Справа № 761/324/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Матвеєва Ю.О.
Іменем України
24 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Полторацького Артема Олеговича головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Товариства з обмеженою відповідальністю "Експедиція 777", Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- скасувати постанову серії 1КІ № 0000857115 від 20.12.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити;
- стягнути з відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь позивача кошти у розмірі 374 грн (штраф 370 грн. та комісія за надання послуг з переказу 34 грн.);
- стягнути з відповідача ТОВ «Експедиція 777» на користь позивача кошти в розмірі 1397 грн. (послуги евакуатора в розмірі 1270 грн., комісія з надання послуг з переказу 127 грн.);
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача кошти в сумі 316,80 грн. (послуга зберігання транспортного засобу на спецмайданчику в розмірі 288 грн., комісія з надання послуг з переказу 28,80 грн.);
- стягнути в рівних частинах за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та з відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь позивача кошти в сумі 506,12 грн. (сплачений судовий збір в розмірі 496,20 грн, комісія з надання послуг з переказу 9,92 грн.)
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідачем не було належним чином встановлено факт порушення позивачем вимог правил дорожнього руху.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2022 відносно позивача інспектором з паркування відділу інспекції з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Полторацьким А.О. винесено постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та із визначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 680 грн.
При цьому, змістом даної постанови визначено, що 20.12.2022 о 10 год. 32 хв., позивача притягнуто до відповідальності за те, що належний йому транспортний засіб «ToyotaRAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 , зупинено на пішохідному переході або ближче 10м до нього, що порушує пункт 15.9г Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 122 КУпАП.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що транспортний засіб дійсно був припаркований в положенні, відстань до пішохідного переходу якого складала менше 10м, та розташований таким чином на проїзній частині дороги, що створювало перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим транспортним засобам, що рухались проїзною частиною дороги.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з статтею 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 1521 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
У статті 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У частині третій статті 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до статті 14-2 КУпАП).
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє колегії суддів прийти до правового висновку, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 КУпАП.
Зазначалося, позивача оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Відповідно до підпункту «г» пункту 15.9 ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи дійсно підтверджується факт вчинення адміністративного правопорушення, за яке позивача було притягнуто до відповідальності
Так, як вбачається з матеріалів справи відповідачем було здійснено фотофіксацію (із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат) вказаних обставин з різних ракурсів. Із наведеної фотофіксації цілком достовірно вбачається, що транспортний засіб позивача був припаркований саме ближче 10-ти метрів до пішохідного переходу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що норми чинного законодавства не визначають обов'язку застосування вимірювального пристрою при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не заперечує факту того, що при притягненні особи бо відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, повноважна особа має встановити факт недотримання визначеної законом мінімальної відстані, за необхідності використовуючи відповідні пристрої.
Проте, з наявних матеріалів фотофіксації факт розташування транспортного засобу ближче 10-ти метрів до пішохідного переходує цілком очевидним, а тому відсутня необхідність у підтвердженні цього факту додатковими засобами.
Окрім того, позивачем у ході судового розгляду не було надано жодних доказів тому, що його транспортний засіб було розташований не ближче 10-ти метрів до пішохідного переходу.
Відтак, даному випадку відповідачем доведено факт розташування належного позивачу транспортного засобу «ToyotaRAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 ближче 10-ти метрів до пішохідного переходу, згідно наданих матеріалів фотофіксації.
Допущення формальних та юридично незначимих порушень при оформленні спірної постанови, не спростовують факт вчинення спірного правопорушення та не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності. Тому відповідні доводи скаржника відхиляються колегією суддів.
Згідно вимог статті 265-4 КУпАП тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.
Розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, зокрема на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі.
Зважаючи на те, що у ході судового розгляду був підтверджений факт розташування транспортного засобу позивача ближче 10 метрів до пішохідного переходу, то оскаржувана постанова щодо притягнення позивача до відповідальності, а також дії інспектора щодо тимчасового затримання транспортного засобу є правомірними, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Правильною є також і відмова у задоволенні інших позовних вимог щодо стягнення коштів завданої шкоди, оскільки такі вимоги є похідними, а фактів протиправних дій відповідачів, які є підставою для відшкодування шкоди, у ході судового розгляду, як зазначалося, встановлено не було.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.03.2023 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя А.Ю. Коротких