Провадження № 11-кп/803/1349/23 Справа № 233/250/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
11 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8
потерпілої: ОСОБА_9 (в режимі відео конференції)
представника потерпілої: ОСОБА_10 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12021052380000786 від 01 грудня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч. 1 ст. 286 КК України,-
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яснозір'я, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, працездатного, але офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків передбачених ст. 76 КК України періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_9 20 000 (двадцять тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з АТ «СГ «ТАС» (код ЕДРПО 30115243) на користь потерпілої ОСОБА_9 38 828,49 гривень (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сорок дев'ять копійок) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов'язані із проведенням судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/105-22/12-ІТ від 17 січня 2022 року в сумі 686,48 грн. та судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/105-22/20-ІТ від 17 січня 2022 року в сумі 686,48 грн. Вирішено питання про арешт майна і речові докази.
Згідно вироку суду, 01 грудня 2021 року приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_6 керуючи на достатніх правових підставах технічно справним транспортним засобом - автомобілем «FORD Sierra», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 рухався по проїжджій частині проспекту Ломоносова, м. Костянтинівка, Краматорського району, Донецької області за напрямком руху з боку вул. Абрамова у бік вул. Леваневського, м. Костянтинівка, Краматорського району, Донецької області. Наближаючись до перехрестя з вул. Шмідта, де за його напрямком руху був увімкнений зелений сигнал світлофора, діючи в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, згідно яких: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та не відреагував на її зміну. Діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, належним чином не переконався, що його подальший рух не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виникненні небезпеки для його руху або перешкоди у вигляді пішохода ОСОБА_9 . Остання вийшла на дорогу та стала перетинати її на заборонений сигнал світлофора по регульованому пішохідному переходу, розташованому за перехрестям з вул. Шмідта, м. Костянтинівка у зоні дії дорожніх знаків 5.35.1 та 5.35.2 Правил дорожнього руху, зліва на право відносно напрямку руху автомобіля. ОСОБА_6 не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 .
В результаті вказаної дорожньо-транспортної події при контактуванні з автомобілем та подальшому падінні на дорожнє покриття пішоходу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинені наступні тілесні ушкодження:
Закритий уламковий перелом кісток правої гомілки, закритий перелом правої сідаліщної кістки, лобкової кістки, закритий перелом 1,2,3,4,5,6 ребер праворуч, перелом тіла правої ключиці, рвана рана волосяної частини голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більш ніж 21 доба (3 тижня).
З технічної точки зору водій транспортного засобу - автомобіля «FORD Sierra», 1988 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_6 належно виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди.
Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
На вказаний вирок суду обвинуваченим ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій вважає що вирок є несправедливим, необгрунтованим, незаконним і тому підлягає скасуванню. В обґрунтування вказує, що було порушено його процесуальне і конституційне право на захист, під час досудового слідства йому ніхто не роз'яснював його право мати захисника та права передбачені ст.63 Конституції України не свідчити проти себе. Вказує, що під час досудового розслідування з ним, як зі свідком , в порушення вимог ст.87ч.2 п.6 КПК України проводився слідчий експеримент 18.12.2021 року, таким чином від нього незаконно були отримані показання. Вказує, що під час проведення слідчого експерименту йому не роз'яснювалися його процесуальні права мати захисника при проведенні слідчої дії, та не давати свідчень проти себе згідно із ст.63 Конституції України. Зазначає, що судом було відмовлено в задоволенні клопотань захисника про витребування відомостей щодо потерпілої з Обласної клінічної психіатричної лікарні, вважає що ці відомості впливають на кваліфікацію злочину. Вважає, що судом незаконно і безпідставно відмовлено в задоволення клопотання про визнання висновку експерта недопустимим, оскільки проведена всупереч п.2.3. Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» в редакції від 15.08.2022 року та експерт-автотехнік не відповів на жодне питання яке було поставлено йому в постанові про призначення авто-технічної експертизи, та неправильно вказав свої висновки. Вказує, що слідчі експерименти були проведенні в порушення вимог ст.240 КПК України, у висновку експерта-автотехніка не забезпечено додержання принципів судової експертизи, принципу повноти дослідження. Вважає, що судом була допущена неповнота судового розслідування, а висновки суду, щодо його винуватості, викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що досудовим слідством та судом не надана належна оцінка незаконним діям потерпілої ОСОБА_9 , не вказано чи є між діями потерпілої та наслідками, які наступили в результаті її дій, причинний слідчий зв'язок. Вважає, що судом не взято до уваги пом'якшуючі обставини та позбавив його права на 1 рік керувати транспортними засобами. Зазначає, що позбавлений права керувати автотранспортом він не зможе працювати водієм, іншої спеціальності в нього немає. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок яким закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.1ст.286 КК України за п.3 ч.1 ст.284 КПК України оскільки не встановлені достатні докази для доведеності його винуватості в суді і вичерпані всі можливості їх отримати.
На адресу Дніпровського апеляційного суду від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 надійшли заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого в якій просив вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченого, думку прокурора, який заперечував проти доводів апеляційної скарги обвинуваченого, думку потерпілої та її представника, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, щодо оскарження події кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого і підтримали в частині пом'якшення покарання обвинуваченому, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді кримінального провадження по суті судом першої інстанції були всебічно, повно та об'єктивно з'ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст. 91 КПК України.
Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України у повному обсязі підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення підтверджено доказами, зібраними у відповідності із вимогами закону та дослідженими у судовому засіданні.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені безпосередньо у судовому засіданні, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності.
Судом був наданий ретельний аналіз показанням обвинуваченого, які були надані ним в судовому засіданні у співвідношенні з усіма зібраними доказами по справі.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні першої інстанції не оспорюючи самого факту ДТП та її наслідків у виді отримання пішоходом ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також своєї прямої причетності до цієї пригоди як водія технічно справного автомобіля «Ford sierra» р/н НОМЕР_2 , свою вину у вчинені злочину за наведених вище обставин не визнав у повному обсязі. Пояснив, що правил дорожнього руху не порушував. Показав, що 1 грудня 2021 року приблизно о 17 год. 30 хв. їхав на своєму автомобілі по вул. Ломоносова, в той час йшов дощ, мигичило. Він їхав на свій зелений сигнал світлофора, проїжджав пішохідний перехід, замітив тінь яка перейшла дорогу, друга тінь з'явилась на його капоті. Він зупинився, побачив жінку перед машиною, намагався її підняти. Жінка сказала, що вона йшла на червоний сигнал світлофора для неї. Свідки ДТП викликали швидку, поліцію. Поліцейські, які приїхали, звернули увагу на щось біле під машиною, на що водій сказав, що це розбилась банка молока під час гальмування. Зазначив, що освітлення горіло, проте на пішохідному переході освітлення не було, через відсутність ліхтаря на стовпі, відстань між стовпами приблизно 50 метрів, тобто 100 метрів не освітлювалось. Двірники працювали у середньому положенні, рухався зі швидкістю 50 км/год. при ближньому освітленні фар. Додатково показав, що отримав посвідчення водія у січні 2021 р., машину придбав восени 2020 року, за кермом їздить часто. Екстреного гальмування не застосовував, бо не бачив пішоходів, загальмував коли побачив на капоті тінь людини та контакт вже відбувся. Під час пригоди почував себе добре. Коли керував автомобілем дивився на дорогу, по телефону не спілкувався, з жінкою не розмовляв, музика в салоні не грала. Знав, що є пішохідний перехід, на це вказував знак та світлофор, до цього місця плавний поворот видимість 250-300 метрів. Удар був посередині машини, постраждала права сторона лобового скла, права фара, автомобіль знаходився ближче до правої сторони бордюри по напрямку руху автомобіля. Допомогу потерпілій надавав, приїжджала дружина до лікарні, купувала ліки та продукти харчування, оскільки він на той час працював. Приймав участь під час проведення огляду місця події та в той час на наявність освітлення уваги не звернув. Слідчий експеримент проводили двічі 18 грудня 2021 року та 20 січня 2022 року, в денний час за відсутності дощу, робив усні зауваження слідчому щодо відсутності освітлення на пішохідному переході, однак вони не занесені до протоколу. При відкритті матеріалів справи зауваження не зазначав, бо не мав адвоката, а сам - юридично не обізнана людина. Слідчий роз'яснював можливість мати захисника, але від адвоката відмовився, бо хотів вирішити питання з потерпілою, тобто домовитись, не доводити справу до суду. Спілкувався з потерпілою, пропонував допомогу, запитував в яку суму вона оцінює шкоду, проте остання суму не озвучила, сказала, що цим питанням буде займатись адвокат. Після такого повідомлення найняв собі адвоката.
Незважаючи на займану обвинуваченим ОСОБА_6 позицію, що виразилась у не визнанні у повному обсязі своєї вини, який не оспорюючи самого факту ДТП та її наслідків у виді отримання пішоходом ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, на думку апеляційного суду вказані покази протирічать іншим доказам по справі, які в повній мірі підтверджують винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України, а саме:
Показами потерпілої ОСОБА_9 наданими в судовому засіданні першої інстанції, яка пояснила, що 01 грудня 2021 року приблизно о 17 годині 00 хвилин вона разом зі своєю знайомою ОСОБА_12 поверталися додому. Рухались з боку кінотеатру «Супутник» в бік пішохідного переходу який знаходиться на перехресті проспекту Ломоносова та вулиці Шмідта. На вулиці вже було темно, горіло вуличне освітлення, мигичив дощ, морозу та слизько не було, погода була відносно теплою. Коли підійшли до пішохідного переходу, краю дороги, подивились вліво, руху автомобілів на дорозі не було, на світлофор не дивились. Їм потрібно було перейти на протилежний бік дороги. Вони стали переходити дорогу. Коли пройшли половину дороги, вона побачила, що горить червоний сигнал світлофора, або тільки загорівся, побачила автомобіль, він був один та далеко. Вона сказала ОСОБА_13 , що необхідно зупинитись, але ОСОБА_13 їй сказала, що потрібно бігти, що вони встигнуть. І вони не швидким бігом почати перебігати дорогу. Стався удар. Вона до автомобіля знаходилась ближче, подруга знаходилась з лівого боку від неї. Від удару вона впала на дорогу та відчула біль, біля себе побачила автомобіль. Звукового сигналу, звуків гальмування в момент ДТП вона не чула. Яка була видимість на дорозі вона не може відповісти. В наслідок ДТП свідомість вона не втрачала. Лежала з заплющеними очами, але все чула. Коли сталося ДТП ОСОБА_15 виходив з автомобіля. Він з дружиною допомагали їй щоб вона не лежала на землі (підтримували). Допомогу надавали, не кинули, не поїхали. Потім її забрала швидка допомога та відвезла до травматологічного відділення. В травматології їй надавали допомогу, ОСОБА_13 ходила за ліками. Робили знімки. В лікарні на стаціонарному лікуванні після ДТП знаходилась майже 3 місяці. Виписалась додому 21.02.2022. Після ДТП отримала інвалідність. Обвинувачений особисто приходив до неї в лікарню один раз. Також перші два дні в лікарню приходила його дружина, приносила ліки, а потім сказала, щоб вона збирала чеки для страхової компанії. Дружина обвинуваченого дзвонила питала як її справи. Коли був напад у лікарні - допомогла грошима. За її підрахунками родина обвинуваченого допомогла їй з ліками на суму 2-3 тисячі грн.., але обвинувачений сказав, що у нього чеків на 7000 грн. Назви ліків які їй призначали вона не пам'ятає. В перші дні на ліки витрачали від 600 до 900 грн. Інші дні вже менше. Крім ліків, дружина обвинуваченого на свято подарувала їй в лікарні халат та тапочки. Свою позовну заяву вона читала, в ній правильно зазначено, що ОСОБА_15 рухався на зелене світло світлофора. Рахунок-фактуру на металоконструкцію сплачувала мати та знайома які за нею доглядали. Їй надали рахунок, а вони ходили в банк та сплатили. Пішохідний перехід вони з ОСОБА_13 переходили разом. Чому травмована вона, а ОСОБА_13 ні, відповісти не змогла. Чому у виписці не зазначено про необхідність встановлення металоконструкції та масажів їй не відомо. Гіпс їй не накладали. До психолога з цього приводу вона не зверталась, 01.12.2021 спиртні напої не вживала.
