вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" квітня 2023 р. Справа№ 910/8997/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Михальської Ю.Б.
Агрикової О.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
про стягнення 50 515,13 грн
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 50 515,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2049481 від 19.09.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, у зв'язку з чим до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 50 515 грн 13 коп. - страхове відшкодування, 2 481 грн 00 коп. - витрати зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування матеріали справи не містять, а тому КП «Київтеплоенерго» зобов'язане сплатити позивачу 50 515,13 грн в порядку регресу.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» в задоволенні позовних вимог.
Скаржник вважає оскаржуване рішення суду таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, зазначаючи, що наданих позивачем доказів недостатньо для доведення визначеної позивачем до стягнення в порядку регресу суми страхового відшкодування, що судом залишено без належної уваги.
10.01.2023 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Агрикова О.В., Михальська Ю.Б.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/8997/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 12.01.2023 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/8997/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
01.02.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 (з урахування ухвали про виправлення описки від 16.02.2023) у справі №910/8997/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
27.02.2023 до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, яку просить суд залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, що вартість матеріального збитку була визначена з дотриманням норм чинного законодавства та підтверджена належними доказами у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.09.2019 між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та КП «Київтеплоенерго» укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2049481, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу «ГАЗ 3309», державний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну третім особам.
20.10.2020 о 21:54 год. в м. Києві по вулиці Бурмістенка 11, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ГАЗ 3309», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.12.2020 у справі про адміністративне правопорушення №752/21647/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-4 КупАП.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, власник транспортного засобу «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АО/2049481 від 19.09.2019.
Позивач на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 04.11.2020, рахунку №ГДрС-0011770 від 06.11.2020, ремонтної калькуляції №2049481_N від 19.11.2020, страхового акту №208/037/004971/20/1 від 25.01.2021 здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 50 515,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №469 від 25.01.2021.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з приписами ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Як вбачається з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 02.12.2020 року, водій ОСОБА_1 здійснив зіткнення з автомобілем «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , після чого самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Частина 1 ст.1172 ЦК України визначає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «ГАЗ 3309», державний реєстраційний « НОМЕР_1 », зареєстрований за КП «Київтеплоенерго».
Оскільки позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 50 515,13 грн, до нього перейшло право вимагати від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регрессу відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.
Судом перевірено, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу №208/037/004971/20//С від 12.04.2021, у якому просив відповідача сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 50 515,13 грн.
Однак, відповідачем не сплачено суму страхового відшкодування в розмірі 50 515,13 грн, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Заперечення скаржника зводяться до тверджень щодо того, що він не викликався на огляд пошкодженого транспортного засобу «Suzuki», державний номер НОМЕР_2 , а тому встановити реальний розмір збитків можливо лише за наявності відповідного експертного дослідження.
Відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Судом першої інстанції було досліджено вказані доводи та вмотивовано їх відхилено з огляду на те, що виклик зацікавлених осіб на огляд пошкодженого транспортного засобу не є обов'язковим, а здійснюється у разі потреби відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а тому присутність останнього під час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу не впливає на його об'єктивність.
Також заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на відсутність в матеріалах справи висновку експертного автотоварознавчого дослідження, з приводу чого слід зазначити, що відповідно до приписів ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відтак, оскільки відповідно до полісу №АО/2049481 ліміт відповідальності позивача за шкоду, заподіяну майну становить 200 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, а також з огляду на те, що позивач сплатив на користь власника транспортного засобу «Suzuki» (державний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 50 515,13 грн страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що КП «Київтеплоенерго» зобов'язане сплатити позивачу 50 515,13 грн.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводи скаржника щодо недостатності доказів для підтвердження визначеної позивачем суми страхового відшкодування судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними матеріалами справи.
Підсумовуючи викладене, з огляду на відсутність доказів сплати відповідачем на користь позивача страхового відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 50 515,13 грн страхового відшкодування є обґрунтованими, відповідачем належним чином не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказів у їх сукупності.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/221.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2022 у справі №910/8997/22 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/8997/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді Ю.Б. Михальська
О.В. Агрикова