13.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3413/21 (908/2098/22)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О., Чередко А.Є.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 (суддя Сушко Л.М.)
у справі № 908/3413/21 (908/2098/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", 03126, м. Київ
до відповідача - 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", м. Запоріжжя,
до відповідача - 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", м. Київ
до відповідача - 3. Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна", м. Київ
до відповідача - 4. Корпорації "Сумітомо", Японія, 3-2 отемачі 2-Чомі, Чійода-КУ, Токіо
до відповідача - 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів", м. Чернігів
про визнання правочинів недійсними
в межах розгляду справи про банкрутство №908/3413/21
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64Д, код ЄДРПОУ 30770148
Розпорядник майна - Стецина Ігор Володимирович, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, офіс 414
В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/3413/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64Д, код ЄДРПОУ 30770148.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України", Корпорації "Сумітомо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2098/22) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна", Корпорації "Сумітомо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними в межах розгляду справи про банкрутство №908/3413/21 залишено без розгляду.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2098/22) та передати справу для продовження розгляду до господарського суду Запорізької області.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норма матеріального права, є такою, що спрямована на обмеження позивача в доступі до правосуддя.
Наголошує, що судом не наведено обставин/обґрунтування, що при поданні позовної заяви позивачем порушені вимоги ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України.
Стверджує, що суд першої інстанції помилково застосував положення ч. 2 ст. 162, ч. 5 ст. 164 ГПК України, адже позов в межах справи № 908/3413/21 (908/2098/22) підписано та подано керівником Товариства в порядку самопредставництва, а не представником.
Скаржник вказує на те, що у суду не виникало сумнівів щодо наявності повноважень у одноособового виконавчого органу (директора) ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." - Басараб Н.А. в межах справи про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл", яка представляла інтереси ініціюючого кредитора під час процедури розпорядження майном боржника.
Вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу судом було порушено принцип справедливості судового розгляду та допущено надмірний формалізм..
Окремо зазначає, що ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." обставини, які слугували підставами для залишення позову у справі № 908/3413/21 (908/2098/22) без руху були усунені, Господарському суду Запорізької області були надані належні та допустимі докази наявності у директора Товариства Басараб Н.А. повноважень на підписання позову.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2098/22) залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги та подати до апеляційного суду докази надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу всіх учасників справи.
Апелянтом подано заяву про усунення недоліків та надано докази надіслання копії апеляційної скарги всім учасникам справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2098/22).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2023 судове засідання у справі призначено на 23.03.2023 о 10 год. 30 хв.
28.02.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від ПзІІ «Тойота-Україна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
У зв'язку з відрядженням головуючого судді Мороза В.Ф., судове засідання, призначене на 23.03.2023 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 судове засідання у справі призначено на 13.04.2023 о 10 год. 50 хв.
Від Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України" надійшла заява про участь в судових засіданнях у справі №908/3413/21(908/2098/22) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2023 ухвалено судові засідання у справі №908/3413/21(908/2098/22), у тому числі, призначене на 13.04.2023 о 10 год. 50 хв. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України" з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судовому засіданні 13.04.2022 приймав участь представник ПзІІ «Тойота-Україна» (відповідача-3) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Інші учасники справи, будучи повідомлені про місце, дату та час судового засідання, явку уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, правом на що ПзІІ «Тойота-Україна» скористалося, про що свідчить відзив на апеляційну скаргу, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", ТОВ "Техно Буд Рітейл", ТОВ "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Корпорації "Сумітомо" та ТОВ "Соллі-Плюс Чернігів".
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник відповідача-3 в судовому засіданні 13.04.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, просив її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача-3, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/3413/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64Д, код ЄДРПОУ 30770148.
Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.01.2022. відкрито провадження у справі №908/3413/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64Д, код ЄДРПОУ 30770148. Визнані грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", 03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 40-А до боржника на суму 76 700,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 2 860 000,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стецину Ігора Володимировича.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України", Корпорації "Сумітомо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2022 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Сушко Л.М.
Ухвалою суду від 20.10.2022. прийнято до розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України", Корпорації "Сумітомо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними в межах розгляду справи про банкрутство №908/3413/21. Ухвалено здійснювати розгляд позовної заяви в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.11.2022. о/об 11-30.
22.11.2022. до господарського суду Запорізької області від Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" надійшло клопотання про залишення без руху позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." в порядку ч. 11. ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, у якому відповідач 3. звертає увагу суду, що відповідну позовну заяву підписано Басараб Надією, як директором ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С.", проте до позовної заяви не додано доказів, які б свідчили про наявність у Басараб Надії, станом на момент підписання позову, відповідних повноважень, зокрема, що вказана особа займає посаду керівника товариства, має повноваження представляти товариство в судах без довіреності з усіма правами керівника товариства, діяти від імені останнього відповідно до закону, статуту, не додано доказів, які б підтверджували посадове становище Басараб Надії та обсяг повноважень.
Суд першої інстанції зазначив, що станом на дату постановлення ухвали від 20.10.2022, як і на даний час, у суду відсутній доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з обмеженням доступу до нього через введення воєнного стану в Україні, а тому суд позбавлений можливості самостійно перевірити наявність відповідних повноважень Басараб Надії у вказаному реєстрі.
Відсутність доказів на підтвердження того, що Басараб Надія є керівником ТОВ "Юридична консалтингова група М.К.С." та має право представляти інтереси від імені останнього, є очевидним недоліком поданої позовної заяви, що є безумовною підставою для залишення її без руху.
Ухвалою суду від 22.11.2022. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", 03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 40-А залишено без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (підписанта позовної заяви). Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
07.12.2022. до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14.12.2022. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна", Корпорації "Сумітото", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними в межах розгляду справи про банкрутство №908/3413/21 було залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що позивачем належних доказів в підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву суду не надано. Таким чином, станом на 14.12.2022 позивач не виконав вимоги ухвали господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 та не усунув недоліки позовної заяви. Враховуючи, що встановлений строк на усунення недоліків позовної заяви закінчився і позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, вказана заява відповідно до ч. 13 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без розгляду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі N 1-2/2002 N 15-рп/2002 зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України (254к/96-ВР), які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України (254к/96-ВР). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Із змісту частини другої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин.
Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України (254к/96-ВР). Так, відповідно до статті 8 Конституції України (254к/96-ВР) звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР), норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України (254к/96-ВР) встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку.
Право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України", Корпорації "Сумітомо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2022. відкрито провадження у справі № 908/3413/21 (908/2098/22), проте вже ухвалою суду від 22.11.2022. позовну заяву ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." залишено без руху.
Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (підписанта позовної заяви). Встановлено позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
07.12.2022. до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." надійшла заява про усунення недоліків.
В додатках до заяви було зазначено:
1. Витяг з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." станом на 02.12.202022р. належним чином засвідчена копія, оригінал знаходиться у позивача.
2. Виписка з ЄДРПОУ щодо ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." належним чином засвідчена копія, оригінал знаходиться у позивача.
3. Витяг зі Статуту ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." належним чином засвідчена копія, оригінал знаходиться у позивача.
Разом з тим, апеляційний суд відмічає, що фактично позивачем було надано суду лише засвідчену копію Витягу зі Статуту ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", інших додатків матеріали справи не містять.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022. позов ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." було залишено без розгляду з підстав ненадання
позивачем належних доказів в підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву.
Колегія суддів зауважує, що за ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 1 ст. 174 ГПК України встановлено загальне правило: якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Поряд з цим відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Тобто процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду в разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/зустрічну позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги з наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.
Суд має залишити позовну заяву/зустрічну позовну заяву/заяву/скаргу без руху в разі виникнення у нього сумніву щодо достовірності, достатності та належності наданих до позовної заяви/заяви/скарги доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, і надати заявнику строк для усунення відповідних недоліків.
Наведене відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20.
Згідно із ч. 11, 13 ст. 176 ГПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначає підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Отже, зазначені процесуальні норми не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у разі, якщо позивач не усунув недоліків оформлення позовної заяви (правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.05.2021 у справі № 910/5120/20.
Слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Водночас, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті заявленого спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 13 ст. 176 ГПК України).
Так, залишаючи позов ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." без розгляду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач виконав вимоги ухвали господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 та не усунув недоліки позовної заяви, а саме: не надав довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (підписанта позовної заяви).
Проте з таким висновком неможливо погодитися, виходячи з наступного.
Як вже було зазначено, ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс", Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-України", Корпорації "Сумітомо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі-Плюс Чернігів" про визнання правочинів недійсними саме в межах розгляду справи №908/3413/21 про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл".
Зазначену справу порушено саме на підставі заяви ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", яка була підписана Басараб Надією, як директором Товариства.
Справа №908/3413/21 перебуває на розгляді судді Сушко Л.М. і при прийнятті ухвали господарського суду Запорізької області від 11.01.2022. про відкриття провадження у справі №908/3413/21 про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл" судом повинно було досліджуватися питання статусу та повноважень Басараб Надії. Жодних сумнівів щодо зайняття вказаною особою посади директора ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." та наявності у неї права підпису позовної заяви у суду не виникло.
В свою чергу, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2022 позовну заяву ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." передано для розгляду судді Сушко Л.М.
Наведене узгоджується з позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеною в постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, згідно якої за змістом пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України, з якими кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, зокрема справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 КУзПБ встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.
Приймаючи позов до розгляду ухвалою від 20.10.2022. у Господарського суду Запорізької області також не виникало питань щодо наявності у Басараб Надії (підписанта позовної заяви) відповідних повноважень.
Однак в подальшому у суду виникли сумніви, що вказана особа займає посаду керівника товариства, має повноваження представляти товариство в судах без довіреності з усіма правами керівника товариства, діяти від імені останнього відповідно до закону, статуту, за відсутності доказів, які б підтверджували посадове становище Басараб Надії та обсяг повноважень.
Суд першої інстанції зазначив, що станом на дату постановлення ухвали від 20.10.2022, як і на даний час, у суду відсутній доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв'язку з обмеженням доступу до нього через введення воєнного стану в Україні, а тому суд позбавлений можливості самостійно перевірити наявність відповідних повноважень Басараб Надії у вказаному реєстрі.
З даного приводу слід зауважити, що згідно із частиною третьою статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі N 9901/39/20, ухвалах від 13.03.2020 у справі N 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі N 908/183/20 звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.
Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються офіційними, достовірними і можуть бути використані для будь-якого державного органу, яким є і суд.
З огляду на зазначену законодавчу норму Верховний Суд дотримується такої позиції: якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім'я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ухвали КГС ВС від 23.01.2020 у справі N 926/1336/19, від 07.03.2018 у справі N 921/502/17-Г/8, від 13.03.2020 у справі N 922/2844/19).
Отже, вирішуючи питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд з урахуванням вимог частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В свою чергу, як зазначено у рішенні ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Апеляційний суд наголошує, що неможливість забезпечення органами влади (юстиції та судової системи) доступу до ЄДР та відсутність належної взаємодії в плані отримання необхідної для здійснення правосуддя інформації, покладає надмірний тягар доказування на учасників судового процесу.
Незважаючи на це, за умов відсутності доступу до офіційного реєстру напряму, суд першої інстанції не позбавлений був можливості отримати відповідні дані через інші джерела та загальнодоступні відкриті ресурси, що використовують інформацію з ЄДР, як-то: https://opendatabot.ua, https://youcontrol.com.ua, https://clarity-project.info тощо, інформація з яких постійно оновлюється та актуалізується відповідно до відомостей в ЄДР.
При цьому відсутність у суду можливості самостійно перевірити наявність відповідних повноважень Басараб Надії у ЄДР не впливає на факт існування у вказаному реєстрі таких відомостей щодо призначення її керівником ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." 21.01.2021 та зайняття нею відповідної посади станом на 20.10.2022, 22.11.2022 та 14.12.2022, що було перевірено апеляційним судом.
Слід також зазначити, що суд, який розглядає одночасно справу №908/3413/21 про банкрутство ТОВ "Техно Буд Рітейл" та позов ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." про визнання правочинів недійсними саме в межах розгляду справи №908/3413/21 (справа № 908/3413/21 (908/2098/22) міг врахувати стандарти доказування щодо вірогідності доказів, зважаючи на те, що видається більш вірогідними обставини перебування Басараб Надії на посаді директора ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", аніж заперечення ПзІІ «Тойота-Україна» щодо цього, які не підкріплені жодними доказами.
В свою чергу, щодо наявності повноважень у вказаної особи на підписання позовної заяви, необхідно зважати на доданий до поданої 07.12.2022. до Господарського суду Запорізької області заяви про усунення недоліків Витяг зі Статуту ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." (а.с. 105-110).
Так, відповідно до п. 9.1. Статуту директор є одноосібним виконавчим органом товариства та здійснює управління поточною діяльністю товариства.
Директор діє від імені товариства без довіреності (п. 9.3. Статуту).
А згідно п. 9.4. Статуту до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, за винятком питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
Отже, враховуючи положення ГПК України та Статуту, Басараб Надія як директор наділена правом підпису від імені ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." позовної заяви без довіреності.
Таким чином, ухвалюючи рішення про залишення позову ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." суд першої інстанції діяв не послідовно та не врахував вищенаведеного, тобто неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
До того ж, в оскаржуваній ухвалі від 14.12.2022 господарський суд зазначив, що позивачем належних доказів в підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву суду не надано, при цьому ненадавши жодної оцінки обставинам, наведеним в поданій до суду заяві про усунення недоліків та долученій до неї засвідченій копії Витягу зі Статуту ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С.", внаслідок чого дійшов висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Більше того суд взагалі не зазначив які саме належні докази в підтвердження саме повноважень (а не посади) особи, що підписала позовну заяву йому не було надано, зважаючи на долучений до матеріалів справи Витяг зі Статуту, чим допустив порушення норм процесуального права (ст.ст. 14, 73-79, 86, 162, 164, 171, 176 ГПК України).
Так, Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 921/1061/15-г вкотре нагадав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no. 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28 серпня 1991 року, Серія A no. 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12 жовтня 1992 року, Серія A no. 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no. 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2018 у справі "Вартая проти Грузії" зазначив, що учасникові судочинства повинна бути дана можливість представити свою справу в умовах, які не призводять до "істотної незручності" порівняно з його опонентом. Право на справедливий судовий розгляд, серед іншого, включає право сторін висловлювати зауваження, які вони вважають такими, що стосуються справи. Причому це повинне бути не ілюзорне, а практичне й ефективне право. Таким воно може вважатися тільки в тому випадку, якщо суд фактично "чує" сторону, тобто її твердження належним чином аналізує.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009). Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007, Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якої прагнуть досягти (див. рішення Суду у справі Наталія Михайленко проти України, no. 49069/11, від 30.05.2013).
Таким чином, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, проте обмеження не має бути таким, що зводить існування самого права нанівець, адже це буде тлумачитись як порушення права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Відтак, суди мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.
Отже, приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, Господарському суду Запорізької області, у даному випадку, допустив надмірний формалізм, що змушує сторону до повторного звернення до суду та не сприяє ефективному виконанню завдань господарського судочинства.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Частиною 4 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи усе вищевикладене, доводи апеляційної скарги ТОВ "Юридична Консалтингова Група М.К.С." знайшли своє підтвердження та є прийнятними, а оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду без встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи та допустив порушення норм процесуального права, наведене є підставою для скасування ухвали від 14.12.2022 та направлення справи № 908/3413/21 (908/2098/22) для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 275, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична Консалтингова Група М.К.С." на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі № 908/3413/21 (908/2098/22) задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 14.12.2022 у справі №908/3413/21 (908/2098/22) - скасувати.
Справу №908/3413/21 (908/2098/22) направити для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 25.04.2023
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко