вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" квітня 2023 р. Справа№ 925/384/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
при секретарі Вага В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Конопліцький І.В. за довіреністю;
від відповідача: Беленкова В.В. за довіреністю;
від третьої особи: не з'явився;
від приватного виконавця: Тараскіна К.О. за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10.11.2022 щодо розгляду скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича
у справі № 925/384/21 (суддя - Скиба Г.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 585 033 070,89 грн,
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 листопада 2022 року скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" на дії приватного виконавця від 22.09.2022 задоволено повністю.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича щодо винесення постанови від 22 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання ухвали Господарського суду Черкаської області, ухваленої 31.01.2022 у справі №925/384/21;
Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 22 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 у справі №925/384/21.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги на рішення приватного виконавця.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/64/15, оскільки суд не надав оцінки доводам боржника і скаржника, крім доводів щодо місця відкриття виконавчого провадження, а висновки суду щодо неправомірного відкриття виконавчого провадження в місті Києві є безпідставними, оскільки боржник має рахунок у АТ "Державний ощадний банк України", який зареєстровано у Києві, тому у приватного виконавця були підстави для відкриття виконавчого провадження в межах його виконавчого округу.
Також не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пилипчук Віталій Григорович подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд вийшов за межі скарги та постановив ухвалу на підставі припущень, які не стосувалися скарги, що призвело до помилкового висновку про незрозумілі підстави відкриття виконавчого провадження чи наявності помилки під час відкриття виконавчого провадження; стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження було повідомлено про наявність у боржника рахунку у банку в місті Києві (АТ "Державний ощадний банк України") і надані платіжні доручення, з яких вбачається наявність такого рахунку, при цьому саме банк отримує ліцензію на здійснення банківської діяльності, а не його філії, і грошові кошти знаходяться на рахунках, відкритих у банку, який у даному випадку знаходиться в місті Києві; посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду справах №420/10502/20 та №320/14048/20 є безпідставними, оскільки вони були прийняті за інших фактичних обставин.
Крім того, вказав, що очікує понести витрати на правову допомогу у зв'язку із розглядом справи у розмірі 60000,00 грн.
Відповідач у відзиві на апеляційні скарги заперечив проти їх задоволення та просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що ухвала суду від 31.01.2022 про затвердження мирової угоди не містила необхідної сукупності відомостей, наявність яких надавала б їй статусу виконавчого документа, тому мала бути повернута приватним виконавцем без прийняття її до виконання; виконавчим округом приватного виконавця є місто Київ, однак місцезнаходженням боржника є місто Черкаси, тому він не міг приймати ухвалу до виконання за критерієм місцезнаходження боржника-юридичної особи; стягувачем до заяви про примусове виконання рішення не було додано доказів місцезнаходження майна боржника у місті Києві; з доданих стягувачем до заяви платіжних доручень вбачається, що рахунок боржника відкритий у філії Черкаське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", яка знаходиться у місті Черкаси та має право, поза місцезнаходженням юридичної особи, самостійно відкривати та обслуговувати поточні банківські рахунки, зокрема, поточний рахунок відповідача був відкритий в м.Черкаси; сума грошових коштів, щодо якої було відкрито виконавче провадження, не обґрунтована і перевищує як суму поточного боргу так і суму загального боргу за мировою угодою, а вимог про сплату штрафу відповідачу від позивача не надходило.
У письмових поясненнях, поданих 10.01.2023, позивач вказує, що філії та відділення банківських установ не здійснюють банківської діяльності та не є такими, що розміщують кошти за місцем здійснення діяльності, тому рахунок відповідача відкрито, а відповідно і кошти боржника перебувають в АТ "Державний ощадний банк України", який знаходиться у місті Києві; Інструкція про безготівкові розрахунки, на які послався суд, втратила чинність; відповідачем не вказано, за захистом якого саме права чи інтересу він звернувся до суду.
Приватним виконавцем 16.01.2023 було подане клопотання про долучення доказів витрат на правову допомогу в розмірі 60000,00 грн.
06.02.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення постанови приватного виконавця Пилипчука В.Г. від 21.11.2022 щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови приватного виконавця Корольова М.А. від 11.01.2023 про відкриття виконавчого провадження та арешт майна і коштів боржника.
Від третьої особи надійшло клопотання від 21.02.2023 про проведення судового засіданні без участі представника третьої особи.
Клопотання відповідача про долучення документів та клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника задоволені судом.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.
Представник приватного виконавця у судовому засіданні підтримала доводи апеляційних скарг, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін та приватного виконавця, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31 січня 2022 року затверджено мирову угоду, укладену повноважними представниками сторін (від позивача - адвокатом Бутенко О.О., якому надано повноваження на її підписання за довіреністю №240 від 30.06.2021, та директором відповідача - Амеліним Б.Є.).
Вказаною мировою угодою сторони, зокрема, домовились про наступне:
- відповідач визнає заявлені Позивачем у справі №925/384/21 позовні вимоги у повному обсязі (п.2);
- сторони погодили припинити заявлені Позивачем до стягнення у цій справі грошові зобов'язання Відповідача з оплати основного боргу перед Позивачем за Індивідуальним договором у сумі 51248157,61 грн з дати затвердження судом Мирової угоди шляхом зарахування гарантійного забезпечення, сплаченого Відповідачем Позивачу у розмірі 51248157,61 грн, в рахунок оплати основного боргу за Індивідуальним договором. З урахуванням припинених грошових зобов'язань Відповідача з оплати основного боргу за Індивідуальним договором, а також оплат, здійснених за Індивідуальним договором після відкриття провадження у справі, Сторони погоджуються, що станом на 11.10.2021 (включно) розмір основного боргу, який підлягає врегулюванню, становить 443707466,90 грн (п.3);
- сторони погодили припинити заявлені Позивачем до стягнення у цій справі грошові зобов'язання Відповідача з оплати 50% пені за Індивідуальним договором у сумі: 7210537,86 грн з дати затвердження судом Мирової угоди (п.4);
- сторони погодили припинити заявлені Позивачем до стягнення у цій справі грошові зобов'язання Відповідача з оплати 50% штрафу за Індивідуальним договором у сумі 25624078,80 грн з дати затвердження судом Мирової угоди (п.5;
- сторони домовились розстрочити сплату залишку заявленої Позивачем до стягнення у цій справі заборгованості Відповідача перед Позивачем за Індивідуальним договором у сумі 492028143,62 грн, з яких 443707466,90 грн основного боргу, 7210537,85 грн пені, 3178323,51 грн - 3% річних, 12307736,55грн інфляційних втрат коштів, 25624078,81 грн штрафу на 60 місяців рівними частинами відповідно до графіка (наведеного у даному пункті) (п.6);
-у зв'язку з укладенням Сторонами цієї Мирової угоди Відповідач відшкодовує Позивачу 50% (п'ятдесят відсотків) суми судового збору, сплаченого Позивачем при подачі позовної заяви у цій справі, в сумі 397250,00грн протягом 10 (десяти) робочих днів з дати затвердження Мирової угоди судом (п.7);
- відповідач зобов'язується виплатити у повному обсязі грошові кошти, зазначені в пунктах 6 та 7 Мирової угоди, шляхом перерахування коштів з поточного рахунка Відповідача на поточний рахунок Позивача (п.8);
- виконання зобов'язань за Мировою угодою здійснюється згідно з визначеним у пункті 6 Мирової угоди графіком погашення заборгованості з дня її затвердження судом. Щомісячні платежі згідно з графіком погашення заборгованості, визначені пунктом 6 Мирової угоди, які передують місяцю, в якому затверджена Мирова угода (у разі наявності), здійснюються Відповідачем на рахунок Позивача впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати її затвердження судом (п.9);
- зобов'язання Відповідача із сплати заборгованості за Мировою угодою та відшкодування судового збору вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Позивача грошових коштів у строки та сумі, що встановлені пунктами 6 та 7 Мирової угоди (п.11);
- у випадку повного або часткового нездійснення платежів, згідно з графіком, визначеним пунктом 6 Мирової угоди, що дорівнює сумі двох місячних платежів, вважається, що строк погашення усієї несплаченої суми залишку заборгованості, вказаної у пункті 6 Мирової угоди, настав, і Позивач, як стягувач, вправі звернутись до органів державної виконавчої служби або приватного виконавця для дострокового примусового стягнення усієї суми залишку заборгованості за Мировою угодою (пред'явити ухвалу про затвердження Мирової угоди для примусового виконання), а Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу штраф у розмірі 84082774,27 грн (п.17);
- сторони визначають, що строк пред'явлення до примусового виконання ухвали суду про затвердження Мирової угоди розпочинає свій перебіг з моменту закінчення строку, встановленого Відповідачу для виконання грошового зобов'язання (частини зобов'язання), розстроченого на підставі пункту 6 Мирової угоди, або виконання якого визначено пунктом 7 Мирової угоди (п.18);
- укладаючи Мирову угоду, Сторони підтверджують, що вона укладена в добровільному порядку, її умови є зрозумілими, відповідають волевиявленню Сторін та породжують правові наслідки, які відповідають інтересам Сторін, а також не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб (п.19).
22 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку Віталію Григоровичу заяву про примусове виконання рішення, в якій просить відкрити виконавче провадження та здійснити заходи примусового виконання рішення.
Заява мотивована тим, що графік погашення заборгованості боржником не виконується належним чином, станом на 22.09.2022 боржник має борг більш ніж два місяці в сумі 22 934 202,18 грн, тому згідно п.17 мирової угоди підлягає стягненню залишок заборгованості і штраф, і загальний залишок заборгованості складає 508 839 940,41 грн. Також вказано, що боржник має рахунок, який відкритий у банківській установі, що розташовується у місті Києві - АТ "Державний ощадний банк України".
До заяви були додані оригінал ухвали господарського суду Черкаської області від 31.01.2022, копії платіжних доручень та документи на підтвердження повноважень представника.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 22.09.2022 було відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
Вказана постанова була отримана відповідачем 26.09.2022, що підтверджується копією конверту, інформацією з сайту відстеження поштових відправлень та відміткою про реєстрацію на супровідному листі.
06 жовтня 2022 року відповідачем (боржником), тобто в межах десятиденного строку оскарження, було подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії виконавця, у якій він просив суд:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича щодо винесення постанови від 22 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з виконання ухвали Господарського суду Черкаської області, ухваленої 31.01.2022 у справі №925/384/21;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 22 вересня 2022 року про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 з виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 31.01.2022 у справі №925/384/21.
Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить всіх реквізитів виконавчого документу; виконавчим округом приватного виконавця є місто Київ, однак місцезнаходженням боржника є місто Черкаси, тому він не міг приймати ухвалу до виконання за критерієм місцезнаходження боржника-юридичної особи; стягувачем до заяви про примусове виконання рішення не було додано доказів місцезнаходження майна боржника у місті Києві, а зазначений стягувачем у заяві рахунок відкритий у філії Черкаське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України", яка знаходиться у місті Черкаси; строк повного виконання зобов'язання за мировою угодою не настав і відкрити провадження з примусового стягнення можна було лише в частині невиконаного зобов'язання (22934202,18 грн), а не на всю суму затвердженої мирової угоди; приватним виконавцем відкрито провадження і про стягнення штрафу з боржника без рішення суду про стягнення санкцій; приватним виконавцем розраховано винагороду виконавця з максимальної суми стягнення (більше 50 млн грн), а не від суми зазначеної стягувачем суми боргу.
Заперечуючи проти доводів скарги, позивач посилався на те, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, прострочена заборгованість становила більше розміру двох місячних платежів, тому настав строк виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, і вона підлягає примусовому виконанню; враховуючи правову природу безготівкових коштів, їх місцезнаходженням є місцезнаходження банку, на рахунках у якому вони знаходяться, а боржник має рахунок у АТ "Державний ощадний банк України" в місті Києві, в межах виконавчого округу приватного виконавця; розмір винагороди приватного виконавця становить 10% від суми, що підлягає стягненню, а оскарження постанови в цій части підпадає під юрисдикцію адміністративних судів; розмір штрафу визначений сторонами у п.17 мирової угоди.
Заперечуючи проти доводів скарги, приватний виконавець посилався на те, що ухвала повністю відповідає вимогам Закону щодо змісту виконавчого документа; виконавче провадження відкрито за місцезнаходженням майна (грошових коштів) боржника, оскільки банк, який обслуговує рахунок боржника, знаходиться у місті Києві; сума стягнення повністю відповідає виконавчому документу.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10 листопада 2022 року скарга задоволена повністю з посиланням на те, що приватний виконавець прийняв до примусового виконання ухвалу суду у даній справі за відсутності доказів того, що місце виконання чи майно боржника або сам боржник знаходяться у межах його виконавчого округу по місту Києву.
Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 192 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду даної справи сторонами була укладена мирова угода, яка затверджена ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31 січня 2022 року.
Згідно статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Так, згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
Дослідивши зміст ухвали Господарського суду Черкаської області від 31 січня 2022 року, якою затверджено мирову угоду сторін, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вона відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження", отже може бути подана для її примусового виконання.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", як кореспондується з нормами статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", які кореспондують нормам статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя (частина 1 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (пункт 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що прийняття державним чи приватним виконавцем виконавчих документів до виконання здійснюється за територіальним принципом, суть якого полягає у тому, що державний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться на території, на яку поширюються його функції, а приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність, та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. При цьому місце виконання виконавчого документу визначається за критеріями, зазначеними у частині другій статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", до яких законодавець відносить: (1)місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, (2)місцезнаходження боржника - юридичної особи, (3) місцезнаходження майна боржника.
Отже, зі змісту наведених норм закону, зокрема частин першої та другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", вбачається, що виконавець (державний/приватний) має право прийняти до виконання подані йому виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташоване:
- для державного виконавця - у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби;
- для приватного виконавця - у межах виконавчого округу, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов'язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.
Вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення визначені статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", а також у пункті 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України № 12/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція).
Зокрема, в абзаці 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції визначені вимоги до форми і змісту заяви про примусове виконання рішення, що подається до приватного виконавця за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Відповідно до абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Передбачена цією нормою необхідність стягувача додати до заяви докази місцезнаходження майна боржника обумовлена необхідністю обґрунтування та доведення стягувачем виконавцю такого критерію як місцезнаходження майна боржника лише в ракурсі того, що майно боржника знаходиться на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зазначена норма передбачає надання стягувачем лише доказів місцезнаходження майна боржника на цій території, а не доказів фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Зазначена норма Інструкції (у разі, якщо стягувач як майно боржника зазначає грошові кошти) не може тлумачитися як така, що передбачає обов'язок стягувача додавати до заяви про примусове виконання рішення докази фактичної наявності грошових коштів на банківських рахунках боржника, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) ця норма суперечила б статті 60 та пункту 1 частини 1 статті 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність", за змістом яких відомості про банківські рахунки клієнтів, фінансово-економічний стан клієнтів є банківською таємницею, забезпечення збереження якої є обов'язком банку, зокрема шляхом обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю. Аналіз наведених норм Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що стягувач, який не входить до кола осіб, які мають доступ до інформації, що становить банківську таємницю, та не є особою, якій відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, обмежений у можливостях надати органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю відомості про стан рахунків боржника у банках. Таке тлумачення цієї норми Інструкції також суперечить частині 1 статті 19 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
З огляду на викладене, стягувач, звертаючись до виконавця з заявою про примусове виконання рішення має довести саме обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, надати (додати до заяви) докази місцезнаходження майна боржника на цій території, а не докази фактичної наявності майна боржника у місцезнаходженні такого майна.
Наприклад, у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника у банківських установах, що знаходяться в межах округу, на який поширюються повноваження органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" на стадії вирішення питання про відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника виконавець має дослідити цей критерій не в ракурсі фактичного знаходження майна у його (зазначеному стягувачем) місцезнаходженні, а саме для встановлення обставини наявності майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, за формальними ознаками: за доданими стягувачем до заяви про примусове виконання рішення доказам місцезнаходження майна боржника на такій території. Встановлення обставин фактичної наявності майна боржника у його місцезнаходженні (зазначеному стягувачем) (у тому числі і грошових коштів) відноситься до дій виконавця з розшуку майна боржника, які вчиняються у процесі здійснення виконавчого провадження після прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
За результатом дослідження цих доказів виконавець приймає одне з рішень: про відкриття виконавчого провадження відповідно до статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" або про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
За відсутності доданих стягувачем до заяви доказів знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, у виконавця, який не має повноважень до відкриття виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії, пов'язані з розшуком майна боржника, відсутні підстави приймати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням майна боржника.
Отже, у виконавця є підстави для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника лише за наявності документального підтвердження відомостей про наявність такого майна у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Зокрема відомостей про відкриті на ім'я боржника рахунки в банках або інших фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби або у межах виконавчого округу приватного виконавця. Сама лише констатація стягувачем у заяві про примусове виконання рішення про наявність у боржника певних рахунків у банківських та / або фінансових установах, розташованих в межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або у межах виконавчого округу приватного виконавця, за відсутності доданих до заяви доказів у підтвердження цих обставин, не є достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження за таким критерієм як місцезнаходження майна боржника.
Суди при розгляді скарг на рішення, дії/бездіяльність виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з підстави порушення виконавцем територіальної юрисдикції (не за місцезнаходженням майна боржника) мають досліджувати обставини дотримання стягувачем вимог абзацу 12 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції щодо надання доказів місцезнаходження майна боржника у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця. Суди мають встановити, чи були додані стягувачем до заяви про примусове виконання рішення відповідні, передбачені цією нормою, докази існування у межах території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця, майна боржника, зокрема рахунків боржника у банківських, фінансових установах, докази, з яких стягувачу стало відомо про таке майно (про існуючі рахунки боржника), та чи підтверджують ці докази обставини знаходження майна боржника на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Зазначений висновок міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/64/15.
З матеріалів даної справи вбачається, що місцезнаходженням боржника є місто Черкаси, а стягувач, звертаючись до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. з заявою про примусове виконання судового рішення, на підтвердження місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) надав три платіжні доручення, в яких банком платника (боржника) зазначено - "ФЧЕРКАСЬКЕ ОУ АТ ОЩАДБАНК М.ЧЕРКАСИ", тобто - філія Черкаське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" м.Черкаси, при цьому у заяві стягувач зазначив, що боржник має рахунок, який відкритий у банківській установі, що розташовується у місті Києві - АТ "Державний ощадний банк України".
Стаття 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність" унормовує порядок відкриття відокремлених підрозділів банків, і в тому числі філій, на території України і, зокрема, містить визначення про діяльність філій на користь або за дорученням клієнтів.
Постановою Правління НБУ від 22 грудня 2018 року №149 було затверджено Положення про ліцензування банків (далі - Положення про ліцензування).
Пунктом 420 глави 53 розділу VIII Положення про ліцензування визначено, що банк може створювати на території України відокремлені підрозділи, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (філії, відділення тощо), та відокремлені підрозділи, які виконують функції представництва та захисту інтересів банку та не здійснюють банківської діяльності (представництва).
Згідно з пунктом 421 Положення банк може надавати банківські послуги за допомогою інших каналів обслуговування (банкомати, платіжні термінали, пункти самообслуговування, мобільні пристрої тощо), які не є відокремленими підрозділами банку.
Положення про відокремлений підрозділ має містити його повне найменування та місцезнаходження. Положення про відокремлений підрозділ, який здійснює банківську діяльність від імені банку, має містити перелік видів діяльності, банківських та інших фінансових послуг, які здійснює/надає відокремлений підрозділ від імені банку. Цей перелік може включати лише ті види діяльності, банківські та інші фінансові послуги, які має право здійснювати та надавати банк (пункт 427 Положення про ліцензування).
Згідно пункту 430 Положення про ліцензування банк для включення відомостей про відокремлений підрозділ, який здійснює банківську діяльність, до Державного реєстру банків подає до Національного банку не пізніше ніж за 10 днів до початку діяльності такого підрозділу повідомлення про відкриття відокремленого підрозділу за формою, затвердженою розпорядчим актом Національного банку та розміщеною на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку.
За змістом чинного законодавства України філія банку, на відміну від його представництва, яке фінансується банком, має субкореспондентський рахунок і МФО, уповноважується банком на відкриття рахунків, крім кореспондентських рахунків для банків, та розрахунково-касове обслуговування клієнтів
У Державний реєстр банків (https://bank.gov.ua/ua/supervision/institutions) включені відомості про філію - Черкаське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", яку відкрито 02.01.1992 за адресою діяльності: м. Черкаси, б. Шевченка, 320.
І як вбачається з платіжних доручень, доданих стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження, банком платника є саме філія - Черкаське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" м.Черкаси, тобто, рахунок боржника відкрито, і, відповідно, кошти розміщені на рахунку у м.Черкасах. При цьому безготівковий обіг коштів між рахунками в електронному вигляді не впливає на визначення саме Черкаської територіальної філії як місця, де на підставі укладеної боржником з відокремленим територіальним підрозділом банку угоди відбувається розрахунково-касове обслуговування боржника, а отже, мають обліковуватися його кошти у випадку їх наявності. Тому у даному випадку саме м. Черкаси, за місцем відкриття і обслуговування банківського рахунку, і є місцем знаходження коштів боржника.
Як вбачається із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, стягувач помилково ототожнив юридичну адресу банку з місцем знаходження коштів боржника.
На зазначене також помилково не звернув увагу приватний виконавець.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача та приватного виконавця про те, що вирішальним в даному питанні є місце реєстрації банківської установи, як юридичної особи, - АТ "Державний ощадний банк України" в м.Києві.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, що виконання операцій по розпорядженню коштами клієнта на його рахунку здійснює банк за місцем знаходження філії та відділення, де безпосередньо відкриваються рахунки клієнта та куди надходять всі платіжні доручення клієнта та всі платіжні вимоги до нього.
Враховуючи, що боржник фактично і юридично розташований також в м.Черкаси, а стягувач не надав доказів іншого можливого місцезнаходження майна і, зокрема, коштів боржника, крім м. Черкаси, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що надані стягувачем приватному виконавцю докази засвідчують факт знаходження майна боржника у м. Черкаси, а не у місті Києві за територіальним округом діяльності приватного виконавця Пилипчука В.Г. (принцип територіальності виконання), а тому, згідно вищенаведених правових позицій Верховного Суду у справі №905/64/15, у приватного виконавця не було законних підстав брати до виконання виконавчий документ за місцезнаходженням вказаного приватного виконавця.
Решта аргументів сторін і приватного виконавця, як вірно відзначив суд першої інстанції, не впливають на висновки з приводу порушення територіальної підвідомчості відкритого виконавчого провадження, яке є предметом оскарження.
Відповідно до положень ст.339 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку про те, що дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, як сама постанова, є неправомірними та суперечать частині 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", оскільки приватний виконавець прийняв до примусового виконання ухвалу суду за відсутності належних доказів того, що місце виконання чи майно боржника або сам боржник знаходяться у межах його виконавчого округу по місту Києву, тобто, з порушенням своєї територіальної юрисдикції, тому були наявні підстави для задоволення скарги відповідача на дії та рішення приватного виконавця.
Таким чином, доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 10 листопада 2022 року - без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.04.2023.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук