Провадження № 11-кп/803/628/23 Справа № 216/8262/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2022 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12021041230000625 від 20.06.2021 року та за №12021041230001342 від 05.11.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України,-
Вироком Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Азербайджан, який є особою без громадянства, має професійно-технічну освіту, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий:
- 19.12.1994 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 140, ч. 4 ст. 81, ст. 42, ст. 43 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 8 місяців, звільнений 15.08.1997 року за амністією;
- 23.11.1998 року Долинським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 229-6 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільнений 04.09.1999 року за відбуттям строку покарання;
- 15.06.2000 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140 КК УРСР до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 15.02.2003 року за відбуттям строку покарання;
- 09.08.2004 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 27.12.2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 4 місяці 11 днів;
- 27.05.2008 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 04.02.2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 27 днів;
- 17.05.2012 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, чч. 1, 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 395, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- 02.07.2012 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за чч. 2, 3 ст. 185, чч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнений 08.07.2016 року за відбуттям строку покарання;
- 21.03.2018 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 30.10.2020 року за відбуттям строку покарання,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Початок строку відбування покарання обчислено з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку. Вирішено питання про речові докази. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 6 грн. 56 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Згідно вироку суду, 20 червня 2021 року близько 01.30 год. ОСОБА_6 , діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, прибув до території домоволодіння АДРЕСА_2 , де скориставшись відсутністю власника вказаного будинку та інших свідків, реалізуючи свій злочинний намір, за допомогою металевого предмету пошкодив вхідні дерев'яні двері гаражу, тим самим потратив до цього приміщення, звідки таємно викрав належне ОСОБА_9 майно, а саме: шуруповерт марки «Dnipro-M» вартістю 716 грн 67 коп., кутову шліфувальну машинку марки «Start Pro» вартістю 633 грн 33 коп., механічну алюмінієву косу невстановленої вартості, металевий алюмінієвий таз об'ємом 40 л невстановленої вартості, коробку з частиною набору свердл «Spitce», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди в розмірі 1 350 грн.
Крім того, 11 жовтня 2021 року приблизно о 15.30 год. ОСОБА_6 , діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, перебуваючи в приміщенні банку «Укрексімбанк», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, просп. Поштовий, 37а, де скориставшись відсутністю уваги потерпілого та свідків, реалізуючи свій злочинний намір, таємно викрав належну ОСОБА_10 чоловічу шкіряну барсетку марки «Bretton» вартістю 766 грн 67 коп., в якій знаходились грошові кошти в розмірі 1 000 грн, ключ від автомобіля з брелоком чорного кольору та документи на ім'я потерпілого, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , картки ОСОБА_11 та платника податків. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди в розмірі 1 766 грн. 67 коп.
Разом з тим 11 листопада 2021 року близько 09.00 год. ОСОБА_6 , діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, знаходячись поблизу приміщення кофейні «Spise room», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, вул. Лермонтова, 37, де скориставшись відсутністю уваги потерпілого та свідків, реалізуючи свій злочинний намір, шляхом вільного доступу з лівої кишені куртки потерпілого ОСОБА_12 таємно викрав мобільний телефон марки «Redmi 9А» вартістю 2 466 грн. 67 коп. Після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши на свою користь, чим завдав потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди в указаному розмірі.
Не погодившись з вказаним вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає вирок суду надто суворим та таким, що підлягає зміні. Вказує, що повністю визнає та кається у скоєному ним злочині. Зазначає, що злочини вчинені ним не пов'язані з насильством і не завдають шкоди людству та злочини скоєно до війни. Вказує, що йому 53 роки, він знайшов роботу у приватній фірмі, виливав вироби з бетону, проживає в Україні з 1989 року та вважає себе громадянином України і подав документи на отримання громадянства та паспорта України, та готовий йти воювати за Україну, також він хворий на ВІЛ інфекцією та переглянув своє життя, перестав вживати наркотики, став відвідувати церкву. Вказує, що після звільнення життєдайні труднощі та обставини штовхнули його знову на те, що він скоїв злочини, але церква допомогла йому зупинитися. Просить дати шанс, вирок скасувати та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку обвинуваченого, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, думку його захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги свого підзахисного, думку прокурора, яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З дотриманням визначеного ч.3 ст. 349 КПК України порядку суд обмежив дослідження фактичних обставин провадження допитом обвинуваченого, який визнав вину в пред'явленому йому обвинуваченні в повному обсязі та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, та за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно.
Ці висновки суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений визнав вину у повному обсязі та розкаявся у скоєному, а також відомості щодо особи обвинуваченого, що він знаходиться на диспансерному обліку з приводу ВІЛ-інф. ІV кл. ст. СНІД+ важкі бак інф., колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання обвинуваченому суд першої інстанції прийняв до уваги ці доводи та зазначив їх у своєму рішенні.
Щире каяття, наряду з рецидивом злочинів жодним чином не знижує суспільної небезпеки ОСОБА_6
Довід апеляційної скарги обвинуваченого, що він проживає в Україні з 1989 року та вважає себе громадянином України і подав документи на отримання громадянства та паспорта України, та готовий йти воювати за Україну, відвідує церкву, та те, що кримінальні правопорушення вчинив через життєдайні труднощі не впливає на призначене покарання та не є підставо для скасування або зміни оскаржуваного вироку.
Доводи апеляційної скарги, що злочини вчинені ним не пов'язані з насильством та скоєні до війни, враховані судом першої інстанції при кваліфікації вини обвинуваченого за вчинені кримінальні правопорушення, та ці обставини не є підставами для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень статі 75 КК України.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_6 знайшов роботу у приватній фірмі у якій виливають вироби з бетону, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи або у судовому засіданні під час апеляційного розгляду.
Судом першої інстанції було розглянуто питання щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом'якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів і відбував покарання у місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило в нього готовності до самокерованої право слухняної поведінки в суспільстві, він належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і за відсутності постійного законного джерела доходів знову вчинив умисні злочини проти власності, що свідчить про прагнення обвинуваченого одержувати матеріальну вигоду за рахунок вчинення злочинів та підвищену суспільну небезпечність останнього, тому його виправлення й перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про суворість призначеного покарання і можливість застосування до нього вимог ст.75 КК безпідставні.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до матеріалів кримінального провадження та долученої до них досудової доповіді раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів і відбував покарання у виді позбавлення волі, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, під наглядом лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, під наглядом лікаря-нарколога перебував у період з січня 2007 року до квітня 2010 року з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів (синдром залежності), знаходиться на диспансерному обліку з приводу ВІЛ-інф ІV кл. ст. СНІД+ важкі бак інф.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_6 обрав у якості джерела доходу, вчинення злочинів проти власності, а відтак і високий ризик вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи викладене, виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства є неможливим.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про суворість призначеного йому покарання необґрунтовані.
При вирішенні питання про призначення покарання обвинуваченому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65-67 КК України призначив покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, і відповідно до положень Загальної частини КК України взяв до уваги конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення, характер і ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого. Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Призначене обвинуваченому покарання на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Кримінальне провадження було розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Центрально-міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2022 року у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12021041230000625 від 20.06.2021 року та за №12021041230001342 від 05.11.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, що знаходиться під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді