Справа № 344/2106/22
Провадження № 22-ц/4808/423/23
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
20 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Василишин Л.В.
суддів: Фединяка В.Д., Максюти І.О.
секретаря Петріва Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Польської М.В. в м. Івано-Франківську, у справі за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно отриманих коштів,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Римарук Ю.І., звернувся до суду з наведеним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 117621 від 09 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.; стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в сумі 10 521,69 грн та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 117621 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») заборгованості за кредитним договором № 1627-01-07-2 від 29 жовтня 2007 року, укладеним між позивачем та АБ «Київська Русь», правонаступником якого є відповідач, в розмірі 43 097,37 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицького В.В. від 26 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження № 67683097 з виконання вказаного виконавчого напису.
Проте виконавчий напис № 117621 від 09 червня 2021 року не підлягає виконанню, оскільки вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Так, згідно кредитного договору кредит надавався по 28 жовтня 2010 року, тобто право вимоги за цим договором настало 29 жовтня 2010 року. Однак, виконавчий напис вчинено лише 09 червня 2021 року, що суперечить підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Заборгованість, яка підлягає стягненню згідно виконавчого напису, нарахована за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року, тобто поза межами позовної давності, при цьому подані нотаріусу документи для вчинення виконавчого напису не підтверджують безспірність такої заборгованості. Більше того, позивач не отримував ні претензій, ні вимог відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 1627-01-07-2 від 29 жовтня 2007 року. Окрім того, виконавчий напис вчинено за кредитним договором, який не є нотаріально посвідченим, що суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
26 січня 2021 року відбулося списання коштів з рахунку позивача в розмірі 10 521,69 грн в рахунок погашення боргу за виконавчим написом. Оскільки виконавчий напис є протиправним та таким, що не підлягає виконанню, то відпадає підстава, на якій відповідач отримав вказані кошти, а отже такі кошти є безпідставно набутими та підлягають стягненню з відповідача з урахуванням вимог статті 1212 ЦК України.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис № 117621 від 09 червня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 10 521,69 грн, судовий збір в сумі 1 985 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.
Зобов'язано Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області повернути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 496,25 грн судового збору.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на вказане рішення в частині стягнення безпідставно набутих коштів та в частині суми стягнутих витрат на правову допомогу подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема апелянт вказує, що вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, суд помилково застосував положення статті 1212 ЦК України, оскільки між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування вказаної норми. Судом не враховано, що існує окремий спосіб захисту у випадку неправомірного стягнення коштів з боржника у виконавчому провадженні, а саме поворот виконання. Зазначеним способом захисту позивач не скористався, а отже обрав невірний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн. Вказує, що з огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом правничої допомоги позивачу в суді першої інстанції, відсутність детального опису робіт, враховуючи, що підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, адже зазначена справа не є складною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності та справедливості.
З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині вимоги про стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» безпідставно отриманих коштів в сумі 10 521,69 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаної вимоги відмовити; рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу із 4 000 грн до 1 000 грн.
Представник позивача адвокат Римарук Ю.І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині законним, обґрунтованим, ухваленим без порушення норм матеріального та процесуального права. Просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Учасники справи в засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» подало заяву про розгляд справи за відсутності його представника. Інші учасники справи причину неявки суду не повідомили.
З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 117621 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 1627-01-07-2 від 29 жовтня 2007 року, укладеним між позивачем та АБ «Київська Русь», правонаступником якого з 09 серпня 2018 року є ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС», правонаступником якого з 15 жовтня 2020 року є ТОВ «Фінансова компанія управління активами», правонаступником якого з 18 жовтня 2020 року є ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», правонаступником якого з 25 травня 2021 року є ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», за період з 25 травня 2021 року по 03 червня 2021 року в сумі 43 097,37 грн, з яких: 27 404,96 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 142,41 грн - заборгованість за відсотками та комісією, 1 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями та 50 грн - плата за вчинення виконавчого напису (а.с. 24).
26 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким В.В. відкрито виконавче провадження № 67683097 з виконання вказаного виконавчого напису (а.с. 22-23).
13 січня 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника (а.с. 10-12).
26 січня 2022 року відбулося списання коштів з рахунку позивача в розмірі 10 521,69 грн в рахунок погашення боргу за виконавчим написом, що підтверджується платіжним дорученням № 520 від 26 січня 2022 року (а.с. 25).
Задовольняючи позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що заборгованість по оспорюваному напису нотаріуса не є безспірною та, врахувавши визнання відповідачем позову в цій частині, дійшов висновку про задоволення вказаної позовної вимоги.
Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 10 521,69 грн, суд виходив з того, що оскільки виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом, визнано таким, що не підлягає виконанню, то отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, врахувавши, що при поданні позовної заяви представником позивача вказано орієнтовні судові витрати 8 000 грн, що підготовка позовної заяви з додатками неможлива без консультації з клієнтом, а також заперечення відповідача щодо таких витрат, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн, оскільки саме такий розмір витрат на правничу допомогу, на думку суду, відповідає принципам розумності та справедливості.
Рішення суду в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, сторонами не оскаржується, а тому в силу статті 367 ЦПК України в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Переглядаючи рішення в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Оскільки у справі, яка переглядається, виконавчий напис, вчинений 09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 117621, за яким з ОСОБА_1 стягнуто 43 097,37 грн, визнано таким, що не підлягає виконанню, то правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу отримані в порядку примусового виконання вищевказаного виконавчого напису грошові кошти в розмірі 10 521,69 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, суд помилково застосував положення статті 1212 ЦК України, так як між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування вказаної норми, колегія суддів відхиляє, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів. При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Подібні висновки щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 у справі № 623/363/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2023 року в частині стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів в сумі 10 521,69 грн немає.
Щодо вимог скарги в частині непогодження з висновком суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції представником позивача було заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи в суді першої інстанції.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.
Так, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (в тому числі і витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Римарук Ю.І., що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 01/05/2022 від 03 лютого 2022 року (а.с. 13-15) та копією ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ № 1020733 від 08 лютого 2022 року (а.с. 17).
На підтвердження витрат на правову допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, представником позивача надано копію акту від 03 червня 2022 року щодо надання юридичних послуг по договору № 01/05/2022 від 03 лютого 2022 року, згідно якого вартість підготовки позовної заяви з додатками становить 8 000 грн, вартість консультації з клієнтом становить 2 000 грн, що разом складає 10 000 грн (а.с. 63) та копію меморіального ордеру № @2PL166298 від 23 лютого 2022 року на суму 10 000 грн, відповідно до якого позивач сплатив вказану суму за надання правової допомоги згідно договору № 01/05/2022 від 03 лютого 2022 року (а.с. 64).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував, що при поданні позовної заяви представником позивача вказано орієнтовні судові витрати 8 000 грн та що підготовка позовної заяви з додатками неможлива без консультації з клієнтом, а також заперечення відповідача щодо таких витрат та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн, що відповідає принципам розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги в цій частині аналогічні запереченням відповідача щодо таких витрат, яким суд першої інстанції дав оцінку. Твердження щодо неспівмірності визначеної судом суми не заслуговують на увагу, оскільки судом правильно оцінено складність справи та обсяг наданих послуг. Інших аргументів апелянтом не наведено.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та зменшення таких витрат з 4 000 грн до 1 000 грн з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку,що апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 лютого 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року.
Суддя-доповідач Л.В. Василишин
Судді: В.Д. Фединяк
І.О. Максюта