Справа № 643/3181/22
Провадження № 3/643/110/23
20.04.2023
20 квітня 2023 року місто Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Сугачова О.О., розглянувши в судовому засіданні в місті Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 15.11.2022 серії ААБ № 285244, ОСОБА_1 15.11.2022 о 04:40 годині у м. Харкові по пр-ту Тракторобудівників, 67-А керував транспортним засобом «Ford Scorpio» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820» та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відносно ОСОБА_1 15.11.2022 складено адміністративний протокол серії ААБ № 285244 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
03.04.2023 представником ОСОБА_1 - адвокатом Шершень Ю.С. надано до суду письмове клопотання, в якому останній просить закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, та наводить обґрунтування своїх доводів.
Суд, вивчивши матеріали справи, письмове клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Шершень Ю.С., дослідивши надані докази, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням, (проступком) визнається протиправні, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася у стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом.
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 15.11.2022 о 04:40 годині у м. Харкові по пр-ту Тракторобудівників, 67-А керував транспортним засобом «Ford Scorpio» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6820» та в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У своєму письмовому клопотанні від 03.04.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Шершень Ю.С. просить закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи доводи клопотання, адвокат Шершень Ю.С. зазначає, що ОСОБА_1 поліцейські не повідомили причину зупинки. Після перевірки документів, поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що нібито відчувають запах алкоголю. ОСОБА_1 пояснив, що на днях ним був придбаний та залитий омивач скла, який має різкий запах, схожий на алкоголь. Однак, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора. ОСОБА_1 зазначив поліцейським, що оскільки ними не ведеться відеофіксація, то необхідно залучати свідків. Також зазначив, що потребує правової допомоги з боку захисника. Після чого, поліцейські викликали інший екіпаж. Залучити свідків та викликати захисника поліцейські відмовилися. При таких незаконних діях поліцейських ОСОБА_1 відмовився проходити огляд. Після цього поліцейські довгий час складали відносно ОСОБА_1 протокол та дозволили останньому їхати до місця проживання. Тобто, після складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, останнього не було відсторонено від керування транспортним засобом. Вказані дії поліцейських є істотним порушенням процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Крім того, зміст відеозапису, який поліцейськими долучено до матеріалів справи в якості доказу, не відповідає обставинам, викладеним в протоколі. У зв'язку з викладеним, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження по справі підлягає закриттю.
Вказані адвокатом в письмовому клопотанні обставини та доводи не спростовуються в ході судового розгляду справи.
Так, як зазначено поліцейськими в протоколі, свідки на місці події не залучалися, велася відеофіксація. Відеозапис поліцейськими додано до протоколу на електронному носії - диску.
Судом оглянуто вказаний відеозапис.
При огляді відеозапису судом не вбачається підтвердження обставин, викладених поліцейськими в адміністративному протоколі. На відео зафіксовано спілкування поліцейських у службовому автомобілі не з ОСОБА_1 , а з іншим невідомим порушником та стосовно іншого правопорушення. Висвітлені події не стосуються подій, які зазначені в протоколі. Події, які зафіксовані на відео датовані 14.11.2023 в проміжку часу з 18:43 години до 18:58 години, а в протоколі вказано, що правопорушення ОСОБА_1 вчинив 15.11.2023 о 04:40 годині. Отже, відеозапис, який поліцейськими долучено до матеріалів справи в якості доказу вини ОСОБА_1 , жодним чином не підтверджує обставини, зазначені в протоколі та не має відношення до цієї справи.
Також, в якості доказу вини ОСОБА_1 до протоколу додано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.11.2022.
Як вбачається із вказаного направлення, «огляд не проводився». Причини не зазначені.
Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин, викладених в протоколі, з боку поліцейських суду не надано.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинка співробітниками патрульної поліції, пояснення причини зупинки, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку не зафіксовано, доказів на підтвердження цього суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, водій притягується до адміністративної відповідальності у разі: Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів і саму подальшу процедуру виявлення водія у стані сп'яніння.
Так, у своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти авто, лише коли є факт правопорушення.
Тобто, транспортний засіб до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останній рухається.
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху України, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Отже, наявність такої обов'язкової умови притягнення особи до адміністративної відповідальності як перебування особи у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом, судом в даній справі не встановлено, доказів у підтвердження цього суду не надано.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Законодавець чітко визначає, що суб'єктом, сфера дії на якого поширюється дія Правил дорожнього руху України, зокрема п. 2.5 вказаних Правил, є саме водій.
Так, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений поліцейськими, тобто, що він був водієм в розумінні Правил дорожнього руху України. Відтак, дія вказаних Правил на нього не поширюється та він, відповідно, не був зобов'язаний, в свою чергу, виконувати вимогу інспектора патрульної поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного (чи іншого) сп'яніння.
Більш того, вказані обставини відеозаписом не підтверджено, а висвітлено інші події, які не стосуються цієї справи.
Далі, відповідно до п. 11 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи, зокрема, і відеозапис не містять підтвердження того, що з боку поліцейських ОСОБА_1 роз'яснені його права, передбачені діючим законодавством.
Так, є достатні підстави вважати, що працівниками патрульної поліції, якими складено протокол відносно ОСОБА_1 та інші процесуальні документи у справі про адміністративне правопорушення, порушено та обмежено процесуальні права останнього, в тому числі право на захист. Зокрема, не виконано вимог щодо залучення захисника під час складення протоколу, а також не було роз'яснено права та обов'язки, в тому числі, гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, передбачені діючим законодавством. Вказане є грубим порушенням права на захист особи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З відеозапису також не вбачається процедури оформлення поліцейськими протоколу відносно ОСОБА_1 , ознайомлення зі змістом протоколу, наслідками, вручення копії протоколу, тощо.
Крім того, адміністративний матеріал не містить доказів того, що ОСОБА_1 був відсторонений поліцейськими від керування транспортним засобом, як того вимагає ч. 1 ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, за результатами вивчення матеріалів справи та огляду відеозапису, суд дійшов висновку, що обставини викладені та відображені в них, не спростовують доводів представника ОСОБА_1 - Шершень Ю.С., події, які зафіксовані на відео не відповідають обставинам, викладеним у адміністративному протоколі.
Відтак, належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративний матеріал не містить.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення, то відсутній склад правопорушення в цілому.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та збирати інші докази, ніж ті, що надані сторонами.
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Оскільки надані суду матеріали не містять даних, які б дозволили суду встановити, що ОСОБА_1 дійсно перебував за кермом транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння та керував ним, а також зупинка останнього співробітниками патрульної поліції, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, досліджуючи та оцінюючи всі надані по справі докази в їх сукупності, суд не вбачає належним чином доведеної вини ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення: Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Так, є правові підстави для закриття провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 7, 247, 245, 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.О. Сугачова