вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" квітня 2023 р. Справа№ 910/10521/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.04.2023 у справі №910/10521/22 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна»)
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022, повний текст якого складений 12.12.2022,
у справі № 910/10521/22 (суддя Спичак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна»
про стягнення 1 408 554,40 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 044 544,00 грн. за виконані за договором субпідряду на виконання робіт № 21/06-ГНБ від 14.06.2021, але неоплачені роботи, пені в сумі 84 072,64 грн., штрафу в сумі 104 454,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 175 483,36 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору субпідряду на виконання робіт № 21/06-ГНБ від 14.06.2021 в частині оплати за виконані позивачем роботи.
В суді першої інстанції відповідач участі у розгляді справи не приймав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/10521/22 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 1 044 544,00 грн., пеню в сумі 83 614,70 грн., штраф в сумі 104 454,40 грн., інфляційні втрати в сумі 175 483,36 грн. та судовий збір в сумі 21 121,45 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за спірним договором робіт, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і пені, штрафу та інфляційних втрат.
Водночас, суд першої інстанції, під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені, дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки при здійсненні часткових оплат відповідач не вказував чіткого призначення платежу (не посилався на конкретні додаткові угоди), а зазначив лише реквізити спірного договору, у зв'язку з чим зарахування сплачених відповідачем грошових коштів повинно здійснювати в порядку черговості - тобто, відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, з огляду на що задовольнив зазначені вимоги за розрахунком суду в сумі 83 614,70 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/10521/22 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 1 044 544,00 грн., пеню у розмірі 66 940,68 грн., штраф у розмірі 52 227,20 грн. та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 17 454,76 грн. Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного рішення.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано всі обставини справи, що мають значення.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- з огляду на введення у Україні воєнного стану та враховуючи положення п. 8.1 спірного договору, у якому вказано про те, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зокрема стихійного лиха, військового конфлікту, дій урядових органів, громадських заворушень, надзвичайного стану, блокади, ембарго, змін у законодавстві, інших обставин непереборної сили, пеня та інфляційні втрати мають нараховуватись до 23.02.2022 включно;
- справу було розглянуто за відсутності належним чином повідомленого відповідача, так як у матеріалах справи містяться телефон та електронна пошта відповідача, проте суд першої інстанції при повідомленні відповідача про розгляд цієї справи не врахував зазначені засоби зв'язку.
Також апелянт зазначив про те, що наявні обставини, які надають суду право на зменшення суми штрафу, так як сума штрафу значно перевищує розмір пені, з огляду на що апелянт просить суд апеляційної інстанції зменшити суму штрафу на 50 %, а саме на 52 227,20 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2023, справу №910/10521/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи №910/10521/22, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/10521/22.
25.01.2023 від представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») надійшло клопотання, до якого додана копія ордеру на ім'я ОСОБА_1 .
13.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 задоволено клопотання апелянта про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/10521/22 та поновлено йому вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі №910/10521/22 та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 по справі №910/10521/22 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, розгляд апеляційної скарги призначено на 09.03.2023 о 10:00 год.
27.02.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфоком» надійшла заява, в якій він просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 вказану заяву задоволено.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/851/23 від 09.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10521/22.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи № 910/10521/22, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/10521/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., розгляд апеляційної скарги призначено на 04.04.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1189/22 від 29.03.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10521/22.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи № 910/10521/22, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/10521/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 25.04.2023 об 11:30 год. в режимі відеоконференції.
Станом на 25.04.2023 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
14.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний-регіон», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна» (підрядник) та позивач (субпідрядник) уклали договір субпідряду на виконання робіт №21/06-ГНБ (далі Договір), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується власними силами та з власних матеріалів або матеріалів підрядника виконати на об'єктах, вказаних підрядником згідно з додатковими угодами до цього договору, в обумовлені строки комплекси будівельних робіт щодо влаштування переходів методом горизонтально-направленого буріння (ГНБ) та передати виконані роботи підряднику, а підрядник зобов'язується своєчасно оплачувати роботи на умовах додаткових угод до договору та приймати від субпідрядника фактично виконані роботи в терміни та на умовах додаткових угод до цього договору.
Загальна вартість договору є твердою та складає суму вартості робіт, зазначених у додаткових угодах. Протоколи погодження договірної ціни є додатками до додаткових угод до цього договору та їх невід'ємними частинами (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами здавання-приймання виконаних робіт.
Згідно з п. 5.4 Договору за результатами огляду результатів робіт субпідрядник та підрядник підписують акт прийому-передачі виконаних робіт у останній робочий день виконання робіт.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому (п. 9.1 Договору).
30.06.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору від 14.06.2021 на суму 261600,00 грн. а 08.07.2021 за результатами виконаних позивачем робіт сторонами складено Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за Додатковою угодою №1 від 30.06.2021 на суму 261 600,00 грн.
30.08.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору на суму 919 584,00 грн., а 06.09.2021 за результатами виконаних позивачем робіт складено Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за Додатковою угодою №2 від 30.08.2021 на суму 919 584,00 грн.
31.08.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №3 на суму 13 200,00 грн., а 06.09.2021 за результатами виконаних позивачем робіт складено Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за Додатковою угодою №3 від 31.08.2021 на суму 13 200,00 грн.
07.09.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №4 на суму 310 248,00 грн., а 26.09.2021 за результатами виконаних позивачем робіт сторонами складено Акт приймання виконаних будівельних робіт га суму 310 248,00 грн.
14.09.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №5 Договору на суму 33 000,00 грн., а 22.09.2021 за результатами виконаних позивачем робіт сторонами складено Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за Додатковою угодою №5 на суму 33 000,00 грн.
27.09.2021 сторонами укладено Додаткову угоду №6 Договору на суму 314 712,00 грн., а 07.10.2021 складено Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за Додатковою угодою №6 від 27.09.2021 на суму 314 712,00 грн.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору та укладених додаткових угод позивачем були виконані роботи на загальну суму 1 852 344,00 грн.
У п. 4.1 Договору вказано, що підрядник здійснює оплату робіт наступним чином:
- попередня оплата, що становить 50% вартості робіт, протягом 3-х робочих днів з моменту підписання ціни додаткової угоди;
- решту 50% вартості робіт протягом 15-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
З наявних у матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача слідує, що в рахунок оплати виконаних за Договором робіт відповідач перерахував позивачу грошові кошти у загальному розмірі 807 800,00 грн.
Отже, неоплаченими залишились роботи на загальну суму 1 044 544,00 грн. (1 852 344,00-807 800,00).
З огляду на невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних за Договором робіт позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути основний борг в сумі 1 044 544,00 грн., пеню в сумі 84 072,64 грн., штраф в сумі 104 454,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 175 483,36 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач фактично не заперечує проти факту виконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму.
З огляду на досліджені документальні докази, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті робіт на суму 1 044 544,00 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в сумі 1 044 544,00 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу, пені в сумі 84 072,64 грн., штрафу в сумі 104 454,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 175 483,36 грн., слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 7.2 Договору за неоплату, несвоєчасну оплату вартості додаткових угод до цього договору підрядник сплачує на користь субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 7.5 Договору при порушенні підрядником п. 4.1 договору більш ніж на 20 календарних днів підрядник сплачує на користь субпідрядника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати виконаних за Договором робіт та порушення такого строку понад 20 календарних днів, позивач відповідно до приписів Договору має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань пеню пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати та штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, а відповідно до положень ст. 625 ЦК України - право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
Водночас, як вірно вказано судом першої інстанції, під час перевірки розрахунків позивача щодо нарахування пені, встановлено його необґрунтованість, оскільки при здійсненні часткових оплат відповідач не вказував чіткого призначення платежу (не посилався на конкретні додаткові угоди), а зазначив лише реквізити спірного договору, у зв'язку з чим зарахування сплачених відповідачем грошових коштів повинно здійснювати в порядку черговості - тобто, відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, з огляду на що суд першої інстанції встановив що за здійсненим судом перерахунком сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 83 614,70 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення пені за розрахунком суду в сумі 83 614,70 грн., а також штрафу та інфляційних втрат за розрахунками позивача в сумі 104 454,40 грн. та 175 483,36 грн. відповідно.
Щодо посилань відповідача на те, що з огляду на введення у Україні воєнного стану та враховуючи положення п. 8.1 Договору, у якому вказано про те, що сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, зокрема стихійного лиха, військового конфлікту, дій урядових органів, громадських заворушень, надзвичайного стану, блокади, ембарго, змін у законодавстві, інших обставин непереборної сили, пеня та інфляційні втрати мають нараховуватись до 23.02.2022 включно, колегія суддів зазначає про таке.
Пунктами 8.2, 8.3 Договору встановлено, що при настанні обставин непереборної сили кожна з сторін повинна негайно повідомити іншу сторону про характер наявних перешкод та їх вплив на виконання зобов'язань за Договором, а також надати офіційне підтвердження дії таких обставин. Достатнім підтвердженням настання і строку дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою чи іншим уповноваженим на те органом.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання.
При цьому, обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань, відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов'язків по оплаті робіт, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем до матеріалів справи долучено не було.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено об'єктивної неможливості виконання умов Договору, в тому числі з урахуванням того, що обов'язок оплатити виконані роботи за Договором виник у нього ще задовго до настання цих обставин.
Щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає про таке.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
У обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру штрафу відповідач послався на погашення боргу відповідачем та настання воєнного стану в Україні, який фактично зупинив здійснення будівельної діяльності в України і негативно вплинув на виконання зобов'язань перед позивачем.
Колегія суддів зазначає про те, що твердження відповідача про погашення ним боргу не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Також відповідачем не надано і доказів того, що введення воєнного стану в Україні зупинили здійснення будівельної діяльності в України і негативно вплинуло на виконання зобов'язань перед позивачем.
За таких обставин суд колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що справу було розглянуто за відсутності належним чином повідомленого відповідача через те, що суд першої інстанції не повідомляв його про розгляд цієї справи на наявні у матеріалах справи телефон та електронну пошту відповідача та, з вказаного приводу, зазначає про таке.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції направляв листи рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка вказана відповідачем в апеляційний скарзі як власна: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 28-А, тобто вчинив всіх залежних від них дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.
За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за розрахунком суду в сумі 83 614,70 грн., а штрафу та інфляційних втрат за розрахунками позивача в сумі 104 454,40 грн. та 175 483,36 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/10521/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний-Регіон» (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтон Буд Україна») на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/10521/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/10521/22 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 у справі № 910/10521/22.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10521/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 25.04.2023.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік