вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" березня 2023 р. Справа№ 910/2315/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.М.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло»
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022, повний текст складено 28.11.2022
у справі № 910/2315/22 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло»
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України
про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 01.10.2021 у справі №915/1309/20 відмовив ТзОВ «Промхімскло» у праві на доступ до суду та на ефективний правовий захист в національному органі, чим завдав моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд виходив з того, що звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації останнього або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, зокрема вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, внаслідок відмови Верховним Судом у відкритті касаційної скарги ТзОВ «Промхімскло».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись рішенням суду першої інстанції, 09.01.2023 позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
А саме позивач посилається на те, що:
- суд не застосував вимоги ч. 1 ст. 201,ч. 1 ст. 94, п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», ст. 6 Закону України «Про національну поліцію», відповідно до яких юридична особа має право на захист та недоторканність її ділової репутації, яка грунтується на принципах верховенства права і приниження її не допускається;
- суд не врахував принцип верховенства права та проігнорував той факт, що у позовній заяві від 21.10.2020 року зазначено, що відносно посадових осіб позивача майже протягом трьох років прокуратурою та поліцією здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками тяжкого злочину, що у будь-якому випадку є приниженням ділової репутації;
- суд в порушення вимог п. 5 ч. 4 ст. 328 ГПК України не зазначив норми права щодо того, що кримінальне провадження за ознаками тяжкого злочину відносно юридичної особи є діями, спрямованими на приниження її ділової репутації як особистого немайнового блага, що є ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;
- суд проігнорував норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського Суду, чим порушив право позивача на доступ до суду та ефективний засіб правового захисту, заподіяних внаслідок незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а саме діями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду;
- суд проігнорував те, що дії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до ст.ст. 356, 366, 382 КК України мають ознаки кримінального правопорушення, за яким завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О. Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2315/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
Після надходження матеріалів справи на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023, у зв'язку з тим, що суддю Попікову О.В. 11.01.2023 обрано XIX позачерговим З'їздом суддів України членом ВРП, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2315/22.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/2315/22 та закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 27.03.2023. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.03.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.03.2023.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, у зв'язку з перебуванням судді Барсук М.А. яка входить до складу колегії суддів, у відпустці і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2315/22.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. Розгляд справи здійснено в раніше призначеному судовому засіданні 27.03.2023.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. При цьому, докази належного повідомлення сторони про відкриття апеляційного провадження долучено до матеріалів справи.
Явка представників сторін
В судове засідання 27.03.2023 представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Зокрема, позивач був повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 31.03.2023 на його поштову адресу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а відповідачу було направлено ухвалу суду на його електронну адресу, вказану у матеріалах справи, а також було надіслано в його електронний кабінет (що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 03.02.2023).
До визначеної дати проведення судового засідання - 27.03.2023 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представників сторін не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
26.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської місцевої прокуратури № 1 та Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, в якій просив суд відшкодувати йому за рахунок державного бюджету шкоду, завдану незаконними діями Центрального районного суду м. Миколаєва, Миколаївської місцевої прокуратури №1, Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області та Центрального районного суду м. Миколаєва у розмірі 20 900,00 грн, зокрема, сплачених адвокату Беліку В.Г. за надання юридичної допомоги, та 100 000,00 грн моральної шкоди.
22.01.2021 Господарським судом Миколаївської області прийнято рішення у справі №915/1309/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхімскло» до Миколаївської місцевої прокуратори №1 та Центрального відділу поліції ГУНП в Миколаївській області про відшкодування шкоди, яким у задоволенні позову відмовлено.
19.04.2021 Південно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі №915/1309/20, якою апеляційну скаргу ТзОВ «Промхімскло» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2021 залишено без змін.
01.10.2021 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду ухвалою у справі №915/1309/20 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТзОВ «Промхімскло» з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.01.2021 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2021.