Показами свідка ОСОБА_16 наданими в судовому засіданні першої інстанції, який пояснив, що він знаходився на роботі, почув звук зіткнення та вийшов на вулицю. Побачив, що на дорозі стоїть автомобіль, а поряд з ним лежить жінка. На місці знаходилось декілька людей. Він підбіг до них та запропонував свою допомогу. Люди не могли викликати швидку допомогу. Він набрав колл-центр та викликав поліцію і попросив їх викликати швидку допомогу. Момент зіткнення він не бачив, чув лише звук. У нього магазин навпроти пішохідного переходу де сталась ДТП, в той час, в момент зіткнення він знаходився в магазині. Коли він підійшов до місця ДТП, водій надавав допомогу постраждалій і казав «навіщо ж ви жіночка бігли на червоне світло». Потерпіла казала, що не знає як так вийшло. Вказував, що з водієм не знайомий, бачить його вдруге. На місці ДТП водій намагався надати допомогу потерпілій, був тверезий, адекватно себе поводив. Водій рухався на зелений сигнал світлофора. Ліхтарі на вулиці горіли, але як раз над пішохідним переходом ліхтар не горів, він це запам'ятав, оскільки з цього приводу писали заявку. Знаходився на місці ДТП поки потерпілу не забрали в лікарню. На запитання водія навіщо вона бігла по дорозі на червоне світло, потерпіла казала, що думала, що встигне перебігти. Потерпіла перебувала в шоковому стані, у неї була переламана нога, це було видно, бо вона була вивернута в інший бік. Крові у потерпілої було не багато. Швидка та поліція приїхали відносно швидко. В якому напрямку рухався автомобіль обвинуваченого йому не відомо, він може тільки здогадуватись. Був дощ, чи була на пішохідному переході розмітка йому відповісти важко, якщо і була - то затерта. Як була одягнена потерпіла не пам'ятає. Коли він її бачив у неї на голові нічого одягнене не було. Її сумка знаходилась під машиною, її звідти діставав водій. На місці ДТП знаходились водій і жінки. З їх розмови він зрозумів, що одна жінка йшла з потерпілою, а дві інші їхали в автомобілі. Потім ще зупинялись люди, пропонували допомогу. На запитання, що трапилось йому пояснили, що дві жінки переходили дорогу, одна встигла, а інша ні. Подруга потерпілої казала, що вони думали, що встигнуть перебігти дорогу перед автомобілем.
Показами свідка ОСОБА_17 наданими в судовому засіданні першої інстанції, яка пояснила, що точної дати вона не пам'ятає можливо в кінці листопада, приблизно між 17 год. 30 хв. та 18 год. 00 хв. сталось ДТП. Вона, сиділа на задньому сидінні автомобіля і переглядала щось в телефоні, дружина обвинувачено ОСОБА_18 спереду, ОСОБА_6 керував автомобілем, їхали по пр-ту Ломоносова. Під час руху в автомобілі вони між собою не спілкувались, музика не грала. Автомобіль рухався повільно, обережно. Вважає, що зір у водія нормальний, оскільки він не користується окулярами. З обвинуваченим їздила один раз саме в той день. На вулиці було темно, йшов дрібний дощ. Водій рухався на невеликій швидкості на зелений сигнал світлофора. Дорогу перебігали дві жінки на червоний сигнал світлофору для пішоходів. Одна встигла перебігти, а інша ні, сталось зіткнення. Спочатку вона відчула удар, а потім водій загальмував. Сам момент зіткнення вона не бачила, тільки коли відчула удар звернула увагу на те, що відбувається спереду. Відчула тільки коли жінка впала на капот автомобіля і сповзла з нього, в цей час водій різко загальмував. Машина одразу зупинилась, всі вибігли з машини та підняли її. Викликали швидку допомогу та поліцію. Потерпіла весь час і працівникам поліції, і швидкої казала, що вона сама винна. Водій весь час рухався рівно, об'їхати потерпілу не намагався. Перед зіткненням з потерпілою водій швидкість не змінював, вона була однаковою - не великою. На дорозі по якій вони рухались був невеликий поворот. Яка видимість була на дорозі відповісти не може. Потерпіла була одягнена у темно сіре пальто та короткі чорні чоботи. На голові у неї була якась шапка, чи був капюшон не пам'ятає.
Показами свідка ОСОБА_19 наданими в судовому засіданні першої інстанції, яка пояснила, що 1 грудня вона, разом зі знайомою ОСОБА_17 та її цивільним чоловіком, який керував автомобілем їхали з Червоного по проспекту Ломоносова в напрямку п'ятої лікарні. Коли вони їхали в автомобілі, музика не грала, між собою не спілкувались. Людмила сиділа на задньому сидінні щось читала в телефоні, вона сиділа спереду біля водія та дивилась на дорогу, працювали двірники, в якому режимі пояснити не може, оскільки не знається на цьому. Коли доїхали до перехрестя з вул. Шмідта - сталося ДТП на вулиці було темно та сиро, йшов дощ. Перехожих не було видно. Освітлення працювало, але видно було погано. Вони рухались на зелений сигнал світлофору і вона побачила як промайнула тінь і одразу щось перед обличчям, раптом відчула удар спереду. Потім вона зрозуміла, що то пішохід. ОСОБА_15 різко загальмував, на задньому сидінні стояла банка з молоком, так вона впала та розбилась. Людмила влетіла в водійське сидіння. ОСОБА_15 загальмував після того як потерпіла впала на капот автомобіля. Перед зіткненням водій напрямок руху не змінював. Як їхали, так і зупинились після зіткнення. До зіткнення пішоходів не бачила. Яка видимість на дорозі була пояснити не може. На дорозі був невеликий плавний поворот. Слідчий експеримент за її участі не проводили. На місця ДТП була ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , хлопець прийшов, зупинилась якась машина водій пропонував допомогу. Людмила викликала швидку, хлопець поліцію. ОСОБА_20 стояла трошки осторонь. Вона була біля потерпілої. Потерпіла постійно повторювала, що це вона винна, бо не дочекалась зеленого сигналу світлофора. В момент ДТП потерпіла була одягнена в темну куртку, чорні штани, чорні чоботи, на голові у неї був глибокий капюшон. Питали у потерпілої, що болить, ОСОБА_15 стояв на колінах біля потерпілої, вони поклали голову потерпілої йому на коліна, щоб не лежала на дорозі (підтримували по черзі). Потерпілу поклали до машини швидкої допомоги, а вона взяла у жінки яка була з нею номер телефону. Потерпілу забрали до лікарні, а вони залишились на місці ДТП. Потерпіла постійно повторювала: «Навіщо я пішла, навіщо я послухала». З цих слів вона зрозуміла, що потерпіла послухала подругу. Ввечері вона подзвонила подрузі потерпілої та поцікавилась станом здоров'я потерпілої. Подруга повідомила, що потерпілій надали медичну допомогу. Після ДТП на наступний ранок вона прийшла в лікарню, там був рідний брат потерпілої. З ним домовилась, що по можливості буде сплачувати ліки для потерпілої. В період лікування потерпілої в лікарні допомагали чим могли, купували ліки, продукти харчування за можливості. За її підрахунками за цей час вони витратили близько 7 000 грн. Потерпіла знаходилась на стаціонарному лікуванні грудень, січень і до середини лютого. Крім ліків та продуктів харчування вона потерпілій подарувала на Хрещення халат та тапочки, які в'язала сама, купувала нічну сорочку, коло від пролежнів. Під час лікування потерпілої вона постійно з нею спілкувалась, приходила до неї в палату, цікавилась її станом здоров'я. Спілкувалась з її лікарем, бачила на нозі у потерпілої гіпс, металоконструкцій на її тілі не бачила. Одного разу у потерпілої вночі стався серцевий напад, лікар сказав, що то трапилось через те, що відбувся застій крові, оскільки потерпіла не хотіла рухатись. Вказала, що з ОСОБА_15 вона проживає разом уже 17 років. Автомобіль вони купили 2 роки тому і водійське посвідчення він отримав тоді ж. ОСОБА_15 керує автомобілем добре, вони їздили на Полтавщину, в Черкаси, а по місту він взагалі їздить кожен день. Свого співмешканця ОСОБА_15 охарактеризувала як порядну, трудолюбиву людину, який має добрий зір, алкогольними напоями він не зловживає, за характером спокійний. Також спілкувалась з людьми які знали родину потерпілої, вони повідомили, що потерпіла проходила лікування у психіатричній клініці. ОСОБА_15 до потерпілої в палату теж приходив, але свідком їх спілкування вона не була, оскільки через карантин до палати пускали по одній людині. ОСОБА_15 їй розповідав, що просив пробачення у потерпілої, намагався вирішити все мирним шляхом. Вважає, що він пропонував потерпілій фінансову допомогу, оскільки вони обговорювали з ним це.
Показами свідка ОСОБА_22 наданими в судовому засіданні першої інстанції, яка пояснила, що 1 грудня 2021 року точного часу не пам'ятає, вона разом з подругою ОСОБА_23 йшли додому та переходили АДРЕСА_2 , подивились, машин не було і пішли. Вона боковим зором побачила світло фар машини та сказала подрузі, що треба бігти і побігла. На цей час вони пройшли майже половину шляху. Автомобіль був далеко і вона встигла перебігти та почула хлопок. Потім побачила, що ОСОБА_24 поруч немає. Момент ДТП не бачила, бо все сталось за її спиною, до тротуару залишилось 3-4 метри. Викликали швидку допомогу та поліцію. Вона поїхала разом з подругою у лікарню. Лікар надав перелік лік які треба було купити, вона зателефонувала її брату та розповіла все йому. Коли сталась ДТП було темно, йшов дощ, небо було затягнуте, горіли фонарі, світло з вікон, біля машини блистів асфальт. Який сигнал світлофору горів для пішоходів не бачила. Подруга була одягнута в темне пальто, чи був головний убір не пам'ятає, світловідбивних засобів на них не було, алкогольні напої вони не вживали. За її участю в денний час доби проводили слідчий експеримент, під час якого здійснювали заміри часу та відстані, вона проходили дорогу не один раз, а також показувала місце знаходження автомобіля.
Крім того вина підтверджується письмовими доказами.
Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 01 грудня 2021 року з доданими фото таблицями та схемою до протоколу, складеного у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , за участю ОСОБА_6 . Так, в темний час доби при штучному освітленні (ділянка дороги освітлюється міським електроосвітленням) під час дрібного дощу в м. Костянтинівка в напрямку від вул. Ємельянова до вул. Леваневського стався наїзд на пішохода. Місце ДТП проїжджа частина пр-ту Ломоносова м. Костянтинівка в районі перехрестя з вул. Шмідта. Дорога - горизонтальна ділянка, за видом покриття асфальтобетонне, стан покриття мокре без пошкоджень. Ширина проїжджої частини смуг для руху пр-т Ломоносова - 12,7 м. по дві смуги руху в кожному напрямку. Спосіб регулювання руху на цій ділянці - світлофорами. Загальний стан видимості дороги 300 м., видимість конкретної перешкоди не обмежена. Положення транспортного засобу на місці пригоди - автомобіль «Ford sierra» р/н НОМЕР_2 розташований на відстані 1,5 м та 1,45 м від правого краю пр-ту Ломоносова та на відстані 29,2 м. до вул. Шмідта. Сліди шин та гальмування відсутні (а.с.142-152 т. 1);
Протоколом огляду транспортного засобу від 1 грудня 2021 року з доданими фото таблицями, складеного у присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , за участю ОСОБА_6 . Так, в темний час доби при штучному освітленні під час дрібного дощу проведено огляд транспортного засобу «Ford sierra» р/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_27 . Встановлено деформацію переднього реєстраційного номеру з обох сторін, розбита передня фара, вм'ятина на капоті з переду по центру, розбито лобове скло. Стан рульового управління при повороті рульового колеса вліво-вправо передні колеса повторюють рух у бік додачі зусилля. Стан гальмівної системи: робочої - герметичність не порушена, при натисканні на педаль гальма, остання пружна, відчувається тиск в системі; стояночна - справна. Розбите лобове скло, передня права фара (а.с.158-164 т. 1);
Протоколом огляду транспортного засобу від 6 грудня 2021 року, складеного у присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29 , за участю спеціаліста ОСОБА_30 . При огляді встановлено зовнішні механічні пошкодження розташовані в правій передній частині і уявляють собою руйнування правої передньої блок фари - руйнування скла. Пошкодження номерного знаку, переднього вітрового скла в правій частині у вигляді павутинно-образної сітки, вм'ятина передньої частини капота по центру розміром 20х30 см. Розмір рульового колеса складає 37 см. Вільний хід рульового колеса 11 мм. Педаль гальма пружна, не провалюється. Повний хід педалі складає 43 мм, вільний 3 мм. Гальмівна рідина у гальмівному бочку на відмітці «max». При обертанні рульового колеса в ліво, право - передні колеса повертаються в заданому напрямку, без защемлень та заїдань. Стан гальмівних дисків та барабанів - задовільний, їх робочі поверхні сухі та чисті. Гальмівний шлях при швидкості 40 км/год. склав 10,7 м. (а.с.171-172 т. 1);
Протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2021 року складеного у присутності понятих, за участю свідка ОСОБА_31 згідно якого ОСОБА_32 , знаходячись на місці ДТП, розказала та показала на тротуар, до краю якого вони підійшли, оскільки необхідно було перейти дорогу на протилежну сторону. При цьому подивились в обидва боки та ніяких рухомих транспортних засобів не побачили та почали переходити дорогу приблизно до центру пішохідного переходу, при цьому ОСОБА_33 рухалась поруч з правої сторони від неї. На сигнал світлофора для пішоходів уваги не звернула. Вказала місце на дорозі де вона побачила автомобіль з увімкненим світлом фар та прийняла рішення перебігти дорогу, про що сказала ОСОБА_34 та змінила темп руху, побігла. Проведеними вимірами встановлена відстань з якої свідок змінила темп руху -7,7 м. до краю пр-ту Ломоносова на відстані 0,8 м. до краю пішохідного переходу та час подолання ділянки довжиною 7,7 м. Остання три рази долала вказану відстань та проведеними вимірами встановлено наступний час подолання ділянки довжиною 7,7 метрів Т1-5,25 с, Т2- 5,44, Т3 - 5,44 с. Крім того, ОСОБА_32 пояснила, що коли перебігала не звернула увагу на подругу, знаходячись на тротуарі почула звук хлопку, обернулась, але ОСОБА_35 поруч не було, зрозуміла, що її збив автомобіль. З якою швидкістю рухався автомобіль пояснити не може, зазначила, що було темно, але дорога добре освітлена ліхтарями, йшов дрібний дощ (а.с.174-179 т. 1);
Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2021 року складеного у присутності понятих, за участю свідка ОСОБА_6 згідно якого ОСОБА_6 , знаходячись на місці ДТП, розповів та на місці показав про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.12.2021 на перехресті пр-ту Ломоносова та вул. Шмідта. Так, ОСОБА_6 провів учасників слідчого експерименту до перехрестя та пояснив, що 01.12.2021 о 17 год. 30 хв. керував автомобілем «Ford sierra» р/н НОМЕР_2 по пр-ту Ломоносова за напрямком руху з боку вул. Аврамова у бік вул. Леваневського зі швидкістю 50 км/год із ввімкненим ближнім світлом фар. В цей час на вулиці було темно, працювало вуличне освітлення, йшов дрібний дощ, дорога була мокрою. Під'їжджаючи до перехрестя з вул. Шмідта горів зелений сигнал світлофора у зв'язку з чим він продовжив рух та коли проїхав перехрестя то раптово побачив перед своїм автомобілем жінку, яка знаходилась на пішохідному переході, після чого одразу стався удар об неї, який відбувся передньою частиною автомобіля приблизно до центру. На місці показав місце наїзду на пішохода на проїжджій частині. Пояснив, що як рухалась жінка він не бачив, вказав напрямок руху з ліва на право відносно напрямку руху його автомобіля зі слів самої жінки (а.с.89-94 т. 2);
Протоколом проведення слідчого експерименту від 20.01.2021 року складеного у присутності понятих, за участю підозрюваного ОСОБА_6 згідно якого ОСОБА_6 , знаходячись на місці ДТП, розповів та показав про обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.12.2021 на перехресті пр-ту Ломоносова та вул. Шмідта. Так, ОСОБА_6 провів учасників слідчого експерименту до перехрестя та пояснив, що 01.12.2021 о 17 год. 30 хв. керував технічно справним автомобілем «Ford sierra» р/н НОМЕР_2 по пр-ту Ломоносова за напрямком руху з боку вул. Аврамова у бік вул. Леваневського зі швидкістю 50 км/год із ввімкненим ближнім світлом фар. В цей час на вулиці було темно, працювало вуличне освітлення, йшов дрібний дощ, дорога була мокрою. Під'їжджаючи до перехрестя з вул. Шмідта горів зелений сигнал світлофора у зв'язку з чим він продовжив рух та коли проїхав перехрестя то раптово побачив перед своїм автомобілем жінку, яка знаходилась на пішохідному переході, після чого одразу стався удар об неї. Який відбувся передньою частиною автомобіля приблизно до центру. На місці показав місце наїзду на пішохода на проїжджій частині. Пояснив, що як рухалась жінка він не бачив, вказав напрямок руху з ліва на право відносно напрямку руху його автомобіля (а.с.211-214 т. 1);
Повідомленням начальника МКП «Комунтранс» №561/01 від 28.12.2021 року про те, що увімкнення вуличного освітлення по пр-ту Ломоносова в м. Костянтинівка Донецької області в районі перехрестя з вул. Шмідта 1 грудня 2016 року було о 16 год. 00 хв. (а.с.181 т. 1);
Висновком експерта № СЕ-19/105-22/12-ІТ від 17.01.2022 р. згідно з яким перед подією несправностей рульового управління, гальмівної системи, ходової частини досліджуваного автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 не виявлено. Передні освітлювальні прилади перед подією знаходились у працездатному стані і могли виконувати задані функції. Експертним оглядом будь-яких несправностей вузлів та агрегатів автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які могли б привести до мимовільної втрати курсової стійкості автомобіля, не встановлено (а.с.184-192 т. 1);
Висновком експерта №СЕ-19/105-22/20-ІТ від 17.01.2022 року, з якого вбачається, що з технічної точки зору, в умовах даної дорожньої обстановки, належні дії водія автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , повинні були регламентуватися відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. З технічної точки зору, в умовах даної події та при заданих вихідних даних водій ОСОБА_6 належно виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР мав у своєму розпорядженні технічну можливість уникнути скоєння ДТП. З технічної точки зору, в умовах даної дорожньої події, водій автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 , мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, шляхом своєчасного зниження швидкості автомобіля аж до зупинки, або шляхом належного виконання вимог п. 12.3 ПДР (при цьому не було необхідності у застосуванні екстреного гальмування, а достатньо було б навіть своєчасно застосувати і службове гальмування). З технічної точки зору, в розглянутій дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 , які не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, знаходились у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події (а.с.195-201 т. 1);
Висновком експерта №3 від 11.01.2022 року, з якого вбачається, що на підставі даної історії хвороби № 2868/330 травматологічного відділення КНП БЛІЛ КМР м. Костянтинівка на ім'я ОСОБА_9 у потерпілої ОСОБА_9 встановлені такі тілесні ушкодження: закритий уламковий перелом кісток правої гомілки, закритий перелом правої сідаліщної кістки, лобкової кістки, закритий перелом 1, 2, 3, 4, 5, 6 ребер праворуч, перелом тіла правої ключиці, рвана рана волосяної частини голови, які утворились від дії тупих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу та асфальтована поверхня, можливо у термін та за обставин, указаних в постанові та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості, як потребуючі для свого лікування термін більш ніж 21 доба (3 тижня) (а.с.208-209 т. 1);
Картою виїзду швидкої медичної допомоги №36652 від 1.12.2021 року в якій зазначено привід виклику - ДТП, постраждала особа - ОСОБА_9 зі скаргами на біль у нозі, плечі, грудній клітині. У графі місце ушкодження та травми зазначено, біль при пальпації правого плечового суглобу який посилюється при русі, рух обмежений. Біль при пальпації 4-6 ребер справа ззаду, права нога деформована на рівні колінного суглобу, болісна при пальпації, рухи ногою різко обмежені. Садна лівої кісті, правого коліна (а.с.170 та зворот т. 1);
Посвідченням водія на ім'я ОСОБА_6 видане 5 січня 2021 року ТСЦ 1443, категорії В, С1, С, термін дії до 05 січня 2023 року та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Ford sierra» р/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_27 . (а.с.165 -166 т. 1).
Полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу автомобіля «Ford Sierra» 1988 р.в. номер кузова НОМЕР_1 реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 було застраховано у АТ «СГ «ТАС», про що свідчить поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/865490.
На підставі викладеного колегія суддів вважає безпідставними та надуманими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків, щодо доведеності вини ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченню за ч.1ст.286 КК України та необхідністю закрити кримінальне провадження за обвинуваченням за п.3 ч.1 ст.284 КПК України оскільки не встановлені достатні докази для доведеності його винуватості в суді і вичерпані всі можливості їх отримати,
Доводи апеляційної скарги, що було порушено процесуальне і конституційне право на захист ОСОБА_6 , оскільки йому ніхто не роз'яснював його право мати захисника та права передбачені ст.63 Конституції України не свідчити проти себе, також, що під час досудового розслідування з ним, як зі свідком, в порушення вимог п.6 ч.2 ст.87 КПК України проводився слідчий експеримент 18.12.2021 року, таким чином від нього незаконно були отримані показання, а слідчий експеримент є недопустимим доказом, є безпідставними.
