П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/160/23
Категорія: 106000000
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Час і місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Аргіровій М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні 02 січня 2023 року з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області та виконанні усіх пов'язаних із цим дій;
зобов'язати Головне управління ДФС в Одеській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області звільнити ОСОБА_1 02.01.2023 з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 та виконати усі пов'язані із звільненням дії, в тому числі здійснити розрахунок та виплатити у день звільнення одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років, виплатити у день звільнення суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток, відповідно до листа ГУ ДФС в Одеській області №544/B/15-97-08-09 від 11.10.2021; зобов'язати відповідача в особі голови комісії з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання судовим рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 28.08.1997 перебуває на службі у податковій міліції. При цьому ДФС України перебуває у стані ліквідації та з 31.12.2021 забезпечено повне скорочення чисельності працівників, в тому числі податкової міліції. Водночас, позивач 31.12.2021 не був звільнений, та перебував у відпустці по догляду за дитиною до 31.01.2022. В подальшому наказом від 31.01.2022 головою комісії з реорганізації ДФС України № 1 позивачу надано відпустку з 01.02.2022 по 31.01.2023. 26.12.2022 у зв'язку з повним скороченням Державної фіскальної служби України та на підставі того, що позивач має право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, ним було направлено рапорт Голові комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 від 26.12.2022 про звільнення з 02 січня 2023 року з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 та виконання усіх необхідних дій пов'язаних зі звільненням. Але Головою комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 02 січня 2023 позивача не було звільнено та відповідно не було здійснено усі необхідні дії пов'язані зі звільненням. У зв'язку із цим позивач вважає грубим порушенням вимог чинного трудового законодавства дії голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області щодо фактичної відмови у звільненні, проведенні остаточного розрахунку та інших дій, пов'язаних зі звільненням.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Одеській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 26.12.2022 про звільнення 02.01.2023 з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114.
Зобов'язано Головне управління ДФС в Одеській області в особі Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26.12.2022 про звільнення 02.01.2023 з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, та прийняти рішення по суті порушеного питання.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в зобов'язальній частині щодо повторного розгляду рапорту та відмови у задоволенні похідних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи та їх суперечність нормам матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нове, яким прийняти рішення по суті порушеного питання та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що для повного та всебічного відновлення порушеного права необхідним є саме зобов'язання відповідача звільнити позивача та виконати усі пов'язані зі звільненням дії.
Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 року № 09, наказом голови П'ятого апеляційного адміністративного суду № 9-до/с від 28.02.2022 року, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П'ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить розгляд справи проводити за його участю, а тому розгляд справи призначено у режимі відеоконференції.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 28.08.1997 перебуває на службі у податковій міліції та наразі займає посаду старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області.
Згідно наказу Голови комісії з реорганізації ДФС України Якубівського В.Л. від 31.01.2022 р. № 1 "Про відпустку співробітнику податкової міліції" ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною тривалістю з 01 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року.
26.12.2022 у зв'язку з повним скороченням Державної фіскальної служби України та на підставі того, що позивач має право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, ним було направлено рапорт Голові комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 від 26.12.2022 про звільнення з 02 січня 2023 року з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 та виконання усіх необхідних дій пов'язаних зі звільненням.
У відповідь головою комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області ОСОБА_2 позивачу направлений лист від 29.12.2022 №7/ДФС, відповідно до якого ключі від сейфів та кабінетів, які знаходяться в адміністративній будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , не надходили, що унеможливлює здійснення прийняття Матеріальних цінностей та документів, згідно акту прийому-передачі. В зв'язку з вищевказаним, на даний час ще триває процедура внесення інформації про Комісію з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області до ЄДР та затвердження її складу. Додатково повідомляється, що план заходів, пов'язаних з реорганізацією та кошторис витрат - не затверджені. Фінансування комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області відсутнє. На даний час комісія з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області не має повноважень для звільнення працівників, яких по цей час не звільнено.
Зважаючи на те, що станом на 02.03.2023 єдиною особою, яка є уповноваженою на звільнення позивача, є голова комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, який фактично відмовив позивачу у звільненні, чим грубо порушив вимоги трудового законодавства, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі, виходив з того, що уповноваженою особою на звільнення позивача допущено бездіяльність, так як по суті рапорт ОСОБА_1 від 26.12.2022 про звільнення 02.01.2023 з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 не розглянутий, відповідне рішення не прийнято, чим порушено права та інтереси позивача, адже його поставлено у стан невизначеності.
Водночас, щодо позовної вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення, то суд першої інстанції вказав на неможливість задоволення такої вимоги, мотивувавши тим, що вона передбачає втручання у дискреційні повноваження відповідача.
При цьому, з метою захисту порушеного права позивача зобов'язав відповідача розглянути по суті рапорт позивача про звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення по суті, оскільки це відповідатиме ефективному захисту прав та законних інтересів позивача, та водночас не становитиме втручання у дискреційні повноваження уповноваженого органу. Також прийшов до висновку, що не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати усі пов'язані із звільненням дії, в тому числі здійснити розрахунок та виплатити у день звільнення одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років, виплатити у день звільнення суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток, відповідно до листа ГУ ДФС в Одеській області №544/B/15-97-08-09 від 11.10.2021, як передчасні.
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання повторно розглянути рапорт позивача про звільнення та в частині відмови у задоволенні похідних позовних вимог та просить прийняти рішення по суті порушеного питання.
Так, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно вказано, що на дату звернення позивача з рапортом від 26.12.2022 про звільнення було затверджено Голову комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області.
Положеннями Порядку № 1074 з урахуванням Положення № 236 розмежовано повноваження Голови комісії з реорганізації ДФС України та Голови з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області (територіального органу), в тому числі і в питанні звільнення працівників.
Так, до повноважень Голови комісії з реорганізації ДФС України ОСОБА_3 належить звільнення виключно керівників та заступників керівників територіальних органів ДФС, в той же час звільнення інших працівників територіальних органів ДФС належить до компетенції Голови комісії з реорганізації відповідного територіального органу, в даному випадку Головного управління ДФС в Одеській області.
Оскільки позивач обіймає посаду старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області, то питання щодо його звільнення та проведення всіх розрахунків при звільненні відноситься до компетенції Голови комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області про що вірно зазначено судом першої інстанції.
При цьому підставою для не звільнення позивача зазначено те, що на даний час комісія з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області не має повноважень для звільнення працівників, яких по цей час не звільнено.
Отже, дослідивши рапорт позивача та надану відповідь, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що голова комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській допустив бездіяльність, так як по суті рапорт ОСОБА_1 від 26.12.2022 про звільнення 02.01.2023 з посади старшого слідчого першого відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління Фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 п. "г" (через скорочення штатів) відповідно до положення про проходження служби рядовим i начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 не розглянутий, відповідне рішення не прийнято, чим порушено права та інтереси позивача, адже його поставлено у стан невизначеності.
Позивач при зверненні до суду першої інстанції так і в апеляційній скарзі просив зобов'язати відповідача саме звільнити його з займаної посади.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що питання про прийняття рішення за наслідками розгляду рапорта позивача, а саме позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення носить дискреційний характер.
Згідно наукового висновку Верховного Суду «Щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18 та від 08.04.2020 у справі №569/2580/16-а.
Розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність різноманітних обставин, уточнюються дані про проходження особою служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис перевіряється особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов'язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби у запас Збройних Сил України, оскільки прийняття наказу про звільнення зі служби є дискреційними повноваженнями відповідного органу, а тому доводи апелянта що для повного та всебічного відновлення порушеного права необхідним є саме зобов'язання відповідача звільнити позивача є безпідставними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини у свої практиці зазначив, що ефективний спосіб захисту повинен бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд суб'єкта владних повноважень дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (Рішення у справі «Гурепка проти України» від 06.09.2005) і такий спосіб захисту повинен існувати незалежно від форми його вираження у правовій системі тієї чи іншої країни (Рішення у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» від 15.11.1996). Ефективний спосіб захисту повинен запобігати виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування порушенню, що мало місце (Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26.10.2000).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Права та інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон не визначає такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
З огляду на положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. п. 2, 3, 4, 10 ч. 2, ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що з метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача розглянути по суті рапорт позивача про звільнення з військової служби та прийняти відповідне рішення по суті, оскільки це відповідатиме ефективному захисту прав та законних інтересів позивача, та водночас не становитиме втручання у дискреційні повноваження уповноваженого органу.
В свою чергу, суд першої інстанції також обґрунтовано вказав, що не підлягають задоволенню як передчасні, похідні позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати усі пов'язані із звільненням дії, в тому числі здійснити розрахунок та виплатити у день звільнення одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років, виплатити у день звільнення суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток, відповідно до листа ГУ ДФС в Одеській області №544/B/15-97-08-09 від 11.10.2021, а тому доводи апелянта, що для повного та всебічного відновлення порушеного права необхідним є виконати усі пов'язані зі звільненням дії є безпідставними.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 313, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329,361 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 25 квітня 2023 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова