її здоров'я та вона на протязі певного часу відчувала фізичний біль і тривалий час перебувала на лікуванні, була позбавлена можливості працювати та вести звичайний для неї спосіб життя, а також отримала інвалідність 3 групи загального захворювання з ураженням ОРА (т. 2 а.с. 51), та вважає необхідним збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 , до 200 000 грн., що буде відповідати ступеню та глибині її душевних та моральних страждань, а також, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, критеріям розумності і справедливості.
Поряд з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог потерпілої ОСОБА_6 щодо стягнення ОСОБА_8 на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 093 500 грн., як то визначено у дослідженому і під час апеляційного розгляду висновку за результатами психологічного дослідження №ED-1734-4-1721.1 від 19.02.2021 року (т. 1 а.с. 171-208), в якому, зокрема зазначено, що рекомендований розмір дійсної моральної шкоди, що було спричинено ОСОБА_6 , з урахуванням її індивідуально-психологічних властивостей та суб'єктивних наслідків зазначеної психотравмуючої ситуації, становить 182,25 мінімальні заробітні плати, оскільки даний висновок носить лише рекомендаційний характер у визначенні розміру грошової компенсації потерпілій за завдані душевні та моральні страждання та не є обов'язковим для суду, а натомість, вищевказаний розмір моральної шкоди, який, на думку колегії суддів, підлягає стягненню з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 в сумі 200 000 грн., і відповідає вимогам визначеним у ст. 23 ЦК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_13 задовольнити частково.
З огляду на відсутність в апеляційній скарзі з її уточненнями, шляхом наданих представником потерпілої - адвокатом ОСОБА_7 відповідних пояснень, доводів та вимог, що стосуються розміру стягнутих судом першої інстанції із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 витрат на правову допомогу в сумі 31 584 грн., колегія суддів у цій частині рішення суду не переглядає.
Поряд з цим, колегія суддів, у відповідності до вимог ст. 124 КПК України, знаходить такими, що підлягають задоволенню вимоги потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_8 на її користь витрат на правову допомогу в сумі 8000 грн., які були нею понесені у зв'язку з апеляційним переглядом судового рішення, оскільки вони документально підтверджені у вказаному розмірі відповідними банківськими виписками.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2022 року стосовно ОСОБА_8 в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_6 до ПрАТ "Страхова компанія "Саламандра" скасувати і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди змінити та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 8000 (вісім тисяч) грн. витрат на надання правової допомоги в апеляційному суді.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
__________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3