вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" квітня 2023 р. Справа№ 910/4269/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Яковлєва М.Л.
Чорногуза М.Г.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 (суддя Картавцева Ю.В., повний текс рішення складено 09.12.2022)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут"
про стягнення 5 258 962,08 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" штрафні санкції у розмірі 5 258 962 грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 78 884 грн 43 коп.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в який просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" про стягнення 5 258 962,08 грн. та ухвалите нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" 118 326,64 грн. витрат на оплату судового збору.
Скаржник вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції повністю не дослідив всі обставини справи, щодо встановлених обставин дійшов неправильних висновків, а тому оскаржуване рішення скаржник вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним при неповному з'ясуванні обставин та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції встановив обставину відмови покупця від договірних обсягів електричної енергії у зв'язку з реєстрацією ним перших нульових обсягів відпуску електроенергії, чому суперечать наявні у матеріалах справи докази, внаслідок чого така обставина є недоведеною.
Також відповідач вказує на те, що підставою для відповідальності за п. 4.4 договору є виключно відмова покупця від відбору договірних обсягів електричної енергії.
Крім того, скаржник зазначає, що невиконання умов договору зі сторони відповідача було зумовлено діями позивача щодо зупинення відпуску електричної енергії, а тому підстави для притягнення відповідача до відповідальності відсутні.
02.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Крачвук Г.А.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/56/23 від 09.01.2023, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці та судді Кравчука Г.А. на лікарняному , призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Г., Чорногуз М.Г.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/4269/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 09.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/4269/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
01.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/4269/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 та призначено до розгляду на 06.03.2023.
Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
28.02.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" адвоката Вовк С.С. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" адвоката Вовк С.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
03.03.2023 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін.
06.03.2023 до канцелярії суду представником відповідача подано додаткові пояснення по справі, які останній просить суд врахувати при розгляді справи, а також подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 задоволено клопотання скаржника про відкладення розгляд справи та відкладено розгляд на 03.04.2023.
В судовому засіданні 03.04.2023 представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її, а оскаржуване рішення скасувати. Крім того, скаржником подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебування аналогічної справи №910/4276/22 в суді касаційної інстанції.
Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2023 проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін. Також заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи дійшла до висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (надалі - позивач; Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" (надалі - відповідач; Покупець) укладено Договір № 20/21-46-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (надалі - Договір), предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.
У відповідності до п. 1.5 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені дим договором, однак, стосуються договірних зобов'язань, Сторони зобов'язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Положеннями п. 2.1 Договору визначено, що Продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а Покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку №1, згідно п.п.23 п.3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 499.
Згідно з п. 3.1 Договору ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, та загальна вартість договору визначаються у Додатку №1 за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва. Ціна на електричну енергію, яка підлягає продажу, згідно п. 14.1.4. 213.1.1 та 215.1 Податкового кодексу України включає в себе акцизний податок у розмірі, що визначений п.215.3.9 Кодексу.
Оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у Розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап (п. 3.2 Договору).
У відповідності до п. 3.5 Договору, у випадку не оплати Покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим Договором, Продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер і дату Договору та призначення платежу з зазначенням періоду відпуску/відбору, за який здійснюється оплата. Якщо сума здійсненої Покупцем попередньої оплати перевищує вартість обсягу електричної енергії, вказану в Акті купівлі-продажу, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата електричної енергії на наступний період відпуску/відбору або повертається Покупцеві за його вимогою, впродовж 5 банківських днів з дня надходження відповідної вимоги (п. 3.7 Договору).
Як встановлено в п. 4.4 Договору, що у випадку повної або часткової відмови Покупця від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії (що, може проявлятися як в активних діях або бездіяльності Покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2. цього Договору (внаслідок чого Продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5. цього Договору), Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився Покупець.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, та скріплення відбитками печаток Сторін і діє до моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (п. 8.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору "Графік відпуску/відбору електричної енергії за період з 01 травня 2021 року по 30 червня 2021 року" визначено, що обсяг електричної енергії становить 43 920 МВт.г., ціна за 1 МВт.г. (з акцизним податком та без ПДВ) - 1 259,33 грн; загальна вартість електроенергії (з акцизним податком та з ПДВ) - 66 371 728,32 грн.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що даний правочин за своєю правовою природою є двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Як визначено приписами статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", що двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що відповідач, всупереч умовам укладеного між ними Договору, не здійснив оплати та відмовився від відбору зазначеного у Додатку № 1 до Договору №20/21-46-РДД від 12.04.2021 обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.06.2021, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 5 258 962,08 грн штрафу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог та в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що Договором не визначено, які саме дії Покупця є відмовою від відбору договірного обсягу електричної енергії, відтак, неможливо встановити, яка сума має бути базою нарахування штрафу, внаслідок чого неможливо визначити і сам розмір штрафу; через вжиття позивачем заходів, передбачених п. 3.5 Договору, неможливим є здійснення активної дії чи бездіяльності відповідача, що призводить до безпідставності застосування при вирішенні справи п. 4.4 Договору як такого; позивачем не надано доказів на підтвердження того, що протягом всього періоду, за який нараховується штраф, саме відповідачем першим не реєструвалися обсяги електричної енергії, таким чином, нічим не підтвердженою є аргументація ПАТ "Центренерго", що ТОВ "Південь Енерго Збут" відмовилося від обсягів електричної енергії, зокрема, у червні 2021 року; позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку з яким погоджується колегія суддів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вірно встановлено, між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" укладено Договір № 20/21-46-РДД купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів, предметом якого є електрична енергія в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.
У відповідності до п. 1.5 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені дим договором, однак, стосуються договірних зобов'язань, Сторони зобов'язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Згідно з ч. 3 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідний двосторонній договір має встановлювати: предмет договору; ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; строки та порядок постачання електричної енергії; порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; порядок та форму розрахунків; строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; права, обов'язки та відповідальність сторін; строк дії договору.
Абзацами 1, 2 частини 4 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Регулятор має право встановлювати максимальний строк дії двосторонніх договорів, який не може бути меншим за шість місяців. Сторони двостороннього договору відповідно до правил ринку інформують про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним договором. Таке повідомлення є підставою для внесення зазначених обсягів до добових графіків електричної енергії відповідних учасників ринку відповідно до правил ринку.
Так, положеннями п. 2.1 Договору визначено, що Продавець зобов'язується відпустити електричну енергію в Об'єднану Енергосистему України, а Покупець зобов'язується відібрати електричну енергію з Об'єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку №1, згідно п.п.23 п.3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 499.
Оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у Розділі 10 цього Договору шляхом перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 2 (два) банківських дні до початку Періоду відпуску/відбору у розмірі не меншому, ніж вартість електричної енергії, що підлягає відпуску/відбору в цілому за такий етап (п. 3.2 Договору).
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що період відпуску/відбору складається з таких етапів: 1 етап: 1-5 число місяця (травень) відпуску/відбору; 2 етап: 6-10 число місяця (травень) відпуску/відбору; 3 етап: 11-15 число місяця (травень) відпуску/відбору; 4 етап: 16-20 число місяця (травень) відпуску/відбору; 5 етап: 21-25 число місяця (травень) відпуску/відбору; 6 етап: 26-31 число місяця (травень) відпуску/відбору; 7 етап: 1-5 число місяця (червень) відпуску/відбору; 8 етап: 6-10 число місяця (червень) відпуску/відбору; 9 етап: 11-15 число місяця (червень) відпуску/відбору; 10 етап: 16-20 число місяця (червень) відпуску/відбору; 11 етап: 21-25 число місяця (червень) відпуску/відбору; 12 етап: 26-30 число місяця (червень) відпуску/відбору.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як слідує з матеріалів справи, а саме з довідки про дату та час завантаження обсягів електричної енергії на електронній платформі Системи управління ринком "Market management system" у період з 28.05.2021 по 10.06.2021 року та інформації з платформи "Market management system" у форматі Історія завантажень (Версія 1 та Версія 2) за червень 2021 року, по даті відпуску/відбору - 01.06.2021 за версією 1: позивач зареєстрував "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 94 МВт*год 28.05.2021 о 15 год. 28 хв., а відповідачем такі ж самі показники були зареєстровані 31.05.2021 о 08 год. 50 хв., зміни (версія 2) до зареєстрованих попередньо обсягів сторонами в подальшому не вносилися, відповідач відібрав електричну енергію.
По даті відпуску/відбору - 02.06.2021 за версією 1: позивач зареєстрував "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 94 МВт*год 31.05.2021 о 16 год. 27 хв., а відповідачем такі ж самі показники були зареєстровані 31.05.2021 о 19 год. 42 хв., за версією 2: позивач змінив зареєстрований "обсяг за годину BASE, МВт" на цю добу з показниками - 0 МВт*год 01.06.2021 о 09 год. 56 хв., а відповідачем зміни по таким же самим показникам були зареєстровані 01.06.2021 о 10 год. 07 хв, відповідач не відібрав електричну енергію у зв'язку із призупиненням позивачем в односторонньому порядку відпуску електроенергії, що було зумовлено порушенням відповідачем п. 3.2 Договору.
Починаючи з 04.06.2021 відповідачем першим реєструвалися "обсяг за годину BASE, МВт" на ці доби з показниками - 0 МВт*год.
Наведене вище підтверджує обставину того, що починаючи з 7 етапу відпуску/відбору електроенергії (а саме з 04.06.2021) мало місце порушення відповідачем зобов'язань за Договором у вигляді відмови від відбору обсягів електричної енергії, що отримало свій вираз, зокрема, в реєстрації "обсягу за годину BASE, МВт" з показниками 0 МВт*год.
Суд вірно зазначив, що відповідачем не заперечується факт порушення ним п. 3.2 Договору, так матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставини здійснення відповідачем оплати вартості зазначеного у Додатку № 1 до Договору обсягу електричної енергії за період з 02.06.2021 по 30.06.2021.
Як передбачено п. 3.5 Договору, що у випадку не оплати Покупцем електричної енергії або часткової оплати у строки, визначені цим Договором, Продавець має право в односторонньому порядку призупинити виконання своїх зобов'язань в частині відпуску електричної енергії або відпустити обсяг електричної енергії, що відповідає сумі здійсненої оплати.
При цьому, призупинення виконання Продавцем своїх зобов'язань на підставі п. 3.5 Договору не звільняє Покупця від виконання своїх зобов'язань за Договором та відповідальності за порушення таких зобов'язань.
Вказаним спростовуються доводи відповідача щодо того, що невиконання умов Договору зі сторони відповідача були зумовлені діями позивача, а тому підстави для притягнення відповідача до відповідальності відсутні.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як встановлено п. 4.4 Договору, що у випадку повної або часткової відмови Покупця від відбору зазначеного у Додатку №1 обсягу електричної енергії (що, може проявлятися як в активних діях або бездіяльності Покупця) на відповідний період та (або) у разі порушення пункту 3.2. цього Договору (внаслідок чого Продавець припиняє відпуск або зменшує його обсяги згідно пункту 3.5. цього Договору), Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) вартості такого обсягу електричної енергії, від відбору якого відмовився Покупець.
З вищевикладеного вбачається, що відповідачем не здійснювався відбір електроенергії за період: етап 7 (2-5 червня) по етап 12, тобто протягом 29 діб.
Розрахунок погодинного щодобового відпуску/відбору електричної енергії на підставі Договору є таким: 43920 МВт*год : 24 год : 61 добу = 30 МВт*год (де: 43920 МВт*год - первісний обсяг електричної енергії передбачений Договором, 24 год - кількість годин протягом одної кожної доби, 61 доба - кількість діб за період відпуску/відбору електроенергії за Договором).
Розрахунок вартості невідібраної Покупцем електроенергії за одну добу виглядає наступним чином: 720 МВт*год х 1259,33 грн = 906 717, 60 грн без ПДВ (де: 720 МВт*год обсяг відпуску/відбору електричної енергії за одну добу; 1259,33 грн - вартість 1 МВт*год).
Таким чином, обґрунтованим розрахунком штрафу через невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати та відбору визначених Договором обсягів електроенергії є: 906 717,60 грн х 29 діб х 20% = 5 258 962,08 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором, що у відповідності до положень 4.4 Договору є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20% вартості відповідного обсягу електричної енергії, а тому, вимоги про стягнення з відповідача 5 258 962,08 грн штрафу є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції, щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення штрафу строку позовної давності, що встановлений статтею 258 ЦК України, вірно зазначив наступне.
Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Місцевим судом вірно встановлено, що датою звернення позивача із даним позовом до суду є 03.06.2022 (позов направлено за допомогою засобів поштового зв'язку), а період застосування штрафних санкцій визначено з 03.06.2021 по 01.07.2021.
Тобто, річний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення штрафу у даній справі позивачем не пропущено.
Крім того, Законом України від 30.03.2020 N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
На території України карантин було встановлено з 12 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, потім постановами Кабінету Міністрів України карантин неодноразово продовжувався та фактично триває і нині.
Отже, правові підстави для застосування до вимог позивача про стягнення штрафу строку позовної давності - відсутні.
Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь Енерго Збут" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 у справі 910/4269/22 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/4269/22 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.04.2023.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Л. Яковлєв
М.Г. Чорногуз