Позивач зазначає, що внаслідок таких дій Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду порушено його право на доступ до суду та на ефективний правовий захист в національному органі, чим завдано йому моральної шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з держави немайнової (моральної) шкоди, заподіяної діями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду шляхом прийняття незаконного, на думку позивача, судового рішення про відмову у відкритті касаційного провадження. Отже, у цій справі судам належить з'ясувати питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За загальним правилом, згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, потрібно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Визначення терміну "ділова репутація" наведено у пункті 26 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-III (зі змінами та доповненнями), за змістом якої діловою репутацією є сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі кримінальні правопорушення і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.
Згідно із загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою особою відповідного органу визначені у статтях 1173, 1174 ЦК України, за змістом яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою особою відповідного органу при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статті 1173 і 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, ці норми не заперечують обов'язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України (аналагічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування чи посадових осіб відповідного органу є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів та осіб. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Так, обґрунтовуючи звернення з даним позовом, позивач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 01.10.2021 у справі № 915/1309/20 про відмову у відкритті касаційного провадження його було позбавлено права на доступ до суду та на ефективний засіб правового захисту в національному органі, що, на його думку, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.
Однак, вищенаведені доводи у своїй сукупності не можуть бути визнані такими, що доводять незаконність прийнятого касаційною інстанцією судового рішення, адже за загальними принципами господарського судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень з наданням відповідних доказів (принцип змагальності сторін). Цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не надано доказів визнання порушення його права на доступ до суду в розумінні приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в рамках судового провадження з розгляду спору у справі № 915/1309/20, тоді як встановлення вищенаведених обставин лежить поза площиною повноважень національних судів під час розгляду та вирішення цього спору.
При цьому, колегія наголошує, що сама по собі незгода учасника справи із застосуванням судом при розгляді справи тих чи інших норм процесуального та (або) матеріального права не свідчить про незаконність такого рішення та, відповідно, наявності підстав для відшкодування моральної шкоди. Отже незаконність рішення завдавача шкоди не доведена.
Наступним елементом складу цивільного правопорушення, що підлягає доведенню позивачем, є наявність причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і шкодою. Причинний зв'язок полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а шкода є наслідком такої протиправної поведінки.
Так, звертаючись з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач не обґрунтував із посиланням на відповідні докази, яким чином дії/рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду завдали моральної шкоди, принизили ділову репутацію позивача як юридичної особи.
Зокрема позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у зв'язку з діями касаційної інстанції ділова репутація позивача була принижена або позивачем понесені збитки у своїй підприємницькій діяльності чи відбулось посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, або вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.
При цьому, доводи апелянта про те, що тривале досудове розслідування органами дізнання у кримінальному провадженні щодо посадових осіб позивача впливало на його ділову репутацію не підлягають оцінці в рамках вирішення даного спору, адже підстава даного позову обґрунтована саме неправомірністю дій суду касаційної інстанції з постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження. Відтак зазначена аргументація апеляційної скарги відхиляється за її необґрунтованістю.
Колегією суддів також зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках (для фізичних осіб), ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (для юридичних осіб), добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).
Разом з цим, звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач взагалі не обґрунтував, із посиланням на відповідні докази, розмір завданої касаційною інстанцією моральної (немайнової) шкоди у розмірі 1 500 000,00 грн; не вказав, чим керувався при визначенні названої суми; не повідомив як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем належними і допустимими доказами в порядку ст. 74 ГПК України не було доведено наявності та розміру шкоди, незаконності рішення, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою органу державної влади та завданою позивачу шкодою, а відтак недоведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за ст. 1173 ЦК України.
Відтак висновки місцевого господарського суду про необґрунтованість позовних вимог є правомірними та такими, що ґрунтуються на належному дослідженні усіх наявних в матеріалах справи документів.
Відносно доводів апелянта про не врахування судом норми чинного законодавства щодо відшкодування шкоди незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду, - колегія зазначає, що наведене не є безумовною підставою для задоволення позову про відшкодування шкоди. Адже, як вже зазначалось у цій постанові, при вирішенні даного спору обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини наявності усього складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.
Неправильне застосування місцевим господарським судом матеріального права чи/або незастосування закону, який підлягав застосуванню, під час розгляду цієї справи Північним апеляційним господарським судом у даному випадку не встановлено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника (позивача).
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 у справі №910/2315/22 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано, - 21.04.2023.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков