"24" квітня 2023 р.
Справа 642/1114/22
Провадження 2/642/58/23
24 квітня 2023 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді Гримайло А.М.,
за участю секретаря Корявець Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансово-правова група ЛЕКС», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ «Фінансово-правова група ЛЕКС», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати виконавчий напис № 191 від 13.01.2022, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. про стягнення з позичальника ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Фінансово-правова група Лекс» грошових коштів у загальному розмірі 60216 грн. 21 коп. таким, що не підлягає виконанню. Позовні вимоги мотивує тим, що 02 лютого 2022 року він отримав лист від Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича з Постановою про відкриття виконавчого провадження № 68392262 від 28 січня 2022 року. Відповідно до неї Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович зробив виконавчий напис №191 від 13.01.2022 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПТА ЛЕКС» заборгованість у сумі 60216 (шістдесят тисяч двісті шістнадцять) грн.. 21 коп., що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 19405 (дев'ятнадцять тисяч чотириста п'ять) грн. 69 коп., простроченої заборгованості за нарахованими доходами 40810 (сорок тисяч вісімсот десять) грн. 52 коп. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гри. 00 коп. яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача. Станом на сьогодні між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУПА ЛЕКС» ніякі кредитні договори ні в простій ні в нотаріальній формі не укладалися. Про існування такого договору ТОВ «ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ГРУТА ЛЕКС» мене не повідомляло. В той же час раніше були кредитні продукти отримані в ПАТ «БАНК МИХАЙЛВСЬКИЙ», відносно якого на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку. Офіційних листів про те, що право вимоги за цими договорами було кому то передано на адресу позивача не надходило. У ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" позивач мав наступні кредитні продукти: 1. Кредит готівкою на суму 14548 грн. 22 коп. Заява приєднання (оферта) №200210577 до кредитного договору з ПАТ «Банк Михайлівський» від 06.02.2015 р. Строк кредиту 1096 днів, строк дії договору до 06.02.2018 р. (копія додається); 2. Картка Visa Platinum з кредитним лімітом 15250 грн. 00 коп. Заява (оферта) № 200388240 від 23.11.2015 р. на видачу кредитної карти ПАТ «Банк Михайлівський». Строк дій договору до 23.11.2018. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінетів міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, оскільки документи, що підтверджували безспірність заборгованості у нотаріуса були відсутні.
Позивач до суду не з'явився, подав заяву про проведення розгляду справи у його відсутності. Позов підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача ТОВ «Фінансово-правова група ЛЕКС» до суду не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причин неявки суду не повідомив.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає, що відповідач не з'явився до суду без поважних причин, не подали відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що розгляд справи відбувся у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши обставини та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 191 від 13.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група ЛЕКС», заборгованості в розмірі 60216,21 гривень.
Позивач зазначає, що виконавчий напис № 191 від 13.01.2022 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. є таким, що не підлягає виконанню, оскільки винесений з порушенням Порядоку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та інших актів законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року по справі № 137/1666/16-ц вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Відповідно до матеріалів справи У ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" позивач мав наступні кредитні продукти: 1. Кредит готівкою на суму 14548 грн. 22 коп. Заява приєднання (оферта) №200210577 до кредитного договору з ПАТ «Банк Михайлівський» від 06.02.2015 р. Строк кредиту 1096 днів, строк дії договору до 06.02.2018 р. (копія додається); 2. Картка Visa Platinum з кредитним лімітом 15250 грн. 00 коп. Заява (оферта) № 200388240 від 23.11.2015 р. на видачу кредитної карти ПАТ «Банк Михайлівський». Строк дій договору до 23.11.2018.
Аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України слід дійти висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі був стягувати несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
В такому випадку, право вимоги буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України по справі № 6-116цс13 від 06 листопада 2013 року і є обов'язковою для застосування в силу ст. 360-7 ЦПК України.
Крім того, суд при розгляді справи враховує, що відповідно до Правової позиції ВСУ по справі за№ 6-887цс17 у Постанові від 05 червня 2017 року вказано, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ«Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою.
Отже, починаючи з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 08.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
Крім того, відповідно до Постанови Великої палати Верховного суду від 21.09.2021 у праві №910/10374/17 кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. передчасно винесено оскаржуваний напис оскільки не було враховано вищезазначених обставин, а саме вчинено виконавчий напис за угодою яка нотаріально не посвідчена; з дня виникнення права вимоги за кредитним договором минуло більше трьох років (тобто сплив строк позовної давності); виконавчий напис вчинено не на оригіналі документа що встановлює заборгованість та без первинних документів, окрім того вищезазначена заборгованість утворилась за період який не відповідає умовам кредитного договору, чим грубо порушено вимоги ст. 18 ЦК України, ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Зважаючи на викладене, суд визнає виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу;
Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідну заяву, адвокатом не було подано.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, до матеріалів справи не додано ордер чи договір про надання правової допомоги, акт прийняття-передачі виконаних робіт та квитанцію, що підтверджує оплату відповідних послуг.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити відповідачу у стягненні витрат на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Застосовуючи норми ст.141 ЦПК України і беручи до уваги, що суд позовні вимоги задовольняє, суд стягує з відповідача на користь позивача за подання позовної заяви в розмірі 992,40 грн. і за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн., а всього - 1488 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 80-84, 133, 137, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансово-правова група ЛЕКС», третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис №191 від 13.01.2022 ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-правова група ЛЕКС» заборгованості в розмірі 60 216, 21 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група ЛЕКС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано Відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.М. Гримайло