Справа № 320/17411/21 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
24 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області, Державної судової адміністрації України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати позивачу - судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 по 11 лютого 2021 року суддівської винагороди у розмірі меншому ніж передбачено ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ст. 130 Конституції України;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Київській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення, та інших виплат які підлягали виплаті при звільненні у відставку судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Київській області надати ОСОБА_1 відповідну довідку про розмір суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., для подачі зазначеної довідки до Пенсійного фонду України для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Станом на 24 квітня 2023 року позивачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київської обласної ради народних депутатів м. Київ від 22 грудня 1992 ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Ірпінського народного суду Київської області.
Постановою Верховної Ради України № 643-ІV від 20.03.2003 ОСОБА_1 було обрано на посаду судді Ірпінського міського суду Київської області безстроково.
Наказом голови Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2020 № 12/к "Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника голови Ірпінського міського суду Київської області" визначено ОСОБА_1 , вважати такою, що призначена заступником голови Ірпінського міського суду Київської області строком на три роки з 12 травня 2020 року по 11 травня 2023 року, включно, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Продовжено виплачувати надбавку за вислугу років у розмірі 70 відсотків посадового окладу (стаж роботи, що дає право на надбавку, становить 34 роки 09 місяців 12 днів).
Встановлено заступнику голови Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 щомісячну доплату до посадового окладу у розмірі 5 відсотків посадового окладу судді, як такій, що займає адміністративну посаду з 12 травня 2020 року.
Наказом голови Ірпінського міського суду від 03.08.2020 №15/к "Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років заступнику голови суду ОСОБА_1 " встановлено з 01 серпня 2020 року позивачу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 80 відсотків посадового окладу (стаж роботи, що дає право на надбавку, становить 35 років 0 місяців 01 день станом на 01.08.2020).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.02.2021 за № 236/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ірпінського міського суду Київської області у зв'язку з поданням заяви про відставку" ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Ірпінського міського суду Київської області у відставку.
Наказом № 4/К від 10.02.2021р Ірпінського міського суду Київської області "Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Ірпінського міського суду Київської області" ОСОБА_1 відраховано зі штату Ірпінського міського суду Київської області з посади судді з 11 лютого 2021 року у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до відомостей штатного розпису на 2021 рік Ірпінського міського суду Київської області, який погоджено в.о. голови Ірпінського міського суду Київської області та затвердженого начальником Територіального управління ДСА у Київській області 12.012.021, у ньому визначено посадовий оклад голови суду, заступника голови суду та судді у розмірі 63060 грн.
Як вбачається з табеля обліку використання робочого часу Ірпінського міського суду Київської області за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 ОСОБА_1 всього відпрацьовано 17 робочих днів, також у табелі відображено відомості щодо 2 днів відпустки.
Відповідно до відомостей довідки про розмір нарахованої та виплаченої суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 11.02.2021 наданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Київській області, ОСОБА_1 нараховано у січні- лютому 2021 року оклад судді - 49784,21 грн (січень 56422,11, лютий - 6637,90); надбавку за вислугу років - 39827,36 (січень 45 137,68, лютий - 5310,32); індексацію доходів - 68,10 грн (січень 77,18, лютий -9,08); надбавку за адмін. посаду - 2489,21 грн (січень 2821,11, лютий -331,90); суддівську винагороду за січень 12280,10 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення 63060,00 грн; суддівську винагороду за лютий - 64777,55 грн; компенсацію за невикористані дні відпустки - 121717,12 грн; вихідну допомогу судді - 349 983,00 грн.
Обчислення суддівської винагороди позивачу з січня 2021 року по 11 лютого 2021 року проведено у відповідності до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.
15.11.2021 позивач звернулась до ТУ ДСА України в Київській області із заявою у якій просила перерахувати та виплатити їй з 01.01.2021 по 11.02.2021 суддівську винагороду, матеріальної допомоги на оздоровлення та інших виплат, належних при звільненні виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн. Додатково позивач просила надати довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270 грн.
Листом від 24.11.2021 № 04-24/2919/21 Територіальне управління ДСА України в Київській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку суддівської винагороди з 01.01.2021 по 11.02.2021.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується зокрема регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 6 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (ч.1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").
Частиною першою статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обумовлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.
Відповідно до положень Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Водночас, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" додатково встановлено наступні розміри прожиткового мінімуму для: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень.
Отже, законодавцем фактично розширено перелік основних соціальних і демографічних груп населення та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для вказаних категорій осіб встановлено у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб.
Суд наголошує, що будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на наступне. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11 березня 2020 року в справі № 4-р/2020, з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018).
Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 1 січня 2001 року № 1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).
Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.
За таких обставин, при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів" та Законом України "Про прожитковий мінімум", які не передбачають встановлення окремого розміру прожиткового мінімуму для суддів, при цьому застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні прямо суперечить статті 130 Конституції України.
При цьому, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX як і будь-яким іншим діючим нормативно-правовими актами не скасовані та не внесені зміни в чинні норми права, передбачені: ч.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (визначає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами); ст. 130 Конституції України (визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій); ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" (встановлює перелік до основних соціальних і демографічних груп населення).
Відтак, неможливо розглядати положення абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" в частині застосування до розрахунку суддівської винагороди з 01 січня 2021 року розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб 2102 гривні, як такі, що відповідають принципам якості та правової визначеності закону, в сенсі застосування до правовідносин визначення розміру суддівської винагороди позивача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у січні - грудні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" була неправомірною.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.11.2021 в справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 у справі № 360/503/21.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області щодо нарахування та виплати позивачу - судді Ірпінського міського суду Київської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 по 11 лютого 2021 року суддівської винагороди у розмірі меншому ніж передбачено ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ст. 130 Конституції України та похідні від них вимоги про зобов'язання вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню, оскільки саме Територіальне управління ДСА України в Київській області як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату позивачу суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя та під час розрахунку річного фонду суддівської винагороди судів Київської області (зокрема позивача) визначити необхідний та достатній розмір річного фонду суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму в розмірі 2270 грн.
Крім того, вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати відповідну довідку про розмір суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн для подачі зазначеної довідки до Пенсійного фонду України для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання також підлягають задоволенню.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Мєзєнцев Є.І.
Суддя Файдюк В.В.