про повернення позовної заяви
24 квітня 2023 року м. Київ № 320/12843/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 року.
В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Так, визначаючись щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, судом встановлено таке.
Як вбачається з тексту позовної заяви, поміж іншого, позивачем зазначено, що відповідно до постанови Верховного суду від 09.06.2021 по справі N 240/186/20 у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді органу Пенсійного фонду України про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону N 2050-III та Порядку N 159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідно до п. 65, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі N 815/1226/18, аналіз зазначених положень ст. 46 Закону N 1058-IV, свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Оскільки, позивач про порушення свої прав дізнався з листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25.10.2022, тому вважає, що перебіг строку для звернення до адміністративного суду із цим позовом розпочався із дати отримання листа. Зазначив, що позов подано в межах строку звернення.
Водночас, разом з позовом подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування вказаної заяви, представник позивача послався на постанову Верховного суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, просив суд вважати причину пропуску процесуального строку на подання адміністративного позову поважною та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 08.02.2023, та оспорює бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 30.06.2021.
Таким чином, правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду, виникли у період після повної виплати розрахункової суми 30.06.2021, тобто майже за сім місяців до введення воєнного стану, водночас з цим позовом позивач звернувся 08.02.2023, відтак з істотним пропуском строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
Суд звертає увагу, що отримання позивачем листа пенсійного органу від 25.10.2022 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Аналогічні висновки застосування норм права у спірних правовідносинах викладені в постанові Верховного суду від 05.09.2022 по справі N 520/12545/21 (при цьому суд наголошує, що у даній справі правовідносини є подібними до правовідносин у справі N 520/12545/21), в якій крім іншого посилаючись на висновки Верховного суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі N 240/12017/19 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані лише з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами; чітко визначені та однакові для всіх учасників справи звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умови щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Також суд не бере до уваги посилання представника позивача на постанову Верховного суду від 29.09.2022 у справі N 500/1912/22, оскільки обставини у даній справі не є тотожними обставинам справи N 500/1912/22, та виникають з інших правовідносин. Окрім того, слід зазначити, що у вказаній вище постанові Верховний Суд з поміж іншого звернув увагу, що позивач є учасником бойових дій та був мобілізований у першу хвилю. Натомість таких причин у поданій заяві про поновлення пропущеного строку в даній адміністративній справі представником позивача не наведено.
Враховуючи викладене, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач був позбавлений можливості звернення до суду у строки передбачені чинним законодавством.
Разом з цим суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги твердження представника позивача викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, як обґрунтовані та належні підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, звернувшись 08.02.2023 до суду з даним позовом позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
За приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки з даним позовом позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України, зазначені позивачем (його уповноваженим представником) в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, поданого разом з позовом та підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що в силу положень ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись положеннями ст. ст. 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295, 297 КАС України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали разом із позовною заявою й усіма доданими до неї документами надіслати/видати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панченко Н.Д.