ОСОБА_6 на протязі досудового розслідування неодноразово письмово роз'яснювалися його права, в тому числі право не свідчити проти себе та мати захисника, про що в матеріалах справи є відповідні протоколи.
Також згідно показів ОСОБА_6 наданих у судовому засіданні першої інстанції, слідчий роз'яснював йому можливість мати захисника, але від адвоката відмовився, бо хотів вирішити питання з потерпілою, тобто домовитись, не доводити справу до суду.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення і саме з метою перевірки й уточнення наданих ОСОБА_6 відомостей стосовно обставин ДТП за його згодою було проведено слідчий експеримент. До проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ОСОБА_6 є винуватцем ДТП. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень його прав при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення ОСОБА_6 не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_6 була надана можливість висловити свою власну точку зору з приводу причин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.
У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні цього слідчого експерименту слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи ОСОБА_6 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП.
Також при проведенні цього слідчого експерименту ОСОБА_6 не стверджував, що винний у ДТП та взагалі не надавав ніякої оцінки своїм діям. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі ОСОБА_6 буде визнано підозрюваним. Тільки після проведення відповідних експертиз останньому було оголошено про підозру. З урахуванням наведеного немає жодного правового підґрунтя вважати протокол слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_6 від 18.12.2021 недопустимим доказом.
Відповідно до протоколу про роз'яснення права на захист від 19 січня 2022 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та роз'яснення його право обрати захисника або можливість призначити йому захисника безоплатно за рахунок держави, на що ОСОБА_6 власноруч зазначив про відмову від участі захисника під підпис. (а.с.210 т.1)
Згідно повідомлення про підозру від 19 січня 2022 року ОСОБА_6 повідомлено, що він підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і роз'яснено його права та обов'язки підозрюваного вручено відповідну пам'ятку під підпис. (а.с.108-112 т.2)
Доводи апеляційної скарги, що досудовим слідством та судом не надана належна оцінка незаконним діям потерпілої ОСОБА_9 , оскільки не вказано чи є між діями потерпілої та наслідками, які наступили в результаті її дій, причинний слідчий зв'язок, та відомості щодо потерпілої з Обласної клінічної психіатричної лікарні впливають на кваліфікацію злочину є безпідставними оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даній дорожній ситуації ОСОБА_6 , з моменту виникнення небезпеки для руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України - у момент виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Натомість, водієм ОСОБА_6 в момент, коли він об'єктивно був спроможний виявити небезпеку для продовження ним руху, не було завчасно застосовано екстрене гальмування, в той час як виходячи з висновку авто технічної експертизи №СЕ-19/105-22/20-ІТ від 17.01.2022 року, здійснивши його саме з моменту виникнення такої небезпеки, останній мав би технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
Апеляційний суд наголошує на правильність висновку суду першої інстанції, що протиправність дій пішохода ОСОБА_9 не виключає винуватості ОСОБА_6 . Той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР ОСОБА_9 створила небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причини виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій ОСОБА_6 зобов'язаний був дотримуватись вимог п. 12.3 ПДР та застосувати своєчасне екстрене гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду на пішохода.
Той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування ОСОБА_9 на проїзній частині дороги створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія ОСОБА_6 від виконання вимог вищевказаного пункту Правил дорожнього руху.
Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 грудня 2019 року по справі №759/292616-к. Предметом касаційного розгляду була абсолютно аналогічна дорожньо-транспортна пригоді за участю водія та пішохода.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги, щодо визнання недопустимими слідчі експерименти зі свідком ОСОБА_36 від 07.12.2021 року та за участю ОСОБА_6 від 20.01.2022 року, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, проведення вказаних слідчих експериментів у денний час доби, а не у вечірній, наближений до 17 год. 30 хв. не вплинуло на достовірність результатів слідчого експерименту, оскільки останні не залежать від часу його проведення.
Оскільки під час проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного, останній на місці показував розташування його автомобіля та потерпілої на дорозі, що жодним чином не залежить від часу його проведення. Під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_37 остання на місці вказала місце на дорозі де вона побачила автомобіль з увімкненим світлом фар та прийняла рішення перебігти дорогу, про що сказала ОСОБА_34 та змінила темп руху, побігла. Під час експерименту встановлена відстань з якої свідок змінила темп руху та швидкість з якою остання її подолала.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про визнання висновку експерта недопустимим, оскільки проведена всупереч п.2.3. Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та експерт-автотехнік не відповів на жодне питання яке було поставлено йому в постанові про призначення авто-технічної експертизи, та неправильно вказав свої висновки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження постановою слідчого 18 грудня 2021 року призначено судову автотехнічну експертизу по кримінальному провадженні №12021052380000786 від 01 грудня 2021 року (а.с.193-195 т.1). Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/105-22/20-ІТ від 17.01.2022 року проведення судової автотехнічної експертизи доручено судовому експерту Донецького НДЕКЦ МВС України ОСОБА_38 який має належну кваліфікацію з правом проведення експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод. Для відповіді на питання як повинен був діяти пішохід ОСОБА_9 експерт зазначив, що в компетенцію експерта не входить та для цього не потрібні спеціальні технічні знання у галузі авто техніки (а.с.197-201 т.1). Таким чином наведені апелянтом міркування з приводу висновку експерта носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б могли поставити під сумнів допустимість цих висновків як доказ у справі.
За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельний аналіз, перевірка на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів дають беззаперечні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесні ушкодження, його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 286 КК України.
За наведених обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги що оскаржуваний вирок відносно ОСОБА_6 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими судом першої інстанції необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
У даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування проведені необхідні судові автотехнічні експертизи та судово-медичні експертизи, висновки яких надані суду стороною обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження в процесі доведення обґрунтованості пред'явленого обвинуваченому ОСОБА_6 обвинувачення. Крім цього, судом були допитані свідки, які перебували під присягою.
В даному випадку обґрунтованість висновків експертів, показань свідків, а також, їх правова оцінка відповідно до вимог КПК України була надана судом при оцінці доказів в їх сукупності, достатності, достовірності та належності, викладена у вироку, що є предметом апеляційного оскарження.
Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги всі пом'якшуючі обставини, призначивши покарання з позбавленням ОСОБА_6 права на 1 рік керувати транспортними засобами, є слушними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому покарання, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини кримінального правопорушення, а саме: особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно з довідками на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває. Відношення ОСОБА_6 до скоєного, відвідування потерпілої в лікарні, часткову сплату за ліки, харчування, придбання одягу на час проведення лікування (капці та халат), сімейні обставини, а саме те, що він проживає у цивільному шлюбі, через введення воєнного стану втратив роботу, має міцні соціальні зв'язки, злочин скоїв з необережності, дії потерпілої, яка перебігала на червоне сигнал світлофора для пішоходів.
Проте, на думку колегії суддів, в даному випадку, судом призначаючи обвинуваченому покарання та приймаючи рішення про не встановлення обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , не дав належної оцінки усім обставинам по справі.
Згідно досудової доповіді щодо обвинуваченого у кримінальному провадженні, вбачається, що ризик вчинення ОСОБА_6 повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб оцінюється як низький, у зв'язку з чим орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб). (а.с.227-229 т.1)
Потерпіла ОСОБА_9 , у судовому засіданні апеляційного суду змінила свою думку щодо призначення покарання обвинуваченому зазначивши, що вважає ОСОБА_6 винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, але вважає необхідним зменшити міру покарання, призначивши його без додаткового покарання, а саме без позбавлення права керування транспортним засобом.
Так у судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_6 не оспорює самого факту ДТП, також з місця ДТП ОСОБА_6 не зник почав надавати допомогу потерпілій до приїзду швидкої допомоги, також обвинувачений та його цивільна дружина приходили до лікарні, приносили потерплій ліки, продукти, коли був напад у потерпілої у лікарні надали гроші, тобто допомагали за фінансовою спроможністю, що підтверджується показами свідків, та не заперечувалось учасниками судового засідання.
На підставі викладеного апеляційним судом відповідно до п.2-1 ч.1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 встановлено надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
Згідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Так відповідно до п.5 ППВСУ від 24.10.2003 року зазначено, що в разі визнання судом інших, не зазначених у ч. 1 ст. 66 КК України обставин, як таких, що пом'якшують покарання, здійснюється, за розсудом суду, однак таке рішення має бути обов'язково вмотивованим у вироку з посиланнями на ч. 2 ст. 66 КК України. Обставини, не зазначені в законі мають наводитись у вироку чітко і конкретно, з метою виключення будь-яких сумнівів з приводу.
На думку колегії суддів, відповідно до вимог ст.69 КК України, для призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема, таку обставину, що обвинуваченим надавалася допомога потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та під час лікування, що відповідно до положень ч.2 ст.66 КК України, також слід вважати пом'якшуючою покарання обставиною, що в даному випадку, при наявності позитивної характеристики обвинуваченого та належної процесуальної поведінки, що скоєне кримінальне правопорушення, по тяжкості відноситься до категорії нетяжких злочинів, скоєне з необережності, у тверезому стані, до моменту виникнення небезпеки для руху дотримувався швидкісного режиму 50 км/год та їхав на дозволяючий для нього зелений сигнал світлофору, обвинувачений вперше у віці 48 років притягується до кримінальної відповідальності, на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває, сімейні обставини, а саме те, що він проживає у цивільному шлюбі, те що ОСОБА_6 через загострену ситуацію у місті проживання пов'язаною з введенням воєнного стану втратив роботу та наразі лишилась єдина можливість працювати водієм, оскільки іншої спеціальності в нього немає, також ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, той факт, що небезпеку для руху, внаслідок грубого порушення ПДР, а саме перебування ОСОБА_9 на проїзній частині дороги створено внаслідок власної протиправної поведінки саме пішохода, яка хоч не звільняє водія від виконання вимог п. 12.3 ПДР та застосування своєчасного екстреного гальмування із зупинкою автомобіля і такі дії потерпілої враховано апеляційним судом до уваги, при призначені покарання та є підставами для застосування вимог ч.2 ст.69 КК України та не призначенням додаткового покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК з підстав, передбачених ч.1 цієї статті, суд може не призначати додаткове покарання, яке передбачене в санкції статті Особливої частини КК як обов'язкове.
Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, враховуючи конкретні обставини справи і характеристику обвинуваченого та його сімейні обставини, думку потерпілої яка вважала за необхідне призначити покарання обвинуваченому без позбавлення права керування транспортним засобом, дають підставу зробити висновок, що такі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ступінь суспільно небезпечного діяння, вчинене суб'єктом кримінального правопорушення, а тому суд вправі не призначати додаткового покарання, яке встановлене в санкції ч.1 ст.286 КК України, а саме - позбавлення права керування транспортним засобом.
Колегія суддів зазначає, що відсутність винятків із застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортним засобом може становити явно несправедливе покарання та особистий надмірний тягар для винної особи.
З огляду на викладене, встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини справи та відомості про особу обвинуваченого, дають підстави визнати їх такими, що пом'якшують покарання, а отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 зміні, шляхом пом'якшення призначеного йому покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України та не застосування додаткового покарання, відповідно до положень ч.2 ст.69 КК України, що передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, виключивши вказане посилання на призначене додаткове покарання з резолютивної частини вироку.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.2 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12021052380000786 від 01 грудня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , за ч. 1 ст. 286 КК України змінити в частині призначення додаткового покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 286, ч.2 ст.69 КК України у вигляді 2 (два) роки без позбавлення права керування транспортним засобом.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді