25.04.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4221/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023р. (суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро) по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп", м. Київ
до Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 118 795,23грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Терратоп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить стягнути з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради 118 795,23 грн., з яких: інфляційні втрати, у розмірі 83 855,50грн.; 3% річних, у розмірі 34 939,73грн., судовий збір, у розмірі 2 481,00грн., витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 000,00 грн..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" 3% річних, у сумі 34 939 грн. 73коп., втрати від інфляції, у сумі 83 855 грн. 50коп., витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000 грн. 00коп. та судовий збір, в розмірі 2 481 грн. 00коп..
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеними рішеннями суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог та зобов'язати ТОВ "Терратоп" виконати послуги, передбачені Договором № 17 від 23.11.2022р. в повному обсязі. Одночасно, в апеляційні скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, недоведені обставини - визнав встановленими, а висновки, що покладені в основу прийнятого рішення не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що в судовому засіданні судом першої інстанції були порушені норми процесуального права не належно досліджені обставини, а саме: не досконало розглянуто надані документи і матеріали справи; не досліджено суть та обставини, справи на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення; не надано належної оцінки заперечень та аргументів відповідача щодо виконання умов договору та технічного звіту, передачі робіт та їх оплати, а також те, що на теперішній час Департамент не може використовувати у свой роботі надані ТОВ «ТЕРРАТОП» частково виконані матеріали у зв'язку з їх невідповідністю Договору №17 та Техзавданю, чим спричиняє перешкоджають роботі департаменту в повному обсязі та згідно покладених на нього повноважень у сфері земельних відносин.
Скаржник звертає увагу на те, що строк дії Договору закінчився 01.03.2021р., проте, вимоги Технічного завдання до теперішнього часу залишаються не виконаними Виконавцем, та надані замовнику не в повному обсязі. Разом з тим, надані документи ТОВ «ТЕРРАТОП» на адресу Департаменту не відповідають в повній мірі Технічному завданню згідно Додатку №2 Договору. Листом від 11.03.2021 за №17/02-08/670 Департаментом були направлені зауваження в частині недотримання вимог договору, проте, на теперішній час зауваження не усунуто, тому комісією вищевказані послуги не прийнято, про що було повідомлено Виконавця.
Скаржник вказує на те, що до теперішнього часу виконавцем робіт - ТОВ «ТЕРРАТОП» ігноруються вищезазначені вимоги Департаменту та взяті на себе зобов'язання щодо виконання умов «Технічного завдання» згідно Додатку2 до Договору №17 від 23.11.2020р., а також гарантійного листа на теперішній час залишаються не виконаними. Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором між сторонами не підписаний.
Скаржник також зазначає на тому, що факт часткового виконання Договору Виконавцем визнаний та встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021р. у справі №904/2616/21 за позовом Департаменту до ТОВ «ТЕРРАТОП» про розірвання договору від 23.11.2020 №17, та зустрічним позовом ТОВ «ТЕРРАТОП» до Департаменту.
Скаржник звертає увагу суду на те, що позовні вимоги у справі №904/4221/22 є необґрунтованими, безпідставними, та такими що не підлягають задоволенню, оскільки Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради заявлені у позові суми, а саме інфляційні витрати - 83 855,50 грн, 3% річних - 34 939, 73 грн. та професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн. було вже сплачено у повному обсязі за раніше розглянутими справами.
Так, Скаржник зауважує на тому, що у судовому порядку на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021р. у справі №904/2616/21 з Департаменту стягнуто 2 180 000,00 грн. за частково виконані роботи та стягнено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 26000,00 грн., а на підставі судового наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2022 р. по справі №904/8264/21 з Департаменту стягнуто інфляційні витрати - 83 855,50 грн, 3% річних - 34 939, 73 грн.. Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради рішення суду та судовий наказ були виконані в повному обсязі в результаті безспірного списання коштів на підставі вимог Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Скаржник також наголошує на тому, що відсутність належно виконаного проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгулець та Саксагань перешкоджає забезпеченню реалізації в місті першочергових заходів по виконанню міської програми вирішення екологічних проблем Кривбасу та поліпшенню стану навколишнього природного середовища, чим порушує права жителів територіальної громади міста.
Також, Скаржник вважає необґрунтованими нарахування суми на професійну правничу допомогу та її встановлений розмір, нічим не підтвердженим та не встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження, якщо їх було встановлено; вартість економних транспортних послуг; відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг у регіоні.
Скаржник вважає, що фінансові зобов'язання розпорядником бюджетних коштів можуть бути взяті виключно на бюджетний період та жодним чином не можуть бути розраховані на період, що його перевищує та здійснюється за умови виконання повного обсягу послуг за договором. У зв'язку з чим, встановлено, що бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, передбачених у міському бюджеті на 2020 рік та визначено термін дії Договору - 31 грудня 2020 року, здійснення оплати провадиться лише за умови виконання повного обсягу послуг, передбачених Технічним завданням (додаток №2 до Договору). Таким чином, фінансові призначення за Договором №17 від 23.11.2020р. на надання послуг з Розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгулець та Саксагань у місті Кривому Розі, на теперішній час не передбачено міським бюджетом.
Аналогічні доводи також містить в собі відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає рішення законними та обгрунтованими, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач зазначає на тому, що твердження Апелянта ніби Департамент не може використовувати в своїй роботі надані Позивачем частково виконані матеріали у зв'язку з їх невідповідністю договору від 23.11.2020 року № 17 та відповідному Технічному завданню не підтверджуються ніякими доказами.
Позивач наголошує на тому, що вимоги Технічного завдання до теперішнього часу залишаються виконаними Позивачем частково та відповідні матеріали надані Апелянту не в повному обсязі, саме з вини Апелянта, що встановлено під час розгляду справи № 904/2616/21.
Позивач також не погоджується із твердженнями Апелянта стосовно необґрунтованості нарахування Позивачем суми витрат Позивача на професійну правничу допомогу та нібито відсутність підтвердження з боку Позивача понесення таких витрат, оскільки матеріалами справи № 904/4221/22 підтверджується факт надання Позивачу правової (правничої) допомоги вартістю, яка визначена договором від 03.11.2022р. № 6 СС (судова справа) АБ/2022, Завданням № 1 та в обсязі, що вказаний в акті виконаних робіт від 09.12.2022 р. до цього договору. Відповідно до умов вищевказаного договору Позивач просив стягнути з Апелянта витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00грн.. Суд першої інстанції, оцінюючи надані Позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням складності справи, критеріїв, визначених частиною п'ятою статті 129 цього Кодексу, вирішив, що реальними та розумними витратами Позивача на професійну правничу допомогу стануть витрати у сумі 3 000,00 грн.. Позивач погоджується із висновками суду першої інстанції та не заперечує проти стягнення з Апелянта витрат Позивача на професійну правничу допомогу саме в розмірі 3 000,00 грн.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 09.02.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2022р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4221/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023р. по справі № 904/4221/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
17.02.2023р. матеріали справи № 904/4221/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2023р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Позов мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021р. у справі №904/2616/21 у задоволенні первісних позовних вимог Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп", про розірвання договору від 23.11.2020р. №17 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено в повному обсязі - стягнуто з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" 2 180 000,00 грн. - основного боргу, 32 700,00 грн. - судового збору (а.с. 22-28).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021. у справі №904/2616/21, встановлено наступні обставини.
23.11.2020р. між Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Терратоп" (виконавець) укладено договір № 17.
Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, надати послуги з розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгулець та Саксагань у місті Кривому Розі, а замовник зобов'язаний прийняти та здійснити оплату за надані послуги в розмірі, строки та порядку визначених цим договором.
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 29.12.2020р. до договору№ 17 від 23.11.2020р..
У п. 3 вказаної угоди зазначено, внести зміни до п. 12.1 договору, виклавши в наступній його редакції:
"Договір набуває чинності з моменту підписання представниками сторін цього Договору та скріплення печатками (у разі її використання, відповідно до вимог чинного законодавства України) і діє до 01.03.2021р., а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором".
Згідно з п. 4.2 договору, розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом оплати замовником, після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату наданих послуг та після підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі наданих послуг, безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок замовника.
Умови оплати: відстрочка платежу строком до 30 банківських днів (п. 4.3 договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги відповідно до умов цього договору (підп. 6.3.1 п. 6.3 договору).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що ціна цього договору (договірна ціна) становить 2 250 000,00 грн., без ПДВ, в тому числі загальна вартість послуг включає витрати виконавця на отримання позитивного висновку від державної експертизи щодо землевпорядної документації.
Господарський суд зазначив, що на виконання умов договору позивачем було виконано частину робіт визначену додатком № 2 "Технічне завдання" до договору № 17 від 23.11.2020р., в підтвердження чого позивачем надано акт наданих послуг від 23.02.2021р. № 3, акт здачі-приймання документації від 23.02.2021р. № 1 та рахунок на оплату від 23.02.2021р. №3.
Вказані документи, а також проект землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгулець та Саксагань у місті Кривому Розі були надіслані на адресу відповідача листом від 22.02.2021р. №22/02-3, що підтверджується копією квитанції Нової пошти від 23.02.2021р. за № 5900064931633.
Матеріали справи не містять доказів (акту складеного, в порядку встановленому сторонами в п.7.3 договору) на підтвердження того, що у відповідача були зауваження на підставі яких останній відмовився підписувати акт надання послуг від 23.02.2021р. № 3 на загальну суму 2 180 000,00 грн..
З огляду на відсутність належним чином оформлених зауважень до виконаних робіт, господарський суд дійшов висновку про їх прийняття, та, відповідно, виникнення у замовника обов'язку щодо їх оплати.
Листом № 17/02-08/670 від 11.03.2021р. відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення оплати за виконані роботи посилаючись на п. 4.5 спірного договору, крім того, департаментом було зазначено, що ТОВ "Терратоп" не дотримано вимог п.п. 3, 4 розділу 9 Технічного завдання.
Зі змісту цього рішення вбачається, що відповідач за зустрічним позовом свої зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт, у розмірі 2 180 000,00 грн. не виконав, у зв'язку із чим на користь позивача за зустрічним позовом стягнуто заборгованість, у сумі 2 180 000,00 грн.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
25.08.2021р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021, яке набрало законної сили 13.08.2021р. видано наказ №904/2616/21.
02.09.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Терратоп" звернувся до УДКСУ у м. Кривому Розі із заявою за вих. №02/09-11 про прийняття на виконання наказу господарського суду від 25.08.2021р. №904/2616/21.
22.09.2021р. УДКСУ у м. Кривому Розі виконало наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021р. про примусове виконання рішення у справі №904/2616/21.
Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором починаючи з 11.03.2021р. (лист від 11.03.2021р. №17/02-08/670 про неможливість здійснення оплати) до 21.09.2021р. (фактичне виконання 22.09.2021р.).
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 34 939,73 грн., за загальний період 11.03.2021р. по 21.09.2021р., а також інфляційні втрати у розмірі 83 855,50 грн., за період березень - вересень 2021р., відповідно до ст. 625 ЦК України.
Позивач зазначає, що Відповідачем означену суму не оплачено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.
За наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021р. у справі №904/2616/21 набрало законної сили з 13.08.2021 року.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для справи, що розглядається.
Так, преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Таким чином, судове рішення у справі №904/2616/21 не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.
Як вже зазначалось вище, 25.08.2021р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2021р., яке набрало законної сили 13.08.2021р. видано наказ №904/2616/21.
02.09.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Терратоп" звернувся до УДКСУ у м. Кривому Розі із заявою за вих. №02/09-11, про прийняття на виконання наказу господарського суду від 25.08.2021р. №904/2616/21.
22.09.2021р. УДКСУ у м. Кривому Розі виконало наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021р. про примусове виконання рішення у справі №904/2616/21.
Як встановлено судом першої інстанції рішення у справі №904/2616/21 фактично було виконано лише 22.09.2021р.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 34 939,73 грн., за загальний період 11.03.2021р. по 21.09.2021р., а також інфляційні втрати у розмірі 83 855,50 грн., за період березень - вересень 2021р., відповідно до ст. 625 ЦК України.
За змістом положень ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК Україн, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена ст. 625 ЦК України.
Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Так, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності)) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постанові постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18, постановах Верховного Суду від 24.11.2022р. у справі № 927/713/21, від 15.04.2021р. у справі 914/923/17, від 11.11.2019р. у справі № 910/5098/18.
Слід зазначити, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі № 910/5587/19, від 03.10.2019р. у справі № 905/587/18, від 01.10.2019р. у справі № 910/12604/18.
Враховуючи те, що прийняте Господарським судом Дніпропетровської області рішення по справі № 904/2616/21, про стягнення заборгованості з відповідача повністю виконане останнім лише 22.09.2021р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що це є порушенням грошового зобов'язання останнього перед позивачем, тому 3% річних та інфляційні витрати можуть нараховуватися позивачем по день фактичного виконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання зі сплати стягнутої заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріальне правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога ст. 625 ЦК України.
Позивач правомірно звернувся за захистом свого права та в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування на суму боргу індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Здійснивши на підставі наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання на суму заборгованості, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних, в розмірі 34 939,73 грн. та інфляційні втрати, в розмірі 83 855,50 грн., є обґрунтованими (арифметично вірно розрахованими), у зв'язку з чим дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правничу (правову) допомогу, які понесені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 10 000,00 грн., судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст. 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З огляду на вказане та на встановлені обставини у даній справі, колегія суддів зазначає, що визначений у договорі фіксований розмір адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, оскільки кожна справа, яка розглядається господарським судом, має свою специфіку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст.123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10.12.2009р. у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015р. у справі "Баришевський проти України" (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст.ст. 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до положень ст.ст. 1, 26, 27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження статусу адвоката Кучерук Антона Володимировича, останнім до суду першої інстанції подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4379 від 05.07.2019р. та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АЕ №1068299 від 07.11.2022р..
Також, в матеріалах справи міститься Договір №6СС (судова справа) АБ/2022 про представництво інтересів судових інстанціях від 03.11.2022р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терратоп" (замовник) та Адвокатським бюро "Кучерука "Консільєрі" (виконавець).
Згідно п. 1.1 договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику за його завданням юридичні послуги з питань представництва у всіх судових інстанціях господарської юрисдикції замовника (ДК 021:2015:79140000-8 - послуги з юридичної консультування і юридичного представництва), а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Виконавець забезпечує надання замовнику юридичних послуг на умовах аутсорсингу по представленню, захисту та відстоюванню у встановленому порядку прав та законних інтересів замовника в усіх судових інстанціях щодо стягнення з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" 83 855,50грн. інфляційних втрат та 34 939,73грн. 3% річних, а разом - 118 795,23грн. заборгованості, яка виникла відповідно до умов договору від 23.11.2020р. №17 про надання послуг.
Для виконання завдань на юридичні послуги, визначені у п.1.2 цього договору, виконавець може призначати кваліфікованих уповноважених осіб згідно характеру правових правовідносин. Такі особи перед замовником та третіми особами діють на підставі витягу з цього договору та виданих довіреностей згідно вимог чинного законодавства України (п. 1.2 договору).
Замовник зобов'язується, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги виконавця на умовах цього договору (п. 2.1.3 договору).
Виконавець зобов'язується, зокрема надавати юридичні послуги, визначені умовами цього договору, якісно, кваліфіковано, в інтересах замовника, з додержанням вимог діючого законодавства (п. 2.2.1 договору).
Після підписання договору виконавець у визначений ним день складає Акт наданих послуг у двох примірниках по одному для кожної сторони договору, підписує його, скріплює печаткою (за наявності) (п. 3.1 договору).
Замовник зобов'язаний підписати та скріпити печаткою (за наявності) отриманий Акт наданих послуг у двох примірниках та передати його виконавцю, або надати обґрунтовану письмову відповідь про відмову підписання Акту (п. 3.2 договору).
У пункті 4.2 договору сторони визначили, що загальна вартість юридичних послуг за представництво виконавцем в суді першої інстанції інтересів замовника складає -10 000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ.
Сторони мають право переглядати вартість послуг шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 4.3 договору).
Оплата за даним договором здійснюється не протязі 5 днів з моменту прийняття рішення судом на користь замовника за виставленим рахунком від виконавця. Такий рахунок виконавець надає замовнику під час підписання Акту наданих послуг (п. 4.3.1 договору).
У розділі 9 договору зазначено, що договір набирає чинність з моменту його підписання і діє до 31.12.2023р. без застосування автоматичної пролонгації, або до фактичного розгляду судової справи щодо стягнення з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" 83 855,50грн. інфляційних втрат та 34 939,73грн. 3% річних, а разом - 118795,23грн. заборгованості, яка виникла відповідно до умов договору від 23.11.2020р. №17, про надання послуг по суті і набрання рішень по цій справі законної сили.
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Сторонами складений та підписаний акт №1СС від 09.12.2022р. приймання-передачі наданих юридичних послуг до договору про представництво інтересів в судових інстанціях №6СС АБ/2022 від 03.11.2022р..
Сторони підтверджують, що виконавець надав клієнту такі послуги:
опрацювання пакета первинних та інших документів в розрізі взаємовідносин Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради з ТОВ "Терратоп" згідно умов договору від 23.11.2020 р. №17 - 3год, ціна однієї години - 1000,00грн., вартість - 3 000,00грн.;
надання попередньої юридичної консультації - 1год, ціна однієї години - 500,00грн., вартість - 500,00грн.;
аналіз актуальної судової практики для підготування правової позиції щодо стягнення з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" 83 855,50грн. інфляційних втрат та 34 939,73грн. 3% річних, а разом - 118 795,23грн. заборгованості, яка виникла відповідно до умов договору від 23.11.2020р. №17 про надання послуг - 3год, ціна однієї години - 500,00грн., вартість - 1 500,00грн.;
написання проекту позовної заяви про стягнення з Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терратоп" 83 855,50грн. інфляційних втрат та 34 939,73грн. 3% річних, а разом - 118 795,23грн. заборгованості, яка виникла відповідно до умов договору від 23.11.2020р. №17 про надання послуг. Підготовка матеріалів позовної заяви (розрахунок інфляційних, річних, судового збору за звернення до господарського суду, виготовлення комплекту позовної заяви і доданих до неї документів для суду та учасників справи). Направлення позовної заяви відповідачу і до Господарського суду Дніпропетровської області - 3год, ціна однієї години - 1000,00грн., вартість - 3 000,00грн.;
підготовка заперечень на відзив, подання доказів, отримання процесуальних документів, направлення відповіді на відзив Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради і подання до суду, тощо - 2год, ціна однієї години - 1000,00грн., вартість - 2 000,00грн..
Всього витрачено часу 12год, загальна вартість - 10 000,00грн..
Адвокатським бюро "Кучерука "Консільєрі" виставлено рахунок на оплату №1/22 від 09.12.2022 р., на суму 10 000,00грн..
Доказів оплати позивачем послуг, наданих йому адвокатом в межах вказаного договору, матеріали справи не містять.
Факт надання позивачу правової (правничої) допомоги вартістю, яка визначена договором № 6 СС (судова справа) АБ/2022 від 03.11.2022р., підтверджується Завданням № 1 та в обсязі, що вказаний в акті виконаних робіт від 09.12.2022р. до цього договору. Процесуальні документи, наявні у справі: позовна заява; клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідь на відзив, адвокатом Кучерук А.В.
Разом з тим, оцінивши надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням складності справи, критеріїв, визначених ч. 5 ст. 129 цього Кодексу, скористався своїм правом не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та дійшов висновку, що реальними та розумними витратами на професійну правничу допомогу у цій справі, є сума 3000,00 грн..
Дослідивши надані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн., колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката, в розмірі 10 000,00 грн. не є співмірними із складністю предмету спору, у зв'язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у акті здачі-прийняття робіт №1СС від 09.12.2022 р., не є виправданим.
При цьому, судова колегія враховує, що ця справа має незначну складність; справа розглядалася у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду.
За таких обставин, враховуючи складність і строк розгляду справи, виконані Адвокатським бюро "Кучерука "Консільєрі" роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розумним розміром витрат позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи в суді першої інстанції та які належить стягнути з Відповідача є сума 3 000,00 грн.
Щодо вимог Скаржника, зазначених в апеляційній скарзі і пов'язаних із зобов'язанням ТОВ "Терратоп" виконати послуги, передбачені Договором № 17 від 23.11.2022р. в повному обсязі, то суд апеляційної інстанції їх не розглядає, оскільки вони не були предметом позову та не розглядалися судом першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2023р. у справі № 904/4221/21 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконавчого комітету Криворізької міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус