Провадження № 22-ц/803/4079/23 Справа № 177/1206/20 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
25 квітня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 177/1206/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Гладиш К.І.
сторони:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Самбурська Тетяна Сергіївна, ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Антон Васильович, на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року, яка постановлена суддею Суботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 лютого 2023 року,-
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Самбурської Т.С.
Скарга мотивована тим, що в Металургійному ВДВС перебуває виконавче провадження №61459402 з примусового виконання виконавчого листа № 177/1206/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
У рамках вказаного виконавчого провадження винесено постанову від 10.01.2022 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника, за якою з заробітної плати ОСОБА_1 утримувалося 20 %.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 року № 2129-ІХ, звернення стягнення на заробітну плату припинено.
Однак, ОСОБА_1 заявила про намір та готовність здійснювати добровільні відрахування в порядку добровільного виконання вказаного провадження, шляхом щомісячного перерахування 20 % своєї заробітної плати.
Натомість, державним виконавцем винесено доручення від 06.12.2022 року, яке боржник отримала 15.12.2022 року, про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 1221855500:02:001:0425, що належить ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що остання просила здійснити стягнення на інше рухоме та нерухоме майно боржника.
Просила суд: скасувати доручення державного виконавця Металургійного ВДВС Самбурської Т.С. у виконавчому провадженні № 680518125 від 06.12.2022 року про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 1221855500:02:001:0425, яка належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Самбурської Т.С., заінтересована особа: ОСОБА_2 , щодо визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Нечаєв А.В., просить скасувати ухвалу суду та винести нове судове рішення, яким скасувати доручення державного виконавця Металургійного ВДВС Самбурської Т.С. у виконавчому провадженні № 680518125 від 06.12.2022 року про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 1221855500:02:001:0425, яка належить ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду не відповідає реальним обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не враховано, що ОСОБА_1 заявила про намір та готовність здійснювати добровільні відрахування в порядку добровільного виконання судового рішення, шляхом щомісячного перерахування 20 % своєї заробітної плати, а тому відсутні підстави для накладення арешту на належну їй земельну ділянку.
Зазначає, що у боржниці є поточні кошти на виконання судового рішення, за рахунок яких вона буде його виконувати, а тому вона зверталася до виконавця із проханням не здійснювати звернення стягнення на інше рухоме та нерухоме майно у порядку ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, державний виконавець Металургійного відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Самбурської Т.С. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Нечаєва А.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, заінтересовану особу ОСОБА_2 , яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбуття основного покарання з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 200000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.172-176).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 23.11.2021 року вирок залишив без змін. (т.1 а.с.231-236).
Згідно з постановою Верховного Суду від 06.09.2022 року, вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2021 року щодо ОСОБА_1 , залишено без змін (т.3 а.с.53-65).
Потерпіла ОСОБА_2 09.12.2021 року отримала виконавчий лист № 177/1206/20, виданий Криворізьким районним судом Дніпропетровської області 07.12.2021, про стягнення з ОСОБА_1 на її користь 200000,00 грн. моральної шкоди, завданої ДТП (т.1 а.с.243), який, згідно з заявою від 05.01.2022 року (т.3 а.с.104), пред'явила до виконання до Металургійного ВДВС.
Постановами старшого державного виконавця Металургійного ВДВС Семенко І.І. від 06.01.2022 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа, визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, загальна сума яких склала 249,00 грн. та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 20000,00 грн. Зазначені постанови направлено сторонам виконавчого провадження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для відома та виконання (т.3 а.с.102-103,108-111).
У рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що боржниця ОСОБА_1 отримує дохід в Управлінні освіти, культури, молоді та спорту в Новопільській сільській раді, також за нею зареєстровано транспортний засіб SUZUKI New SX4, р/н НОМЕР_1 , житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, розмір 2/10 частки, за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розмір частки 2/10 та 3/10, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 1 га, за адресою: Радушненська селищна рада, Криворізький район, Дніпропетровська область.
Постановою від 10.01.2022 року старшим державним виконавцем Семенко І.В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках та належать боржнику ОСОБА_1 .
Постановою від 10.01.2022 року накладено арешт на все майно боржника (т.3 а.с.114-117).
Постановою від 27.01.2022 року накладено арешт на транспортний засіб боржника ОСОБА_1 - SUZUKI New SX4, р/н НОМЕР_1 .
Як слідує з постанови від 10.01.2022 року (т.3 а.с.122), на доходи боржниці ОСОБА_1 звернуто стягнення, тобто, з доходу ОСОБА_1 , який остання отримувала в Управлінні освіти, культури, молоді та спорту в Новопільській сільській раді, здійснювалися відрахування, а саме: 20% до повного погашення суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 249,00 грн. Після погашення витрат на проведення виконавчих дій проводити утримання в розмірі 20% боргу в сумі 200000,00 грн. та виконавчого збору в сумі 20000,00 грн., при цьому перераховуючи з кожної фактично утриманої суми 10% на погашення виконавчого збору, а решту коштів - на погашення боргу за виконавчим документом.
За період з 06.01.2022 року по 01.02.2023 року на депозитний рахунок Металургійного ВДВС від боржника надійшла загальна сума коштів у розмірі 12858,60 грн., з яких перераховано на виконавчий збір - 1260,96 грн., на витрати виконавчого провадження - 249,00 грн. та на користь стягувача на погашення боргу - 11348,64 гри. (т.3 а.с.150-162).
Залишок заборгованості на користь стягувача, станом 01.02.2023 року, складає 194051,36 грн. та виконавчого збору 19339,04 грн.
Із набранням чинності Законом України «про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022 року № 2129-ІХ, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 припинено.
Державним виконавцем 06.12.2022 року винесено доручення про проведення опису та арешту майна боржника, а саме: земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1 га, з кадастровим номером 1221855500:02:001:0425, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, Радушненська селищна рада та для виконання доручення направлено до Криворізького ВДВС за вих. № 82477.
Станом на день розгляду вказаної справи, доручення від 06.12.2022 року не виконано.
Відмовляючи в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 щодо скасування доручення державного виконавця Металургійного ВДВС Самбурської Т.С. у виконавчому провадженні № 680518125 від 06.12.2022 року про арешт земельної ділянки з кадастровим номером 1221855500:02:001:0425, яка належить ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 № 1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18) зроблено висновок, що «згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).
Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, з подальшими змінами та доповненнями, визначено (п. 11 розділ ІІІ), що доручення виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом щодо проведення окремих виконавчих дій органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами. Перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.
У дорученні зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця, який надає доручення; номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа, а у разі зведеного виконавчого провадження - прізвище, ім'я та по батькові боржника - фізичної особи, повне найменування боржника - юридичної особи та дата об'єднання виконавчих проваджень у зведене; обставини, які обумовили проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна (клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо); інформація, яку необхідно перевірити (найменування майна, яке необхідно описати та арештувати); адреса, за якою слід провести перевірку (здійснити опис та арешт майна); інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці.
Доручення підписується державним виконавцем та погоджується начальником органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Орган державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки (здійснення опису та арешту майна), зобов'язаний вчинити дії за дорученням у строк до десяти робочих днів з моменту надходження його до органу державної виконавчої служби.
За результатами проведених дій складається відповідний процесуальний документ, що надсилається державному виконавцю, який надав доручення.
Врахувавши вищенаведені норми матеріального права суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доручення про проведення перевірки факту наявності майна, належного боржнику, не суперечить вимогам діючого законодавства та жодним чином не порушує прав боржника, як власника нерухомого майна.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надала суду доказів наявності у неї на теперішній час коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, а тому державний виконавець уповноважений невідкладно звернути стягнення також на належне їй інше майно.
З наведених підстав колегіє суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у боржниці ОСОБА_1 є поточні кошти на виконання судового рішення, за рахунок яких вона буде його виконувати, а тому вона зверталася до виконавця із проханням не здійснювати звернення стягнення на інше рухоме та нерухоме майно у порядку ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 заявила про намір та готовність здійснювати добровільні відрахування в порядку добровільного виконання судового рішення, шляхом щомісячного перерахування 20 % своєї заробітної плати, а тому відсутні підстави для накладення арешту на належну їй земельну ділянку, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника та такі способи задоволення вимог стягувача не є взаємовиключними.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що державним виконавцем, у рамках виконавчого провадження № 68051825, з примусового виконання виконавчого листа № 177/1206/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 200000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, правомірно надано доручення від 06.12.2022 року для опису та арешту належного боржнику майна, з метою визначення можливості його подальшої реалізації для забезпечення реального виконання судового рішення, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Нечаєв Антон Васильович, - залишити без задоволення.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 квітня 2023 року.
Головуючий:
Судді: