П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
25 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/4852/22
Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Дата і місце ухвалення 12.01.2023р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року по справі №400/4852/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії від 24.05.2022 р. №143750002424;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, починаючи з моменту звернення за її призначенням - з 31.01.2022 р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023р. позов частково задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.05.2022 р. №143750002424 про відмову в призначенні пенсії за віком, та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог, відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що обов'язковою умовою для призначення пенсії за віком за новим місцем проживання є підтвердження факту припинення нарахування і виплати пенсії за попереднім місцем проживанням. Враховуючи, що на день розгляду поданої позивачем заяви у пенсійного органу відсутня відповідна пенсійна справа, а також атестат про припинення виплати пенсії, останній вважається таким, що отримує пенсію за попереднім місцем проживанням, а отже рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи та надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим просив залишити судове рішення без змін.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації, який з липня 2003 р. отримує пенсію за віком.
У травні 2014 р. позивач змінив постійне місце проживання на Україну та отримав посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 від 26.05.2014 року.
Листом від 12.01.2022 р. №1703/97 відділ Пенсійного фонду Російської Федерації по Іркутській області повідомив позивача про припинення виплати пенсії з 01.09.2021 р., у зв'язку з виїздом останнього на постійне місце проживання до України.
17 травня 2022 р. позивач звернувся до Очаківського об'єднаного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №143750002424 від 24.05.2022 р.
Зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало не надходження на адресу пенсійного органу пенсійної справи позивача, а також атестат про припинення виплати пенсії.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зазначив, що обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначав пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера покладається на пенсійний орган, що розглядає заяву про призначення пенсії. Вважає, що припинення виплати пенсії за попереднім місцем проживання заявника, підтверджується листом відділу Пенсійного фонду Російської Федерації по Іркутській області від 12.01.2022 р. №1703/97, а отже рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком слід скасувати, а відповідача зобов'язати повторно розглянути подану позивачем заяву, з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Як передбачено частиною другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Відповідно до статті 7 Угоди при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Статтею 8 Угоди встановлено, що органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно із пунктом 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений чіткий перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, в якому такий документ як атестат про припинення пенсії відсутній.
Водночас, пунктом 4.12 Порядку № 22-1 передбачено, що при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).
Системний аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить, що саме на орган, що призначає пенсію, покладено обов'язок у разі переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці покладено обов'язок надсилання запиту про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.
Також листом Міністерства соціальної політики України № 6463/0/2-22/54 від 30.06.2022 року, адресованим Пенсійному фонду України, погоджено позицію, викладену в листі/рішенні Пенсійного фонду України щодо прийняття рішень про призначення пенсії згідно із законодавством України особам, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду Російської Федерації, за умови надання належним чином сформованих пенсійних справ, отриманих в органах Пенсійного фонду Російської Федерації, в тому числі з документами про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації.
Судова колегія звертає увагу на те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин міжнародним договором - Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року - встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання особи, при цьому, при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, для встановлення права особи на пенсію органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, зобов'язані співпрацювати між собою.
Також, слід зазначити, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем її проживання (реєстрації) (територіального органу Пенсійного Фонду Російської Федерації) згідно з пункту 4.12 Порядку № 22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а ненадання заявником документів, які не передбачені Порядком №22-1, не може слугувати підставою для відмови у призначенні/поновленні пенсії за віком відповідно Закону №1058-ІV.
З огляду на вище викладене, колегія судів вважає, що право на призначення/поновлення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання відповідних матеріалів про припинення виплати пенсії органами Пенсійного фонду Російської Федерації.
На підставі викладеного у сукупності, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на пенсійне забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.05.2022 р. №143750002424, та наявність підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, починаючи з моменту звернення за її призначенням - з 17.05.2022 р., з урахуванням висновків суду.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року по справі №400/4852/22- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Судді: А.Г. Федусик
О.А. Шевчук