Справа № 620/5458/22 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.
24 квітня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії відповідача у прийнятті рішення від 14 лютого 2022 року № 254150013949 про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі її заяви від 22 січня 2021 року № 723; зобов'язання відповідача скасувати в повному обсязі прийняте ним рішення від 14 лютого 2022 року № 254150013949 про відмову в призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язання відповідача з 22 січня 2021 року на підставі заяви від 22.01.2021 № 723 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, з урахуванням проведеного розрахунку періодів її роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 в одинарному обчисленні не менш ніж 16 років 8 місяців 3 дні, з відповідним пільговим обчисленням у полуторному розмірі, що дає право на зменшення пенсійного віку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обгрунтування скарги апелянт зазначив, що задоволення вимог позивачки в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України №1788 та можливість застосування його під час вирішення спору є необгрунтованим, оскільки на момент звернення позивачки із заявою про призначення пенсії пенсія за віком на пільгових умовах (за списком №1) призначається на умовах Закону №1058-IV.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила, що доводи апелянта є надуманими та безпідставними. Позивачка просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою від 22.01.2021 про призначення їй пенсії, надавши, при цьому пакет документів.
За результатом розгляду зазначеної вище заяви пенсійним органом було відмовлено позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 50 років. При цьому, для обчислення пільгового стажу не врахований період роботи з 01.07.2019 по 31.12.2020, оскільки в довідці Ф-122 від 14.01.2021 № 09-33-5 зазначена посада ОСОБА_2 - провідний бухгалтер, а в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14.01.2021 № 09-34-5 - провідний інженер.
Не погодившись із прийнятим рішенням позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 620/5372/21, яке 25.01.2022 набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладене у листі від 17.02.2021 № 2500-0303-8/8694 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2021 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та статей 55, 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
На виконання вказаного судового рішення відповідач повторно здійснив розгляд заяви позивача від 22.01.2021 та прийняв рішення від 14.02.2022 № 254150013949, яким відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. Прийняття вказаного рішення обумовлено тим, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачені статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка набула чинності з 11.10.2017, а не пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до наданих документів до пільгового стажу за списком № 1 зараховані періоди роботи з 05.10.2004 по 31.12.2009. Пільговий стаж за списком № 1 складає 5 років 2 місяці 27 днів, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах в 1,5 розмірі - 7 років 10 місяців 11 днів. Згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж позивача становить 25 років 11 місяців 1 день (з урахуванням додатково зарахованого стажу за списком № 1 становить 30 років 11 місяців 1 день).
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2010 по 03.06.2019, з 01.07.2019 по 31.12.2020, оскільки в Довідці від 30.06.2019 № 12 відсутні підписи керівника установи, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. В довідці від 14.01.2021 № 09-33-5 посада ОСОБА_2 зазначена як «провідний бухгалтер», в той час як в Довідці від 14.01.2021 № 09-34-5 - «провідний інженер», що не відповідає зразку відповідно до Додатку 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2019 № 12.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Ключовим у цій справі є питання щодо виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Позивачка вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягнення 46 років вона має право на пенсію на пільгових умовах.
Натомість відповідач керується Законом №1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 50 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XIІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Пунктом «а» ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до 02 березня 2015 року) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за - списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII внесені зміни у наведену норму та збільшено віковий ценз набуття права на пенсію на пільгових умовах для жінок із 45 років до 50 років із одночасним запровадженням поетапного збільшення вікового цензу, у тому числі, жінки, дати народження з 01 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року набували право на пенсію у 49 років 6 місяців.
Згідно з п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, у редакції від 09 липня 2003 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, окрім іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Отже Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у питаннях пенсійного забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 відсилав до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян", у том числі статтею 114, відповідно частин першої, другої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Таким чином, починаючи з жовтня 2017 року призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 здійснювалось на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" які містили ідентичні вимоги та положення.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII (справа №1-5/2018(746/15)), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №1 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, зокрема, за списком №1, для жінок досягнення 45 років, у той час, як Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - досягнення 50-річного віку.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині визначення віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Водночас Конституційний Суд України в рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зазначив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Таким чином, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 21 квітня 2021 року у справі №360/3611/20 зазначив, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.
