Справа № 159/3950/22
Провадження № 2/159/184/23
24 квітня 2023 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участю секретаря Конашук М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та діє, як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області про втрату права користування житловим приміщенням, -
В жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про визнання осіб такими, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 04 серпня 2016 року він уклав шлюб з громадянкою Республіки Вірменія ОСОБА_2 . Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 . В квартирі АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані його дружина, ОСОБА_2 , та син ОСОБА_3 . Власником даної квартири є позивач по справі. Влітку 2018 року ОСОБА_2 з сином, ОСОБА_3 , виїхала з місця свого проживання в невідомому напрямку. В позовній заяві позивач зазначає, що на даний час відповідачі в спірній квартирі зареєстровані, проте вже більше чотирьох років там не проживають. Всі обов'язки по зберіганню та використанню квартири покладені тільки на позивача. Позивач вважає, що відповідачі на даний час проживають за межами України. Позивач не може у повній мірі реалізувати свої права як власник майна, тому змушений звернутися за захистом порушеного права до суду.
На підставі вище викладеного позивач просив суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2022 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.01.2023.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.01.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2023 для витребування доказів.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22.02.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 22.03.2023.
22.03.2023 судове засідання не відбулося через перебування головуючого судді у щорічній відпустці.
17.04.2023 судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача.
Позивач та його представник до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та участі позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Служби у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечує проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.
Дослідивши докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15028428 від 25.06.2007.
Позивач та відповідачка, ОСОБА_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04.08.2016, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 18.09.2019 Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, актовий запис №328.
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане 25.04.2019 Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Будинковою книгою НОМЕР_3 підтверджується факт прописки (реєстрації) громадян, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 .
З інформації, а саме з матеріалів звернення громадянина ОСОБА_1 , яке зареєстроване в ІТС ІПНС Ковельського ВП (журналі Є.О.) 02.05.2019 за №5785, які надані Ковельським РУП ГУНП у Волинській області від 20.02.2023 №843/51/01-2023 вбачається, що громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не проживають близько двох років.
З інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України №91-5430/18/23-Вих від 08.02.2023 щодо перетину державного кордону України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що останній перетнув кордон України 05.04.2019 о 18 год 54 хв в напрямку Київ-Єреван. Іншої інформації немає.
З інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Держаної прикордонної служби України №91-9125/18/23-Вих від 02.03.2023 щодо перетину державного кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що остання перетнула кордон України 05.04.2019 о 18 год 53 хв в напрямку Київ-Єреван. Іншої інформації немає.
Як вбачається з копії вироку суду Республіки Вірменія м. Єреван від 17.10.2019, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано та визначено місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері: ОСОБА_4 .
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.
Відповідно до частини першої статті 156 ЖК України, з урахуванням положень частини першої статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла, або законом.
В частині четвертій статті 156 ЖК України зазначено, що до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Статтями 71, 72 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу Української РСР» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Відповідно до ст. 11 СК України кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Стаття 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України). Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлені судом факти свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживають в спірній квартирі з 2019 року, місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено за місцем проживання матері: ОСОБА_4 в Республіці Вірменія, отже відповідачі є такими, що втратили право користування жилим приміщенням за вказаною вище адресою, що тягне за собою зняття цих осіб з реєстрації в даному помешканні.
За згодою позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн залишити за ним.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради про втрату права користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області, код ЄДРПОУ 04051402, місцезнаходження: вул. Незалежності, 73, м. Ковель, Волинська область.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий:А. В. ЧАЛИЙ