про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 квітня 2023 року м. Київ Справа № 320/12487/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бандола Олександра Олексійовича про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бандола Олександра Олексійовича , у якому просить суд визнати дії приватного виконавця протиправними та визнати протиправною, скасувати постанову від 10.02.2023 про відкриття виконавчого провадження №70994146.
Позивач в позовній заяві зазначив про те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2022 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги. Рішення суду набрало законної сили 25.08.2022 та відповідачем по справі на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" винесено постанову від 10.02.2023 про відкриття виконавчого провадження. Також, постановою від 13.02.2023 приватним виконавцем накладено арешт коштів боржника. ОСОБА_1 посилаючись на положення Закону України "Про виконавче провадження" вважає дії приватного виконавця протиправними, оскільки Боржника не було повідомлено в установленому Законом порядку про відкриття виконавчого провадження.
Виходячи із вищевказаного та встановлених обставин та підстав заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Пунктом 4 частини першої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суд вважає необхідним зазначити, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Зокрема, юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано ст. 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Так, частиною першою вказаної статті Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені: рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого документу, виданого адміністративним судом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору; постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди; постанови приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження; постанови приватного виконавця про стягнення штрафів.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п.25 постанови від 05.12.2018 у справі №279/2369/17, юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих господарськими судами, а необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що приватним виконавцем спірною постановою від 10.02.2023 відкрито виконавче провадження за заявою боржника на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2022, яким задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги. Рішення суду набрало законної сили 25.08.2022.
Відповідно, судом встановлено, що предметом спірних правовідносин у даній справі є дії відповідача щодо виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2022, яке було ухвалено відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України.
За ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Тобто, як право на звернення зі скаргою, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України та його примусовим виконанням.
Приймаючи до уваги те, що позивачем оскаржується постанова відповідача в рамках виконавчого провадження з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва, суд вважає, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вищевикладене, як сторона виконавчого провадження боржник, має право оскаржувати дії та бездіяльність приватного виконавця при виконанні рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2022, у порядку ЦПК України до Подільського районного суду м. Києва, яким було винесено рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Відповідно, спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення у справі, винесеного районним судом за правилами ЦПК України, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку ЦПК України.
За наведених обставин, суд вважає, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.
Пунктом першим частини першої статті 170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позов не підсудний Київському окружному адміністративному суду, оскільки його не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, позов має розглядатись за правилами ЦПК України тим судом, який видав виконавчий документ, а тому у відкритті провадження необхідно відмовити.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює позивачеві, що розгляд вказаних вимог повинен здійснюватися за правилами ЦПК України, судом, яким видано виконавчий документ, у даному випадку - Подільським районним судом м. Києва.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бандола Олександра Олексійовича про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд зазначених позовних вимог має здійснюватися у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Войтович І.І.