Отже як вірно зазначив суд першої інстанції, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії вбачається, що підставою для відмови став недостатній пільговий стаж, який складає 5 років 2 місяці 27 днів, при необхідних 7 років 6 місяців зазначених роботах за списком № 1.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
У оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів до пільгового стажу за Списком №1 враховані періоди роботи з 05.10.2004 по 31.12.2009. При цьому до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.01.2010 по 03.06.2019, з 01.07.2019 по 31.12.2020, оскільки довідки від 30.06.2019 №12, видана Державним спеціалізованим підприємством з управління капітальним будівництвом зони відчуження, від 14.01.2021 №09-33-5 та №09-34-5, видані ДП «Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» не відповідають встановленому зразку відповідно до додатку 5 Порядку, а саме у них відсутні підписи керівника установи, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера, а у довідці Ф-122 від 14.01.2021 №09-33-5 зазначена посада -провідний бухгалтер, а в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки від 14.01.2021 №09-34-5 - провідний інженер.
Так, згідно записів, наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивачки:
- 05.10.2004 прийнято на посаду бухгалтера до Державного спеціалізованого підприємства «Техноцентр»;
- 11.08.2008 переведено на посаду головного бухгалтера з капітального будівництва з особливо шкідливими умовами праці;
- 21.02.2011 призначено на посаду заступника головного бухгалтера з особливо шкідливими умовами праці;
- з лютого 2011 року Державне спеціалізоване підприємство «Техноцентр» реорганізовано в державне спеціалізоване підприємство з управління капітальним будівництвом зони відчуження.
- 01.12.2018 переведено на посаду провідного бухгалтера бухгалтерії зони відчуження;
- 07.06.2019 переведена на посаду провідного інженера відділу технічної документації з будівництва служби капітального будівництва з особливо шкідливими умовами праці;
- 30.06.2019 звільнено у зв'язку з переведенням;
- 01.07.2019 призначено на посаду провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності ДП «Центр організаційно-технічного забезпечення управління зоною відчуження»;
- 19.09.2019 переведено на посаду заступника головного бухгалтера.
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, зі змінами, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що територіальний пенсійний орган, який призначає пенсію, під час прийому від заявника документів для призначення пенсії зобов'язаний здійснити перевірку належного оформлення наданих документів, і у випадку виявлення дефектів
Крім того територіальний пенсійний орган має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відтак, уповноважені посадові особи відповідача повинні були перевірити належність оформлення Довідки від 30.06.2012 № 12 і саме на цьому етапі вимагати від установи, яка її видала, дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість її видачі.
Як свідчать матеріали справи серед документів, які були прийняті спеціалістом пенсійного органу наявна Довідка від 30.06.2019 № 12.
Крім того із змісту листа ГУ ПФУ в Чернігівській області від 17.02.2021 вбачається, що вказані обставини не були підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії вперше.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем принципу «належного урядування» за практикою Європейського суду з прав людини в частині визначення підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії - незарахування до пільгового стажу позивача період її роботи з 01.01.2010 по 03.06.2019.
До того ж у матеріалах справи наявні оновлені (як зазначено позивачем у позовній заяві) Довідки Державного спеціалізованого підприємства з управління капітальним будівництвом зони відчуження від 30.06.2019 № 12, які містять підписи голови комісії з реорганізації, головного бухгалтера та менеджеру з персоналу і підтверджують період роботи позивача з 05.10.2004 по 03.06.2019 на посадах, що дають право на пільгову пенсію відповідно до Списку № 1.
Оскільки дані трудової книжки та Довідок від 30.06.2019 № 12 узгоджуються між собою та не містять суперечностей, колегія суддів вважає, що період роботи позивачки на посадах в Державному спеціалізованому підприємстві «Техноцентр» (у подальшому - в Державному спеціалізованому підприємстві з управління капітальним будівництвом зони відчуження) з 05.10.2004 по 03.06.2019 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивачки. Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу позивачки її період роботи з 01.07.2019 по 31.12.2020 у зв'язку з тим, що в Довідках від 14.01.2021 № 09-33-5 та № 09-34-5 зазначені різні посади, а саме «провідний бухгалтер» та «провідний інженер», слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що спірні довідки були прийняті відповідачем. Однак, заходів щодо перевірки правомірності видачі вказаних Довідок відповідачем, за наявності у нього сумніву, вжито не було.
Фактично зміст вказаних вище Довідок про період роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за Списком № 1 в Державному підприємстві «Центр організаційно-технічного інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» у період з 01.07.2019 по 31.12.2020 узгоджується із записами трудової книжки і суперечностей не містять.
Отже колегія суддів вважає, що період роботи позивачки на посадах, що дають право на пенсію за Списком № 1 в Державному підприємстві «Центр організаційно-технічного інформаційного забезпечення управління зоною відчуження» у період з 01.07.2019 по 31.12.2020 також підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивачки.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М.Єгорова
А.Ю. Коротких